« Твоя дочка, Єва »

Спектакль справив сильне емоційне враження, в першу чергу, через тему підняту в спектаклі: сімейні відносини "мати- донька". З першої і до останньої хвилини, спектакль тримає в напрузі, навіть викликає сльози. Сюжет вистави розповідає про складні сімейні стосунки головної героїні Єви, звичайної жінки, дружини пастора, та її непересічної матері, видатної талановитої піаністки. Мати і донька не бачилиися 8 років, за цей час Єва одружилася з некоханим чоловіком,народила та втратила сина,забрала важкохвору сестру з пансіонату, а матір записувала фортепіанні концерти та гастролювала, і по -суті, не цікавилася життям доньок. Насправді, така ситуація тягнеться з дитинства, в чому Єва звинувачує матір. Перша радість від зустрічі швидко минає, і натомість прокидаються старі образи та душевний біль......Ця вистава, на мою думку, "жіноча", оскільки в основному торкається теми стосунків " мати-дочка", та і взагалі емоційної сфери життя.Акторська гра була на висоті. Близкість акторів дозволила бачити справжін сльози на їх обличчях. Театр знаходиться в самому центрі. Декілька станцій метро знаходяться в пішій достуності. Разом з тим, для автовласників можуть виникнути проблеми з паркуванням саме через місце розташування. Театр знаходиться у дворах, але є декільки помітних та яскравих вказівників, то ж пошуком потрібних дверей проблем не виникло.

Так як вистава поставлена за сценарієм фільму, спеціально подивилась цого до вистави. Вистава набагато перевершила емоційністю та природністю вираження путтів. Жива мова, живі емоції дуже проникливі. Доля головної героїні Шарлотти - піаністки та матері двох дорослих доньок, одна з яких Хелена невиліковно хвора. Донька Єва, яка не бачила матір сім років, запросила її пожити в своєму будинку. Шарлотта, для якої кар'єра та гатролі стали сенсом життя пробувала жити з дітьми і стати справжньою матір'ю. Але вона сама виросла без ласки та любові своїх батьків не вміла любити. Це і стало трагедією для її доньок. Спроба порозумітися закінчується відразою Єви. Проблема вибору жінок між кар'єрою і справжнім материнством дуже актуальна зараз. Раджу батькам у яких є як маленькі так і дорослі діти, майбутнім батькам, молодим парам.

Біль. це відчуття було основним у виставі! сумно, що персонажам не пощастило в житті. Сюжет безсмертний - батьки і діти! Матір - ефектна, самозакохана, успішна жінка, котра знехтувала дітьми та чоловіком.протягом всієї вистави хотілось ії вбити, але в кінці вона пояснила, що в дитинстві вона не відчувала любов - тому не вміє любити, а справжні почуття може висловлювати тільки граючи на фортепіано (завдяки чому і була відома та успішна). В кінці стає трохи шкода ії! Раджу дорослим жінкам - тут розкриваються почуття матері і дитини, їх взаємовідносини та місце кожної в житті іншої. Безумовно актори грали переконливо. повірила кожному з них!в театрі завжди шукаєш щось знайоме та зрозуміле для себе. тому приміряти "невдалі" образи жахливої матері та нещасної доньки було цікаво (Шарлота, котра ніколи не вміла і тому не любила і Єва - донька, котра так само не змогла адаптуватись до життя і кохання)це арт-центр, а не класичний театр і все дуже камерно та затишно.

Не могла відірватися від перегляду. Тяжкі сімейні стосунки, затаєний біль, який наче шторм виривається на поверхню і вже не шукають потрібних слів, не міркують , як при цьому будуть виглядати, немає зворотнього шляху-лише жахлива правда від якої життя втрачає сенс.С початку і до кінця вистави актори плачуть, бо не можливо передати інакше почуття, яки крають сердце.На сцені мінімум реквізиту, великою білою плямою стає білий рояль, який змінив життя багатьом в цієї родині, красиво і моторошно, любов і зрада, біле і чорне чи життя в окулярах, які розіб‘ються в пух і прах.

Вистава була досить ємоційною. Головною була тема конфлікту батьки-діти, давній не виражений гнів, накопичені образи...Сюжет розповідає про складні взаємовідносини між донькою та матір'ю, які зустрічаються через 7 років, спочатку обоє радіють зустрічі та проявляють багато позитивних емоцій переживаючи зустріч, але згодом стає зрозуміло, що у кожної накопичилось багато не висловленого гніву та злості, і вони починають виражати його в розмовах де розкривається історії минулого і стає зрозумілим, що на справді відбувається зараз, як наслідок. від початку до кінця вистави ємоційне навантаження зростало та загострювалось. Взагалі постановка досить тригерна для людей, які мають або мали в дитинстві якісь конфліктні ситуації з батьками.

Вистава викликала цікавість, захоплення, хвилювання, тривогу і подекуди сум. Враження від вистави довго не відпускає, примушує задуматись про власне життя і про стосунки з батьками та близькими людьми. Вона розповідає про спробу матері і доньки розібратися у своїх стосунках після тривалої розлуки. Підіймаються питання любові, щастя, здатності приймати відповідальність за власні вчинки та життя. Складні теми розкриваються дуже делікатно і за допомогою виразних художніх засобів. Вистава створює ефект повної зануреності у події на сцені. Гра акторів була неперевершеною! Невеличка камерна сцена у класичному стилі, локація розташована у самому центрі міста.

Эмоционально ровный спектакль. Ровное настроение. В общем, неплохо провести время и познакомиться с новыми спектаклями и актерами.Сюжет описывает историю взаимоотношений семьи мама-дочери. У каждого из них свои чувства, эмоции и опыт, который они переносят в свои собственные жизненные истории. Актеры полностью передали образы и чувства своих героев. Именно игра актеров наполнила спектакль и немного слабую постановку. Подойдет всем.