З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)
Віра, Надія, Любов... (Яма)

« Віра, Надія, Любов... (Яма) »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить сцени еротичного характеру
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Повість Олександра Купріна «Яма» користувалась шаленою популярністю. Зробити героїнями жінок найдревнішої професії, розповісти їх справжні і такі людяні історії було нечуваною вільністю, навіть нахабством.

Купрін прагнув не проповідувати фемінізм, проституцію чи розпусту – він закликав до людяності. Кожна з героїнь потрапила до публічного дому з різних причин, але жодна не хотіла собі такої долі. І за великим рахунком дівчата опинилися у «Ямі» через людську жорстокість та байдужість.

Як і у іншій виставі Театру на Подолі «На дні» за М. Горьким, звучить заклик до віри, надії і любові, що можуть змінити не тільки тебе, а і увесь світ.
Віру у себе сповідує головна героїня Тамара (Даша Малахова). Її розум, нахабство і сила дозволяють їй ходити з високо піднятою головою навіть у будинку де, кохання стало професією.
Женя, героїня Анни Саліванчук, має надію, що світ зміниться, а вона знайде у ньому своє місце.

Любов відкрилася Любі (Анні Тамбовій) випадково, дівчина віддалася цьому пориву повністю і… розчарувалася, зіштовхнувшись з людською байдужістю.
Андріївський узвіз у середині 19 століття славився зовсім не архітектурними пам'ятками, та не зважаючи на те, що та доба давно минула, ніколи не завадить навчитися співчуттю. Добро, що кожен зробить ближньому своєму, обов'язково повернеться.

Жанр: драма
Тривалість: 3 години
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Метод Гронхольма
« Метод Гронхольма » Ігри кар’єристів
5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
6.0
6.0
5.7

Ви обожнюєте свою роботу? Тримаєтесь всіма силами за своє робоче місце? Нервуєтесь перед кожною співбесідою, яка може обернутись в справжнє пекло для недосвідченого кар’єриста? Опинившись на одній співбесіді, чотири героя розуміють, що їх втягнуто у захоплюючу детективну гру. Та чи варто вбивати в собі людяність заради посади топ-менеджера в престижній компанії

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
5.3
4.7
5.9
5.3

Володя, Ігор, Інга і Валерія. Хтось відсвяткує День народження. Хтось навчиться палити. Хтось дізнається головну таємницю. Хтось буде говорити про Гипербореїв. До речі, знаєте, хто це? Дивіться нижче. Хтось розповість про зраду. Хтось, мінімум, тричі отримає по обличчю. Хтось вивчить 13 перших правил баскетболу, сформульованих Джеймсом Нейсмітом. Хтось буде цілуватися. Хтось буде танцювати. Хтось кине торт на підлогу. Хтось буде сміятися до сліз. Хтось скаже останні слова. Хтось загине. Ми всі носимо маски. Ми щасливі в момент найсильнішого горя. Ця вистава створена за п’єсою відомого білоруського драматурга Дмитра Богославського “13 перших правил баскетболу, що сформовані Джеймсом Нейсмітом”, яка була написана у 2018 році. Для Стаса Жиркова це вже третя п’єса Богославського, із якою він працює (за матеріалом Дмитра режисером вже поставлені вистави “Любов людей” та “Тату, ти мене любив?”). Хто такі гипербореї? Це народ однойменної легендарної країни, про яку ми дізнаємося з Давньогрецької міфології. Це, рахуйте, та сама Атлантида, чі то острів, чи то материк, що затонув і всі запитуються, де саме. Варіантів безліч – від Гренландії до (увага!) України. На користь української версії виступають наступні факти: «Гіперборея» фактично перекладається, як «за Бореєм», стародавні греки вважали місцем перебування Борея древню Фракію, Гугл вам в поміч. Власне, за Фракією і знаходиться територія сучасної України. В Гіпербореї люди живуть тисячу років, всі багаті і ні в чому не знають нестачі. Смерть там настає не від старості і хвороб, а від пересичення благами життя. В цій щасливій країні живуть суперлюди. Цікаво, а що вони відчувають? Чи ця опція доступна лише простим, звичайним, які взагалі не супер і у яких завжди щось болить та стається. Може нам на хвилинку зробити це – повірити в красиву, глибоку, сильну історію? Треба спробувати.

Парашутист
« Парашутист » Смертельна комедія без антракту
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.8
5.8
5.8
6.0

Ти вижив помилково… на халяву. В запасі маєш рік або всього лише день – що зробиш за цей час? Як зміниться твоє життя, якого залишається все менше? Звільнитися з роботи, почати пиячити, поїхати на море – наскільки великий вибір ми маємо, коли розуміємо, що зовсім скоро все скінчиться…

5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.2
4.7
5.5
5.3

Америка була довгий час символов свободи. Зі своїми вілами, рожевими каділаками та Голівудом... Ця історія про вільну людину у вільному польоті, яку зірвали не вільні люди. Чи зможе він дібратися до омріяного Сан Франциско? Чи зможе вона його врятувати? Чи зможе він забрати її у свій політ? Неймовірна історія від чоловіка, амерканця вірменського походження Уільяма Сарояна в супроводі голосу неймовірного «шамана» Джима Моррісона («Doors»).

Мудак
« Мудак » Балада про секс, дерева та майбутнє
4.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
4.4
4.0
5.0
4.6

-Ти хочеш стати мудаком? -Не хочу. -Ну от. От за це я тебе і люблю. Ти в мене ніколи мудаком не станеш. Майбутнє… Як ви собі його уявляєте? Може на землі вже торжествує любов та прийняття, екологічні проблеми подолані, всі люди живуть у злагоді, будуючи суспільство на принципах гуманізму? Чи може все пішло під три чорти і людство нарешті доконало саме себе? Насправді все трохи по іншому. На всій планеті панує епідемія суму. З’ясувалося, що первинний носій вірусу – українець. Він заразився, з’ївши м’ясо дельфіна-самогубця, що викинувся на берег популярного курорту Кирилівка. Сум не можна вилікувати, його можна тільки стримати, але не на довго. Люди бояться та стороняться «сумних», а вони в свою чергу старанно приховуються свій сум. Адже ж краще, престижніше і простіше завести собі айфдренда, ніж спілкуватися з живою людиною. І тоді починає здаватися, що навіть дерево зрозуміє тебе краще, ніж оточуючі. Головне, щоб та любов до дерев не зайшла надто далеко, бо і з цього можуть вийти проблеми. І взагалі потрібно бути обережнішим, адже так легко порушити загальноприйняті норми і правила і стати мудаком. І ще спробуй потім доведи, що ти не мудак. Ось таку антиутопічну, дотепну, іронічну та актуальну виставу створила команда «Золотих воріт» за підтримки НСТДУ за п’єсою сучасного українського драматурга Андрія Бондаренка, що вперше була представлена у 2019 році на фестивалі «Тиждень актуальної п’єси». Тож беріть френдів та айфрендів, приходьте та не бійтеся «суму», адже сміх – це потужний медичний профілактичний засіб. Застосовуючи сміх у широких масштабах, ми можемо добитися повного зникнення клінічних проявів суму у нашій країні вже за кілька років.

Відгуки
Евгенія Г.

Це вистава за повістю Купріна "Яма". Це історія про древню професію жінок легкої поведінки, про їх життєві історії. Кожна з героїнь потрапила до публічного дому по різним причинам, але ніхто не прагнув до такої долі. Гра Малахової і Бльоденс була неймовірною - майстерність на висоті. Інтригуюче, є над чим подумати. Раджу всім, але не дітям. Новий, відреставрований театр.

Вікторія

Не могла відірватися від перегляду, була у повному захваті. Ця вистава мене захопила на 100%, вивернула та перевернула багато разів всі емоції та почуття. Заставила сміятися та плакати, сумувати та радіти. Неймовірно надихає гра акторів, їх емоції та переживання. Ця вистава розповідає про складні теми з гумором, вона сповнена пристрасті та пікантних моментів. Сюжет вистави - трагедія жінок, які потрапили до публічного дому. Трагедія людей, яка стосується не тільки тих, хто впав з соціальних сходів, а й тих, хто стоїть зверху і усі вважають, що до них проблеми не відносяться. Трагедія людей, почуттів, відносин і стосунків, але легкою "подачею" з елементами гумору та веселих моментів. Спочатку вистава здається не серйозною, чимось типу кабаре, або посередньої комедії, але потім сюжет захоплює, образи розкриваються, актори вражають, долі плутаються, настрій змінюється. Гра акторів була просто неймовірною, вони не грали, вони проживали свої ролі на сцеці. Вони були надзвичайні.

Елена С.

Жанр постановки обозначен режиссером Валентином Козьменко- Делинде как " непристойная повесть" по произведению Александра Куприна "Яма". Поставлен спектакль чуть более года назад. Я смотрела премьеру, сегодня была второй раз и впечатление сильней, чем первый раз. Бережное отношение к тексту, никакой отсебятины. Конечно, сокращены многие эпизоды, не показаны все персонажи, но фабула - трагический рассказ об изломанных женских судьбах пятерых героинь, вынужденных зарабатывать на хлеб кабальной, гибельной, унизительной работой в публичном доме Анны Марковны, осталась в целости. Перед началом демонстрировались кадры из немого кино с участием Веры Холодной и звучали песни Александра Вертинского.Они оба родом из Киева, кстати. Это настроило зрителя сразу на дореволюционную эпоху, в которой проходило действие. Улица Ямская в Киеве, где до 1917 года располагались публичные дома, существует и поныне в районе Байкового кладбища. Отсюда название повести. Но оно означает не только топонимику. Это аллегория на жизнь этих несчастных девушек, которым никогда не выбраться из ямы, все они обречены погибнуть. Играли сегодня все актеры бесподобно, как никогда, они жили на сцене, женская часть участниц особенно. Зал внимал, замерев дыхание. Даже редко смеялись невпопад те , кто забрёл в театр случайно. Это лучшая работа режиссера, которого я знаю по постановкам в театре Франко. Он же автор отличных костюмов, напоминающих ушедшую эпоху, он же и художник постановки. Музыка рвала сердце, свет имел огромное значение. Все говорили так, что слышно было каждое слово, поэтому замирало сердце от боли, когда девушки рассказывали о себе. Анна Селиванчук в роли Жени, повесившейся из-за неизлечимой болезни, изысканная Даша Малахова в роли образованной Тамары, красавицы Катерина Шенфельд, и Катя Вайвала, Анна Тамбова и Алла Сергийко - жестокая немка- экономка - все они прожили свои роли так, что даже телефоны никто не трогал из зрителей, а это бывает редко . Великолепный Сергей Бойко в роли журналиста Платонова, один из любимых моих актеров.Чуть менее профессионально и уверенно играли парни- студенты, но это и понятно, они молоды. Но типажи подобраны отлично, все на своих местах. Самое главное, что не было пошлости и гадости, хотя девушки были в корсетах, полуодетые! Это и есть мастерство режиссера и актрис , это радость для зрителя, потому что когда я вижу, ЧТО делают с классикой, хочется плакать от обиды. Этот спектакль нужно смотреть людям думающим, неравнодушным, любящим русскую реалистическую литературу, а не дешёвую клубничку. Думаю, что через год опять пойду смотреть эту вещь.

Альона Ярушевська

Бракує слів, щоб говорити, режисер затронув актуальне питання всіх часів - проституції. У цій темі головне не перейти межу, і він їі не перейшов. Тонко відчута жіноча і чоловіча душа. Для мене показник акторської гри - коли тілом пробігають мурашки, коли дивишся і збирається ком у горлі. І це все було. Анна Саліванчук і Сергій Бойко найкраще передали свої емоції. Вистава, яку не хочеться обговорювати і яка залишила тонкий присмак і біль у кожглль гьядача.

Олена Костянтинівна

Чудова вистава, прекрасна гра акторів