З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
В.О.П.

« В.О.П. »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

В.О.П. (взводний опорний пункт) – прем’єра містичної драми з елементами комедії, за однойменною п’єсою Дмитра Корчинського.

Кохання, смерть та війна напередодні кінця віків. Тепер все залежить від них. Шість життів, які вирішать долю людства. Або не вирішать...

Жанр: драма
Тривалість: 2 години
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Філософсько-іронічна притча за однойменною п'єсою KLIMа. Режисер – Влад Троїцький. У кожного з нас є місце в собі, схоже до горища чи забутої старої валізи, де пил і забуття – давно пора розібрати, викинути, спалити або скласти, переплавити, але ми мужньо відвертаємося від цього нікому невидимого внутрішнього мотлоху, адже він начебто нікому не заважає. І ми вже майже про нього забули... але він невидимо впливає на всі події нашого життя – безконтрольно, невідомо, незрозуміло нам самим, на наші рішення, наші справи, нашу любов... А що буде, якщо одного разу розлучитися з цим горищем? Відпустити його, усвідомити, зрозуміти і знайти йому місце? Що ми відчуємо? Що зміниться?... Може ми станемо вільнішими, може зрозуміємо себе, може навчимося любити?... І наша любов з нескінченного страждання перетвориться нарешті в справжню радість... Її переслідував сон сходи Авраама до небес стара пожежна драбина Авраама сходи до небес щоночі вона піднімалася по ній, тягнучи за собою здоровенну валізу туди на небеса з якимось незбагненним завзяттям з останніх сил, але одного разу там нагорі вона побачила чоловіка він летів назустріч їй і посміхався а пролітаючи повз вихопив у неї з рук валізу уві сні їй було шкода чемодан коли вона розповідала про це, вона сміялася…

Вистава «Запрошення на страту» молодого прогресивного київського театру «Мізантроп» – це черговий виклик сучасному театральному суспільству. На цей раз, вирішивши перенести на сцену фантасмагоричний і парадоксальний світ одного з найбільш незвичайних романів Володимира Набокова, автори і постановники дерзнули остаточно стерти межу між драматичним театром, балетом, мюзиклом, цирковим шоу і кабаре. Основним акцентом вистави стають актори, які досягли абсолютної універсальності, які вміють робити все: танцювати, співати, грати на музичних інструментах, виконувати акробатичні і пластичні етюди, бути клоунами і скоморохами і, в той же час, показувати драматичну глибину героя. Унікальний симбіоз живої музики, хореографії та пластики, міцної драматургії і яскравих режисерських рішень на межі одкровення, – все це глядач отримає в гармонійному поєднанні з набоківським текстом, поетичність і метафоричність якого звертається до найпотаємніших думок і почуттів кожного з нас. Так само глядача чекає поява нових облич в складі трупи театру: в «Запрошенні на страту» бере участь соліст групи AVIATOR, а також відомий оперний режисер – Дмитро Тодорюк, який в гротескній і ексцентричній ролі адвоката майстерно веде музично-вокальну лінію протягом всієї вистави, до максимуму загострюючи атмосферу справжнім драйвом живого саунду. Варто відзначити появу нового імені, – це молодий актор Дмитро Оцупок, який органічно і переконливо втілює образ Цинцинната Ц. Дека-dance поема «Запрошення на страту», – у якій мова йде не тільки про боротьбу головного героя зі своєю смертю, а й зі світом, де доводиться відстоювати власне «Я», – ймовірно, є найкращим прикладом того, що сучасне мистецтво, при всій його абстрактності і умовності, може бути змістовним, гостросоціальним, проникливим, чесним і талановитим!

5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 11
5.3
5.4
5.5
5.5

Щоденно кожна людина проживає міні-трешові ситуації. Поспіх, нерви, почуття, швидка любов та нескінченні проблеми. Власне, в цій гонитві і губиться істинне буття та воля до навіть найменшого кроку вперед. Втомилися робити вибір і щоразу брехати собі справжнім? Андроїд у Малому театрі змусить замислитися над повсякденністю. Естетичний театр художника занурить у медитативний стан споглядання, зупинить бурхливий час. Диявол ховається в дрібницях. Можливо, людина просто не все помічяє, дивлячись у дзеркало? А номер не так вже й легко розгледіти на власній спині.

Insenso
« Insenso » Опера без музики

Спільний проект Молодого театру та Art Syndicate (Греція). Джерелом твору є відомий фільм Лукіно Вісконті «Senso» («Почуття», 1954). Димітріадис знаходить героїню у той момент, в який її залишає Вісконті. Він створює нову історію, що є продовженням особистої драми Лівії Серпьєрі. …Я – графиня Лівія Серпьєрі. Я виказала свого коханця Франца Малера, унтер-офіцера австрійського війська, передала його до рук трибуналу за дезертирство. …Чому кохання є безжальним, чому не допомагає, чому йому нас не шкода? Як би я хотіла зчепитися з коханням у борні, чого б це йому перемогти, а не мені.

5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.6
5.2
6.0
5.4

За мотивами оповідання Леоніда Каганова. На космічному лайнері стався потужний вибух, в результаті якого, в живих залишилися тільки бортовий лікар і представниця інопланетної раси Глайя. Тепер їм належить вибратися з цієї пастки, і чим швидше, тим краще. Адже повітря залишилося так мало... Рятуючи своє життя, їм доведеться похитнути банальні уявлення про добро і зло.

Відгуки
Ольга

Переважно було сумно. Моментами страшно за долю героїв. Деякі діалоги були трагікомічні. Після перегляду я розплакалась. Особливо коли на сцені з'явилися прототипи героїв - справжні бійці та автор. Розповідь про невеличкий загін з 6 людей. Їхнє кохання, дружбу, подвиг. Але найбільше про їхні переживання, мрії, страхи - це розкриття психології й сподобалося найбільше, бо наблизило героїв до глядачів. Вистава сподобається людям, які воювали. Свідомим людям, які думають про війну (хоча йтим, хто її ігнорує, щоб змінити сприйняття). Спочатку настрій був більш позитивним. Тема стосунків, певні комічні персонажі. Потім же були зображені реалії війни, втрати, біль героїв. Настрій змінився на сумний. Вистава важлива й соціально значуща. Однак не певна, що було доцільним в кінці агітувати пожертвувати гроші й ставити на виході ветерана, який їх збирав.

Оксана

Було цікаво, трохи страшно , навіть були смішні моменти. Я задумалась невже вже цілий 6 років триває війна. Цілих 6 років минуло з річниці майдану. Вже стільки часу минуло, а нічого не змінюється. Так тут у нас війни не має, але вона є в іншому місці. Якби не ці хлопців, які захищають позиції наше життя би дуже змінилося. Вистава про війну, це розповідь про В.П.О. (Військовий опорний пункт) , про військових і їхне життя по ту сторону. Нам розповідають з перших вус, те ,що ми не побачим по телебаченню. Говорять про речі , які точно виріжуть з ефіру. Заходиш в глядацький зал , сідаєш на стілець. Починаєш розглядати декорації і що ти так бачиш? Польова кухня, справжня польова кухня, з неї йде дим. На ній готують борщ. Скоро ж треба буде кормити хлопців. І ще що хтось спить? Не зрозуміло чи то дівчина , чи хлопець. Лунає дзвінок і ти чуєш попередження, що потрібно вимкнути звук в телефоні , то може статися нещасний випадок. Мені сподобалося що було по-справжньому, що були не порожні тарілки в , яких ніби , то щось є. Герої насправді їли тільки, що приготовлений борщ. Вони створили задопомогою звуків, інвентарю ( не знаю можливо це справжня зброя), приказів керівництва, сліз вояків , філософський розмов - атмосферу, яка панує на фронті. Мені було страшно від кожного вибуху, обстрілу. Я боялася , коли кричав Вінчик. Мені було шкода Евеліну і Студента. Було смішно від жартів вояків. Я оглядалася , коли вони кричали і дивились позаду мене. Я спостерігала. Актори молоді , зіграли дуже натурально , були де які моменти, де не дотягували, але і тема була не проста.