« Цвєтаєва + Пастернак »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.2

Великі поети Срібного століття – Марина Цвєтаєва та Борис Пастернак… У кожного з них було своє непросте життя, зі своїми заплутаними взаємовідносинами із світом, від якого вони намагались втекти, поринаючи у свій особистий світ. Там виплескували вони на аркуші паперу чарівну музику Поезії, у якій ми розпізнаємо звуки жаги любові, ревнощів і розлуки.

Тривалість: 1 година 15 хвилин
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художниця по костюмах
Авторка музичного оформлення
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Відгуки (4)
Лілі

Любов на краєчку першого листа, де народжується життя у всій своїй непедбачуваності. Любов крізь сни і місце, де народжуються рядки, де розлилася справжня пристрасть, біль, ревнощі і туга за втраченим. Історія знаменитих поетів Срібної епохи ожила на сцені, отримала власний голос рівно на сімдесят хвилин. Але яким він був! Здавалось, що в ньому втілилось все, що кожен з нас шукає, Пастернак прочитав її поетична збірка «верст» і відразу ж написав їй листа, в якому висловлював глибоке захоплення. Цей лист послужив іскрою для романтичних відносин, які висловлюються буквами, наповненими поезією, любов'ю і жагою. Самотні поети, розділені географією, але об'єднані вигнанням і болем. Вони тільки ділилися своїми внутрішніми думками, творчими устремліннями, а створили безсмертну спадщину.

Олександра Всеволодівна

Трагічні долі двох всесвітньо відомих поетів чоловіка і жінки освітлює та зігріває трепетне велике кохання на відстані. Їх юність протікає в Москві, але в паралельних світах Їхні батьки були професорами, а матері - ученицями Антона Рубінштейна Їх зустрічі на публічних читаннях швидкоплинні, але відчуття рідства душ вже зароджується. Вони захоплювалися творчістю один одного. Реальне особисте життя у кожного своє. У кожного своя сім’я і діти, свої почуття до близьких. В одному з листів Марина напише «Наши жизни похожи, я тоже люблю тех, с кем живу, но это доля. Ты же воля моя, та, пушкинская, взамен счастья». Їх життя дуже різне. Він живе у достатку, вона у бідності. Він у Москві, вона вимушена емігрувати для збереження життя чоловіка-білогвардійця. Він любить комфорт, вона як багато талановитих людей не пристосована у побуті. Але тринадцять років триває їхнє приховане від усього світу кохання у листах на відстані. Її жертовне поверненя у Москву буде коштувати життя дочки та чоловіка. Але Борис розіб’є її ілюзії. Він піде з сім’ї, але не до Марини, а до красуні та гарної хазяйки. Він припиняє переписку… «Если поменяеш место жительства, напиши адрес. Напишу адрес»- відповідає вона. Це останні репризи вистави Талант народного артиста України як режисера та сценографіста Сергія Кужельного та натхнена гра Світлани штанько і Відима Полікарпова оживили 13-літні відносини Марини Цвєтаєвої та Бориса Пастернака. До останньої хвилини вистави простір наповнений енергетикою кохання, то ніжною, то нервовою, але живою, вражаючою, захоплюючою…

Наталя

Вистава складається з листування поетів один до одного і віршів більшою мірою, як мені здалося, Цвєтаєвої. Дуже камерна і лаконічна, всього на двох акторів з мінімалістичними костюмами, мінімумом декорацій і максимумом тексту. Я б сказала, що це вистава з досить високим порогом входження. Дуже різна реакція була в залі: одні повторювали про себе рядки віршів, інші запитували: «Що взагалі відбувається?» І «Коли це закінчиться?» Щоб зрозуміти і насолодитися тим, що відбувається потрібен, з одного боку, певний бекграунд: знання життя, творчості Цвєтаєвої і Пастернака, а бажано ще й історії їх листування. З іншого - вміння сприймати вірші на слух. Непідготовленому глядачеві сприйняти виставу буде важко. У мене ніби й з тим, і з іншим не все так погано, але часом теж було непросто. Кращий момент - Цвєтаєва, питуща отруту з тому Рільке. Дуже сильний і дуже символічний. Здається, на ньому було б добре закінчити, але ні. Втім, завершальна сцена теж хороша, хоч і трохи менш пронизлива.

Вікторія

"Хотеть -это дело тел, а мы для друг друга - души" - цитата з вистави, яка характеризує всю суть постановки. Борис Пастернак та Марина Цвєтаєва - поети, коханці...їхня любов описана у віршах. В коханні заклюсався сенс їхнього життя. У виставі показано історію кохання двох великих поетів, які в житті зустрілись лиш один раз, а решту часу писали один одному листи. Вони були настільки поринути один в одного, що не помічали нічого навколо. Листи наповнені пристрастю і коханням. Гра акторів неперевершена, передають емоції, які пробираються до самої душі, ніби поринаєш в кохання з головою...

Ми знайшли 5 схожих вистав
Еротичні сни нашого міста
Серпень: Графство Осейдж
Нагадай собі згадати
Ніч Гельвера. Сволота.