« У Києві, на Подолі... або Гдє Ві сохнітє бєльйо? »

Ця вистава викликала в мене феерiю позитива, радостi i незабутнiх вражень! Вистава неймовiрна!!! Це iсторiя кохання еврейськоi дiвчини Рахiльки i украiнського парубка Богдана. Подii вiдбуваються на Подолi. Iх сiм' i сваряться i миряться. Кожна сiм'я, i еврейська i украiнська дотримуються своiх звичаев. Подвiр'я Подолу наповнене еврейскими i украiнськими жартами, запальними танцями i пiснями. Тут i дiльничий Собачко, який будучи завжди на пiдпитку розповiдае байки i анекдоти. А Подiльський житель " Гоп з точилом" розповiдае цiкавi iсторii i навiть дiлиться рецептами страв. I звiсно ця комедiйна iсторiя закiнчуеться весiллям. Актори не тiльки передали своi образи досконало, а i взаемодiяли з глядачем. Що давало можливiсть глядачу ставати частиною цього дiйства. Пригощали глядача вином, це було елементом вистави. Але я не вважаю це пропогандою спиртних напоiв.

емоції позитивні протягом всієї вистави. абсолютно легка комедія - приємна для перегляду. Комуналка з людьми різних національностей живуть на Нижній Вал, 13. тут живуть, тут закохуються, тут "сохнут білльо". вистава буде цікава всім, але повноцінно ії зрозуміють старші люди. оскільки основна частина гри - це пияцтво то складно оцінити (хоча впевнена, що оцінити вміння зіграти напідпитку - складно), але і "тверезі" і "оп"янілі" герої були неповторними. Це легка комедія, від котрої отримуєш насолоду, не замислюючись над складним сюжетом (бо його нема), неочікуваними поворотами Сюжету (їх теж нема), але саме такою має бути комедія - приносити радість та давати відпочинок розуму глядача!

Образы, игра актеров классная. Веселая атмосфера. Но некоторые моменты подзатянуты. Играют живо, с огоньком :) Не было ощущения, что разговаривают заученным текстом. Спектакль подойдет всем, кому нравятся истории одесских двориков :) За исключением некоторых моментов, которые мне показалась излишне затянутыми, выступление было весёлым и душевным от начала до конца.

Очень очень очень очень очень весёлая постановка об Подоле и его жителях. Не знала я , даже не догадывалась ,что на Подоле жили евреи и Одесса эта часть Подола. Немного была затянуто вступная часть, но общее впечатление не испорчено. Все было зажигатель. Как только влючали музыку я подпевала и было очень сложно просто сидеть на стуле, хотелось тоже впуститься в пляск в месте с героями. Советую всем, кто ещё не был на поставках театра Зеркало обезательно сходить. Они очень любят своего зрителя , скучать вам точно не дадут. Все для вас и только для вас и станцуют и споют , винцы даже на льют. Праздник, для вас они устроят празник. Хлопали постоянно , а вконец долго не отпускали героев. Актёры такие молодцы сыграли настоящих местных жителей Подола, хотя мне они напоминали одесситов. Красиво место, очень много зеркало в полный рост, два камина, картины, красивая лепка ,пианино. На первом этаже находится гардероб . Что бы попасть в зрительный зал нужно подняться по ступенькам по сторонам которых находятся статую. Очень давно хотела сюда попасть, театр обращает свое внимание ещё с улицы и мне было всегда интересно , как же там внутри. Я не ошиблась внутри как в богатом особняке , в такое место хочется одеть красиво платье, потом что фотографию на помять вы сделаете и не одну.

Після війни на Подолі живуть багато різних національностей, іншими словами це місто назвалося Евбаз.В одному з таких дворїв жив українській хлопець Богдан та еарейська дівчина Рахіль. Декорації з білих простирадл, патефон на сцені, так би мовна коза -споруда з молотка, туфля та шкіри, горілка та рюмки. Пісні, танці, навіть глядачей пригощали віном та цукерками. Кумедний дует батьків, поліціант завжди п‘яний, криклива мати еврейка та балакуча мати українка. Весело, безпечно та музично.

Під час вистави за допомогою акторів Театру української традиції «Дзеркало» та головного режисера Володимира Петранюка глядачі опиняються у подільському дворі Києва сто років тому. Українська та єврейська родина час від часу сваряться, миряться, знову сваряться, потрапляють у різні смішні ситуації. А їхні діти - Рахіль та Богдан - покохали одне одного. Чи одружаться вони попри різні менталітети та національності? Про це можна дізнатися, прочитавши водевіль драматурга Миколи Янчука або подивитися виставу! А ще її варто подивитися для того, щоб дізнатися рецепти єврейської кухні та поласувати вже готові блюда, заспівати разом з акторами відомі пісні та посміятися зі смішних анекдотів.

Заходиш у глядацьку залу, займаєш місце, готуєшся до перегляду, виключаєш мобільний телефон, а тут - Ооп! І ніби опиняєшся у дворику старого Подолу - живий гамір, колоритні люди, розвішані лахи, міліціанти, коза Машка. Історія, ні - реальність життя, дружби та кохання української і єврейської родини. Тут співають і танцюють, розказують анекдоти (і розумієш, що то не Одеса, а Подол -справжня «мама») та діляться рецептами єврейської кухні (можна дізнатися, як готувати рибу із задньої курки, що обіцяє бути раєм для піднебіння!) Тут пригощають родзинковим вином та солодощами , і кажуть - завжди посміхайтеся! І повірте, після цієї вистави, ви точно підете у веселому гуморі та з щирою посмішкою! І шоб ви знали, шо усі люди насправді - євреї))) І де ви сохнітє бельйо?На верьовці у духовці! Актори відіграли від душі, спілкувались з глядачами, пригощали як гумором, так і вином. Під час перегляду вистави та після неї розумієш, чого так не вистачає у сучасному житті - такої доброї, душевної атмосфери, сусідства і простоти, коли люди, не зважаючи на відмінності у культурі, мові, вірі та поглядах, живуть як одна родина. Це те, що пішло разом із цілою епохою, залишилось в історії. Окремо слід виділити будівлю театру, де відбувалась вистава - прибутковий будинок купця Родзянко у стилі модерну початку 20-го сторіччя, з гвінтовими сходами, що ведуть через кабінет колишнього власника та вітальню з інтер‘ємм минувших часів з дивовижною стелею до королівської глядацької зали.

Вистава «У Києві на Подолі» за мотивами водевілю М.Янчука «По ярмарку», про життя двох родин на Подолі м. Києва. Це родина євреїв та українського козака. У одних виросла донька - Рахіль, а в інших парубок - Богдан. І хоч які національні звичаї, обмеження та перепони не розлучають цю закохану пару, все-таки кохання перемагає. Вистава закінчується весіллям, об’єднанням двох родин. Сповнена анекдотичних ситуацій, єврейськими і українськими жартами, піснями, танцями і сварками, філософськими висновками і повчаннями, рецептами української і ізраїльської кухні, вистава не залишить нікого байдужими та незадоволеними. Незабутнє враження справляє вуличний філософ, якого грає Володимир Петранюк, а також Ігор Криворучко ( міліціант Собачко). Дуже сподобалась гра Ліани Книгницька-Марковської ( Рахіль) та Дмитра Сторчоус (Хаїм).