Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
«Відьма» – це драма жінки, таємні пристрасті, фатальне кохання, відчуття духовної, психологічної порожнечі і відчаю. В основу вистави «Відьма» увійшли не лише ця поема Тараса Шевченка, а й уривки з його творів «Марина», «Ми заспівали, розійшлися…», «Лічу в неволі дні і ночі», «Ми восени такі похожі», «Якби мені, мамо, намисто» та інші.
Як драматична вистава, «Відьма» не мала сценічної історії на кону українського театру. Наш театр розпочав сценічне життя цього твору.
За версію постановників Гамлет народився дівчинкою та заради збереження трону і королівської влади в руках династії Король і Королева відважилися приховати цей факт і видати дочку за сина. Коли свідком розкриття цієї таємниці стає Офелія, то вона гине не від божевілля, а їй допомагає піти з життя королева Гертруда. Це — лише одна з родзинок нової постановки, а допитливий глядач знайде для себе тут ще багато нового і цікавого. Лише зазначимо, що нова версія «Гамлета» перегукується з іншими творами Шекспіра. Деякі сцени нагадують п’єси «Макбет», «Ромео і Джульєтта», комедію «Дванадцята ніч». Діалоги персонажів гармонійно доповнюють сонети Шекспіра, що є вершиною його поетичної творчості.
Одного ранку, прокинувшись од неспокійного сну, Грегор Замза побачив, що він обернувся на страхітливу комаху... У виставі режисер Олег Мельничук поєднав однойменний твір народженого у Празі Франца Кафки і біографію письменника: спрагу творчості, кохання, складні взаємини з батьком і хворобу на туберкульоз. Деспотизм батька яскраво передає у виставі спогад про те, як за непослух дитину виставляють у темінь ночі до ранку — на роки вселивши тим страх і відчуття нерозуміння. А взаємини, характер і комплекси формують саме такі деталі. Вистава про недолюбленість — так характеризує своє дітище Олег Мельничук.
Мрія про шинель заповнює все єство Акакія, засліплює його. Поки її не було, Акакій був творчою людиною, навіть з мертвих літер він створював свій прекрасний світ. Чорт увійшов в його душу разом з шинеллю. Акакій помер, тому що всю силу серця віддав шинелі, а коли втратив її, не мав для чого жити. Він зрадив СВІТ, яким жив, перетворився з людини на захоплену фантазіями істоту, так само, як і «суспільство споживачів», яке оточує його. «Шинель» – фантастична історія про те, як знищується людське «Я». Жива душа переходить з людини у річ і вмирає у ній без сподівань на воскресіння.
На сцені феєричне дійство. Легкі тканини, квіти, дзеркала створюють враження нереальності потойбічного світу Мавки, а Килина і мати Лукаша – втілюють приземленість реального світу. Хто винний в трагедії Мавки і Лукаша? Важко відповісти. Там, де панує розум, немає місця емоції, а там, де основою є емоція - розум зайвий. При з'єднанні Мавки і Лукаша мав би утворитись ідеальний світ, в якому емоція і розум правлять на рівних, але, як відомо, в світі немає нічого ідеального... окрім кохання. Та не знайшовши собі місця на землі, воно все одно буде жити в легендах, історіях, п'єсах і на сцені.
Якби вам запропонували взяти участь у експерименті, що зробив би вас кращою версією вас. Погодились би? Але якби вам не дали жодних гарантій? Погодились би? Скільки ви готові заплатити за лічені миттєвості, відчути себе найрозумнішою, найпривабливішою, найкращою людиною планети? Чи стали б ви счасливішими? Дикий театр у співавторстві з Валерією Федотовою та Робом Фельдманом переосмислив дуже чуттєву і пронизливу історію Чарлі Гордона, на нашій сцені – один з найлюдяніших романів у світовій літературі Даніеля Кіза – «Квіти для Елджернона».
Закінчила театральну студію при Київському державному театрі оперети. Працює в театрі з 1971 року. На чернігівській сцені створила багато прекрасних образів, серед яких Соня Гуревич – «А зорі тут тихі» Б. Васильєва, Нела – «І змовкли птахи» І. Шамякіна, Уляна – «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, Яринка – «Весілля в Малинівці» О. Рябова, Дімка – «Балада про хлопчаків» А. Гайдара, Пеппі – «Пеппі Довгапанчоха» за А. Ліндгрен, Аксінья – «Леді Макбет Мценського повіту» М. Лєскова, Графиня Мальборо – «Ваш хід, королево!» В. Константинова, Терпелиха – «Наталка Полтавка» І. Котляревського.
Закінчила Харківський національний університет мистецтв ім.І.П.Котляревського. В театрі працює з 2012 року.
Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж. В театрі працює з 2011 року. Лауреат обласної Премії імені Михайла Коцюбинського (2015 р.)
Закінчив акторський факультет Харківського інституту мистецтв імені І. П. Котляревського. В театрі працює з 2004 року.
Закінчила акторський факультет Харківського інституту мистецтв імені І. П. Котляревського у 1992 р. Режисерський факультет цього учбового закладу закінчила у 2009 р. В театрі працює з 1992 р.
Закінчив акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого. В театрі працює з 1967 року. У репертуарному списку артиста були такі ролі, як Гатинь – «Вій, вітерець!» Я. Райніса, Панасик – «Циганка Аза» М. Старицького, Стецько – «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Оснеов’яненка, Микола та Возний – «Наталка Полтавка» І. Котляревського, Каленик – «Майська ніч» та Солопій Черевик – «Сорочинський ярмарок» М. Старицького.
Закінчила акторський факультет Харківського інституту мистецтв імені І. П. Котляревського. В театрі працює з 1992 року.
Один із найстаріших театрів в Україні серед обласних театрів, створених у 1920-ті роки під час українізації в УРСР. Єдиний театр в Україні, котрий носить ім’я Тараса Шевченка з самого свого заснування.
Засновано у травні 1926 р. у м. Єлисаветград (згодом Кіровоград, нині Кропивницький) як пересувний Робсільтеатр імені Т.Г. Шевченка внаслідок реорганізації робітничого драматичного гуртка при Єлисаветградському машинобудівному заводі «Червона зірка».
У 1933 р. Наркомат освіти УРСР відрядив шевченківців у повному складі для обслуговування населення новоутвореної Чернігівської області. На початку 1934 року він переходить на становище стаціонарного сценічного колективу і отримує статус обласного державного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка.
У листопаді 1959 р. відбулося відкриття нового театрального сезону в новозбудованому приміщенні театру.
У 2001 р. за високі творчі досягнення та у зв’язку з 75-річчям Чернігівському обласному українському музично-драматичному театру імені Т.Г. Шевченка було надано статус академічного.
З травня 2015 р. заклад очолює генеральний директор театру, заслужений діяч мистецтв України Сергій Мойсієнко, художнє керівництво колективом здійснює заслужений артист України Андрій Бакіров.
Офіційний хештег: #ChernihivTheatre Додатковий хештег: #CheDram