Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« У Чорного моря »
Один день з одеського життя з любовними переживаннями та сімейними цінностями – це все неповторна Одеса Михайла Жванецького.
У виставі змішані самоіронія і мудрість, гумор і смуток. Протягом життя ми багато чого переживаємо, але завжди потрібно вміти радіти навіть самому малому.
Музичний супровід – гітара та фортепіано, а також пісні з репертуару Леоніда Утьосова у виконанні талановитих акторів.
Вистава подарує вам неперевершені емоції не тільки від дивовижного тексту, а й від музичного наповнення!
« Продавець дощу »
Вестерн
« Корсиканка »
Комедія
« Серенада Сонячної Долини »
« У цьому будинку все можливо »
« Весілля Фігаро »
Якщо ви забули, як це робиться в Одесі, то це вистава яку варто відвідати. В театрі 'Сузір'я' традиційно надає можливість долучитися до атмосфери домашнього театру і стати аристократом на вечір. Чудові оповіді Михаїла Жванецького поєднуються з грою неперевершених акторів, яка не відпускає до фіналу вистави. Тут і сміх, і сльози, і любов, бо після спектаклю ще довго доводиться боротися з ностальгією по минулому чудового міста. Музичні номери створюють душевну атмосферу одеських дач і примушують замислитися про купівлю квитків до моря.
Чи існує хто-небудь, хто розповідає про Одесу краще ніж Михайло Жванецький? Навряд чи! Його тонкий гумор, мова і афоризми чудово передають атмосферу колоритного міста біля Чорного моря. А все завдяки тому, що він пише про справжні невигадані речі. Сатирик описує в своїх творах те, що бачив на власні очі і те, що відчув своїм сердцем. Хотіли би ви хоча б один день провести в тій Одесі, про яку розповідає Жванецький? У вас є чудова можливість зробити це, відвідавши виставу «У чорного моря» в театрі «Сузір‘я». У постановці відображено життя звичайних людей. Вони кохають, дружать, злять один одного. Тобто вони переживають весь спектр емоцій близький кожному із нас. На перший погляд - це типова комедія. Але, на справді, це п’єса з глибоким сенсом... Під час вистави «У чорного моря» ви зможете насолодитися не тільки талановитою грою акторів, а і їх співом. Варто відвідати, якщо вам такі постановки до душі.
Найголовніше - Жванецького грав не Жванецький, що було дивно, але якщо закрити очі - майже не помітно. Проте якщо цього не робити (а я б не радила), то можна помітити, як виконавець любить об'єкт пародії і насолоджується сказаним. Герої його розповіді органічно себе почувають у сюрреалістично перебільшеному колориті Одеси. Тієї Одеси з анекдотів, яка, на жаль, поступово зникає разом з невід'ємною частиною себе - жителями "чисто одеських" подвір'їв. Специфічний, місцями не завжди зрозумілий гумор, врівноважується життєвою філософією і знайомими жартами. До того ж щирість гри акторів остаточно підкорює - усмішка вже не зникає до кінця вистави. Комедія, подекуди просякнута ностальгією і жалем, переносить у останні дні серпня, місячні теплі тихі ночі, звуки моря й гітари. А що ще потрібно людині, яка втомилася від зими?)
Народився Ігор Славинський у Києві 8 лютого 1952 року. З дитинства він займався в студії художнього слова Будинку піонерів Голосіївського (тоді – Московського) району Києва. Великою пристрастю Славинського була поезія, декламувати вірші його вчила Фаїна Ковалевська, пізніше саме вона готувала Ігоря до вступу в театральний інститут.
Проте Славинський не завжди хотів бути актором і навіть збирався стати лікарем. Але перемогла любов до декламації.
Двічі закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого: як актор і як режисер. Навчався у майстерні Народного артиста УРСР Миколи Рушковського. Після закінчення університету почав служити в театрі російської драми імені Лесі Українки. У 1983 році перейшов до Молодого театру. Але за декілька років Ігор Славинський пішов з театру і навіть півроку працював сторожем позавідомчої охорони.
Творчість Володимира Висоцького була дуже близька Славинському. За його творами митець поставив спектаклі: «Ну я прийду по ваші душі», «Нерухома тінь від мікрофона», «Іноходець». А далі були численні спектаклі в творчому шляху актора і режисера в Театрі на Подолі. Крім того, Славинський також ставив вистави на сценах інших театрів, грав у театрах і викладав акторську майстерність в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого на курсі Миколи Рушковського. Зіграв, загалом, близько 50 ролей в серіалах і фільмах.
Згодом Славинський надав перевагу режисерській діяльності: «Нині я шалено захоплений режисурою. Навіть перестав грати у виставах нашого театру, тому що це дві різні професії: актор і режисер. Були в моїй практиці спектаклі, де я це поєднував, тобто грав у власних постановках. Це вимагає чимало сил. Бо треба відключитися від себе як від актора: поставити спектакль. І треба відключити себе як режисера на сцені, коли ти граєш, тому що мусиш бути актором, а не режисирувати навколо себе… Для лицедійства залишається кіно»
Славинський чотири рази ставав лауреатом премії «Київська пектораль», у 2010 році отримав премію імені Амвросія Бучми за кращу режисуру вистав «Мертві душі» і «Люксембурзький сад» в Театрі на Подолі. У 2018 році отримав звання Народного артиста України.
Працювала в Одеському драматичному театрі ім. В. Василька, потім в Вологодському ТЮГу (Росія), потім знову Київ – Театр естради (зараз Київський академічний драматичний Театр на Подолі), Майстерня театрального мистецтва «Сузір'я».
У 1993 закінчив акторський факультет Київського державного театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого (курс В. Зимової).
З 1993 актор почав працювати в Молодому театрі.
Працював помічником художнього керівника і асистентом режисера (постановки «Дон Жуан», «РЕхуВІлійЗОР» і «Гедда Габлер»).
У 1981 році закінчив Студію при Театрі ім. Івана Франка (педагоги - М.А.Заднепровскій, Ю.С.Ткаченко, П.М.Нятко).
У 2012 році закінчив Київський театральний університет ім. Карпенко-Карого за фахом «режисура театру ляльок» (курс С.І.Ефремова).
Радянська і українська актриса театру і кіно, майстер дубляжу і озвучування фільмів.
З ранніх років мріяла стати актрисою. Після школи влаштувалася працювати освітлювачем в Київському театрі юного глядача. Паралельно стала щорічно надходити в театральний, але це їй вдалося тільки з п'ятої спроби. Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.
Була актрисою Київського державного театру естради. Працювала на радіо, озвучувала рекламу і кіно. Займалася записом аудіокниг - «Мир Роберта Шеклі» і ін.
У жовтні 2014 роки Ніна Касторф повернулася на театральні підмостки після майже десятирічної перерви, зігравши у виставі «Одеські дачі».
У кіно почала зніматися з 1995 року, дебютувавши в еротичному фільмі «Острів любові». Широку популярність їй принесла роль Гаши в фільмах «Леді Бомж», «Леді Бос» і «Леді Мер».
Помітною стала роль тітки Галі в серіалі «Сусіди».
Фронтмен музичної поп-групи «Каблуками по бруківці».
Виступав на сцені київських театрів «Актор» і «Сузір'я».
Народився 19 лютого 1991 року.
У 2018 році закінчив КНУТКіТ ім. Карпенко-Карого (майстер курсу Д.М.Богомазов).
Київську академічну майстерню театрального мистецтва «Сузір'я» – перший в Україні ангажементний театр – було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює художній керівник Народний артист України Олексій Кужельний.
У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Серед зірок українського театру, що протягом усіх театральних сезонів дарували прихильникам театрального мистецтва свій талант, відомі майстри сцени Надія Батуріна, Лариса Кадочнікова, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Раїса Недашківська, Степан Олексенко, Ада Роговцева, Богдан Ступка, Микола Рушковський.
До постановок вистав залучаються, як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть російською та українською мовами.
Вистави демонструються одночасно на двох сценічних майданчиках: на основній «великій» сцені, що розрахована на 80 місць та на мікросцені – 25 місць.
« У Чорного моря »
