« Три високі жінки »

Театр "Сузирье" занимает особое место на театральной карте Киева,еще на рубеже 1988-1989 гг.под руководством народного артиста Кужельного был создан первый в Украине ангажементный театр,сколько же выдающихся аристов современности имели возможность поработать здесь.Место действительно уникальное-в самом центре города,в пяти минутах ходьбы от м.Золотые ворота,в старинном особняке в стиле модерн самого Родзянко-это дорогого стоит!мне выпало большое счастье побывать на премьере уникальной,тоже кстати в стиле модерн,пьесе Олби " Три високі жінки",пьеса впервые переведена и сыграна на украинской сцене на украинском языке,этот факт не может не радовать,это замечательно!все что происходило на сцене вызывало любопытство,все происходящее нужно переосмыслить и переложить на собственную жизнь,ибо никто не даст ответов на происходящее,придется до всего доходить самостоятельно..,тем более,если речь идет о взаимоотношениях между мужчиной и женщиной,между матерью и сыном...Очень интересно выстроен сам спектакль композиционно-по сути одну главную героиню в разные периоды жизни играют три разновозрастные актрисы,при этом находясь все время на сцене вместе,для этого приглашены и артистка народная из театра Франка,и заслуженная,и совсем молодая Маша Ивашечкина,с тем что бы создать образ единый и со своей задачей они справились блестяще!

Сьогодні в театрі "Сузір'я" вперше пройшла вистава "Три високі жінки" за за мотивами п’єси Едварда Олбі українською мовою. Історія про анатомію тимчасової тканини людського життя. Поєднання в одне ціле молодості, зрілості і старості. Розміркування про минуле життя, свідомість та про суперечності, які закладені в одній людині. Режисер-постановник та сценограф - заслужена артистка України Тетяна Аркушенко Виконавці: А - Людмила Шпиталева Б - заслужена артистка України Тетяна Олексенко-Жирко В - Марія Івашечкіна Вистава на дві дії, українською мовою. Головна дійова особа приваблива жінка злегка за 90. Вона розмірковує про своє життя з легкими домішками , каяття і задоволення. Вона згадує кумедні моменти зі свого дійства, раннє заміжжя, коли вона відчувала пристрасть до життя і оптимізм. Головна героїня також гірко згадує негативні події, які їй завдали болю: роман її чоловіка і його смерть, а також розрив відносин з її сином-геєм. Ця п'єса - про те, що у кожного віку - своя правда, і у кожного - свої приводи для занепокоєння і образ, і свої підстави для прощення. Всі три різновікові жінки (92, 52 і 26 років відповідно) - лише іпостасі однієї, що жила довго і нещасливо. Вони єдині в трьох особах. У них спільна біографія і спільна доля. Межі між "я" і "ми" стираються. Комічний діалог перетворюється в сповідальні монологи. Гра акторів неперевершена. Після прочитаних відгуків, думала щ до кінця вистава не дочекаюся. Але вистава просто промайнула. Дякую режисеру і акторам за виставу.

"Три високі жінки" вистава , яка заставляє поміркувати чому я роблю такі кроки , які є неприйнятним в суспільстві / сім'ї, і до чого це призводить. Заради чого мені жити? як жити? де шукати сенс? щастя ?окрилену любов?... Чому, те що ми хочемо не співпадає з нашими діями? Надзвичайно круто зіграли актори, а найбільше старша актриса , я повірила її словами , я прониклася її переживаннями , змістом її слів , що вона хотіла донести, що вона прагнула сказати мені. Дуже ефектно звучала музика. Музика, до цього моменту ,в моїй голові.

Вистава за мотивами п’єси Едварда Олбі, що була написана у 1991 році, отримала Пулітцерівську премію " За кращу драму" у 1994 році. Вперше поставлена українською мовою. Три героїні уособлюють три віку однієї жінки: 91, 52 та 26 років. Ланцюжок спогадів переплітає щасливі та сумні моменти одного життя: кохання і зради, розрив з сином-геєм. Дуже цікаво, як з віком змінюється ставлення до одних і тих же подій у житті людини, що розкривається натуралістичними сценами. Музика та відеоряд органічно доповнюють враження. Пластика рухів і танців іноді краще слів розкриває характер героїні в молодому віці. Спектакль захоплює та приносить задоволення.