Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Тектоніка почуттів »
У парижанки Діани Помрей є все, що потрібно для щастя: ефектна зовнішність, успішна кар'єра, а головне – гаряче коханий і щиро відданий їй красень-чоловік. І, здається, ніщо не віщує лиха. Але все змінюється в єдину мить - і герої цієї історії потрапляють у бурхливий вир подій. Раптовий розрив, несподівана ідея, порочна професія, смертельний діагноз, таємна змова, існування під чужою личиною, підступна зваба, ефектне викриття і непередбачена розв'язка - все це чекає глядачів у любовній історії за п'єсою провідного майстра сучасної французької драматургії Ерика-Эммануеля Шмітта.
«Кожна людина сама відповідає за все, що з нею відбувається. Але уникнути нещасних випадків і помилок не дано нікому... Озираючись в минуле, ми відшукуємо той поворотний момент, коли русло нашого життя повернуло у бік... Для Люсі Краун це було літо. Воно починалося як будь-яке інше... Те, що могло залишитися безглуздою і пересічною пригодою, які трапляються з мільйонами жінок, невинною маленькою таємницею, спогади про яку здатні скрасити старість, обернулося лихом, ураганом, що розкидав три життя по сторонах.
Вистава за п'єсою Лідії Чупіс «Життя на трьох». Мелодраматичний трагіглюк. Ви колись бачили себе у дзеркалі? А коли те дзеркало давно розбилося, а ви все одно себе бачите? І це відображення живе своїм життям, таким, про яке ви напевно мріяли, але не досягли. А ще є кохання – таке ж омріяне і недосяжне. Може настав час зустрітися всім утрьох?
Скільки людей – стільки й думок про любов, про сенс життя, про сім’ю. Щирий, відвертий і зворушливий діалог двох сестер. Їхні долі переплетені і зв’язані не тільки родинними узами, а й…
Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Людина у кімнаті. Так просто, так зрозуміло... І можна пройти повз, а можна затриматися і спробувати її почути. Вистава, яка не потребує пафосних слів. Це історія про людину, яка жадає людського тепла та дотику... «Людина у кімнаті» – безпрецедентна подія в Україні! Акторська гра – метод Майкла Чехова у дії! Кожне слово, рух і навіть подих можна роздивлятися з позиції Психологічного жесту, який ще недавно здавався нам чимось незрозумілим та містичним. Техніка, якою «жонглюють» американські та європейські актори, віднедавна з'явилася і в Україні. У червні на сцені «Сузір'я» глядач побачить результат роботи із загадковим методом Майкла Чехова, де активна уява породжує атмосферу та відчуття живої гри. Проте не тільки актори використовують доробок Чехова, але і сама режисер відверто користується режисерським розбором, яким поділився зі світом великий актор та педагог. Перформанс, у якому возз'єдналися «чотири брати» Майкла Чехова: почуття легкості, краси, форми та почуття цілого на сцені театру... Для режисера Алєсі Савченко «Людина у кімнаті» – ювілейна 10-та вистава і перша, поставлена українською мовою. Також у перформансі використовується пластика рук, що стало результатом етюдної роботи разом з актрисою Маріанною Модоло. Кохання, пристрасть, жага до життя – це іноді просто слова. «Людина у кімнаті» відкриває нам екзистенціальний, глибокий світ душі людської, яка просить торкнутися до її «оголених струн».
Працює в театрі з 2017 року.
Має дві освіти – акторська і режисерська.
До переїзду в Одесу Анна служила в Харківському академічному російською драматичному театрі імені А. С. Пушкіна, де зіграла такі значущі ролі як Ніна Зарічна в «Чайці» А. П. Чехова, Фреда Кеплен в «Небезпечний поворот» Д. Прістлі, Віра в «Листі очікування» А. Марданя, Сільвія в «Сільвія, або Собака на сцені» А. Герні і багато інших.
У цьому театрі вона заслужила статус провідного майстра сцени і в 2007 році була удостоєна звання заслуженої артистки України.
На одеській сцені Ганна дебютувала успішними уведеннями, зігравши гострохарактерну роль Констанції в комедії Карло Гольдоні «Кумедний випадок» і роль Козачки в мюзиклі «Вій» за М. Гоголем.
Працювала в Харківському українському театрі ім. Шевченко, Одеському музично-драматичному театрі ім. В.Василька.
З 2002 року – актриса Одеського академічного російського драматичного театру ім. Іванова.
В 1986 році закінчила акторське відділення Харківського інституту мистецтв і була прийнята в трупу Одеського академічного російського драматичного театру.
Першою великою роллю Ірини була цариця Клеопатра в спектаклі за п'єсою Б. Шоу «Цезар і Клеопатра». Потім пішла ціла низка вистав: найбільш успішними і етапними для актриси стали ролі Марії Антонівни в «Ревізорі» М. Гоголя, леді Хантлі в драмі «Ваша сестра і полонянка» ( «Марія Стюарт») Л. Розумовської, Оксани в комедії М. Задорнова «Продайте чоловіка», Анна Дембі в трагікомедії Г. Горіна «Кін IV».
Яскравим етапом творчої біографії Ірини Миколаївни Надеждино став період співпраці з видатним українським режисером, народною артисткою України Аллою Григорівною Бабенко. Ірина блискуче зіграла центральні ролі в її постановках «Маленька дівчинка» Н. Берберовой (До), «Чоловік» Г. Запольської (Елька), «Мачуха» О. де Бальзака (Поліна), «Перед заходом сонця» Г. Гауптмана (Інкен Петерс).
Ще один режисер, який зіграв велику роль в професійному та особистісному формуванні актриси - заслужений артист України Геннадій Скарга. Вона зіграла головні ролі в його постановках «Вбивство - справа сімейна» Ж. Соважона (Кароліна), «Слідство на строне дурепи» М. ашара (Жозефа Лантене), «Дерева вмирають стоячи» А. Касони (Марта-Ізабелла).
Знаковою роллю в біографії Ірини Миколаївни Надеждино стала Анна Кареніна у виставі за однойменним романом Льва Толстого, поставленому метром української режисури, народним артистом України Едуардом Митницьким.
Ця постановка стала етапною для театру, спектакль мав великий резонанс, майстерне, об'ємне і глибоке виконання актрисою головній ролі було відзначено всіма рецензентами вистави.
В даний час Ірина Миколаївна Надєждіна щільно зайнята в репертуарі - її можна побачити в спектаклях «Дядя Ваня» А. Чехова (в ролі Олени Андріївни), «Одруження» М. Гоголя (в ролі Агафії Тихонівни), «Червоне і чорне» Стендаля ( в ролі маркізи де Ла Моль), «Князь повного місяця» Е. Савранської (в ролі Елеонори Вестенра), «Рецепт кохання» А. Чехова (в ролі пані N), «Love story» М. Ладо (в ролі Господині), « скандал без антракту »А Марданя (в ролі Тамари).
Остання за часом яскрава робота актриси - введення на роль Крістіни Мільман в комедійний спектакль «Змішані почуття» за п'єсою Р. Баєра.
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Російському театру в Одесі в 2017 році виповнилося 142 роки. Його історія почалася у витонченому та шляхетному XIX столітті, продовжилась у суворому і стрімкому ХХ столітті. І ось – вже минуло перше десятиліття ХХІ століття. Театр живе, зберігає старі традиції, створює нові, такі, які, як хочеться вірити, оцінять нащадки, - ті, хто змінить нас на цих прославлених підмостках.
У 2008 році театр нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України.
У грудні 2009 театру присвоєно статус «АКАДЕМІЧНИЙ».
« Тектоніка почуттів »
