З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Украдене щастя
Украдене щастя

« Украдене щастя »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

«Украдене щастя»(1891) – культова п’єса українського театру, яка не сходить зі сцен більш ніж сто років, ставши наріжним міфом національної культури.
Основний сюжет у п’єсі розгортається між трьома центральними персонажами; Анною, яку брати підступно віддають за нелюбого чоловіка, Михайлом, коханим Анни, якого взяли у солдати, та Миколою, чоловіком Анни, який щиро любить її, але не може сподіватися на взаємність. Обкрадений у своєму щасті, обдурений долею і людьми кожен із персонажів проходить свій страдницький шлях, віднаходячи гідність і людяність.

Сучасна театральна версія «Украденого щастя» пропонує нове тлумачення п’єси. Звільнення від стереотипного реалізму, побутова драма Франка наближається до античної трагедії, де долею героїв керує фатум чи Божа воля. У виставі, основою якої є звук і ритм ,«аркану» (бойового карпатського танцю), розгортається містерія пристрасті, вічна таїна кохання.

Тривалість: 1 година 30 хвилин
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художниця по костюмах
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 18
4.9
5.1
5.4
4.9

Поетеса зламу століть. Так називають Лесю Українку, яка дуже тонко відчувала та описувала природу людських відносин. Нині перед вами – режисерська версія любовної божевільної драми у постановці Івана Уривського. У центрі сюжету спокусник Дон Жуан, егоїстична Донна Анна і камінний, консервативний командор дон Гонзаго де Мендоза. Дон Жуан у письменниці постає не таким, як його літературні прообрази авторства Гофмана, Мольєра, Моцарта, Байрона чи Пушкіна. Адже він тримається гордо, прагне волі і йде за щирим покликом свого серця! У цій любовній пригоді кожен прагне щастя… Та якою ціною? І чиї життєві принципи виявляться сильнішими?

5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.7
5.7
5.7
5.7

19 березня 2012 року виставою «Увертюра, До побачення» відкрилася довгоочікувана Камерна сцена театру, яка носить ім’я Сергія Данченка. На сьогодні ця вистава для франківців вже є знаковою, вона представляла українське театральне мистецтво на численних міжнародних театральних фестивалях та форумах. Прийменник «до» навмисне написаний і вирішений режисером Андрієм Приходьком з великої літери – це й увертюра до побачення, і обіцянка зустрічі, і надій. Безкінечних надій на примарне щастя двох самотностей. Час, егоцентризм владні з’їсти почуття, але не душі. І бодай найменша надія, спроможна зробити неможливе можливим, жевріє в кожній людині, як маленька свічечка в долонях героя оповіді Масіно (Остап Ступка), освітлюючи шлях його колишнього кохання, Марії (Наталя Корпан). Фото та анотації надано театром.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.3
5.0
5.7
5.3

«Гедда Ґаблер» (Hedda Gabler) – одна з найбільш визначних п'єс класичної європейської літератури, написана норвежцем Генріхом Ібсеном більше сотні років тому. Але ця історія цілком могла трапитися в одному з приватних будинків Києва. Гедда вийшла заміж за Тесмана, якого ніколи й не кохала… Та несподівано до неї завітало її минуле – талановитий науковець Ейлерт Левборг… І ось вже перед нами така собі «зустріч випускників», на якій кожен хоче самоствердитися… А попереду – інтриги та одкровення, брехня та пристрасть, маніпуляції та неземна насолода від можливості тримати чиюсь долю у своїх руках… На сцені театру «Золоті ворота» глядачі побачать сучасну виставу про аномалію людини, яка сьогодні намагається зберегти себе такою, якою її виховав батько-генерал. Гедда по-своєму дуже жорстоко мститься всьому світу за те, який він спотворений. Вона прагне жити на своїх умовах, не зраджуючи собі, прагне бути собою. Гедда – жорстка зовні й ідеалістична всередині! Гедда – не розкидається словами, вона є їхня суть! …Так люди не роблять… А як??? У головній ролі – Ірина Ткаченко. «Іра – це той випадок, коли хороша, складна людина і якась невловима, витончена та загадкова жінка поєднуються і в сумі дають міцний коктейль. Вона п'янить, манить і лякає одночасно…» – режисер вистави Олена Щурська.

Медея
« Медея » Трагікомедія
4.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
3.5
3.5
4.0
5.0

Історія рухається по спіралі... Теми тисячолітньої давнини актуальні і сьогодні. Адже у нашому теперешньому житті ми щоденно використовуємо знання і досвід попередніх поколінь. Ми так само відчуваємо протиріччя між двома світами – Жінками і Чоловіками. Спостерігаємо, як вони протистоять один одному та намагаються перемогти. Історія Медеї – колхідської царівни давня та сучасна водночас. Вона його кохає, він її зраджує. Вона хоче боротися за свою любов, проте сил вистачає лише на помсту…

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.8
5.8
5.8
6.0

В кожну епоху людина вміщена в рамки правил, що визначають як він повинен думати, любити, жити. У світі, такому, як наш, де на перший план виставляються успіх, прагматизм, індивідуалізм, гроші, шлях до "щастя", поступово настає апатія душі, зникає бажання йти далі, народжуються важкі питання про сенс життя. Кождому з нас дана можливість любити, це той дар, який робить людину подібною Творцю. Як ми використовуємо цей дар? Яким є наш вибір: принести себе в жертву або прийняти жертву іншого? На 178 сторінках роману "Євгєній Онєгин" Пушкін розмірковує на подібні теми і ми, за ним, дослідимо рухи людської душі та її дара любити. Глядач стане частиною нашої вистави: гостями в будинку Ларіних, сусідами Онєгіна, друзями Лєнського та, можливо, відчуватиме себе одним з героїв роману. Наш сучасний погляд на вічні теми та геніальний роман у віршах О.С.Пушкина, ми назвали - "романтична неокласіка".

Відгуки
Оксана Г.

на початку було трішки нудно, згодом, з розвитком сюжетної лінії, дивитись стало цікавіше. цей твір І. Франка - вічний, тема буде актуальна завжди, тому після перегляду є над чим пороздумувати. любовний трикутник. чи знав Франко, що пише про нього, чи тоді це так ще не називали? Анна. Микола та Михайло. та драма їхнього життя. гірким обманом Анну видали заміж за Миколу, чоловіка хорошого, проте нелюбого. проте жили вони доволі щасливо, злагоджено, Анна скривджена не була. коли настає день, і минуле жінки повертається в сьогодення, нагадавши їй про її почуття, виявляється, що роки тому було вкрадено щастя не однієї людини. Анна опиняться перед важким моральним вибором. як їй чинити? цей твір Франка крізь роки залишається актуальним, він неминуче змушує задуматись, а вистава лаконічно та зрозуміло переказує його зміст, це сподобалось. не сподобалась гра акторки напочатку вистави, не вірила їй, не бачила цього важливого для вистави сумніву вже ній, так само як і відродження кохання до Михайла. загалом, гра акторів сподобалась. я б її порадила всім. цей твір Франка крізь роки залишається актуальним, він неминуче змушує задуматись. вистава лаконічно та зрозуміло демонструє зміст цього твору. вона може бути не цікава лише дітям, які не замислюються про такі питання (вони й не мають). театру раджу демонструвати її не на сцені, а у форматі камерної сцени, тобто, щоб глядачі були на рівні, або вище рівня акторів. це, думаю, створило б значно поглибленішу атмосферу.

Юлія

Дорогою додому підбирала слова, щоб заповнити цю анкету, але так і не підібрала)) Вистава була просто неймовірна і заворожуюча з першої хвилини. Цілу виставу мурашки йшли по шкірі. Від неї точно не можна було відірватися. Гра акторів була магнетичною. Сюжет базований на однойменному творі Івана Франка. Оскільки я є великою шанувальницею Франка, то мені все сподобалось)) Актори чудово передали емоції та відтворили образи головних героїв: Анни, заміжньої за нелюбом Миколою, яка все ще кохає Михайла; Михайла, який кохає Анну; Миколи, який щиро кохає дружину без шансу на взаємність. Акторам вдалось на всі 200% змусити мене відчути, що переді мною не актори, і навіть не справжні герої цієї вистави, а реальні живі люди з їхніми емоціями та вчинками. Актори були не просто переконливими, вони були заворожуючими. Я зловила себе на думці, що не знаю на кого з акторів дивитись, така жива в них міміка і гра. Вистава заворожила з першої хвилини і "тримала" ще довго після завершення. Враження було стабільно позитивним. Приміщення загалом нормальне. Потребує ремонту, але чисте. В залі було прохолодно.

Яна

Вистава досить емоційна. Було цікаво. Мені сподобалася вистава. Вона змушує поміркувати та замислитися над головними цінностями у житті. Сучасна театральна версія відомої п'єси Івана Франка. Сподобалася гра акторів та акомпонимент на барабанах. Кохання - вічна тема, яка постає перед нами у різних образах. Іван Франко описує свій трикутник. Вона - щиро кохає одного, але живе з нелюбом. Він кохає її, але Вона його не дочекалася. І ще один Він - жертва обставин. Адже щиро кохає її, і не розуміє її справжніх почуттів. Актори майстерно передали емоції та сюжет розкривши суть таких відносин і до чого вони можуть призвести. Невеличка, затишна сцена. Вісливий персонал. Зручні, проте не сучасні стільці.

Юлія

На початку трішки нудьгувала ,не розуміла про що йдеться але пізніше було досить цікаво. Декорацій практично не було, і костюми не вразили ,все надто просто. Сподобалась акторська гра. Багато співів та танців. Не сподобалось що гардероб знаходиться в підвалі.