З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Украдене щастя
Украдене щастя
Украдене щастя
Украдене щастя
Украдене щастя

« Украдене щастя »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

«Украдене щастя» – одна з найвідоміших п'єс Івана Франка. Класика української драматургії, яка не втратила своєї актуальності і в наш час. У режисерському трактуванні Івана Уривського – це пластична драма, любовний трикутник, оповитий містичною атмосферою та сповнений напруженого очікування, позапобутове дійство, герої якого намагаються знайти своє примарне щастя…

«У режисерському задумі (про примару і примарність), мені здається, є щирі пустощі і професійний підхід. Свій маленький містичний метафоричний театр у підвалі на Печерську (зал на 40 місць) цей режисер створює зі снів, театральних мрій, із якихось романтичних прагнень, можливо навіть власних галюцинацій.»
(Олег Вергеліс «Дзеркало тижня»)

Жанр: пластична драма
Тривалість: 1 година 30 хвилин
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 18
4.9
5.1
5.4
4.9

Поетеса зламу століть. Так називають Лесю Українку, яка дуже тонко відчувала та описувала природу людських відносин. Нині перед вами – режисерська версія любовної божевільної драми у постановці Івана Уривського. У центрі сюжету спокусник Дон Жуан, егоїстична Донна Анна і камінний, консервативний командор дон Гонзаго де Мендоза. Дон Жуан у письменниці постає не таким, як його літературні прообрази авторства Гофмана, Мольєра, Моцарта, Байрона чи Пушкіна. Адже він тримається гордо, прагне волі і йде за щирим покликом свого серця! У цій любовній пригоді кожен прагне щастя… Та якою ціною? І чиї життєві принципи виявляться сильнішими?

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Що може бути сильнішим від спопеляючої пристрасті? Нічого! - так колись думав Дон Жуан, повертаючись від однієї звабленої ним донни до іншої. Любов, потяг - ось що вело його цим шляхом, доки випадок не звів його з честолюбною донною Анною. Ця жінка докорінно змінила його уявлення про щастя, призначивши досить високу ціну за володіння собою. Але закохані не можуть бути дріб'язковими, тож Дон Жуан не зупиниться, навіть якщо доведеться дорого платити за любов. І ось вже статуя Командора прикрашає цвинтар. Честолюбна донна Анна приміряє на Дон Жуана Командорський плащ, а на себе - королівську корону. Але грянув грім, надвоє розкололося небо - і важкі кроки кам'яного велетня наповнили душі закоханих крижаною хвилею страху. Відплата... Так вже трапилося, що назавжди останньою коханою Дон Жуана залишилася донна Анна. Це, мабуть, єдине, що поєднує усі історії про Дон Жуана, розказані Мольєром і Фришем, Пушкіним та Цвєтаєвою. І, нарешті, історія пристрастей, де немає прірви між почуттями та розрахунком, де воля жінки - закон для чоловіка, історія кохання, придумана Лесею Українкою. Нинішня вистава - п'яте звернення театру до драми великої української поетеси після 1939, 1946, 1951, 1971 років.

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
5.5

Вистава за мотивами відомої книги польського письменника Януша Вишневського «Самотність в Мережі». Ця історія викликала багато суперечок, але нікого не залишила байдужим, адже багатьом людям знайомі і сумніви, і надія, і побоювання, які викликає знайомство в інтернеті і відносини на відстані. Ось і вони так познайомилися. Вона з Польщі, він – із Німеччини. Їх випадкове листування переросло в справжню пристрасть. Але чи варто зустрічатися та кого ми любимо більше: реальну людину, або образ, який створила наша уява зі слів, очікування і самотності? Та й взагалі, чи можна назвати це коханням? А якщо і так, що гірше – відстань або зустріч? Самотність біля ноутбука огортає героїв не менш щільно, ніж радість спілкування. Підштовхує їх один до одного і тримає на відстані. Тепер перед ними стоїть вибір, який кожен повинен зробити сам.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.3
5.0
5.7
5.3

«Гедда Ґаблер» (Hedda Gabler) – одна з найбільш визначних п'єс класичної європейської літератури, написана норвежцем Генріхом Ібсеном більше сотні років тому. Але ця історія цілком могла трапитися в одному з приватних будинків Києва. Гедда вийшла заміж за Тесмана, якого ніколи й не кохала… Та несподівано до неї завітало її минуле – талановитий науковець Ейлерт Левборг… І ось вже перед нами така собі «зустріч випускників», на якій кожен хоче самоствердитися… А попереду – інтриги та одкровення, брехня та пристрасть, маніпуляції та неземна насолода від можливості тримати чиюсь долю у своїх руках… На сцені театру «Золоті ворота» глядачі побачать сучасну виставу про аномалію людини, яка сьогодні намагається зберегти себе такою, якою її виховав батько-генерал. Гедда по-своєму дуже жорстоко мститься всьому світу за те, який він спотворений. Вона прагне жити на своїх умовах, не зраджуючи собі, прагне бути собою. Гедда – жорстка зовні й ідеалістична всередині! Гедда – не розкидається словами, вона є їхня суть! …Так люди не роблять… А як??? У головній ролі – Ірина Ткаченко. «Іра – це той випадок, коли хороша, складна людина і якась невловима, витончена та загадкова жінка поєднуються і в сумі дають міцний коктейль. Вона п'янить, манить і лякає одночасно…» – режисер вистави Олена Щурська.

5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.7
5.7
5.7
5.7

19 березня 2012 року виставою «Увертюра, До побачення» відкрилася довгоочікувана Камерна сцена театру, яка носить ім’я Сергія Данченка. На сьогодні ця вистава для франківців вже є знаковою, вона представляла українське театральне мистецтво на численних міжнародних театральних фестивалях та форумах. Прийменник «до» навмисне написаний і вирішений режисером Андрієм Приходьком з великої літери – це й увертюра до побачення, і обіцянка зустрічі, і надій. Безкінечних надій на примарне щастя двох самотностей. Час, егоцентризм владні з’їсти почуття, але не душі. І бодай найменша надія, спроможна зробити неможливе можливим, жевріє в кожній людині, як маленька свічечка в долонях героя оповіді Масіно (Остап Ступка), освітлюючи шлях його колишнього кохання, Марії (Наталя Корпан). Фото та анотації надано театром.

Відгуки
Анна

Много было мною видено постановок "Украдене щастя" Ивана Франко,это классика,это действительно заслуживающее внимания произведение,годное и востребованное во все времена,история,которую переживают миллионы мужчин и женщин,сталкивались и еще будут неоднократно переживать и проживать,ибо такова жизнь,со всеми ее нюансами и красками,каждому самому придется искать выход из создавшейся ситуации.История стара как мир-они любили друг друга,он вынужден надолго,не по своей воле покинуть ее,возможно,его даже уже нет в живых,спустя время,она связала свою жизнь с другим и тут он возвращается!!!как быть,как жить,как поведет себя каждый из троих в этой нелегкой ситуации?! Разные режиссеры воплощали на сцене разное виденье этой пьесы,для кото-то это любовь как она есть,для других ненависть,а еще пристрасть,с которой невозможно совладать,презрение и неуважение к близкому человеку,невозможность полюбить даже из жалости.Театр "Золотые ворота",на тот момент под руководством Стаса Жиркова,пригласил к сотрудничеству молодого режиссера Ивана Урывского,для меня очень узнаваемого,тонкого и думающего эстэта.Как при отсутствии особых декораций,только игрой света и тени,музыкального оформления,пластических решений и "говорящего"антуража(очень впечатлил и многоиграющий комод,и множество пар сапог-воображаемых соседей,прялка-колесо,за которой пряталась Анна,оставив принятие решения мужчинам) показать зрителю,донести всю эту безвыходную,душераздирающую ситуацию,у которой просто не может быть положительного конца?!а было все-любовь,секс,душевные муки,безвыходность,мучения всех героев,невозможность дальнейшего существования,просто кричащая необходимость принятия хоть какого-то решения...Всего три артиста на сцене,но градус эмоций зашкаливал,какие же они талантливые,бесстрашные и прекрасные!За игрой Димы Олейника и Андрея Полищука можно следить вечно ,это самые талантливые,харизматичные и востребованные "золотые парни" Золотых ворот,но не потерялась на их фоне прелестная Богдана Шуманская,очень чувственная,красивая и трогательная артистка!А слезы на лицах,дрожание рук на финальных поклонах как у исполнителей,так и у благодарных зрителей,говорит о том,что этот головокружительный вечер в этом театре останется в сердцах навсегда,ну у меня так точно,лучшая постановка легендарного твора на сцене в моей театральной жизни.

Яна

Украдене щастя - це українська класика, тому казати про сюжет необов’язково, бо в Україні це знайомий ще зі школи твір. Любовний трикутник, але не такий рівносторонній, як може здатися на перший погляд. Чудова вистава. Поєднання пластики, світла і тіні, українського колориту і такої неоднозначної історії, навіть трохи містичної. Режисер, Іван Уривський, як завжди використовую маленькі деталі, які мають великий зміст, і змушують задуматися. Багато декорацій Ви не побачене, але на сцені не буде не важливих деталей. Наприклад, чоботи - виконують роль суспільства (людей), які можуть топтати людську гідність, впевненість і життя. Але окремо не буду розбирати деталі, бо кожен бачить своє. Хочу відмітити гру світла і тіні, що додає містичності твору. Взагалі Іван Уривський бачить трошечки більші, по-іншому, тому так цікаво дивитися його роботу. Окремо хочу виразити захоплення акторами ❤️. Так гарно всі підібрані, вони грають на грані, так пропускають всі емоції через себе. Гарно володіють українською мовою, що я завжди відмічаю для себе. Хочеться, щоб таку виставу подивилися всі.