Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Легка, витончена, іронічна комедія положень сучасного французького автора Франсіса Вебера.
...Благополучний «буржуа» вирішує повеселити себе та своїх друзів, запросивши на вечерю, на його думку, явного «дурня». Він смакує комізм того, що відбувається, уявляє, як все буде смішно. Але, як то кажуть, не рий яму іншому, бо точно будуть сміятися, але не над ним, а вже над тобою.
Неймовірно, але факт: вистава «Генерали в спідницях» прикрашає афішу театру вже 25 років і кожного разу постановка Ірини Кліщевської проходить у переповненій залі «Колеса»! В основі сюжету п'єси Жан Ануй лежить історія старогрецького комедіографа Арістофана «Лісістрата». У Києві прем'єра «Генералів у спідницях» відбулася в березні 1990 року. З цією виставою театр «Колесо» брав участь в україно-американському проекті «Обмін класикою»; був із успіхом представлений у м. Ашвіл (США); також вистава побувала на гастролях у Польщі. За сюжетом п'єси в першій дії головний герой Леон де Сен Пе (цю роль грає Олег Лепенець) стоїть прив'язаним до стовпа. Якщо порахувати, скільки часу актор простояв біля стовпа, то вийде цікава цифра – майже 30 діб! Інтригуючий сюжет, несподівані повороти, комічність ситуації, викликаної феміністичними настроями суспільства – актуальні сьогодні як ніколи. Більше 20 років вистава викликає щирий, невтримний сміх у глядачів не тільки України, але й США, Польщі та інших країн. Вистава нагороджена дипломом «За кращий акторський ансамбль».
«Це коротка, наповнена гумором та ‘гегами’ драма про двох симпатичних персонажів, які під впливом невідомого імпульсу, відправляються у незапланований квест Польщею. Квест сповнений комічними пригодами, які з часом перестають бути смішними, перетворюючись на трагічні. Публіка повинна прийняти той факт, що п'єса не є настільки легковажною, як це може видатись на перший погляд. Її персонажі не представляють позитивні соціальні чи психологічні моделі, і цей квест не повинен бути життєвим квестом для всіх. Навіть навпаки» (Дорота Масловська).
Вистава про сьогоднішній день. Хто рухає «колесо історії»: люди, які вміють робити гроші або ж інтелігенція, праця якої оплачується мінімально? Відповідь на це питання Ви будете шукати разом з персонажами п'єси, сміючись крізь сльози.
На машині без гальм дві чарівні дами мчать ... на цвинтар! Щоб відзначити День пам'яті чоловіка одне з них. Але! Коли вони приїжджають, то бачать – біля пам'ятника вже лежать квіти. Ви думаєте, що події розгортатимуться в цьому напрямку? Частково – так. Але тільки частково! Парадоксальність комедії «Дура, це любов!» – в самих дам. У їхньому житті було все, і печаль теж, але про неї в спектаклі – побіжно, тільки щоб зрозуміліше стали характери героїв, їх відчайдушність, відвага і невичерпне почуття гумору. Вражаюча любовна історія ... Детектив ... Призводять до здивування герої ... Приголомшливий гумор ... Чого тільки немає в цій комедії!
Вистава створена за текстами сучасних авторів та блогерів Татуся Бо та Ruslan Gorovyi. Багато гумору, табуйованих тем, провокацій і суржику – в усю цю реальність, що нас оточує, занурені чисті, добрі, відкриті люди, які, звичайно, вже все знають і все бачили. Тому вони із задоволенням повчать інших жити, як годиться, щоб взяти усе і навіть більше саме тут і саме зараз. Суржик нашого життя в образах і мислеформах. Чиста енергія незаплямованого розуму. Біль від сміху та сміх від болю.
Освіта:
Ленінградський інститут театру, музики та кінематографії 1970 р. Аспірантура – 1987 р.
Працював у Карагандинський російський театр ім. К.С. Станіславського6 Челябінський театр драми
З 1974 року – актор Дніпропетровського російського театру драми ім. Максима Горького (нова назва Дніпровський академічний театр драми та комедії).
У дитинстві займалася танцями, художньою гімнастикою.
У 1969р. поступила в Харківський Інститут Мистецтв ім. Котляревського на акторський факультет(курс Д. Антоновича).
З 1973р. запрошена до трупи Дніпропетровського російського драматичного театру ім. Горького (нова назва Дніпровський академічний театр драми та комедії).
Двічі лауреат Міської театральної премії ім. З. Хрукалової.
Тричі лауреат Регіонального фестивалю-конкурсу на вищу театральну Нагороду Придніпров'я «Січеславна» в номінації «Краща жіноча роль».
У 2019 році стала лауреатом Премії ім. Марії Заньковецької Національної Спілки театральних діячів України.
У 1985 році закінчила Дніпропетровське державне театральне училище (майстерня Пінської Н.М.)
У 1989 році закінчила ГІТІС (майстерня Хомського П.І.)
З 1985 року – актриса Дніпропетровського академічного театру російської драми ім. М. Горького (нова назва Дніпровський академічний театр драми та комедії).
Викладач акторської майстерності для дітей в дитячій студії.
Участь в зйомках серіалів ( «Черговий лікар», «Пошта») та зйомки реклами.
Закінчила Харківський національний університет мистецтв ім. Котляревського (майстерня Народного артиста СРСР Л. Сердюка).
Народилась у 1959 р.
У 1983 році закінчила Дніпропетровське Державне Театральне училище (майстерня Ковалевського В.І.). В цьому ж році запрошена у Дніпропетровський академічний російський драматичний театр ім. Горького (нова назва Дніпровський академічний театр драми та комедії). Провідний майстер сцени.
Є досвід зйомок у рекламних роликах, в епізодичних ролях та серіалах російською та українською мовами.
Знялася в головній ролі у фільмі «Газетний роман» (за п'єсою «Не такий як усі»), соціальному фільмі «Війна жіночого роду».
Викладє хореографічний стиль Фламенко.
Лауреат Регіонального театрального конкурсу Придніпров'я «Січеславна» в номінації «Краща жіноча роль»
1975р. закінчила Харківський інститут мистецтв – актор драматичного театру.
1975 р. – актор Дніпровського академічного театру драми та комедії.
1972-1976 рр. – Куйбишевський авіаційний інститут
1976-1979 рр. – Дніпропетровський російський драматичний театр ім. Горького (робочий сцени)
1979-1982 рр. – Дніпропетровське державне театральне училище (курс н.а. УРСР Г. І. Кононенко)
1982-1992 рр. – Дніпропетровський театр юного глядача ім. Ленінського комсомолу (актор, режисер, сценограф)
1992-2020 рр. – Дніпропетровський академічний театр драми та комедії (актор, режисер, сценограф)
Лауреат фестивалів «Студентська весна» м. Куйбишев
Лауреат 4 і 5 республіканських конкурсів УРСР
Лауреат обласної премії Г. Петровського
Лауреат премії М. Стороженко
Неодноразовий номінант і лауреат премії «Січеславна»
З 2002 по 2006 рр – Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж, отримав диплом молодшого спеціаліста, факультет – театральний, спеціальність – актор драматичного театру.
У 2015 р. отримав диплом бакалавра, в 2018р. захистив диплом спеціаліста, факультет – театральний, спеціальність – режисер драматичного театру – Київський Національний Університет театру і кіно ім. Карпенко-Карого.
З 2006-2008 рр. – актор І категорії Чернігівського молодіжного театру.
З 2008 р. по сьогодні – актор вищої категорії Дніпровського академічного театру драми та комедії.
Викладав акторську майстерність в Дніпропетровському театрально-художньому коледжі.
З 2006 року актор та режисер Дніпровського академічного театру драми та комедії.
У 2014 закінчив режисерський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенко-Карого (майстерня Е. М. Митницького).
2019 – режисерська робота на сцені Дніпровського академічного театру драми та комедії вистава «НОМЕР 5» за п’єсою Неди Нежданої «Той, що відчиняє двері».
У 2016 р. закінчив ДТХК – актор драматичного театру
З 2016 р. – актор Дніпровського академічного театру драми та комедії
Театр розташувався у самому серці міста Дніпро, біля парку та вже більше ста років функціонує на центральному проспекті Дмитра Яворницького, 97.
Спочатку ХХ століття це був Зимовий театр. Потім довгий час його знали як Театр російської драми і комедії імені Горького. Зовсім недавно один з найстаріших театрів Дніпра знову перейменували. Тепер це – Дніпровський академічний театр драми та комедії.
Зимовий театр у Дніпрі — одна з найстаріших будівель на території України. Його побудували у 1847 році під керівництвом заможного купця Луцького. Зараз ця будівля вважається пам'ятником архітектури.
Нова історія Дніпровського академічного театру драми та комедії розпочалася у далекому 1927 році, як академічного театру російської драми ім. М.Горького. Саме тоді за рішенням виконкому міської Ради Дніпропетровська на основі трупи Московського Малого театру, яка гастролювала в той час у місті, і був створений російський драматичний театр. На чолі нового театру встав режисер і актор Володимир Єрмолов-Бороздин, особистість непересічна і неординарна. Він заклав ту концепцію творчості, яка живе і донині: «З сучасниками говорити про сучасне та сучасною мовою».
В кінці 20-х, на початку 30-х років минулого сторіччя на сцені театру зіграли практично усі твори Максима Горького, а в 1934-му будівлю назвали в честь самого письменника.
У воєнні роки театр евакуювали в Барнаул, а сама будівля була замінована та підірвана коли окупаційні німецько-фашистські війська залишали місто. Влітку 1944 року театр повернувся в місто. Тоді і розпочалася активна робота з відновлення будівлі та репертуару.
На рахунку акторів театру: Гран-прі фестивалю-конкурсу на вищу театральну нагороду Придніпров'я «Січеславна»: Людмила Вершиніна за роль Бабусі у виставі «Дерева вмирають стоячи», Жан Мельников за роль принца Георга у виставі «Геній та безпутність»; Гран-прі «Надія Січеславни» - Андрій Мельников за роль Глумова у виставі «На всякого мудреця досить простоти»... Участь і перемоги в Міжнародних та Всеукраїнських фестивалях, зокрема «Данапріс»( Запоріжжя), «Сцена людства»(Черкаси), «Вересневі самоцвіти»(Кропивницький), «Зустрічі в Одесі»(Одеса), «В гостях у Гоголя»(Полтава), «Мельпомена Таврії»(Херсон), «СвітОгляд»(Сєвєродонецьк) та інші.