Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Two-Step на валізах »
Ви не знаєте як зробити пропозицію своїй коханій жінці? Тоді вам допоможе наділений не аби яким почуттям гумору Герман Льюіс, який готовий оголосити своїй обраниці Крістіні Мільман як мінімум чотири причини, через які вони мають одружитися. Однак, виявляється не так просто залишити багаж минулих років і почати усе з чистого аркуша.
У виставі «Тустеп на валізах» дотепно поєднуються елементи комедії і мелодрами. У поведінці героїв відчувається прагнення до високих і сильних почуттів, пристрасті і бажання, що перетворюють її на зірковий бенефіс, в якому головні ролі виконують народні артисти України Агнеса Дзвонарчук і Володимир Маляр.
Літературний театр Олени Рог представляє музичну комедію «Телепат або Тест на вірність» Кажуть, людина ревнива не тоді, коли кохає, а коли хоче бути коханою. У комедії «Телепат або Тест на вірність» – про кохання, ревнощів, зради і пошуках свого людини – легко і з гумором. Велике мистецтво – це коли отримуєш відповіді на питання, які не задавав. Двоє друзів міркують, як дізнатися, чи зраджує дружина, чи ні. А третій заявляє, що у нього з дружиною телепатичний зв'язок і він це відразу відчує. Тоді друзі вирішують перевірити цей телепатичний зв'язок і спокусити дружину товариша. Що з цього вийшло – дивіться.
Любов – це найпрекрасніше, що може статися з людиною в будь-якому віці. Проте саме вік може стати перешкодою у розвитку любовних стосунків. Чарівна журналістка, сеньйорита Паола (О. Сумська) буквально з першого погляду підкорює серце поважного політика синьйора Леоне (Є. Паперний). Леоне, перебуваючи в досить поважному віці, до нестями закоханий у молоденьку спокусницю. Але, на жаль, похилий вік і відсутність чоловічої харизми заважають депутату завоювати Паолу. Однак Леоне не здається. Він укладає договір з молодим, нікому не відомим драматургом П'єтро (В. Борисюк) і публічно видає його літературні твори за свої. Леоне отримує славу та успіх, а П'єтро отримує прихильність і жаркі поцілунки Паоли. А може ця підступна бестія веде подвійну гру?.. «Сублімація любові» – це італійські пристрасті, непередбачувані повороти сюжету, інтриги, неперевершена гра акторів та, звісно ж, сміх до сліз.
KAZANOVA – це ім`я стало давно загальним для всіх ловеласів, дон-жуанів і бабіїв. KAZANOVA – це символ кохання, спокуси й зваблення. KAZANOVA – звучить водночас, як заклик і покликання. Всі жінки мріють про ніч з KAZANOVA. Проте саме ЦЯ НІЧ стане для амплуа KAZANOVA прощальною... Чому? Дивіться виставу у виконанні акторів Театру Маскам Рад. «Прошальна ніч з KAZANOVA» – ексцентрична романтична комедія про пошуки себе всесвітньовідомим розпусником Джакомо Казанова, а також про його справжнє кохання. Ця комедія – ексклюзив від Театру «Маскам Рад». Позитивні емоції та гарний настрій гарантовано – перевірено вже на практиці!
Ви знаєте, на що здатні чоловіки, щоб повернути жінку? Ту саму, яку кохають до безпам'ятства? Так – квіти, подарунки, шалені вчинки… Та все це відпочиває на березі Дніпра, порівняно з «методом Мухи». Що потрібно? Хоробрість, пасмо волосся і магічний ритуал. Пьотр бере з собою папірець з закляттям, віскі для хоробрості, ножиці для волосся і вирушає до коханої. Цей день переверне його життя, що й до цього було шаленим. І не тільки його… Комедія Петра Зеленки «Історії буденного шаленства» написана в 2001 році, здобула престижну нагороду Фонду Альфреда Радока, перекладена кількома мовами, має величезну популярність в театрах Польщі, Угорщини, Росії, Словаччини, Чехії. Нова вистава Дикого театру розповість комічні і карколомні історії людей, яким не дуже хочеться бути дорослими. Але доводиться. Проект створений за підтримки Чеського центру в Києві.
Вас чекає неймовірна театральна постановка з нестримною італійською пристрастю, чітко упізнаваним смаком інтриги, ноткою хитрощів і таким приємним післясмаком щирого сміху – звичайно, цим варто насолодитися! Непередбачуваний сюжет розгортається навколо чарівної журналістки Паоли (Л. Ребрик). Відомий політик Леоне (Л. Задніпровський) з першого погляду закохується в неї. Любов настільки затьмарює йому розум, що, не дивлячись на свій поважний вік, він потрапляє в дуже цікаву авантюру, яку придумав його новий приятель – драматург П'єро (К. Костишин). А що далі? Це варто побачити!
Пасічник Степан Володимирович народився у Харкові 1965 року.
У 1985 р. закінчив акторський факультет Харківського інституту мистецтв ім. І.П. Котляревського. Того ж року був запрошений до Харківського академічного драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка на посаду актора.
У березні 1997 року створює і очолює Харківський театр-лабораторію «Р.S.».
У 1999 р. закінчив режисерський факультет в Харківському інституті мистецтв ім. І.П. Котляревського.
Від 2001 року – режисер Харківського театру ім. Т.Г.Шевченка.
З 1 травня 2006 року – головний режисер Харківського театру ім. Т.Г.Шевченка. З листопада 2006-го і до жовтня 2009 року – його художній керівник. Потому – артист і режисер-постановник. Вдруге очолив художнє керівництво театром у 2019-му.
У 1991, 1993 та 2001 роках брав участь в україно-американських проектах.
З 2002 року викладає майстерність актора та режисуру в Харківському університеті мистецтв ім. І.П. Котляревського.
Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка – один з найстаріших театрів України. Його було засновано у Києві 31 березня 1922 р. реформатором українського театру, актором, режисером, народним артистом України Лесем Курбасом, який дав йому поетичну назву «Березіль». Назва театру підкреслювала його мету і завдання: стати буйною весною нового українського театру.
Добре обізнаний з практикою західноєвропейського мистецтва, Лесь Курбас переносив на національний грунт здобутки театру експресіонізму. Режисер був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У театрі під керівництвом Л. Курбаса була створена режисерська лабораторія (режлаб), до якої входили молоді режисери й актори.
На початку 1926 року Народний комісаріат освіти України вирішив перевести «Березіль» як кращий театр республіки до тодішньої столиці Харкова.
У харківському «Березолі» засяяла яскрава тріада митців: режисера Леся Курбаса, художника Вадима Меллера і драматурга Миколи Куліша. Проти Л.Курбаса були висунуті звинувачення у «похмурості», викривленні оптимістичної радянської дійсності. Наприкінці 1933 року Л. Курбаса звільнили з посади художнього керівника театру, а згодом арештували. 9 квітня 1934 Л. Курбаса було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, а потім відправлено на Соловки. Не оминула тяжка доля і М. Куліша.
Після Л. Курбаса майже двадцять років театр очолював учень і послідовник великого режисера – Мар’ян Крушельницький, який створив героїко-романтичний театр. З 1935 року театр «Березіль» було перейменовано на театр ім. Т. Г. Шевченка. У 1947 році театр одержав звання академічного. Театр під художнім керівництвом М. Крушельницького входив до п’ятірки найкращих театральних колективів колишнього СРСР.
1951 року М. Крушельницький перейшов до Київського театру імені І. Франка. 1952 року на посаду художнього керівника театру був призначений Лесь Дубовик, але у серпні того ж року він несподівано помер. Посаду головного режисера одержав Бенедикт Норд і працював на ній до 1963 року включно, поки не перейшов на педагогічну роботу і не переїхав до Москви. З 1957 до 1963 року Лесь Сердюк виконував обов’язки директора і худрука театру.
Яскрава сторінка історії театру – режисерська творчість Володимира Крайніченка, він очолював колектив з 1963 до самої смерті, що спіткала його у травні 1964 року.
У 1965-1966 роках головним режисером театру був Віталій Смоляк. 1967 року до театру повернувся Володимир Оглоблін, який перебував на посаді головного режисера протягом трьох років.
З 1971 до 1974 року головним режисером театру був Броніслав Мешкіс, який привіз із собою випускників Київської театральної студії при академічному театрі ім. І. Франка.
Наступне десятиліття ознаменувалося працею головних режисерів театру Михайла Гіляровського (1979–1981) та Олександра Бєляцького (1983–1989). 1982 року режисер Володимир Петров здійснив доленосну для театру виставу – «Млин щастя» В. Мережка. У той же період в театрі працювали режисери О. Аркадін-Школьник, М. Нестантінер, В. Мажурін.
У 1990-ті роки шевченківці брали участь у міжнародних театральних фестивалях «Березіль-93» (Харків), «Золотий лев» (Львів), «Мистецьке березілля» (Київ). У 2002- 2005 рр. лідером театру був заслужений діяч мистецтв України Андрій Жолдак.
У 2004 р. на фестивалі «Балтійський дім» театр одержав Першу міжнародну премію ЮНЕСКО. Протягом наступних 2008-2013 р. театр брав участь у проведенні 19-ти міжнародних театральних фестивалів.
З 2006 по 2009 рр театр очолив актор і режисер театру, заслужений діяч мистецтв України Степан Пасічник. У 2011- 2013 рр художнім керівником театру став заслужений діяч мистецтв України Олександр Аркадін-Школьнік.
З квітня 2013 р. і по сьогодні художнім керівником театру є народний артист України – Володимир Маляр – видатний актор і театральний діяч, творчість якого поціновують не лише харківські театрали.
У лютому і березні 2017 р. театр урочисто святкував 130-річчя від дня народження засновника театру, видатного артиста і режисера Леся Курбаса і 95-річчя від дня заснування театру. Театр урочисто відкрив театральний фестиваль «Курбалесія», презентував театрально-художню виставку та представив глядачу прем’єру вистави «Житейське море» І. Карпенка-Карого у постановці режисера О. Стеценко, яку театр присвятив всім акторам-березільцям. Сьогоднішні плани театру націлені на залучення до театру талановитої молоді, на оновлення поточного репертуару сучасною і класичною українською і зарубіжною драматургією.
У 2013-18 рр. художнім керівником театру був народний артист України Володимир Маляр – видатний актор і театральний діяч, творчість якого поціновують не лише харківські театрали.
З кінця 2019 р. на посаду головного режисера повернувся заслужений діяч мистецтв України Степан Пасічник. Сьогоднішні плани театру націлені на залучення до театру талановитої молоді, на оновлення поточного репертуару сучасною і класичною українською і зарубіжною драматургією, активну участь в міжнародних театральних фестивалях.
« Two-Step на валізах »
