Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Троє поросят »
Персонажі казки про братиків-поросяток добре відомі і пізнавані для нинішнього глядача. Троє поросят – двоє легковажних Пік та Пак і мудрий старший Пок – пошивають у дурні голодного Вовка.
Вистава сповнена гумору, вчить дітей гуртуватися, бути розумними та кмітливими, дружно жити у родині.
Цікава і захоплююча форма гри вистави. Веселість і винахідливість персонажів залишить незабутнє враження як у дітей, так і у їхніх батьків.
Чого тільки не може трапитися під Новий рік, особливо, якщо якісь капосники захочуть зіпсувати свято! Баба Яга, Вовк та Лисиця, почувши по телевізору привітання Діда Мороза, вирішують викрасти Новий Рік, аби свято було тільки для них. І, може, їм би це і вдалося, якби не маленьке Зайченя… Як наш малий герой намагався перешкодити викрадачам і що з цього вийшло, маленькі глядачі побачать, завітавши на новорічну виставу.
На найменших глядачів чекає весела історія про те, як Курча-сестричка визволила Курчатка-братика, якого викрала хитра Лисиця. Граючи між собою, пустунчики-курчата можуть посваритися, проте коли мова йде про серйозні речі, стоять одне за одного горою. Постановка здійснена у формі гри, де актриси зі сцени спілкуються з дітьми та пропонують малятам допомагати героям казки. Казка показує приклад дружніх і теплих стосунків між рідними, відданості друзям та бажання стати на захист один одного у разі потреби.
Історію про холодний світ Снігової Королеви, яка студить людські душі, розкажуть малюкам два чарівника Оле-Лукоє. Одного морозного зимового вечора, коли на дворі завиває хуртовина, Снігова Королева перетворює добре чуйне серце маленького хлопчика Кая на крижане і забирає його у свої льодові володіння. Але смілива Герда відразу вирушає у далеку путь, аби визволити брата. Попереду – довгий шлях, безліч небезпек і випробувань. Але жодні труднощі та перешкоди не налякають дівчинку, адже її веде благородна мета – врятувати брата і розтопити його крижане серце.
«Хто-хто в теремочку живе? Хто-хто в невисокім живе?» У нашому «Теремі-теремку» зібралася цікава компанія: Жабка толокно товче, Мишка пироги пече, Півник на гармоніці грає, а Їжачок теремок охороняє. Дружна, весела родина! «Але ж це не всі герої казки!» - скажете ви: «Вовк, Лисиця, Ведмідь – хіба їм не хочеться до теремка?». Звісно, хочеться, ще й як! А от ділити його із звірятами-малятами вони аж ніяк не бажають! Та наші малята виявились не такими вже й беззахисними – гуртом можна протистояти будь-якій загрозі та зберегти власний дім від зазіхань! А розповість цю казочку дітлахам веселий і кмітливий оповідач, який зовсім не збирається приховувати своїх симпатій до мешканців теремка. Обов'язково зазирніть до «Теремка» – і ви також не зможете їх не полюбити!
Новорічний гармидер – це концертно-ігрове шоу, в якому приймають участь: клоун-ведмідь з неповторним номером, кіт-факір та змія з магічним виступом, чаклунка – Герміона VIII здивує Вас своїми унікальними здібностями, приборкувачка диких тварин – Рашумба Тумба Юмба – із самої Африки, унікальне підводне шоу, та головна зірка цього шоу – дресирований КРОКОДИЛ! Також на Вас чекає зустріч із Дідом Морозом та Снігуронькою, ігри з глядацькою залою, танці та пісні.
Дата народження театру — 6 березня 1945 року. В обласній газеті було надруковано оголошення: «Станіславське обласне відділення у справах мистецтв, Станіславська обласна філармонія оголошують набір в обласний ляльковий театр акторів-чоловіків та жінок-акторок. Адреса контори філармонії: вул. Червоноармійська, 1. Прийняті на роботу забезпечуються квартирами, столовою».
Наприкінці квітня відбулась перша прем'єра вистави за п‘єсою Н. Гернет «Гусеня» у приміщенні тодішнього музично-драматичного театру ім. І. Франка.
Театр очолила режисер Т. Нікітіна. Разом з нею театр зводили на ноги художник О. Дикий, актори К. Коцинська, Т. Платхіна, Л. Дмитрієва, Д. Дубей, М. Глибчук, В. Антонов, О. Олійников, М. Басалига.
Олександр Дикий працював у театрі з часу заснування і до 1967 року. Він отримав професійну освіту в Краківській академії мистецтв. Виконав художнє оформлення та ляльки до вистав «Гусеня» за п'єсою Н. Гернет (1945), «Маєчка-хазяєчка» Д. Суптеля (1947), «Біда від ніжного серця» (вистава для дорослих) І. Сологуба (1957), «Казки Дідуся Панаса» К. Коцинської, К.Черняка (1959) та багато інших. Зроблені ним ляльки (декілька з них збереглися і знаходяться у музеї театру) мали значний вплив на мистецький рівень наступних поколінь театральних художників С. Клємента, М. Боярського, Л. Рубановську, В. Маяцького, В. Свєчнікова, В. Бойчука, М. Данька.
Початок діяльності був нелегким: бракувало досвіду, актори лише починали опановувати складну майстерність водіння ляльок, примітивними були конструкції ляльок. Свого приміщення театр не мав. Спочатку працювали в Палаці піонерів (сьогодні Центр дитячої творчості), а з 1949 до 1954 року — у теперішньому Народному домі. Вистави показували у дні, коли була вільна сцена, в основному ж працювали на виїздах в районах та селах області.
У 1954 — 1956 роках театр мав одну кімнату в будинку, де тепер Народний дім «Просвіта».
З 1954-го до 1971-го директором театру був Ю. Панфілов. Тоді театр став показувати більше вистав безпосередньо у школах, дитячих садках, побував на гастролях майже в усіх областях України, відвідав Білорусь, Молдову.
У 1956 — 1957 рр., театр працював у Народному домі «Княгинин».
З 1971 р. на посаді директора театру — Зіновій Ілліч Борецький. У 70-х роках театр знаходився в одноповерховій хатинці без сцени, де була одна кімнатка для репетицій і кілька майстерень на теперішній вул. С. Бандери.
24 квітня 1981 р. відбулося урочисте відкриття стаціонарного приміщення театру по вул. Незалежності, 10-а.
На хвилі державного суверенітету 27 лютого 1991 року Постановою Ради Міністрів Української РСР № 47 театру присвоєно ім'я Марійки Підгірянки (до цього театр був імені Павлика Морозова). Та через 2 роки колективу довелось розпрощатися з чудовим приміщенням, де були більш-менш належні умови для роботи: сцена, майстерні, фоє та кімната природи для зустрічі маленьких глядачів, — будівля завалилася. У результаті театр опинився у ролі «приймака» Народного дому № 1.
Негаразди не завадили зберегти творчий рівень театру, який відзначають театральні критики і громадськість. У квітні 2001 р. за заслуги в естетичному вихованні підростаючого покоління, багаторічну сумлінну працю директору обласного театру ляльок 3. Борецькому присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури України.
Після відселення з Народного дому № 1 в розпал репетицій до Різдвяних свят ляльковики знову під чужим дахом — завдяки отцеві-митрату Миколі Сімкайлу, який надав приміщення Катехитичного центру для показу вистав. 1999 року вони поселилися у колишньому приміщенні міської прокуратури. Після проведення довготривалого капітального ремонту і реконструкції зали та виробничих приміщень 1 червня 2005 відбулося урочисте відкриття театру, приурочене 60-річчю від дня заснування.
« Троє поросят »
