Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Вам чай з м'ятою чи лимоном? »
Чи не хочете ви поринути в загадковий і неперевершений світ театру? Зазирнути за лаштунки… відкрити для себе новий всесвіт? Гм. всесвіт коли бездарні актори на чолі з бездарним режисером намагаються зліпити щось, що дуже віддалено нагадує виставу. Набір театральних штампів і репетиційних курйозів які зазвичай лишаються непоміченими.
Театр – це не обов’язково мистецтво, іноді це просто ремесло, однак спостерігати за тим як нездари намагаються на це ремесло натягнути маску витонченого мистецтва дуже смішно.
Незабутній вечір, наповнений піснями, танцями і веселощами у компанії улюблених гоголівських персонажів. Гостинна Солоха запрошує до щедрого українського столу. Вистава була представлена в Турції, Франції, де була включена у міжнародний проект і гралася разом з французькими акторами театру «Шапіто-Фатразі».
Хочете отримувати мільярди від ЄС? Як? Запитайте у крюшонцев? Бананові плантації, численні стада великої та дрібної худоби, успішна боротьба зі злочинністю і повна ліквідація безграмотності, молодим – дорогу, ветеранам – шана! Ви не знаєте, хто такі крюшонци і де знаходиться диво-місто Крюшон? Відкриємо секрет – в штаб-квартирі Європейського Союзу цього теж не знають ... Глядачів комедії «Великий переполох в маленькому місті» чекає справжній майстер-клас по залученню величезних капіталів, розробці грантових програм та створення неймовірних проектів за рахунок Євросоюзу. У складі коуч-команди: спритний і винахідливий мер крюшону (улюбленець публіки - Володимир Горянський), незамінна секретарка Клотільда – реалізатор економічних фантазій мера (чарівна Руслана Писанка), людина без віку, соціальних статусів і просто родич Андре (Юрій Феліпенко). А іспит здавати їм доведеться інспектору з Брюсселя – суворому, цинічного, непідкупному чиновнику флап (Макс Максимюк). Іспит на виживання !! Адже за кожен цент від Євросоюзу потрібно боротися не на життя, а на смерть. Обіцяємо гарний настрій, багато гумору, ну і пару фінансових Лайфхак.
Добре знані, ті, що на слуху у всіх, пісні великого Булата, раптом склались в любовну історію, що розігрується у привокзальному буфеті під акомпанемент тапера. Вокзальна історія у 27 картинах – це історія, сплетена з 27 пісень відомого барда, кожна з яких маленька сторінка з великої книги під назвою ЖИТТЯ.
Комедія-зворотній бік «Глядачам дивитися заборонено» – це театр про театр, а також про наше життя. Жодного лицедійства, тепер тільки правда: боротьба не на життя, а на смерть, жорстка конкуренція за головну роль, голки в корсети, підніжки і підлості – все, як є у цьому закуліссі кожного театру або в офісі кожної другої фірми! Підгляньте, що кипить на театральній «кухні», щоб розповідати всім, що ви знавець столичних акторських інтриг.
Молоді й талановиті акторки театру – дорослі незаміжні доньки головних героїв: Устонька, Настонька, Христонька, Хростонька, Пистонька, Онисонька, Охтисонька (якщо трохи заплуталися в іменах – не переймайтеся, Саватій Савлович, коли ходив в «органи» звітувати про сім'ю, теж одну «загубив»). Одна з турбот сімейства – заміжжя доньок. Тому між дівчатами точиться постійна завуальована боротьба за увагу студента, що повернувся з Києва, П'єра Кирпатенка. «Життя було. Навіть в піст, у великий перед Великоднем піст, нам у стократ смачніше жилось, ніж тепер на перше їхнє мая». «Набирайтеся побільше кисню тут, щоб побільше видихнути вуглекислоти там!» «Не люблю я страх буржуазії. Дуже велике у неї самолюбіє: сама розсядеться на все життя, а ти щоб стояв. От і зараз: стоїш, вудиш, а вона розсілася, і в човні у неї всього повно, всякої тобі експлуатації!»
Репетиция театрального коллектива, попытка поставить лёгкий водевиль с актерами очень своеобразными ( гг актер взят по блату и мило косячит). После антракта - "премьера" где косячпт и на ходу исправляют сценические косяки друг друга все, как могут. Проявляется творческий характер героев в импровизациях, получается смешно и по доброму. Когда грустно и тяжело эмоционально, простая и динамичная, старая как мир история "репетиция спектакля и премьера (что хотели рассказать/что получилось), игра контрастов". Ничему не учит, ни к чему не обязывает. Просто люди, просто играют, местами очень весело, местами просто вызывает тихую улыбку. Отношения героев ровные и простые, ничего серьёзного, но иногда это и не требуется. Местами чуть темп недодержан, но все равно очень здорово. Был бы уместен буфет.
Постановка про театральну постановку. Про те як, чудово написаний сценарій може зіпсувати жахлива режисура, гра акторів, гримера, аудіорежисера, світлотехніка, костюмера та ін.Сподобалось бути причетною до моменту створення вистави, що ти інколи не розумієшь, чи гра продовжується чи вже антракт( бо антракт об'являли для акторів вистави у виставі:); було весело, жарти сатиричні, якись абсурд, але зрозумілий, плюс в сюжеті про постановку вистави є ще сюжет вистави - детектива. Не сподобалось - перша частина все ж не досить весела, що б утримати глядача. Акторам випала нелегка участь - прийшлося грати одразу дві ролі- актора п'єси, що грає роль у неуспішній п'єсі. Досить незвично таке бачити-десь переграли, десь недограли, десь зігано класно і все це доречно у цій виставі
Вистава була розділена на дві дії: репетиція та прем'єра. Як тільки глядачі входили до зали на сцені їх вже зустрічали дві нудьгуючі акторки, які "готувались" до репетиції і не зважали на повний зал спостерігачів. Це відразу захоплювало присутніх та переносило їх в "закулісся". Вистава починається з награної та бездарної гри персонажів театру, який спонсується татом головного актора. Вони переграють сцени, пропонують свої ідеї, сваряться, а головний режисер нервово п'є заспокійливе. До прем'єри залишилось три дні, тому всі максимально напружені. Але все йде не по плану. На жаль, мене жоден персонаж не зміг емоційно зачепити, тому я так і залишилась глядачем у залі і не змогла злитися з їхньою акторською грою. Доволі незручно сидіти в театрі разом зі своїм верхнім одягом. Ніхто не міг знайти роздягальню (певно, її немає)
Чудова сатирична вистава. В основу сюжету покладене зображення підготовки молодого безталанного театру. Дві дії: репетиція і сама прем'єра. Бульварна п'єса, актори-нездари, безталанний режисер і жахливий склад техніків. У них є все для фіаско. А станеться катастрофа. "Чесний театр" талановито і саркастично передає зміст п'єси. Постановка універсальна і для широкого кола глядачів. Для тих хто хоче посміятись і відпочити. Смішно буде і дітям, і дорослим.
ЧЕсний театр – київський незалежний театр, що існує на кількох загальних принципах: українська мова, камерність, інтерактив із глядачем, соціальна значимість для українського простору.
Сам театр описує себе так: «Чесний театр – це театральна співдружність тих, хто прагне змінити світ. Без перебільшень і пафосу. Матеріал, який підбираємо для роботи обов'язково містить у собі питання, які є вкрай конфліктними для суспільства. Ми обираємо подібні теми саме для того, аби розв'язати проблеми, осмислити їх, і жити далі з новим поглядом на власний всесвіт. Чесний театр засновано на принципах поваги до самих себе, до своїх колег, і до землі, на якій ми живемо, і на якій творимо. Наш колектив є цілком відкритим для сторонніх поглядів, будь-хто може відвідати будь-яку репетицію, по завершенню поставити будь-які запитання чи висловити зауваження. Репетиції наших вистав відбуваються як в театральних залах, так і на міських площах, в парках та кав'ярнях. Ми експериментуємо і проводимо досліди, закликаючи публіку взяти в них участь».
Майбутній творчий склад Чесного театру зібрався для реалізації постановки драми «Між двох сил» за п'єсою Володимира Винниченка. Переважна більшість акторів, включно із режисеркою Катериною Чепурою, були одногрупниками, які навчалися в КНУКіМ на курсі викладачки Нінель Биченко. Перший показ цієї вистави відбувся в КНУКіМ, оскільки це була дипломна робота режисерки Катерини Чепури. Після цього виставу почали ставити на інших неуніверситетських майданчиках, зокрема у Київському будинку актора. Саме на цій постановці зародився майбутній колектив Чесного театру.
« Вам чай з м'ятою чи лимоном? »
