Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Тополя »
Кохання – чудове вічне почуття. Але кохання – це, майже завжди, жертва. Закохана людина може піти на все, щоб не розлучатися із коханим. Навіть перетворитися у тополю. Але ж як? Чому, навіщо? Давайте все з початку. І не просто так «з початку» бу-бу-бу, а так, щоб цікаво було та з танцями. Ну, добре. По діброві вітер виє – гуляє по полю. Край дороги гне тополю…до самого долу.
«Кожна людина сама відповідає за все, що з нею відбувається. Але уникнути нещасних випадків і помилок не дано нікому... Озираючись в минуле, ми відшукуємо той поворотний момент, коли русло нашого життя повернуло у бік... Для Люсі Краун це було літо. Воно починалося як будь-яке інше... Те, що могло залишитися безглуздою і пересічною пригодою, які трапляються з мільйонами жінок, невинною маленькою таємницею, спогади про яку здатні скрасити старість, обернулося лихом, ураганом, що розкидав три життя по сторонах.
Вистава за п'єсою Лідії Чупіс «Життя на трьох». Мелодраматичний трагіглюк. Ви колись бачили себе у дзеркалі? А коли те дзеркало давно розбилося, а ви все одно себе бачите? І це відображення живе своїм життям, таким, про яке ви напевно мріяли, але не досягли. А ще є кохання – таке ж омріяне і недосяжне. Може настав час зустрітися всім утрьох?
Скільки людей – стільки й думок про любов, про сенс життя, про сім’ю. Щирий, відвертий і зворушливий діалог двох сестер. Їхні долі переплетені і зв’язані не тільки родинними узами, а й…
Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Людина у кімнаті. Так просто, так зрозуміло... І можна пройти повз, а можна затриматися і спробувати її почути. Вистава, яка не потребує пафосних слів. Це історія про людину, яка жадає людського тепла та дотику... «Людина у кімнаті» – безпрецедентна подія в Україні! Акторська гра – метод Майкла Чехова у дії! Кожне слово, рух і навіть подих можна роздивлятися з позиції Психологічного жесту, який ще недавно здавався нам чимось незрозумілим та містичним. Техніка, якою «жонглюють» американські та європейські актори, віднедавна з'явилася і в Україні. У червні на сцені «Сузір'я» глядач побачить результат роботи із загадковим методом Майкла Чехова, де активна уява породжує атмосферу та відчуття живої гри. Проте не тільки актори використовують доробок Чехова, але і сама режисер відверто користується режисерським розбором, яким поділився зі світом великий актор та педагог. Перформанс, у якому возз'єдналися «чотири брати» Майкла Чехова: почуття легкості, краси, форми та почуття цілого на сцені театру... Для режисера Алєсі Савченко «Людина у кімнаті» – ювілейна 10-та вистава і перша, поставлена українською мовою. Також у перформансі використовується пластика рук, що стало результатом етюдної роботи разом з актрисою Маріанною Модоло. Кохання, пристрасть, жага до життя – це іноді просто слова. «Людина у кімнаті» відкриває нам екзистенціальний, глибокий світ душі людської, яка просить торкнутися до її «оголених струн».
Закінчила театральну студію при Національному театрі імені І. Франка.
Вивчала соціальну політику в Національній академії державного управління при Президентові України.
Щовечора, о 19 годині, коли у вузьких коридорах дивовижного замку з'являються люди, в таємничих сутінках великої зали оживають тіні минулих століть, образи ліричних героїв, картини драматичних творів, щирих почуттів, переданих у пластиці рухів, виразних поглядах, поетичних словах... Йдеться про Київський камерний театр «Дивний замок», що знаходиться у напівпідвальному приміщенні житлового будинку по вулиці Єреванській, 11.
Творчий колектив театру складається з молодих і зовсім юних акторів, які оволодівають також основами режисури, драматичного мистецтва та гриму під керівництвом директора театру та його художнього керівника, молодої талановитої актриси, автора багатьох постановок Олени Ігорівни Іванченко.
Створений у 1987 році, театр-студія має певне коло постійних глядачів і шанувальників.
Театр відомий далеко за межами Києва. Під час гастролей його щиро вітали в містах Литви, Молдови, України, Кримської та Київської областей. Артистам і постановникам театру-студії «Дивний замок» аплодували великі й малі аудиторії Фестивалю театрів-студій, Фестивалю молодих драматургів, Міського огляду народної творчості, Конкурсного показу «Київська пектораль» на фестивалі «Золотий лев». А на Міжнародному фестивалі у Молдові «Ван мен шоу» здобув «Золотий приз», та перше місце за сценографію на фестивалі «Замок мистецтв» у Парижі.
« Тополя »
