« Віра, Надія, Любов... (Яма) »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить сцени еротичного характеру
5.9

Повість Олександра Купріна «Яма» користувалась шаленою популярністю. Зробити героїнями жінок найдревнішої професії, розповісти їх справжні і такі людяні історії було нечуваною вільністю, навіть нахабством.

Купрін прагнув не проповідувати фемінізм, проституцію чи розпусту – він закликав до людяності. Кожна з героїнь потрапила до публічного дому з різних причин, але жодна не хотіла собі такої долі. І за великим рахунком дівчата опинилися у «Ямі» через людську жорстокість та байдужість.

Як і у іншій виставі Театру на Подолі «На дні» за М. Горьким, звучить заклик до віри, надії і любові, що можуть змінити не тільки тебе, а і увесь світ.
Віру у себе сповідує головна героїня Тамара (Даша Малахова). Її розум, нахабство і сила дозволяють їй ходити з високо піднятою головою навіть у будинку де, кохання стало професією.
Женя, героїня Анни Саліванчук, має надію, що світ зміниться, а вона знайде у ньому своє місце.

Любов відкрилася Любі (Анні Тамбовій) випадково, дівчина віддалася цьому пориву повністю і… розчарувалася, зіштовхнувшись з людською байдужістю.
Андріївський узвіз у середині 19 століття славився зовсім не архітектурними пам'ятками, та не зважаючи на те, що та доба давно минула, ніколи не завадить навчитися співчуттю. Добро, що кожен зробить ближньому своєму, обов'язково повернеться.

Жанр: драма
Тривалість: 3 години
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Метод Гронхольма
Як це – «Жити в Києві»?
Парашутист
Гей, хто небудь!
Покоління Пепсі
Відгуки
Евгенія Г.

Це вистава за повістю Купріна "Яма". Це історія про древню професію жінок легкої поведінки, про їх життєві історії. Кожна з героїнь потрапила до публічного дому по різним причинам, але ніхто не прагнув до такої долі. Гра Малахової і Бльоденс була неймовірною - майстерність на висоті. Інтригуюче, є над чим подумати. Раджу всім, але не дітям. Новий, відреставрований театр.

Вікторія

Не могла відірватися від перегляду, була у повному захваті. Ця вистава мене захопила на 100%, вивернула та перевернула багато разів всі емоції та почуття. Заставила сміятися та плакати, сумувати та радіти. Неймовірно надихає гра акторів, їх емоції та переживання. Ця вистава розповідає про складні теми з гумором, вона сповнена пристрасті та пікантних моментів. Сюжет вистави - трагедія жінок, які потрапили до публічного дому. Трагедія людей, яка стосується не тільки тих, хто впав з соціальних сходів, а й тих, хто стоїть зверху і усі вважають, що до них проблеми не відносяться. Трагедія людей, почуттів, відносин і стосунків, але легкою "подачею" з елементами гумору та веселих моментів. Спочатку вистава здається не серйозною, чимось типу кабаре, або посередньої комедії, але потім сюжет захоплює, образи розкриваються, актори вражають, долі плутаються, настрій змінюється. Гра акторів була просто неймовірною, вони не грали, вони проживали свої ролі на сцеці. Вони були надзвичайні.

Елена С.

Жанр постановки обозначен режиссером Валентином Козьменко- Делинде как " непристойная повесть" по произведению Александра Куприна "Яма". Поставлен спектакль чуть более года назад. Я смотрела премьеру, сегодня была второй раз и впечатление сильней, чем первый раз. Бережное отношение к тексту, никакой отсебятины. Конечно, сокращены многие эпизоды, не показаны все персонажи, но фабула - трагический рассказ об изломанных женских судьбах пятерых героинь, вынужденных зарабатывать на хлеб кабальной, гибельной, унизительной работой в публичном доме Анны Марковны, осталась в целости. Перед началом демонстрировались кадры из немого кино с участием Веры Холодной и звучали песни Александра Вертинского.Они оба родом из Киева, кстати. Это настроило зрителя сразу на дореволюционную эпоху, в которой проходило действие. Улица Ямская в Киеве, где до 1917 года располагались публичные дома, существует и поныне в районе Байкового кладбища. Отсюда название повести. Но оно означает не только топонимику. Это аллегория на жизнь этих несчастных девушек, которым никогда не выбраться из ямы, все они обречены погибнуть. Играли сегодня все актеры бесподобно, как никогда, они жили на сцене, женская часть участниц особенно. Зал внимал, замерев дыхание. Даже редко смеялись невпопад те , кто забрёл в театр случайно. Это лучшая работа режиссера, которого я знаю по постановкам в театре Франко. Он же автор отличных костюмов, напоминающих ушедшую эпоху, он же и художник постановки. Музыка рвала сердце, свет имел огромное значение. Все говорили так, что слышно было каждое слово, поэтому замирало сердце от боли, когда девушки рассказывали о себе. Анна Селиванчук в роли Жени, повесившейся из-за неизлечимой болезни, изысканная Даша Малахова в роли образованной Тамары, красавицы Катерина Шенфельд, и Катя Вайвала, Анна Тамбова и Алла Сергийко - жестокая немка- экономка - все они прожили свои роли так, что даже телефоны никто не трогал из зрителей, а это бывает редко . Великолепный Сергей Бойко в роли журналиста Платонова, один из любимых моих актеров.Чуть менее профессионально и уверенно играли парни- студенты, но это и понятно, они молоды. Но типажи подобраны отлично, все на своих местах. Самое главное, что не было пошлости и гадости, хотя девушки были в корсетах, полуодетые! Это и есть мастерство режиссера и актрис , это радость для зрителя, потому что когда я вижу, ЧТО делают с классикой, хочется плакать от обиды. Этот спектакль нужно смотреть людям думающим, неравнодушным, любящим русскую реалистическую литературу, а не дешёвую клубничку. Думаю, что через год опять пойду смотреть эту вещь.

Альона Ярушевська

Бракує слів, щоб говорити, режисер затронув актуальне питання всіх часів - проституції. У цій темі головне не перейти межу, і він їі не перейшов. Тонко відчута жіноча і чоловіча душа. Для мене показник акторської гри - коли тілом пробігають мурашки, коли дивишся і збирається ком у горлі. І це все було. Анна Саліванчук і Сергій Бойко найкраще передали свої емоції. Вистава, яку не хочеться обговорювати і яка залишила тонкий присмак і біль у кожглль гьядача.

Олена Костянтинівна

Чудова вистава, прекрасна гра акторів