« Украдена краса »

В мотелі зустрічаються доволі випадкові люди, але закручується детективний сюжет і весь час постає питання- чи є ці обставини випадковими та люди , які зупинулися в цьому місті. Сподобалась дуже гра Вероніки, жарти , образ Веніаміна кумедний, журналіст, на мій погляд переігрував. Другий раз дивлюся гру акторів , які грали в ,, Віденській каві‘‘ і помічаю, що свій образ вони принесли з іншої вистави-часто витрищати очи у Анни та сльози у Назара. Дуже душевно. Не могла відірватися від перегляду. Завжди перед виставою грають на музичному інструменті, говорять декілька слів перед початком та залучають глядачів відповідати на деякі питання. Незручно, що третій раз закрит бар і відвідувачи покупають напіі в окремому місці.

Дякую за таку можливість, відкрити для себе ще один шедевр, виставу яка захоплює, яка манить тебе, і ти ніби читаєш цікавий детектив чи дивишся фільм, і думаєш чим же закінчиться. Скажу одразу, йдучи на виставу й гадки не мала, що може бути така заплутана, цікава історія. З перших хвилин коли почали грати актори, ти сидиш і боїшся поворухнутись, щоб не прогавити бодай жодного слова. Вистава йшла на українській мові, і це додавало їй не аби якого шарму. Зірковий склад, це окрема історія, взахваті від кожного, і дальнобійника, і нареченої, головної акторки (офіціантки) і навіть акули( цікавий персонаж, який ніби то не вписувався в рамки історії, але без нього було б не цікаво), ти враження одразу. Звичайно, Гнатюк Анатолій, я стала його прихильницею! Коли він говорив про хвору дівчинку, на очі наверталися сльози. Тримав весь зал , як то кажуть в напрузі, перевтілився в журналіста на 5+. Ну і звичайно, сюжет, супер. Сиділи до останнього, і не знали чим же закінчиться. От тут і саме цікаве, кінець вистави неочікуваний, і навіть дуже. Однозначно рекомендую всим, вистава чудова. З великим задоволенням відвідаю ще раз! Одне засмутило, що в театрі не працює буфет(((

журналіст- невдаха та красуня, яку переслідує мільйонер. цікавий початок детективної історії, чи не так? а, коли на сцені з'являються наречена, далекобійник у піжамі, швейцар у смокінгу та хлопець-акула...взагалі незрозуміло, що відбувається. ніби все починалося жартома, з танцями та веселощами... аж поки не з'явився перший труп. а потім іще один. і ще. коротше кажучи, всі померли. отак от, із піснями та танцями, між грою в карти та моторошними розповідями про привид комівояжера. а так весело все починалося.

Вистава "Украдена краса" Богдана Гнатюка в стилі театральний слешер - епатажна історія, як декілька персонажей в дешевому мотелі доторкнулися до сенсації. Чудова атмосфера домашнього театру, створена Родзянком та відтворена О. П. Кужельним. Театр в історичній будівлі, в історичному центрі міста, жива музика в очікуванні, вступне слово перед виставою налаштовує на піднесений лад. Мені пощастило потрапити на прем'єру, в театрі атмосфера свята густо просочувала повітря. Глядачів було більше, ніж вміщувала зала, але всіх розмістили. Гра акторів була чудова, переконлива, п"єса мені не дуже сподобалась, нуднувато. Але атмосфера свята компенсувала недоліки постановки. Я б рекомендувала до відвідування цей театр, він цікавий, має своє обличчя, туди добре запросити гостей із-за кордону, або гостей міста.

Головний герой Роман зупинився в дешевому мотелі й вже майже змирився з тим, що вечір буде нудним. Аж раптом у двері постукала дівчина з сусіднього номера, Вероніка. Але вона була далеко не остання гостя в кімнаті Романа за ту ніч. Не всі герої дожили до ранку, бо жанр п‘єси - детектив. Сюжет напружений, тримає увагу глядача до останньої хвилини постанови. Несподівані повороти сюжетної лінії змушують думати наперед та замислюватись над побаченим. Дотепні жарти час від часу розряджують інтригу, але жанр детектива задіяний на сто відсотків і тому фінал був неочікуваним!