« Вій 2.0 »
Двоє французів приїздять до українського села на запрошення подруги по Facebook — Оксани.
А у неї, виявляється, завтра — весілля. То як тут без самогону, весільних традицій, ворожіння… Так, невинна поїздка перетворюється на справжній міжнародний екшн!
І повірте, зустріч з Вієм – це не найстрашніше, що може тут відбутися!
Цій виставі аплодували стоячи 30 директорів європейських театрів на Kiev Theatre Showcase, гаряче зустрічали на Гогольфесті та Festival divadiel strednej Európy у Словаччині, вистава перемогла у трьох номінаціях Міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії».
Є такий вислів «Театр починається з гардеробу», але це не про Дикий, в якому все починається з чарки водки та огурця з салом, але це не примусово, лише за бажанням) Другий раз я була в Дикому театрі і мої враження «дикі», що говорить о моєму захваті! Вій.2.0- слів Гоголя у виставі не було, сучасність у виставі з початку і до кінця. Два француза знаймляться через соціальну мережу з дівчиною, яка запрошує їх до себе в гості-українське село. Приїхали і далі...понеслось..., містика, жіночі чари, ненавість та кохання, вбивство, і вона-відьма... Сумбурно розумієшь сюжет постановки, але не ворушишся і з зацікавліннісю дивишся! Нецензурна лайка, тютюнопаління, дівчата в спідньому, справжня печінка птиці-замість серця...Багатьом глядачам-це було несносно, але я з тих, хто за сучасність у всіх проявах і к Дикому театру особливі почуття, к цій виставі я віднеслась простіше, не концетруючи увагу на всі «нестандарти») Смішно було перший акт, другий-вже втомив! Гра акторів-браво! Актор, який грав бабусю-ну дуже крутий! Мені довподоби! Хочу щє!
Если Вы поклонник классического театра, то Вам явно не сюда. В Диком театре есть все что Вы не сможете увидеть в обычном театре: откровенные сцены, нагота актеров, нецензурная лексика.... Актеры играли очень виртуозно. Хочется отметить актера, который играл "бабцю". Очень талантливый и артистичный молодой человек. Из минусов - в зале было очень жарко. Кондиционер включали только в антракте. Высидеть 2.5 часа было утомительно. Думаю посещать этот театр комфортнее не в летний период
Встава сподобалась. Гостро, інтригуюче протягом перегляду, хоча сама вистава не є короткою і триває понад 2 години. І все - на одному подиху. Вистава змушує поміхатися, змушує ридати, змушує затамовувати дихання, змушує ховати очіза долонями. Але не дозволяє залишатися байдужим.
З 2006 по 2017 рік створив 22 вистави у професійних державних та недержавних театрах в різних містах України: Миколаїв, Рівне, Коломия, Івано-Франківськ, Луганськ, Київ.
В 2016 поставив «Вій» за п'єсою Наталії Ворожбит у Theater Magdeburg (Німеччина).
З 2016 – донині – головний режисер незалежного «Дикого театру».
Вистави брали участь у фестивалях Гогольфест, «Мельпомена Таврії», «Тернопільські театральні вечори», Фестивалю Молодої режисури, Kiev Theatre Showcase (ETC), «Wild Osten – 2016» (Німеччина), Festival divadiel strednej Európy у Словаччині та отримували відзнаки.
Народилася 7 серпня 1991 року в селі Рашівка, Гадяцького району Полтавської області. Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв у 2014 році, акторський курс Нінель Антонівни Биченко.
З 2015 року Наталка Кобізька грає у виставах театрального колективу «Чесний театр» (режисерка — Катерина Чепура), а з 2016 року — в українському незалежному театрі «Дикий Театр». У виставі «Афродизіак» режисера Максима Голенко з 2016 року виконує роль Аврори. Зніматися в кіно почала ще в студентські роки. Перша роль — Ганна Сомко у фільмі «Гетьман», що вийшов в широкий прокат в 2015 році. В 2017 році знялась в ролі Данусі у фільмі режисера Альони Дем'яненко «Гуцулка Ксенія».
«Дикий театр» – один з найпопулярніших незалежних театрів в Україні, заснований у лютому 2016 року. Він створює гостро-соціальні вистави за п'єсами сучасних драматургів, а також різні незалежні театральні проекти, мюзикли і т.д.
Провокація, видовищність і шок як основні інструменти взаємодії з публікою. Театр вже реалізував понад 20 проектів, зібравши понад 120 акторів з різних театрів до своєї команди і охопивши аудиторію в більш ніж 60 тисяч чоловік. Вистави проводяться на різних локаціях, не тільки на театральних майданчиках, а й в таких місцях, як зоопарки чи нічні клуби, у театру немає постійної трупи. Дикий – переможець численних фестивалів і театральних нагород, серед яких Київська пектораль, програма Британської Ради «Taking the Stage», Гран-прі фестивалю «Східний експрес», фестиваль «Мельпомена Таврія» та ін.
Продюсерка і засновниця – Ярослава Кравченко. Художній керівник – Максим Голенко.
Місія – трансформація свідомості.
Дикий зосереджений на провокаціях і відвертому спілкуванні з глядачем. Головний вектор – пошук актуальних сенсів завдяки формату радикального та імерсивного театру. Дикий театр – для творчої, свідомої аудиторії.
Дикий театр може травмувати, обуювати та викликати залежність. Не рекомендується до перегляду людей з хиткою психікою.
« Вій 2.0 »
