З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Відрада та Втіха
Відрада та Втіха
Відрада та Втіха
Відрада та Втіха
Відрада та Втіха
Відрада та Втіха
Відрада та Втіха
Відрада та Втіха
Відрада та Втіха
Відрада та Втіха
Відрада та Втіха

« Відрада та Втіха »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Історія нашого міста на зламі епох, історія жіночої долі на тлі драматичних випробувань 20 століття.

Кінець 19 століття. Юна дівчина Соня Гриньова - студентка випускного курсу Київської консерваторії, яку чекає блискуче майбутнє оперної співачки і світської дами, в 22 роки йде в монастир і згодом стає настоятелькою жіночої громади " Відрада і Втіха". Проста і правдива історія про те, як стати святою! З листа матінки Софії: "Буду кричати Господу за милість до вас, як кричить маленька лісова пташка, що вартує грошик, але не забута у Бога".

Тривалість: 2 години 30 хвилин
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Софія Гриньова
Олена Мамчур
С.А. Нілус
Ігор Назаров
Князь Жевахов
Владислав Мамчур
В.П. Биков
Андрій Попков
Матушка Марія
Юлія Першута
Марія Попова
Вероніка Литкевич
Олена Концевич
Ганна Лебедєва
Монахиня Ангелина
Наталія Здобнова
Художник-постановниця
Концертмейстерка
Хореографиня
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
5.6
5.7
5.9
5.9

Кожен новий Гамлет – обличчя епохи. Яким воно має бути сьогодні? До чого призводить помста і що таке обов’язок? Чи можливе щастя, коли порушені всі закони буття та яку ціну доведеться за нього заплатити? Досліджуючи одну з найгеніальніших п’єс Шекспіра, ми ставимо цілу низку питань. І наш сьогоднішній Гамлет – не тільки відповіді на них, – це роздуми про сутність людини, про театр і мистецтво в цілому.

Перша в світі вистава про гібридну війну. Героям АТО присвячується. Наше життя як рушник – вишите червоними і чорними нитками. «Червоне – то любов, а чорне – то журба». Цим рушником як стежкою іде зараз Україна, цим рушником огорнуті долі героїв вистави «Блокпост Україна». Ніби на березі ріки, що віддаляє цей світ від того, життя від смерті, зібралися під старою шовковицею хлопці-вояки. Грім градів кличе їх на фронт, а українські чорнобриві дівчата в купальських віночках охоплюють їх полум’ям любові. Червоне і чорне. Схід і Захід. Вони дивляться один одному в очі з двох сторін фронту крізь оптичні приціли своїх гвинтівок. І раптом серед ненависті і полум’я боєць бачить, що той ворог – такий самий як він, ніби відбиток у дзеркалі, подібний до нього. Закляті вороги сходяться на нейтральній землі і, спілкуючись про любов і смерть, футбол і пиво, раптом розуміють абсурдність війни. Але наступного дня «…Знову стріляємо! Завтра знову чуємо якісь крики! Може це кричать поранені? Може то живі кричать над тілами загиблих?. Може це твій земляк з того боку запитує: «Який рахунок матчу «Шахтар» - «Карпати»? Це той випадок, коли найкращий рахунок сьогодні нульова нічия…» І єдиний свідок – стара шовковиця, як лялька-мотанка, як Покрова Богородиці летить над світом материнським вишиваним рушником. Вистава-пісня, вистава-молитва театру української традиції «Дзеркало» є посланням до кожного небайдужого серця, є видовищем, яке захоплює несамовитою акторською енергією, що безперечно викликає зворотній зв’язок і гасло, яке народжується в глядацьких грудях – «Слава Україні! Героям Слава!»

Ми ще іще раз вертаємося до Шевченка. Тепер це "Сон". Який месідж цієї поеми вимушує нас читати його наново через півтори сотні років. Воля! це те гасло яке передав нам Кобзар є найціннішим скарбом для людини ХХІ сторіччя. Прагнення волі збирало українців під прапори Хмельницького і Виговського, Мазепи і Коновальця. Врешті спрага по Волі зібрала Майдан в Україні, з`явилися нові герої Крут - Небесна Сотня. Шевченко є духовним гетьманом Майдана і його «дума, його пісня не вмре не загине». І тому ми мусимо перечитувати «Кобзаря», читати його наново, новими вольними очима, новими вольними вустами. Таким чином театр «Дзеркало» прочитує «Сон» Тараса Шевченка твір, за який сам Кобзар заплатив десятою роками неволі, а це значить життям. Актори театру «Дзеркало» на чолі з постановником вистави Дмитром Сторчоусом віддають на сцені краплини свого життя в скарбничку Української Свободи.

5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.6
5.6
5.6
5.8

Сцени із життя чумаків та їх родин 17 ст. на основі фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних від жителів центральних регіонів України. Окрім, пісень, які заворожують своєю мелодикою та глибокою народною філософією, у виставі також важливе місце займає народна інструментальна музика та хореографія («Танок чумаків», «Сніданок чумаків», «Весільний тропак» та інш.). Цікаві драматичні історії поєднані з тонким та «розумним гумором» завжди підіймає настрій глядача. Український гумор – це точне відображення традицій та звичаїв українського народу. Діалоги пронизані тим невичерпним народним гумором, прислів’ями та приказками, які додають того народного колориту вільних людей, що в котрий раз нам доказує про невмирущість та значимість нашої української національної культури.

5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 8
5.3
5.8
5.4
5.5

Ця вистава про любов та ненависть, у всі часи. Про доброту, яка проявляється у найекстремальніших ситуаціях, про людське лицемірство, безкорисливість, зраду та справжню душевну порядність. А ще про велику музику, без якої немає місця на землі. Майже детективна історія, у якій герої тримають зал у напрузі протягом усієї вистави.

Відгуки
Яна

Вистава викликає різні емоції від цікавості до нудьги, від спокійного стану до переживань, від жалості до приголомшення, від сміху до сліз. Тому важко коротко описати свої емоції, але однозначно це сильні емоції. Бо вистава сама по собі не проста. Настрій засмучений, що завжди хтось хоче узурпувати людей. Присутня жива музика. Грали на піаніно та співали романси та оперні частини. Це розповідь і спогади про ігуменю Софію. Її шлях до віри, про роль віри в житті людини. Як одна людина може вплинути на тисячі і залишати добро в серці, незважаючи ні на що. Так як я не дуже релігійна людина, то мені ця тема не близька. Але з точки зору історії однієї людини, її шляху з випробуваннями долі, то дуже цікаво. Актори відіграли так, що на декілька секунд я ніби опинялася в монастирі. Це найвища майстерність так грати, щоб глядач поринув у світ вистави і забув, що відбувається навколо. Вистава для людей, які не можуть собі відповісти на якісь особисті питання. Також людям, хто цікавиться історичними постатями. Було цікаво, проте деякі моменти були доволі нудними. Грали чудово як маленькі акторки, так і дорослі актори. Стільки людей задіяно, але немає нікого зайвого. А які голоси, співи мене підкорили. Навіть елемент сучасності був дуже доречний, це переплітання часів, що показує актуальність певних подій і сьогодні. Щодо театру раджу звернути увагу на продаж квитків. Я ходила не одна, а з друзями. При купівлі квитків написано, що вільна посадка. Але коли приходиш в театр, то місця чомусь призначають на місці. Що трохи несправедливо, бо садять людей по мірі знайомства. Тому або вільна посадка, або квитки продавайте одразу з місцями. Також тут кава з пакетику, що зовсім не личить театру. Доволі душно було, тому пані дістали віяла, що трохи заважає при перегляді.

Елена

Спектакль сильный, мощный эмоционально, равнодушным остаться нельзя было. Скучно не было, второй акт драматичный, даже слёзы были меня. Соня Гринева, девочка из дворянской семьи, хотела стать певицей, училась в Консерватории в Киеве, но волею судьбы ушла в монахини и стала основательницей монастыря в Калужской области, затем перебралась в Покровский монастырь в Киеве. Ее судьба драматична и печальна- после беззаботной юности монашество, гонения на церковь, арест, болезни. Спектакль наполнен живой оперной музыкой, игрой на фортепиано, танцами, ариями из опер Чайковского и Верди. Великолепный актерский состав, в том числе и девочки - школьницы. Темы затронуты общечеловеческие, не только религиозные, отношения к родителям со стороны детей, воспитание, и религиозное в том числе. Драматизм нарастал, я сопереживала главной героине всей душой, хотя не религиозна. Важно, что на экране показывали кадры хроники, уничтожение церквей в 30 е годы, освещена деятельность Покровского монастыря в годы первой мировой войны в качестве госпиталя. Один из лучших актерских составов, интеллигентные красивые лица, талантливые и всегда разные именно в этом театре.Режиссура, костюмы, сценография- все на высоком уровне. Оригинальный замысел и воплощение Елены Лозович. Алена Мамчур, Катерина Рубашкина, Юлия Першута- жили ,а не играли. Познавательный и человечный спектакль для семейного просмотра. Советую всем неравнодушным людям, которые интересуются историей страны, событиями, происходившими 100 лет назад в Киеве, людям религиозным, потому что речь идёт об обители , Покровском женском монастыре, школьникам старших классов, молодёжи. Уютный милый театр, хотя в дальних рядах видно не очень, по-моему.