« Віддані дружини »

Виросла в Шепетівці Хмельницької області України. Протягом 7 років навчалася в хореографічній школі. Потім в школу, де вона вчилася, якось прийшла викладач з залізничного клубу і поставила з ними дві вистави. Вірі сподобалася сцена. Після цього брала участь в КВН, писала сценарії.

Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Була актрисою Донецького театру російської драми, актрисою Ніжинського театру.

З 2005 року почала зніматися в кіно, дебютувавши у 2-му сезоні серіалу «Повернення Мухтара». Широка популярність до актриси прийшла в 2016 році після ролі Іри в комедії «Родичі».

У 2019 виконала головну роль – Світлану – в ситкомі «Джованні».

Чоловік – Олександр Миколайович Кобзар, український актор театру і кіно, режисер. Вони познайомилися під час навчання в театральному інституті імені Карпенка-Карого в Києві. У пари двоє дітей – старша дочка Варвара і син Прохор.

У 1994 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого – курс Юлії Ткаченко.

З 4-го курсу грала в Київському театрі драми і комедії на Лівому березі.

Починаючи 1998 роком – актриса Київського Молодого театру.

Була ведучою шоу «Ранок з Інтером» на українському телеканалі «Інтер» у 2008 році.

Розлучена, виховує доньку Юлію.

Анна Сергіївна Кошмал – українська кіноактриса. Популярність отримала завдяки ролі Жені Ковальової в п'ятому і шостому сезонах телесеріалу «Свати», за яку була двічі номінована на українську телевізійну премію «Телетріумф». Також виконувала головну роль в популярних українських серіалах «Сашка», «Хороший хлопець», «Село на мільйон» (1 і 2 сезони).

Батько Сергій Кошмал – військовий, мати Тамара Кошмал - вчитель, є старший брат Сергій. З дитинства займалася хореографією, спершу балетом, потім бальними танцями, а після – спортивними. Займалася вокалом, відвідувала музичну школу. У 2010 році всупереч бажанню батьків, які не схвалювали життєвий вибір дочки, вступила до Київського естрадно-циркового училища. У 2011 році, у віці 16 років була затверджена на роль Жені Ковальової в п'ятому сезоні популярного російсько-українського комедійного телесеріалу «Свати». Анна Кошмал зіграла дівчину-гота перехідного віку з непростим характером, влітку залишеної батьками на піклування двох бабусь і одного дідуся, яких внучка до того ж не бачила багато років. Для того, щоб відповідати образу, їй довелося перефарбувати волосся в чорний колір. Робота у «Сватах» була відзначена номінацією на українську телевізійну премію «Телетріумф» в номінації «Актриса телевізійного фільму / серіалу». У 2012-2013 роках Кошмал знялася в шостому сезоні телесеріалу, за підсумками якого знову претендувала на «Телетріумф». У «Сватах» Анна Кошмал відзначилася не тільки акторською грою: в дуеті з Федором Добронравовим вона виконала пісні «Мій календар» (п'ятий сезон), «Все повториться» і «Радісна смуток» (обидві - шостий сезон), а сольно - пісні « Сни »та« Мій маленький оркестр », також прозвучали в шостому сезоні. Роботу в телесеріалі «Свати» довелося поєднувати з навчанням в естрадно-цирковому училищі. Викладачі, знаючи про зайнятість Анни в кінематографі, з розумінням поставилися до її графіку відвідування занять. Анна закінчила Київське естрадно-циркове училище, вокальне відділення. Потім продовжила навчання в Академії театрального мистецтва. Її зарахували відразу на третій курс.

Після завершення роботи у «Сватах», Анна Кошмал отримала головну роль в українському мелодраматичному телесеріалі «Сашка». Потім були головні ролі в телесеріалі «Не зарікайся», мелодраматичному серіалі «Коли наступить світанок». У комедійному телесеріалі «Слуга народу» зіграла роль племінниці головного героя.

У 2012 році знялася в кліпі Ренати Штіфель «Я живу для тебе».

У 2014 році знялася в кліпі Альони Вінницької «Подарія».

За 2017 рік на телеекрани вийшли серіали з її участю «Танець метелика», «Слуга народу», «Балерина», «Дочки-мачухи», «Перехрестя», «Даша» і «Село на мільйон-2». Анна Кошмал вважається однією з найпопулярніших і затребуваних молодих українських актрис.

З вибором акторської професії Віталіні Біблів допомогла шкільна вчителька Інна Пушкарьова. На День вчителя у дев'ятому класі Віталіні доручили зробити пародію на Вєрку Сердючку. Хоч вона сумнівалася, вчителька вірила у її харизматичність.

Після школи Віталіна навчалася в училищі культури. В інтерв'ю театральному критику Олегу Вергелісу акторка зізнається, що завжди хотіла бути клоуном і працювати в цирку. На той час естрадно-циркову освіту можна було отримати тільки в училищі, а Віталіна прагнула здобути вищу освіту. У 2003 році вона закінчила Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого, майстерню Леся Танюка.

У 2003-2004 роках – акторка Київського театру «Вільна сцена». Дебют у кінематографі відбувся 2004 р. у маленькій ролі в серіалі Миколи Каптана "Любов сліпа". У 2003-2008 роках – працює акторкою Київського театру «Ательє 16». З 2008 р. грає у театрі «Золоті ворота». З 2009 року співпрацює з Київським академічним Молодим театром. У 2009 році була названою однією з 20 найкращий акторок України.

Викладає в Київському коледжі культури і мистецтв.

Особливу увагу критики звертають на фільм «Пісня пісень» режисерки Єви Нейман, де Віталіна Біблів зіграла єврейську маму. Стрічка була визнана найкращим фільмом Європи (2012), найкращим фільмом міжнародного і внутрішнього конкурсу Одеського міжнародного кінофестивалю (2015). У 2015 р. Віталіна Біблів стала театральним відкриттям, зігравши роль Слави у виставі С. Жиркова «Сталкери».

У 2016 році була номінована на театральну премію «Київська пектораль» в категорії «Найкраще виконання жіночої ролі другого плану» за роль у виставі «Сталкери»

У 2019 році здобула перемогу в IV театральній премії «Дзеркало сцени» (газета «Дзеркало тижня. Україна») в номінації «Акторська харизма» за роль у виставі «Фрекен Юлія», театр «Золоті ворота».

Олена Сергіївна Алимова (нар. 15 жовтня 1981, Маріуполь) — українська акторка, режисер, кліпмейкер. Відома за роллю Катерини у скетчкомі «Коли ми вдома».

Режисер фільму «Красива жінка» (2012, частина кіноальманаху «Україно, goodbye!»). 2009 року знялася в рекламі, присвяченій боротьбі зі снідом.

Батько — викладач вузу, викладав історію КПРС.Мати — лікар, працювала на швидкій допомозі. У дитинстві Олена хотіла стати лікарем, як і мама. Однак пізніше її пріоритети змінилися і дівчину потягнуло в мистецтво. Закінчила музичну школу по класу фортепіано. Також займалася танцями.

Після школи вступила на режисерський факультет в Київський національний університет культури і мистецтв. У 2006 році закінчила КНУКіМ, факультет режисура кіно і телебачення, майстерня Р. Н. Ширмана. Починала зі зйомок в кліпах у відомого режисера Алана Бадоєва. З 2000 року знімається в кіно. Першою значимою роботою став 90-серійний телефільм «Джамайка», в якому вона зіграла Інгу Самгін, дочка головних героїв. Її героїня дочка багатих батьків, їй 18 років, вона — дурна блондинка, яка поступово набирається життєвого досвіду і розумнішає.

Акторці найбільше запам'ятався фільм «Прикольна казка», в якому вона грала принцесу Нещасного королівства. «Ми знімали в Естонії, в знімальну команду увійшли як українські, так і естонські учасники. Це дуже добра казка, знята в хороших традиціях радянського кіно», — згадувала Олена.

Успіхом у глядачів користується скетчком «Коли ми вдома», в якому вона з 2014 року виконує роль безтурботної білявки, манікюрниці Каті . Її героїня — молода дівчина, яка захоплена тільки собою.

Реалізувала себе як режисер. В її активі короткометражні фільми «Лавсторі» і «Красива жінка».Стрічка «Красива жінка» стала призером Одеського кінофестивалю 2012 року, учасником «New York film festival 2013», «Кіношок Анапа» і «Кінофестивалю в Белграді». І при цьому після Євромайдану картина була заборонена в Україні. «Насправді, це романтична комедія, далека від політики. За сюжетом бібліотекарка закохується в зображення президента Віктора Януковича, який з білборда починає з нею розмовляти. Не дивлячись на відсутність будь-якого підтексту, фільм зняли з прокату», — розповідала вона.

У рамках спецпроекту телеканалу СТБ на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова записала відео, на якому читає епізод його оповідання «Макари».

Народилася 7 серпня. В дитинстві Ксенії не подобалася акторська справа, спочатку вона мріяла стати танцівницею, а потім співачкою. Але в естрадно-цирковому училищі дівчині сказали, що вона не має ні слуху, ні голосу. Тому Ксенія почала вивчати спеціальність «актор-лялькар». Пізніше потрапила до групи Богдана Ступки, який навчав студентів в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого.

У 2010 році Ксенія закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. І в тому ж році стала актрисою Києвського Театру імені Івана Франка.

Українська акторка театру і кіно.
Провідна майстриня сцени театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках».

Дружина відомого театрального режисера Віктора Гирича.

Від 1995 року актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках.

З 2007 року – актриса Нового драматичного театру на Печерську.
З 2013 року – актриса Київського Молодого театру.

Виграла гран-прі Всеукраїнських конкурсів читців у Києві, Ялті та Новоград-Волинському (2012-2014).

Працює акторкою театру «Золоті Ворота».