Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Вечір у дешевому мотелі не віщував для журналіста-невдахи Романа нічого цікавого, окрім написання рекламного буклету. Аж доки в номер до нього не постукала перелякана дівчина, яка поселилась у сусідньому номері. Вона випадково стала свідком таємниці – виявляється, у головного магната країни є чимала колекція крадених шедеврів світового живопису. Тепер дівчина ховається, тому що боїться, що за нею прийдуть. Але Роман її вже не чує. Він почав писати сенсаційну статтю. Та чи буде вона завершеною?
Весілля. Медовий місяць. Затишний будиночок у горах. Так почалася щаслива історія подружнього життя Даніеля та Елізабет. Проте щастя не було довгим – несподівано зникає дружина… Згодом убитий горем чоловік отримує звістку – мадам Корбан знайшлася. Але чому ж він не радіє? Бо в домі замість Елізабет з'являється незнайома йому жінка! Вона веде себе як кохана дружина і постає питання – що не так в цій історії? Кому з цих двох довіряти і як одного з них вивести на чисту воду.
Це проймаюча історія про двох дівчат на ім'я Наташа. Одна з них живе в дитбудинку, інша – в хорошій забезпеченій сім'ї. Вони такі різні, але такі схожі у своїй простій і зрозумілій мрії. Мрії про велике і справжнє кохання. У кожного з нас є мрія і кожен з нас йде до неї різними шляхами. Йде до кінця, до болю в серці, до сміху, що розриває легені, до сліз крізь регіт, до страху в очах.
Театр Ampulka.ua та продюсер Михайло Бондаренко у партнерстві з «Диким театром» презентують виставу «Чуваки не святкують або Ukrainian» Постановка Максима Голенка за творами Руслана Горового Вперше на сцені у якості актора, сам автор – Руслан Горовий Ви побачите те, що ніколи не бачили? Ні! Ви побачите те, про шо всі знають і мовчать Ми скажемо на чорне – чорне, а на біле – біле Війну Назвемо Війною, смерть – смертю, зраду – зрадою. Зустрічайте нову класику – те, що вже зовсім скоро, будуть вивчати у школах та переказувати дітям Нетривіальний сюжет, реалістичні картини буття, жива українська мова, тонкощі психології й подекуди зовсім абсурдні рішення персонажів – ось що чекає вас. Вистава від початку й до кінця сповнена людяності й переживань за кожного з нас. Перед нами проходить життя, в якому є і любов, і ненависть, і завзятість, і абсурдність дій. Реалізм, психологізм, людяність… все знайшло своє місце в цій виставі. Фото: Олексій Товпига
Надихнули мемуари Харукі Муракамі. Жива музика і найвідоміші у світі роздуми про Біг найвідомішого у світі японського літератора на терасі історчиної будівлі у центрі Києва. Свіжо, іронічно, зворушливо і мотивуюче! Обіцяємо вам справжню пробіжку, коли пульс 120 ударів на хвилину, в навушниках грають Бітли, а особисті проблеми, глобальні катастрофи, страх і бруд лишаються позаду…Коли ти сяєш як зірка, а на небі ні хмаринки, коли, окрім кросівок, нічого не потрібно і ти розумієш, що страждання – питання вибору. Як і насолода. Будете лише ви і ваш біг, ваш політ, ваша дорога. А найцікавіше, що ви не зрушите з місця. Вистава під відкритим небом!Вистава – нон-фікшн. Суміш драйву і філософії, дотепності і мудрості! Це не класична вистава, де є чіткий сюжет та структура, це набір спостережень, висновків, інсайтів Муракамі та молодих акторів Малого театру. Це занурення в потік свідомості, у внутрішній світ людини. Біг тут – метафора. Приєднуйтеся і ви точно дізнаєтеся більше про ультрамарафон, що зветься життям. у виставі звучать кавер-версії хітів The Beatles, The Rolling Stones, Creedence Clearwater Revival, Eric Clapton, Bob Dilan, Воплі Відоплясова та інших у виконанні акторів Малого театру.
Якщо чоловік неправий, він мусить вибачитись. Якщо жінка неправа – чоловік теж мусить вибачитись. Жіноча логіка – це травма для чоловічої психіки. Вона спокійно може довести, що равлик і черепаха – це одне й те ж саме, або через малесеньку плямку на піджаку зруйнувати півкварталу. Але якщо знайти до неї ключик, ... чи револьвер, вона зробить вас найщасливішою людиною, як мінімум на весь квартал. Отож: «чи можна стріляти в жінку?...» ... «чи можна НЕ стріляти в жінку?» ...
Це був комедійний детектив. Спочатку було дуже цікаво, що ж там трапилося з дівчиною. Ловила кожне її слово. Турбувалася за неї. Потім почали з'являтися нові персонажі і вони були дуже смішні. Вистава стала більш комедійною, ніж детективною. Після антракту вже стало не до сміху, всі почали вмирати і стало моторошно. Дуже сподобалася гра акторів. Особливо сподобалася гра коридорного та дальнобійника. Гра дівчат була трохи гіршою. В цілому актори передали сюжет і переживання. Костюми і декорації були давні. 90-х років. Можна було більш сучасне. В кінці були незрозумілі емоції. Не сподобалася розв'язка. Мені здалося це притягнутим за вуха. Неправдоподібним.
Вистава досить незвичайна, співзвучна з проблемами сьогодення. Переважно цікавий сюжет, прекрасна гра акторів, особливо Анатолія Гнатюка та «Веніаміна» компенсували деякі недосконалості та епізоди, коли, як на мене, герої дещо «перегравали». Вистава викликала у мене суміш емоцій - і сміх, і інтригу, і співчуття героям, і філософські роздуми («а що нас об'єднує? - всі ми бідні»; «А чи гідні ми милуватися красою?»). Хоча враження неоднозначні, вона точно не залишає байдужим. Загалом сюжет вистави захоплюючий, детективний, з неочікуваним фіналом, відповідає нинішнім реаліям. Сподобалося, як «прописані» герої, відтворені їх характери й мотиви. Однак у деяких моментах виникало відчуття «сюру», ніби автор вже й сам заплутався у тому, що хотів сказати. Фантастична гра Анатолія Гнатюка, Веніаміна та далекобійника перекриває всі недоліки. Я в минулому працювала журналістом, тому з упевненістю можу сказати, що образ Романа відтворено вдало й влучно. Жіночі ролі дещо слабкуваті, як на мене, особливо Вероніки. Емоції часто змінювалися, у тому числі й на полярні. Вистава, що розпочалася як легкий комедійний детективчик, насправді містить глибинні драматичні нюанси. Під час перегляду домінували сміх, сарказм, співчуття, зацікавленість і подив «Господи, куди ж занесе нас фантазія режисера?») Особливість вистави – яскраво виражена лінія чорного гумору, сумно та смішно водночас)) Не до кінця зрозуміла фінал вистави.
В мотелі зустрічаються доволі випадкові люди, але закручується детективний сюжет і весь час постає питання- чи є ці обставини випадковими та люди , які зупинулися в цьому місті. Сподобалась дуже гра Вероніки, жарти , образ Веніаміна кумедний, журналіст, на мій погляд переігрував. Другий раз дивлюся гру акторів , які грали в ,, Віденській каві‘‘ і помічаю, що свій образ вони принесли з іншої вистави-часто витрищати очи у Анни та сльози у Назара. Дуже душевно. Не могла відірватися від перегляду. Завжди перед виставою грають на музичному інструменті, говорять декілька слів перед початком та залучають глядачів відповідати на деякі питання. Незручно, що третій раз закрит бар і відвідувачи покупають напіі в окремому місці.
Дякую за таку можливість, відкрити для себе ще один шедевр, виставу яка захоплює, яка манить тебе, і ти ніби читаєш цікавий детектив чи дивишся фільм, і думаєш чим же закінчиться. Скажу одразу, йдучи на виставу й гадки не мала, що може бути така заплутана, цікава історія. З перших хвилин коли почали грати актори, ти сидиш і боїшся поворухнутись, щоб не прогавити бодай жодного слова. Вистава йшла на українській мові, і це додавало їй не аби якого шарму. Зірковий склад, це окрема історія, взахваті від кожного, і дальнобійника, і нареченої, головної акторки (офіціантки) і навіть акули( цікавий персонаж, який ніби то не вписувався в рамки історії, але без нього було б не цікаво), ти враження одразу. Звичайно, Гнатюк Анатолій, я стала його прихильницею! Коли він говорив про хвору дівчинку, на очі наверталися сльози. Тримав весь зал , як то кажуть в напрузі, перевтілився в журналіста на 5+. Ну і звичайно, сюжет, супер. Сиділи до останнього, і не знали чим же закінчиться. От тут і саме цікаве, кінець вистави неочікуваний, і навіть дуже. Однозначно рекомендую всим, вистава чудова. З великим задоволенням відвідаю ще раз! Одне засмутило, що в театрі не працює буфет(((
журналіст- невдаха та красуня, яку переслідує мільйонер. цікавий початок детективної історії, чи не так? а, коли на сцені з'являються наречена, далекобійник у піжамі, швейцар у смокінгу та хлопець-акула...взагалі незрозуміло, що відбувається. ніби все починалося жартома, з танцями та веселощами... аж поки не з'явився перший труп. а потім іще один. і ще. коротше кажучи, всі померли. отак от, із піснями та танцями, між грою в карти та моторошними розповідями про привид комівояжера. а так весело все починалося.
Вистава "Украдена краса" Богдана Гнатюка в стилі театральний слешер - епатажна історія, як декілька персонажей в дешевому мотелі доторкнулися до сенсації. Чудова атмосфера домашнього театру, створена Родзянком та відтворена О. П. Кужельним. Театр в історичній будівлі, в історичному центрі міста, жива музика в очікуванні, вступне слово перед виставою налаштовує на піднесений лад. Мені пощастило потрапити на прем'єру, в театрі атмосфера свята густо просочувала повітря. Глядачів було більше, ніж вміщувала зала, але всіх розмістили. Гра акторів була чудова, переконлива, п"єса мені не дуже сподобалась, нуднувато. Але атмосфера свята компенсувала недоліки постановки. Я б рекомендувала до відвідування цей театр, він цікавий, має своє обличчя, туди добре запросити гостей із-за кордону, або гостей міста.
Головний герой Роман зупинився в дешевому мотелі й вже майже змирився з тим, що вечір буде нудним. Аж раптом у двері постукала дівчина з сусіднього номера, Вероніка. Але вона була далеко не остання гостя в кімнаті Романа за ту ніч. Не всі герої дожили до ранку, бо жанр п‘єси - детектив. Сюжет напружений, тримає увагу глядача до останньої хвилини постанови. Несподівані повороти сюжетної лінії змушують думати наперед та замислюватись над побаченим. Дотепні жарти час від часу розряджують інтригу, але жанр детектива задіяний на сто відсотків і тому фінал був неочікуваним!
З перших ролей Анатолій Гнатюк звернув на себе увагу як на особистість неординарну, з яскраво вираженим тяжінням до створення гострохарактерних образів. Що в свою чергу сприяло його активній зайнятості у виставах діючого репертуару. Ним створені образи: Бегемота «Майстер і Маргарита» М. Булгакова, Кум «Конотопська відьма» Г. Квітки-Основ’яненка, Чорт «Ніч перед Різдвом» за М. Гоголем. Ці образи відрізнялися м’яким гумором, щирістю, особливою сценічною привабливістю і істинною народністю.
Пізніше актор довів, що окрім характерних робіт спроможний працювати в інших жанрах. Серед його ролей: Іван Барильченко «Суєта» І. Карпенка - Карого,Освальд «Король Лір» В. Шекспіра, Санчо Пансе «Сміх і сльози Дон Кіхота» за Сервантесом, Шельменко «Шельменко- денщик» Г. Квітки- Основ'яненка, Траньйо «Приборкання норовливої» В. Шекспіра.
Справжнім бенефісом актора стало виконання ролі Голохвастова у виставі «За двома зайцями» М.Старицького. Зовсім несподіваним, щемливо зворушливим був його Тузенбах в «Трьох сестрах» за А.Чеховим, як і роботи: Чистахівський «Божественна самотність» О.Денисенка, Бобчинський «Ревізор» М.Гоголя. У виставі «Кавказьке крейдяне коло» Б. Брехта Анатолій Гнатюк створив трьох різнопланових персонажів. Сьогодні Анатолій Гнатюк також продовжує працювати в різних жанрах і різних стилях, використовуючи весь свій акторський досвід, він творить такі яскраві гострохарактерні образи, як:Гжегож «Дами і гусари» О. Фредро, Бартоло «Весілля Фігаро» Бомарше, Семен Босий «Така її доля» за Т. Шевченком, Остап Бендер «Великі комбінатори» за мотивами твору «Дванадцять стільців» Ільфа та Петрова.
Багато років Анатолій Гнатюк плідно працює ведучим на провідних телевізійних каналах, в українському кінематографі. Сьогодні головним для актора стала підтримка наших бійців у зоні АТО. З червня 2014 року ним проведено десятки концертів, зустрічей у шпиталях та військових частинах.
Володимир Іванович Ніколаєнко — український театральний і кіно- актор.
Закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого (1995).
З 1995 — актор Національного театру ім. Івана Франка.
Ірина виросла на Буковині, у Чернівецькій області. Навчалась у Київському міжнародному університеті на факультеті телебачення, кіно і театру. Зараз акторка грає в театрі «Сузір’я», раніше працювала в театрі «Браво». У роботах над кіноролями Ірина пишається роллю у фільмі «Варіант Марконі», або «Окупація», режисера Валериу Жерегі. Це режисер світового рівня і актриса зізнається, що безмежно рада знайомству з ним. Також знімалася у телесеріалі «Команда», у «Реальній містиці», «Речовому доказі» і тому подібних серіалах. А ще зіграла одну з головних ролей у кліпі «Рідні» Народного артиста України Анатолія Гнатюка. Незабаром у театрі «Корифеїв» молода актриса зіграє роль Ульяни у комедійній п’єсі «Сватанні на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ’яненка, режисера Романа Корнієнка.
Викладач акторської майстерності в FP model agency.
Працювала в Київському драматичному театрі «Браво», «Першому жіночому театрі».
Український актор театру та кіно. Спортсмен.
2012 – 2013 – Голова молодіжного крила партії «Удар» в Івано-Франківській області.
Багаторазовий призер чемпіонатів України з бодібілдингу, призер чемпіонату світу серед юніорів «NABBA WORLD CHAMPIONSHIPS Malta 2010»,чемпіон Європи по жиму штанги 2013, Кандидат у майстри спорту України по жиму штанги.
Грає в театрі, знімається в кіно та серіалах.
Київську академічну майстерню театрального мистецтва «Сузір'я» – перший в Україні ангажементний театр – було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює художній керівник Народний артист України Олексій Кужельний.
У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Серед зірок українського театру, що протягом усіх театральних сезонів дарували прихильникам театрального мистецтва свій талант, відомі майстри сцени Надія Батуріна, Лариса Кадочнікова, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Раїса Недашківська, Степан Олексенко, Ада Роговцева, Богдан Ступка, Микола Рушковський.
До постановок вистав залучаються, як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть російською та українською мовами.
Вистави демонструються одночасно на двох сценічних майданчиках: на основній «великій» сцені, що розрахована на 80 місць та на мікросцені – 25 місць.