« Украдена краса »

Це був комедійний детектив. Спочатку було дуже цікаво, що ж там трапилося з дівчиною. Ловила кожне її слово. Турбувалася за неї. Потім почали з'являтися нові персонажі і вони були дуже смішні. Вистава стала більш комедійною, ніж детективною. Після антракту вже стало не до сміху, всі почали вмирати і стало моторошно. Дуже сподобалася гра акторів. Особливо сподобалася гра коридорного та дальнобійника. Гра дівчат була трохи гіршою. В цілому актори передали сюжет і переживання. Костюми і декорації були давні. 90-х років. Можна було більш сучасне. В кінці були незрозумілі емоції. Не сподобалася розв'язка. Мені здалося це притягнутим за вуха. Неправдоподібним.

Вистава досить незвичайна, співзвучна з проблемами сьогодення. Переважно цікавий сюжет, прекрасна гра акторів, особливо Анатолія Гнатюка та «Веніаміна» компенсували деякі недосконалості та епізоди, коли, як на мене, герої дещо «перегравали». Вистава викликала у мене суміш емоцій - і сміх, і інтригу, і співчуття героям, і філософські роздуми («а що нас об'єднує? - всі ми бідні»; «А чи гідні ми милуватися красою?»). Хоча враження неоднозначні, вона точно не залишає байдужим. Загалом сюжет вистави захоплюючий, детективний, з неочікуваним фіналом, відповідає нинішнім реаліям. Сподобалося, як «прописані» герої, відтворені їх характери й мотиви. Однак у деяких моментах виникало відчуття «сюру», ніби автор вже й сам заплутався у тому, що хотів сказати. Фантастична гра Анатолія Гнатюка, Веніаміна та далекобійника перекриває всі недоліки. Я в минулому працювала журналістом, тому з упевненістю можу сказати, що образ Романа відтворено вдало й влучно. Жіночі ролі дещо слабкуваті, як на мене, особливо Вероніки. Емоції часто змінювалися, у тому числі й на полярні. Вистава, що розпочалася як легкий комедійний детективчик, насправді містить глибинні драматичні нюанси. Під час перегляду домінували сміх, сарказм, співчуття, зацікавленість і подив «Господи, куди ж занесе нас фантазія режисера?») Особливість вистави – яскраво виражена лінія чорного гумору, сумно та смішно водночас)) Не до кінця зрозуміла фінал вистави.

В мотелі зустрічаються доволі випадкові люди, але закручується детективний сюжет і весь час постає питання- чи є ці обставини випадковими та люди , які зупинулися в цьому місті. Сподобалась дуже гра Вероніки, жарти , образ Веніаміна кумедний, журналіст, на мій погляд переігрував. Другий раз дивлюся гру акторів , які грали в ,, Віденській каві‘‘ і помічаю, що свій образ вони принесли з іншої вистави-часто витрищати очи у Анни та сльози у Назара. Дуже душевно. Не могла відірватися від перегляду. Завжди перед виставою грають на музичному інструменті, говорять декілька слів перед початком та залучають глядачів відповідати на деякі питання. Незручно, що третій раз закрит бар і відвідувачи покупають напіі в окремому місці.

Дякую за таку можливість, відкрити для себе ще один шедевр, виставу яка захоплює, яка манить тебе, і ти ніби читаєш цікавий детектив чи дивишся фільм, і думаєш чим же закінчиться. Скажу одразу, йдучи на виставу й гадки не мала, що може бути така заплутана, цікава історія. З перших хвилин коли почали грати актори, ти сидиш і боїшся поворухнутись, щоб не прогавити бодай жодного слова. Вистава йшла на українській мові, і це додавало їй не аби якого шарму. Зірковий склад, це окрема історія, взахваті від кожного, і дальнобійника, і нареченої, головної акторки (офіціантки) і навіть акули( цікавий персонаж, який ніби то не вписувався в рамки історії, але без нього було б не цікаво), ти враження одразу. Звичайно, Гнатюк Анатолій, я стала його прихильницею! Коли він говорив про хвору дівчинку, на очі наверталися сльози. Тримав весь зал , як то кажуть в напрузі, перевтілився в журналіста на 5+. Ну і звичайно, сюжет, супер. Сиділи до останнього, і не знали чим же закінчиться. От тут і саме цікаве, кінець вистави неочікуваний, і навіть дуже. Однозначно рекомендую всим, вистава чудова. З великим задоволенням відвідаю ще раз! Одне засмутило, що в театрі не працює буфет(((

журналіст- невдаха та красуня, яку переслідує мільйонер. цікавий початок детективної історії, чи не так? а, коли на сцені з'являються наречена, далекобійник у піжамі, швейцар у смокінгу та хлопець-акула...взагалі незрозуміло, що відбувається. ніби все починалося жартома, з танцями та веселощами... аж поки не з'явився перший труп. а потім іще один. і ще. коротше кажучи, всі померли. отак от, із піснями та танцями, між грою в карти та моторошними розповідями про привид комівояжера. а так весело все починалося.

Вистава "Украдена краса" Богдана Гнатюка в стилі театральний слешер - епатажна історія, як декілька персонажей в дешевому мотелі доторкнулися до сенсації. Чудова атмосфера домашнього театру, створена Родзянком та відтворена О. П. Кужельним. Театр в історичній будівлі, в історичному центрі міста, жива музика в очікуванні, вступне слово перед виставою налаштовує на піднесений лад. Мені пощастило потрапити на прем'єру, в театрі атмосфера свята густо просочувала повітря. Глядачів було більше, ніж вміщувала зала, але всіх розмістили. Гра акторів була чудова, переконлива, п"єса мені не дуже сподобалась, нуднувато. Але атмосфера свята компенсувала недоліки постановки. Я б рекомендувала до відвідування цей театр, він цікавий, має своє обличчя, туди добре запросити гостей із-за кордону, або гостей міста.

Головний герой Роман зупинився в дешевому мотелі й вже майже змирився з тим, що вечір буде нудним. Аж раптом у двері постукала дівчина з сусіднього номера, Вероніка. Але вона була далеко не остання гостя в кімнаті Романа за ту ніч. Не всі герої дожили до ранку, бо жанр п‘єси - детектив. Сюжет напружений, тримає увагу глядача до останньої хвилини постанови. Несподівані повороти сюжетної лінії змушують думати наперед та замислюватись над побаченим. Дотепні жарти час від часу розряджують інтригу, але жанр детектива задіяний на сто відсотків і тому фінал був неочікуваним!