« Твоя дочка, Єва »

Так як вистава поставлена за сценарієм фільму, спеціально подивилась цого до вистави. Вистава набагато перевершила емоційністю та природністю вираження путтів. Жива мова, живі емоції дуже проникливі. Доля головної героїні Шарлотти - піаністки та матері двох дорослих доньок, одна з яких Хелена невиліковно хвора. Донька Єва, яка не бачила матір сім років, запросила її пожити в своєму будинку. Шарлотта, для якої кар'єра та гатролі стали сенсом життя пробувала жити з дітьми і стати справжньою матір'ю. Але вона сама виросла без ласки та любові своїх батьків не вміла любити. Це і стало трагедією для її доньок. Спроба порозумітися закінчується відразою Єви. Проблема вибору жінок між кар'єрою і справжнім материнством дуже актуальна зараз. Раджу батькам у яких є як маленькі так і дорослі діти, майбутнім батькам, молодим парам.

Спектакль справив сильне емоційне враження, в першу чергу, через тему підняту в спектаклі: сімейні відносини "мати- донька". З першої і до останньої хвилини, спектакль тримає в напрузі, навіть викликає сльози. Сюжет вистави розповідає про складні сімейні стосунки головної героїні Єви, звичайної жінки, дружини пастора, та її непересічної матері, видатної талановитої піаністки. Мати і донька не бачилиися 8 років, за цей час Єва одружилася з некоханим чоловіком,народила та втратила сина,забрала важкохвору сестру з пансіонату, а матір записувала фортепіанні концерти та гастролювала, і по -суті, не цікавилася життям доньок. Насправді, така ситуація тягнеться з дитинства, в чому Єва звинувачує матір. Перша радість від зустрічі швидко минає, і натомість прокидаються старі образи та душевний біль......Ця вистава, на мою думку, "жіноча", оскільки в основному торкається теми стосунків " мати-дочка", та і взагалі емоційної сфери життя.Акторська гра була на висоті. Близкість акторів дозволила бачити справжін сльози на їх обличчях. Театр знаходиться в самому центрі. Декілька станцій метро знаходяться в пішій достуності. Разом з тим, для автовласників можуть виникнути проблеми з паркуванням саме через місце розташування. Театр знаходиться у дворах, але є декільки помітних та яскравих вказівників, то ж пошуком потрібних дверей проблем не виникло.

Біль. це відчуття було основним у виставі! сумно, що персонажам не пощастило в житті. Сюжет безсмертний - батьки і діти! Матір - ефектна, самозакохана, успішна жінка, котра знехтувала дітьми та чоловіком.протягом всієї вистави хотілось ії вбити, але в кінці вона пояснила, що в дитинстві вона не відчувала любов - тому не вміє любити, а справжні почуття може висловлювати тільки граючи на фортепіано (завдяки чому і була відома та успішна). В кінці стає трохи шкода ії! Раджу дорослим жінкам - тут розкриваються почуття матері і дитини, їх взаємовідносини та місце кожної в житті іншої. Безумовно актори грали переконливо. повірила кожному з них!в театрі завжди шукаєш щось знайоме та зрозуміле для себе. тому приміряти "невдалі" образи жахливої матері та нещасної доньки було цікаво (Шарлота, котра ніколи не вміла і тому не любила і Єва - донька, котра так само не змогла адаптуватись до життя і кохання)це арт-центр, а не класичний театр і все дуже камерно та затишно.

Не могла відірватися від перегляду. Тяжкі сімейні стосунки, затаєний біль, який наче шторм виривається на поверхню і вже не шукають потрібних слів, не міркують , як при цьому будуть виглядати, немає зворотнього шляху-лише жахлива правда від якої життя втрачає сенс.С початку і до кінця вистави актори плачуть, бо не можливо передати інакше почуття, яки крають сердце.На сцені мінімум реквізиту, великою білою плямою стає білий рояль, який змінив життя багатьом в цієї родині, красиво і моторошно, любов і зрада, біле і чорне чи життя в окулярах, які розіб‘ються в пух і прах.

Вистава була досить ємоційною. Головною була тема конфлікту батьки-діти, давній не виражений гнів, накопичені образи...Сюжет розповідає про складні взаємовідносини між донькою та матір'ю, які зустрічаються через 7 років, спочатку обоє радіють зустрічі та проявляють багато позитивних емоцій переживаючи зустріч, але згодом стає зрозуміло, що у кожної накопичилось багато не висловленого гніву та злості, і вони починають виражати його в розмовах де розкривається історії минулого і стає зрозумілим, що на справді відбувається зараз, як наслідок. від початку до кінця вистави ємоційне навантаження зростало та загострювалось. Взагалі постановка досить тригерна для людей, які мають або мали в дитинстві якісь конфліктні ситуації з батьками.

Вистава викликала цікавість, захоплення, хвилювання, тривогу і подекуди сум. Враження від вистави довго не відпускає, примушує задуматись про власне життя і про стосунки з батьками та близькими людьми. Вона розповідає про спробу матері і доньки розібратися у своїх стосунках після тривалої розлуки. Підіймаються питання любові, щастя, здатності приймати відповідальність за власні вчинки та життя. Складні теми розкриваються дуже делікатно і за допомогою виразних художніх засобів. Вистава створює ефект повної зануреності у події на сцені. Гра акторів була неперевершеною! Невеличка камерна сцена у класичному стилі, локація розташована у самому центрі міста.

Эмоционально ровный спектакль. Ровное настроение. В общем, неплохо провести время и познакомиться с новыми спектаклями и актерами.Сюжет описывает историю взаимоотношений семьи мама-дочери. У каждого из них свои чувства, эмоции и опыт, который они переносят в свои собственные жизненные истории. Актеры полностью передали образы и чувства своих героев. Именно игра актеров наполнила спектакль и немного слабую постановку. Подойдет всем.