« В.О.П. »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.7

В.О.П. (взводний опорний пункт) – прем’єра містичної драми з елементами комедії, за однойменною п’єсою Дмитра Корчинського.

Кохання, смерть та війна напередодні кінця віків. Тепер все залежить від них. Шість життів, які вирішать долю людства. Або не вирішать...

Жанр: драма
Тривалість: 2 години
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Жінка у пісках
Сон Аліси
Запрошення на страту
Прекрасний звір у серці
Відгуки
Ольга

Переважно було сумно. Моментами страшно за долю героїв. Деякі діалоги були трагікомічні. Після перегляду я розплакалась. Особливо коли на сцені з'явилися прототипи героїв - справжні бійці та автор. Розповідь про невеличкий загін з 6 людей. Їхнє кохання, дружбу, подвиг. Але найбільше про їхні переживання, мрії, страхи - це розкриття психології й сподобалося найбільше, бо наблизило героїв до глядачів. Вистава сподобається людям, які воювали. Свідомим людям, які думають про війну (хоча йтим, хто її ігнорує, щоб змінити сприйняття). Спочатку настрій був більш позитивним. Тема стосунків, певні комічні персонажі. Потім же були зображені реалії війни, втрати, біль героїв. Настрій змінився на сумний. Вистава важлива й соціально значуща. Однак не певна, що було доцільним в кінці агітувати пожертвувати гроші й ставити на виході ветерана, який їх збирав.

Оксана

Було цікаво, трохи страшно , навіть були смішні моменти. Я задумалась невже вже цілий 6 років триває війна. Цілих 6 років минуло з річниці майдану. Вже стільки часу минуло, а нічого не змінюється. Так тут у нас війни не має, але вона є в іншому місці. Якби не ці хлопців, які захищають позиції наше життя би дуже змінилося. Вистава про війну, це розповідь про В.П.О. (Військовий опорний пункт) , про військових і їхне життя по ту сторону. Нам розповідають з перших вус, те ,що ми не побачим по телебаченню. Говорять про речі , які точно виріжуть з ефіру. Заходиш в глядацький зал , сідаєш на стілець. Починаєш розглядати декорації і що ти так бачиш? Польова кухня, справжня польова кухня, з неї йде дим. На ній готують борщ. Скоро ж треба буде кормити хлопців. І ще що хтось спить? Не зрозуміло чи то дівчина , чи хлопець. Лунає дзвінок і ти чуєш попередження, що потрібно вимкнути звук в телефоні , то може статися нещасний випадок. Мені сподобалося що було по-справжньому, що були не порожні тарілки в , яких ніби , то щось є. Герої насправді їли тільки, що приготовлений борщ. Вони створили задопомогою звуків, інвентарю ( не знаю можливо це справжня зброя), приказів керівництва, сліз вояків , філософський розмов - атмосферу, яка панує на фронті. Мені було страшно від кожного вибуху, обстрілу. Я боялася , коли кричав Вінчик. Мені було шкода Евеліну і Студента. Було смішно від жартів вояків. Я оглядалася , коли вони кричали і дивились позаду мене. Я спостерігала. Актори молоді , зіграли дуже натурально , були де які моменти, де не дотягували, але і тема була не проста.