Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Ви вiрите у любов пiсля 20 рокiв подружнього життя, коли неймовiрне, пристрасне, шалене почуття… пройшло?
Але хiба роки подружнього життя не вартi того, щоб дати стосункам ще один шанс?
Може, звернутися за порадою до професiонала? Aби остаточно розставити усi крапки.
Фото: Ira Marconi
Спокійне життя благополучного сімейства порушується несподіваним зізнанням університетського викладача Джеффа Купера своїй дружині Кеті у найніжніших почуттях, до молоденької студентки Елсі, які захопили його. Відчайдушні спроби дружини повернути чоловіка набувають непередбаченого повороту, коли в гості приїжджає їх старший син Стів зі своєю спокусливою і позбавленою комплексів подругою Феліцією... В батькові сімейства, що страждав від платонічних почуттів до юної студентки, несподівано прокидається рішучість «героя- коханця». Але іскорці пристрасті, на щастя, не судилося перерости у нестримне вогнище…
За підтримки Istituto Italiano di Cultura Kiev. Жінка прагне сімейного щастя. Але щось чи хтось постійно стає на заваді, руйнує ідеали, зневажає сімейні цінності, нехтує найсвятішими почуттями. Вихід є – рецепт сімейного щастя від Даріо Фо – блискучого італійського драматурга, майстра сатири і щасливого сім'янина. Ласкаво просимо на кухню, де створюють любов!
Ресторан при готелі. У опівнічному світлі з'являється прекрасна незнайомка і тут же проявляє знаки уваги інтелігентному чоловікові. Але хто вона? Нічний метелик, витончена шукачка пригод або нудьгуюча нероба? Чомусь здається, що за її наполегливими спробами зав'язати знайомство стоїть щось більше, ніж просто бажання красиво і ненудно провести ніч. Вона приваблює, спокушає і тут же відштовхує. Але хто сказав, що це знайомство обіцяє бути легким? Адже за все, що нам дорого потрібно боротися до кінця.
У єврейському місті Хелем є величезна проблема - з’явився «дурень» на ім’я Хойзек, який покохав доньку голови міського кагалу - Ціреле.Кагал мудреців знаходить рішення, як його позбутися. Однак Хойзек не дурень, а мудріший за «мудреців». Яким буде фінал і чим закінчиться історія кохання єврейських Ромео і Джульєтти? Все це та багато іншого Ви можете дізнатись, коли побачите виставу
Обережно на арені «Театральна Студія PEGASUS». Комедія від душі, для усієї сім"ї. Почалось все з конференції котру повинен був розпочати лікар на ім'я Девід, хоча...Не так, почалось все з незаконно народженого сина котрий шукає свого законного батька...Хоча ні, почалось все з лікарні у котрій заплуталась сімейні зв"язки усіх хто там працює... І сержант поліції майже розплутав ці заплутані сімейні стосунки і майже, майже докопався до правди, але.... Хто кому батько а хто чій син ви дізнаєтесь на виставі «Сім'я». Тільки обережно, там чоловіки перевдягаються у жінок, ну просто вже і вибора особливого вони не мали...
Закінчивши хореографічне училище, Поліна Медведєва вступає до Школи-студії МХАТ у 1977. Відразу після інституту, в 1985 році, актриса прийшла в МХАТ ім. Горького. В головний драматичний театр країни її покликав вчитель – Олег Миколайович Єфремов. Дипломна вистава «Дні Турбіних» (постановка Миколи Скорика) увійшла в репертуар театру.
У 1985 році була прийнята в трупу Московського Художнього театру, після його розділу в 1987 році стала актрисою МХТ ім. Чехова. Грала в багатьох виставах, поставлених Олегом Єфремовим. Одночасно Поліна Медведєва виступала на сцені Театру Олега Табакова. В Майстерні Петра Фоменка Медведєва грала Тітоньку в «Гедді Габлер» Г. Ібсена.
У кіно Поліна Медведєва дебютувала в 1978 році, зігравши школярку Клаву в фільмі І. Добролюбова «Розклад на післязавтра».
Після Революції Гідності Поліна Медведева залишила МХТ і повернулася на Батьківщину, в Україну. Зараз вона активно працює у Києві як режисер, а її остання вистава «Примари» за п’єсою Г. Ібсена, котра з великим успіхом йде на сцені театру «Сузір’я» – у минулому році взяла участь в престижному Единбурзькому театральному фестивалі.
Професор, піаніст, композитор, аранжувальник.
Академічну освіту отримав у Львівській консерваторії. У 1992 р. став лауреатом Міжнародного конкурсу імпровізації в м. Вільнюсі. Успішно виступає як соліст, а також в різноманітних за складом ансамблях, включаючи симфонічні оркестри. Ім’я цього універсального музиканта відоме далеко за межами України, оскільки його гастрольні маршрути пролягли від берегів Ла-Маншу до Корейського півострову, де в університеті міста Сеул він вів майстер-класи.
В концертних програмах Тимура Полянського представлена музика найрізноманітніших жанрів, стилів та напрямів від Й.-С. Баха до Д. Гершвіна, але головною темою його творчості є імпровізація.
Коло творчих зацікавлень досить широке. Окрім виконавської і педагогічної діяльності він активно працює в області створення музики до театру, кіно та естради, співпрацюючи з відомими режисерами — Р. Віктюком, В. Малаховим, О. Лісовцом, І. Талалаєвським.
Кінороботи, в яких звучить музика Т. Полянського: «Міський романс», «Розплата за гріхи», «Тримай мене міцніше», «Третій зайвий», «Квартет на двох», «Король, дама, валет», «Лід у кавовій гущі», «Уроки зваблювання».
Записані ним оригінальні CD «Імпровізації на світові хіти», «Джазові настрої» користуються заслуженим успіхом не тільки у любителів імпровізаційної музики, але й у музикантів, які професійно займаються цим складним мистецтвом.
Фронтмен музичної поп-групи «Каблуками по бруківці».
Виступав на сцені київських театрів «Актор» і «Сузір'я».
Актриса Київського академічного драматичного театру на Подолі.
З 2001 по 2008 – викладач акторської майстерності факультету режисури Київського національного університету театру, кіно і ТБ ім. І. К. Карпенка-Карого.
У театрі з 2005 року.
Театр на Подолі на чолі з Віталієм Малаховим з'явився на мистецькій території Києва в 1987 році. Комерційний успіх став можливим завдяки довгостроковому договору з тюменською нафтодобувною компанією. Театр вирушає на гастролі на південь Західного Сибіру. Зароблені кошти витрачаються на облаштування сцени та поліпшення фінансового становища трупи.
Протягом семи років з моменту свого народження Театр на Подолі був практично мандрівним, і в кожному турне отримував визнання. Так, британська газета «Обсервер» порівнювала виставу «Ніч чудес» з «бездонним океаном під час шторму». У 1993 р. видання «Гардіан» відзначило високу художню цінність музичної вистави про протиборство зі смертю «Бенкет під час чуми» з огляду на Чорнобильську трагедію. Про театр, що ризикнув привезти дві шекспірівські вистави («Сон літньої ночі» та «Яго» за мотивами «Отелло») до стриманої Великобританії й завоював популярність в очах преси та публіки, із захопленням писали «Таймс», «Файненшіал таймс» та інші. Трупа Театру на Подолі була визнана однією з найкращих у програмі найпрестижнішої імпрези в Единбурзі (Шотландія), де водночас показували вистави близько 900 труп.
У 1994 р. Театр на Подолі отримав статус державного.
Академічні театри Києва завжди заслуговують на особливу увагу. У 2006 р. за видатні досягнення в розвитку українського драматичного мистецтва цього статусу набув і Театр на Подолі.
У 2015 р. будівля театру закривається на дворічну реконструкцію. Оновлений Театр на Подолі запрошує глядачів на вистави формату 5D з використанням технологічних можливостей мобільної сцени, нового звукового обладнання, проекційного екрана, снігових установок.
Театр активно займається благодійницькою діяльністю, влаштовуючи особливі вечори для людей з обмеженими можливостями. На його сцені проходять вистави для людей з вадами зору та порушенням слуху, театр обладнаний з урахуванням потреб людей з інвалідністю (є пандус і ліфт).