« Украдене щастя »
«Украдене щастя» – одна з найвідоміших п'єс Івана Франка. Класика української драматургії, яка не втратила своєї актуальності і в наш час. У режисерському трактуванні Івана Уривського – це пластична драма, любовний трикутник, оповитий містичною атмосферою та сповнений напруженого очікування, позапобутове дійство, герої якого намагаються знайти своє примарне щастя…
«У режисерському задумі (про примару і примарність), мені здається, є щирі пустощі і професійний підхід. Свій маленький містичний метафоричний театр у підвалі на Печерську (зал на 40 місць) цей режисер створює зі снів, театральних мрій, із якихось романтичних прагнень, можливо навіть власних галюцинацій.»
(Олег Вергеліс «Дзеркало тижня»)
Много было мною видено постановок "Украдене щастя" Ивана Франко,это классика,это действительно заслуживающее внимания произведение,годное и востребованное во все времена,история,которую переживают миллионы мужчин и женщин,сталкивались и еще будут неоднократно переживать и проживать,ибо такова жизнь,со всеми ее нюансами и красками,каждому самому придется искать выход из создавшейся ситуации.История стара как мир-они любили друг друга,он вынужден надолго,не по своей воле покинуть ее,возможно,его даже уже нет в живых,спустя время,она связала свою жизнь с другим и тут он возвращается!!!как быть,как жить,как поведет себя каждый из троих в этой нелегкой ситуации?! Разные режиссеры воплощали на сцене разное виденье этой пьесы,для кото-то это любовь как она есть,для других ненависть,а еще пристрасть,с которой невозможно совладать,презрение и неуважение к близкому человеку,невозможность полюбить даже из жалости.Театр "Золотые ворота",на тот момент под руководством Стаса Жиркова,пригласил к сотрудничеству молодого режиссера Ивана Урывского,для меня очень узнаваемого,тонкого и думающего эстэта.Как при отсутствии особых декораций,только игрой света и тени,музыкального оформления,пластических решений и "говорящего"антуража(очень впечатлил и многоиграющий комод,и множество пар сапог-воображаемых соседей,прялка-колесо,за которой пряталась Анна,оставив принятие решения мужчинам) показать зрителю,донести всю эту безвыходную,душераздирающую ситуацию,у которой просто не может быть положительного конца?!а было все-любовь,секс,душевные муки,безвыходность,мучения всех героев,невозможность дальнейшего существования,просто кричащая необходимость принятия хоть какого-то решения...Всего три артиста на сцене,но градус эмоций зашкаливал,какие же они талантливые,бесстрашные и прекрасные!За игрой Димы Олейника и Андрея Полищука можно следить вечно ,это самые талантливые,харизматичные и востребованные "золотые парни" Золотых ворот,но не потерялась на их фоне прелестная Богдана Шуманская,очень чувственная,красивая и трогательная артистка!А слезы на лицах,дрожание рук на финальных поклонах как у исполнителей,так и у благодарных зрителей,говорит о том,что этот головокружительный вечер в этом театре останется в сердцах навсегда,ну у меня так точно,лучшая постановка легендарного твора на сцене в моей театральной жизни.
Украдене щастя - це українська класика, тому казати про сюжет необов’язково, бо в Україні це знайомий ще зі школи твір. Любовний трикутник, але не такий рівносторонній, як може здатися на перший погляд. Чудова вистава. Поєднання пластики, світла і тіні, українського колориту і такої неоднозначної історії, навіть трохи містичної. Режисер, Іван Уривський, як завжди використовую маленькі деталі, які мають великий зміст, і змушують задуматися. Багато декорацій Ви не побачене, але на сцені не буде не важливих деталей. Наприклад, чоботи - виконують роль суспільства (людей), які можуть топтати людську гідність, впевненість і життя. Але окремо не буду розбирати деталі, бо кожен бачить своє. Хочу відмітити гру світла і тіні, що додає містичності твору. Взагалі Іван Уривський бачить трошечки більші, по-іншому, тому так цікаво дивитися його роботу. Окремо хочу виразити захоплення акторами ❤️. Так гарно всі підібрані, вони грають на грані, так пропускають всі емоції через себе. Гарно володіють українською мовою, що я завжди відмічаю для себе. Хочеться, щоб таку виставу подивилися всі.
Закінчив Київський національний університет культури і мистецтв. На студентській сцені поставив водевіль «Солом’яний капелюшок» за п’єсою французького комедіографа Ежена Лабіша.
В рамках проекту студентських дебютів Open Mind на сцені київського театру «Золоті ворота» поставив спектакль «Дядя Ваня» за Антоном Чеховим, «Украдене щастя» за мотивами класичної п’єси Івана Франка, «Олеся. Забута історія кохання » за повістю Олександра Купріна та цей же сюжет у 2017 році режисером було перенесено на сцену лялькового театру у виставі «Олеся. Містифікація».
Студентом 5 курсу КНУКіМ (майстерня Ніни Гусакової), Іван Уривський поставив «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського. Це перша режисерська робота в Одеському українському академічному музично-драматичному театрі ім. В. Василька.
у 2016 році Іван Уривський увійшов до числа переможців міського конкурсу «Прем’єри сезону», де був відзначений його спектакль «Тіні забутих предків» по М. Коцюбинському.
Виграла гран-прі Всеукраїнських конкурсів читців у Києві, Ялті та Новоград-Волинському (2012-2014).
Працює акторкою театру «Золоті Ворота».
«Золоті ворота» – це театр, не музей.
«Завжди відкриті для тебе!» наголошують у театрі, адже це театр єдиний у столиці, який радий бачити своїх глядачів вже з 18.00. За годину до початку вистави ви можете випити смачної кави або вина, послухати музику та просто відпочити у лаунж-зоні.
Пріорітет театру – підтримка молодих режисерів, акторів, композиторів, сценографів. Скромний за розмірами театр – 60 місць – має амбітні плани і не абиякі успіхи.
«Сталкери» за п'єсою сучасного українського драматурга Павла Ар'є стала однією з найрезонансніших вистав сезону 2017 року (копродукція з Київським академічним Молодим театром).
Кілька нових імен вдалося відкрити завдяки проекту «OPEN_MIND_СТУДЕНТ», що передбачає презентацію на професійній сцені кращих дипломних вистав творчих вузів.
Працює освітня програма «Золотих воріт»: відкриті лекції, кіноперегляди, сценічні читання та зустрічі глядачів з акторами.
« Украдене щастя »
