« Урок »

Було б смішно, якби не було так сумно. І так знайомо. П'єса написана в жанрі абсурду, і начебто слова і дії персонажів важко уявити в реальності. Але я сама даю уроки, і раз у раз ловила себе на думці, що дуже добре розумію вчителя. Вистава поставлена за п'єсою Йонеско, яка написана в жанрі абсурду. Для непідготовленого глядача сприймати її, думаю, було б важко. Саму п'єсу я до цього не читала, але перед спектаклем випадково "зловила спойлер". Думаю, якби не це, фінальний поворот вистави справив би на мене більше враження і навіть "вау-ефект". Весь час бачила перед собою акторів, а не героїв вистави. І на мій смак, вони трохи перегравали. Втім, напевно, для Йонеско такий метод гри підходить. У театрі дуже доброзичлива атмосфера і приємні організатори. Сподобалося, що в світ вистави ти трохи занурюєшся ще до його початку.

"Урок" Е. Йонеско - яскравий приклад французького театру абсурду. Постановка переконливо доносить до читачів ідею драматурга про деструктивний потенціал мови. До професора приходить нова учениця, яка хоче підготуватися до здачі кандидатського іспиту із загальних наук. Попитавши дівчину про столицю Франції, пори року, елементарне додавання, професору здається, що нова учениця досить освічена. Проте, зрозумівши, що вона навіть від 4 не може відняти 3, робить висновок, що вона дурнувата та починає читати їй лекцію про філологію. Розповідаючи захоплено якісь абсурдні речі про новоіспанські мови, професор так захоплюється, що не звертає уваги на біль у зубах своєї учениці, просто придавлює її своєю мовою, змушуючи безуміти від абсурдного потоку інформації та фізичної болі у зубах. У результаті професор в стані філологічного афекту вбиває ученицю, як виявилося, 40 за день. Та це не кінець, у двері чується стук нової душі, яка прагне знань, а знайде смерть від такої лихої науки, як "філологія". Мені сподобалось, що постановка поступово формувала такий комок абсурдності того, що відбувається на сцені, що в один момент було вбито не просто ученицю, а наше, ординарне сприйняття дійсності. Філологічний взрив абсурду розчинився у повітрі, яке запонолило наші мізки. Глядачам варто розуміти, що це специфічна п'єса, відповідно постановка також. У Йонеско бували цікаві і ближчі нам речі, наприклад "Носороги", проте "Урок" у виконанні театру "МежIIIКолон" доповнює текст, актуалізує п'єсу в наших умовах буття, які аж ніяк не позбавлені абсурдності. Мені місцями весело, місцями дивакувато, оскільки разом з персонажами переживали абсурдність буття. Постановка допомогла мені переварити текст Йонеско, розібратися зі своїми емоціями, які накльовувались, але десь затухали під час прочитання. Мені сподобалось доповнення тексту постановкою. Але, безумовно, переживання абсурду не може бути приємним, воно абсурдно ніяке, головне, що воно живе. Мені сподобалася гра акторів, вони осучаснили персонажів Йонеско, оживили його театр абсурду. Звичайно, перчинки надав і актор, що зіграв служницю Марі. Дивно, що сам Йонеско не додумався до такого абсурдного ходу. Актори пасували своїм персонажам, вони таки змогли стати ними. Буде цікаво студентам, школярам старшої школи