Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Торішній сніг »
Головний герой Альфонсо завітав до кафе відсвяткувати день свого тріумфу. Він замовляє торішній сніг, філіжанку холодної кави та пригорілу яєшню.
Чекаючи на замовлення, в його спогадах виникають учениці, кожна з краплинками його «неповторності». Хоча для нього вони просто ляльки.
Однак ми не будемо забувати: якщо занадто довго гратися ляльками, то високою є ймовірність стати іграшкою в руках Когось… Замовлений Альфонсо торішній сніг йому так і не приносять, бо неможливо повернути те, що втрачене назавжди.
« Дівчинка в акваріумі для золотої рибки »
Вистава-геометрія
« Ідеальне вбивство »
Не детектив на одну дію
« Жага моря »
Подорож до себе без антракту
« Лондон »
Моновистава
« Дім »
Колективне сновидіння
Досить легка вистава на вічну тему добра і зла під час любовних відносин. Герой розповідає про історії своїх кохань, танцюючи танго та замовляючи "торішній сніг". Вистава триває всього 60 хвилин, проходить весело та з танцями та не залишає після себе поганого настрою. Мені особливо сподобалося, що режисер обрала Танго як головний прийом вистави. Вистава про відносини, тому танго описує їх якнайкраще, проте непрофесійність жіночого акторського складу з точки зору танців дуже сильно погіршувала загальне враження від вистави. Так, за сюжетом вони - учениці, але глядачам було б дуже приємно бачити справжні професійні танці та отримати подвійну насолоду. Рівень професійності вистави одразу б значно підвищився. За сюжетом вас чекатимуть різноманітні відносини героя з жінками. Кожна історія не схожа на попередню. Кожна історія - унікальна, як і кожна жінка нашого героя. За описом вистави ви мали б зрозуміти, що Він ставився до жінок як до ляльок, проте з вистави це не є зрозумілим. Кожна з жінок досить незалежна та характерна, герой ними не володіє як ляльками, а просто будує ті чи інші відносини. Тому якщо не читати опис до вистави, постає питання щодо фіналу. Проте можливо, для вас він буде зрозумілішим! Акторська гра дуже якісна. Окрема подяка Сергію Мельнику за професійність у всьому. Не повністю зрозуміло чому сходинки було обрані як головні декорації вистави. Але костюмні перетворення були дуже влучними! Найкраще підходить для тих, кому хотілося б просто розслабитись, поринути у чуже життя та знайти там знайомі відголоси душі, подивитися на чудову гру Сергія Мельника. Вистава підходить як для побачень (бажано не перших :)) , так і сімейним парам. Але і друзям та буде про що побалакати та поділитися враженнями!
Спектакль интересный, но местами затянутый немного. Было много смешных моментов, много танго и музыкального сопровождения. Длительность всего 1 час, тема была полностью раскрыта, но за столь короткое время остаётся ощущение недосказанности. Сюжет спектакля состоит в том, что мужчина приходит в ресторан и вспоминает как он сам когда-то был официантом. Воспоминания всколыхнули в нем чувства утраченной любви к своим любимым женщинам. Он вспоминает их одну за одной, какие они разные и какие чувства они в нем вызывали. Участников спектакля было всего три человека. Очень понравилось как девушки меняли образы своих героинь, передавали нам их характерные черты. Было много танцевальных моментов, что оставляет хорошее послевкусие. Начало немного затянутое, а вот дальше события разворачиваются более стремительно. Хотелось, чтобы спектакль не так быстро закончился.
Працювала в Одеському драматичному театрі ім. В. Василька, потім в Вологодському ТЮГу (Росія), потім знову Київ – Театр естради (зараз Київський академічний драматичний Театр на Подолі), Майстерня театрального мистецтва «Сузір'я».
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
Бачила, що професія поєднувала все, що мені подобалось: танець, вокал, музику, світло, слово...І головне, бачила щось, що не могла назвати. Ледь вловиме, духовне...
– Яку роль мрієте зіграти?
Мрію створити сучасну героїню. Яка стане маяком для людей у цьому хаотичному і не зрозумілому світі.
– Якщо брали участь у телешоу, розкажіть будь ласка
В дитинстві, зараз обережна з телешоу.
– Чим любите займатися у вільний час?
Танцюю. Люблю пізнавати світ різними інструментами, тому насправді це може бути будь що, головне іти вглиб пізнання.
– Можливо, ви займаєтеся громадською діяльністю, розкажіть
Хочу вибудувати продуктивну діяльність благодійності.
– А тут ви можете написати те, що ми не спитали, але ви дуже хочете сказати.
Мені хочеться щоб Театр знову став живою розмовою із глядачем. Щоб ми знову об'єдналися у Просторі щирості.
У 1981 році закінчив Студію при Театрі ім. Івана Франка (педагоги - М.А.Заднепровскій, Ю.С.Ткаченко, П.М.Нятко).
У 2012 році закінчив Київський театральний університет ім. Карпенко-Карого за фахом «режисура театру ляльок» (курс С.І.Ефремова).
Без зусиль знайшла роботу в Київській творчої майстерні «Театр маріонеток». У кінематографі її кар'єра розвивається не так стрімко, як хотілося б, але це не заважає артистці вірити в краще.
Перша роль Мальвіни в кінематографі припала на серіал «Сашка» 2013-2014 року, де вона зіграла Аню. Після яскравого дебюту їй запропонували втілити не менш цікавий персонаж - Олю Шевченко в «Безсмертник».
Якось дуже давно, 8-го листопада 1993 року, я народилася у чудовому, сонячному, морському та сповненому гумору місті Одесі! З’явилась я в акторській родині!Зростала в театрі, в прямому сенсі цього слова. Моя мама ніколи не була в декретній відпустці, тому якщо у неї була вистава, то я була поруч! Насправді, все йшло добре. Я росла, пішла до дитячого садка, потім до школи, як усі звичайні діти. Все було б нічого! А виявилося, ще краще!!! Справа в тому, що все своє дитинство я ревнувала батьків до театру і навіть не подумала б, що колись я самостійно вирішу стати актрисою. Але одного разу це сталося. У 8-му класі я зрозуміла, що театр — моє покликання!!! Моя матуся мені довго пояснювала всі нюанси цієї професії, потім запропонувала вступити до медінституту і стати стоматологом. Але було запізно. В моїй душі вже панував ТЕАТР!!! Театр вже був в мені! І я пішла… Тепер я тут, тепер я з вами!!!
Колись Павло Флоренський зауважив: «Якщо є «Трійця» Рубльова – є Бог». Перефразовуючи Флоренського, можна сказати: «Якщо є Лесь Курбас – є український театр».
Театральний реформатор Лесь Курбас створив український модерний театр світового рівня, заклав нову лексику театру ХХ століття (навіть холодний ГУЛАГ став лише провокацією останніх шедеврів майстра). Саме йому належить чи не найтонше визначення актора майбутнього як «розумного Арлекіна».
Державний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса, створенний постановою Кабінету Міністрів від 12 грудня 1994 року, розпочав роботу у 1995 році. Ми врахували новітній досвід сучасної світової культури, де передбачається «тотальність» функцій, легка взаємозамінність «елементів», паралельний розвиток теорії і практики, принцип багаторівневості і симультанності.
У Центрі три підрозділи: науково-дослідний, художньо-театральні пошукові лабораторії, культурологічний відділ. Перевага надається генерації ідей, молодим силам і новітнім методам і методологіям, експерименту у найширшому художньому просторі (сьогодні не можна досліджувати театр поза цілісним художнім контекстом). Центр ставить на меті провокацію експерименту й створення світобудівничих моделей Театру нової Мови, театру – конструктора національного духовного середовища. Інтелектуальна думка нової України, її культорологія і мистецтвознавство мають реінтегруватися у європейський і світовий контекст, з якого вони з відомих історичних причин випали.
Діяльність Центру має п'ять стратегічних напрямів:
1. Відпрацювання сучасної моделі діалогу: культура України і українська культура – культура Світу.
2. Написання історії українського театру ХХ ст. в контексті світової художньої культури, з використанням новітніх методологій.
3. Створення системи культурологічних проектів широкого спектру як механізму реінтеграції національної культури у світовий контекст.
4. Формування інноваційних моделей театральної і художньої освіти.
5. Аналіз державної культурної політики, пропозиції альтернативних та інноваційних її форм.
« Торішній сніг »
