Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
День народження Аліси, яка щойно повернулася з дворічної подорожі, збирає в її квартирі старих подруг. Вечірка здається передбачуваною, поки серед подарунків не виявляється закривавлене намисто. Спроби зрозуміти, хто послав його і кому воно призначене, показують, що вірні дружини, добропорядні домогосподарки і тихі берегині сім'ї не так вже безгрішні і жорстокий злочин може ховатися в минулому кожної з них.
Якщо ви хочете дізнатися, що насправді думають жінки, дивіться на них, але не слухайте. Жінки кажуть багато, але про що вони мовчать? У кожній з них є якась загадка, а п'ять жінок під одним дахом – це ціла таємниця, яка покриває нічне вбивство в особняку. Але хто ж з них вбивця? Цим цікавим і спокусливим розслідуванням займається детектив з поліцейського управління. Завдання у чоловіка не з простих - в пошуках істини найголовніше – зіставляючи показання та факти не зійти з розуму від чарівної логіки милих дам. Талановита гра акторів, іскрометний гумор і захоплюючий сюжет на дві години занурять вас в атмосферу справжнього розслідування. І головне питання – про що ж мовчать жінки – обов'язково буде розкрито!
Клівлендська опера чекає на приїзд всесвітньо відомого тенора Тіто Мереллі з Італії. До довгоочікуваного виступу Неймовірного Il Stupendo готово все: і хор, і оркестр, і натовп шанувальників, і навіть креветки для фуршету... Все, крім самого Неймовірного. Як директор опери містер Сондерс і його тюхтій-помічник Макс планують рятувати ситуацію, відомо лише вищим силам – адже окраса вечора, м'яко кажучи, відсутня, і до початку шоу лишаються всього пару годин. А тут ще й запальна та ревнива сіньйора Мереллі запідозрила свого знаменитого чоловіка в зраді. На глядачів чекає грандіозна, динамічна, яскрава, надзвичайно музична комедія, де кожен сюжетний поворот викликає шквал незабутніх позитивних емоцій.
«НОВЕЧЕНТО (1900-й)» сучасного італійського письменника Алессандро Барікко - це легка, захоплива, бентежлива, щира історія музиканта, що все життя провів на кораблі, ні разу не ступивши на берег. Розглядаючи мінливі обличчя пасажирів, він з’єднався з життям цілого світу, налагодив діалог з усім людством і переклав це на мову музики. Мову надлюдську і правічну. Знаково, що «НОВЕЧЕНТО (1900-й)» – вперше за існування нашого театру - грається у вітальні мікросцени, де зазвичай глядачі відпочивають в очікуванні початку театрального дійства. У виставі цей простір перетворюється то на музичний салон корабля, то на мистецьку галерею. У виставі звучить жива музика і, здається, майже відчутно запах моря. На стінах зали проступають обличчя відомих акторів і режисерів. Молодий актор Станіслав Мельник знаходиться у діалозі з цими метрами, вписуючи власне існування у багату традицію Театру, що так само, як і музика для його героя, перетворюється для нього на саме життя.
Це історія жінки, за вікном якої, немов трамвайчик, проноситься життя з його трагедіями і комедіями, святами і буднями, зустрічами і розставаннями… Хтось пізнає в ній свою маму, старшу сестру, подругу, хтось дружину, а дехто й саму себе… Все відбувається на кухні головної героїні напередодні Нового року… Сюжет тут доволі простий, але не він є особливістю цієї інтимної вистави-концерту, в основі якої пісні барда Леоніда Сергєєва. На сцені нічого зайвого, лише чесна гра Ірини Мельник, живий музичний супровід та кухонна табуретка, ось і весь рецепт вдалої постановки. Актрисі не потрібен реквізит, вона працює з уявними предметами так майстерно, що ми також починаємо їх бачити, і у світі її «кухні» нам всього вистачає.
Забуті, нікому непотрібні живуть собі десь у покинутому чорнобильському селі чудернацька баба Пріся, хвороблива мати і придуркуватий син. Був ще тато, але його вже давно немає, одного разу він нишком зібрав найнеобхідніші речі – свої документи і всі гроші – і зник у невідомому напрямку… Це специфічна комедія, де міф та реальність мають однакову силу, де радіоактивний гумор межує з правдою нашого життя, де картопля – делікатес, а «згущьонка» – просто фантастика! «Чому ми живемо в зоні, а інші люди живуть там – «не в зоні»?
Вистава розпочинається з веселої вечірки – святкування Дня народження Аліси. Раптово гучне гуляння обриває знахідка дивного подарунка від невідомої особи. У пакунку – криваве намисто. Свято перетворюється у розслідування, впродовж якого на поверхню випливають найпотаємніші секрети та вчинки дівчат. Їхні вчинки дивують, обурюють та змушують реготати. Актриси постановки для своїх героїнь сформували особливий та унікальний образ, який вони тримали до кінця вистави. Допомагали їм у цьому музичний супровід та гра світлом, що створювали неповторювану атмосферу та дозволяли влізти у голови персонажів. Ця вистава стане справжнім одкровенням для тих, хто має багато таємниць. Адже постановка розповідає саме про те, як просто жити, не маючи секретів, і яке полегшення приходить після того, коли все таємне стає явним.
Виросла в Шепетівці Хмельницької області України. Протягом 7 років навчалася в хореографічній школі. Потім в школу, де вона вчилася, якось прийшла викладач з залізничного клубу і поставила з ними дві вистави. Вірі сподобалася сцена. Після цього брала участь в КВН, писала сценарії.
Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Була актрисою Донецького театру російської драми, актрисою Ніжинського театру.
З 2005 року почала зніматися в кіно, дебютувавши у 2-му сезоні серіалу «Повернення Мухтара». Широка популярність до актриси прийшла в 2016 році після ролі Іри в комедії «Родичі».
У 2019 виконала головну роль – Світлану – в ситкомі «Джованні».
Чоловік – Олександр Миколайович Кобзар, український актор театру і кіно, режисер. Вони познайомилися під час навчання в театральному інституті імені Карпенка-Карого в Києві. У пари двоє дітей – старша дочка Варвара і син Прохор.
У 1994 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого – курс Юлії Ткаченко.
З 4-го курсу грала в Київському театрі драми і комедії на Лівому березі.
Починаючи 1998 роком – актриса Київського Молодого театру.
Була ведучою шоу «Ранок з Інтером» на українському телеканалі «Інтер» у 2008 році.
Розлучена, виховує доньку Юлію.
Анна Сергіївна Кошмал – українська кіноактриса. Популярність отримала завдяки ролі Жені Ковальової в п'ятому і шостому сезонах телесеріалу «Свати», за яку була двічі номінована на українську телевізійну премію «Телетріумф». Також виконувала головну роль в популярних українських серіалах «Сашка», «Хороший хлопець», «Село на мільйон» (1 і 2 сезони).
Батько Сергій Кошмал – військовий, мати Тамара Кошмал - вчитель, є старший брат Сергій. З дитинства займалася хореографією, спершу балетом, потім бальними танцями, а після – спортивними. Займалася вокалом, відвідувала музичну школу. У 2010 році всупереч бажанню батьків, які не схвалювали життєвий вибір дочки, вступила до Київського естрадно-циркового училища. У 2011 році, у віці 16 років була затверджена на роль Жені Ковальової в п'ятому сезоні популярного російсько-українського комедійного телесеріалу «Свати». Анна Кошмал зіграла дівчину-гота перехідного віку з непростим характером, влітку залишеної батьками на піклування двох бабусь і одного дідуся, яких внучка до того ж не бачила багато років. Для того, щоб відповідати образу, їй довелося перефарбувати волосся в чорний колір. Робота у «Сватах» була відзначена номінацією на українську телевізійну премію «Телетріумф» в номінації «Актриса телевізійного фільму / серіалу». У 2012-2013 роках Кошмал знялася в шостому сезоні телесеріалу, за підсумками якого знову претендувала на «Телетріумф». У «Сватах» Анна Кошмал відзначилася не тільки акторською грою: в дуеті з Федором Добронравовим вона виконала пісні «Мій календар» (п'ятий сезон), «Все повториться» і «Радісна смуток» (обидві - шостий сезон), а сольно - пісні « Сни »та« Мій маленький оркестр », також прозвучали в шостому сезоні. Роботу в телесеріалі «Свати» довелося поєднувати з навчанням в естрадно-цирковому училищі. Викладачі, знаючи про зайнятість Анни в кінематографі, з розумінням поставилися до її графіку відвідування занять. Анна закінчила Київське естрадно-циркове училище, вокальне відділення. Потім продовжила навчання в Академії театрального мистецтва. Її зарахували відразу на третій курс.
Після завершення роботи у «Сватах», Анна Кошмал отримала головну роль в українському мелодраматичному телесеріалі «Сашка». Потім були головні ролі в телесеріалі «Не зарікайся», мелодраматичному серіалі «Коли наступить світанок». У комедійному телесеріалі «Слуга народу» зіграла роль племінниці головного героя.
У 2012 році знялася в кліпі Ренати Штіфель «Я живу для тебе».
У 2014 році знялася в кліпі Альони Вінницької «Подарія».
За 2017 рік на телеекрани вийшли серіали з її участю «Танець метелика», «Слуга народу», «Балерина», «Дочки-мачухи», «Перехрестя», «Даша» і «Село на мільйон-2». Анна Кошмал вважається однією з найпопулярніших і затребуваних молодих українських актрис.
З вибором акторської професії Віталіні Біблів допомогла шкільна вчителька Інна Пушкарьова. На День вчителя у дев'ятому класі Віталіні доручили зробити пародію на Вєрку Сердючку. Хоч вона сумнівалася, вчителька вірила у її харизматичність.
Після школи Віталіна навчалася в училищі культури. В інтерв'ю театральному критику Олегу Вергелісу акторка зізнається, що завжди хотіла бути клоуном і працювати в цирку. На той час естрадно-циркову освіту можна було отримати тільки в училищі, а Віталіна прагнула здобути вищу освіту. У 2003 році вона закінчила Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого, майстерню Леся Танюка.
У 2003-2004 роках – акторка Київського театру «Вільна сцена». Дебют у кінематографі відбувся 2004 р. у маленькій ролі в серіалі Миколи Каптана "Любов сліпа". У 2003-2008 роках – працює акторкою Київського театру «Ательє 16». З 2008 р. грає у театрі «Золоті ворота». З 2009 року співпрацює з Київським академічним Молодим театром. У 2009 році була названою однією з 20 найкращий акторок України.
Викладає в Київському коледжі культури і мистецтв.
Особливу увагу критики звертають на фільм «Пісня пісень» режисерки Єви Нейман, де Віталіна Біблів зіграла єврейську маму. Стрічка була визнана найкращим фільмом Європи (2012), найкращим фільмом міжнародного і внутрішнього конкурсу Одеського міжнародного кінофестивалю (2015). У 2015 р. Віталіна Біблів стала театральним відкриттям, зігравши роль Слави у виставі С. Жиркова «Сталкери».
У 2016 році була номінована на театральну премію «Київська пектораль» в категорії «Найкраще виконання жіночої ролі другого плану» за роль у виставі «Сталкери»
У 2019 році здобула перемогу в IV театральній премії «Дзеркало сцени» (газета «Дзеркало тижня. Україна») в номінації «Акторська харизма» за роль у виставі «Фрекен Юлія», театр «Золоті ворота».
Олена Сергіївна Алимова (нар. 15 жовтня 1981, Маріуполь) — українська акторка, режисер, кліпмейкер. Відома за роллю Катерини у скетчкомі «Коли ми вдома».
Режисер фільму «Красива жінка» (2012, частина кіноальманаху «Україно, goodbye!»). 2009 року знялася в рекламі, присвяченій боротьбі зі снідом.
Батько — викладач вузу, викладав історію КПРС.Мати — лікар, працювала на швидкій допомозі. У дитинстві Олена хотіла стати лікарем, як і мама. Однак пізніше її пріоритети змінилися і дівчину потягнуло в мистецтво. Закінчила музичну школу по класу фортепіано. Також займалася танцями.
Після школи вступила на режисерський факультет в Київський національний університет культури і мистецтв. У 2006 році закінчила КНУКіМ, факультет режисура кіно і телебачення, майстерня Р. Н. Ширмана. Починала зі зйомок в кліпах у відомого режисера Алана Бадоєва. З 2000 року знімається в кіно. Першою значимою роботою став 90-серійний телефільм «Джамайка», в якому вона зіграла Інгу Самгін, дочка головних героїв. Її героїня дочка багатих батьків, їй 18 років, вона — дурна блондинка, яка поступово набирається життєвого досвіду і розумнішає.
Акторці найбільше запам'ятався фільм «Прикольна казка», в якому вона грала принцесу Нещасного королівства. «Ми знімали в Естонії, в знімальну команду увійшли як українські, так і естонські учасники. Це дуже добра казка, знята в хороших традиціях радянського кіно», — згадувала Олена.
Успіхом у глядачів користується скетчком «Коли ми вдома», в якому вона з 2014 року виконує роль безтурботної білявки, манікюрниці Каті . Її героїня — молода дівчина, яка захоплена тільки собою.
Реалізувала себе як режисер. В її активі короткометражні фільми «Лавсторі» і «Красива жінка».Стрічка «Красива жінка» стала призером Одеського кінофестивалю 2012 року, учасником «New York film festival 2013», «Кіношок Анапа» і «Кінофестивалю в Белграді». І при цьому після Євромайдану картина була заборонена в Україні. «Насправді, це романтична комедія, далека від політики. За сюжетом бібліотекарка закохується в зображення президента Віктора Януковича, який з білборда починає з нею розмовляти. Не дивлячись на відсутність будь-якого підтексту, фільм зняли з прокату», — розповідала вона.
У рамках спецпроекту телеканалу СТБ на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова записала відео, на якому читає епізод його оповідання «Макари».
Народилася 7 серпня. В дитинстві Ксенії не подобалася акторська справа, спочатку вона мріяла стати танцівницею, а потім співачкою. Але в естрадно-цирковому училищі дівчині сказали, що вона не має ні слуху, ні голосу. Тому Ксенія почала вивчати спеціальність «актор-лялькар». Пізніше потрапила до групи Богдана Ступки, який навчав студентів в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого.
У 2010 році Ксенія закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. І в тому ж році стала актрисою Києвського Театру імені Івана Франка.
Українська акторка театру і кіно.
Провідна майстриня сцени театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках».
Дружина відомого театрального режисера Віктора Гирича.
Від 1995 року актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках.
З 2007 року – актриса Нового драматичного театру на Печерську.
З 2013 року – актриса Київського Молодого театру.
Виграла гран-прі Всеукраїнських конкурсів читців у Києві, Ялті та Новоград-Волинському (2012-2014).
Працює акторкою театру «Золоті Ворота».
ТЕ-АРТ – театральна агенція, яка випускає антрепризні вистави з найкращими і найвідомішими акторами країни. За майже чотири роки роботи було створено 7 вистав, які з неймовірним успіхом збирають аншлагові зали захоплених глядачів. Вистави ТЕ-АРТу відрізняються тим, що за три години на сцені розкриваються дуже важливі питання у житті кожної людини. Разом з тим жодна вистава не схожа на іншу, тому глядач кожного разу, купуючи квиток, точно знає, що це буде незвично та захоплююче.