Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Те, що приховують французи... »
Після раптового зникнення дружини самотній Альбер Лямар виховує сина Луі. У цьому йому допомагає близька подруга дружини Матільда Ласбрі. Луі виріс і вирішує одружитися, а Альбер хоче пов’язати своє життя з Матільдою. Обидва весілля мають відбутись в один день. Але гувернантка Жасан має інші наміри…
Поява полковника Френка Хардера, що приїхав з Америки, руйнує всі плани…
Фантастичність, неможливість, нереальність, істерика, жах, збентеження, палкі пристрасті, тонкий гумор, пікантні ситуації, бурлеск та чарівна французька музика – все це вистава за французькою комедією – легкою та п’янкою, немов ковток шампанського.
«Взагалі, жінкам повинен влаштовувати заміжжя хтось інший – самі вони здатні знаходити одних пройдисвітів!» (с) Вистава – про КОХАННЯ і її мінливості! Дивитися всім – хто був, є і буде убитий стрілою Амура! Чи буває любов колишньою? Чи можна любити і ненавидіти одночасно? Одного разу дві пари молодят зустрілися на круїзному кораблі. Двоє з любовного квартету – колишні чоловік і дружина, які бурхливо розлучилися 5 років тому, а тепер кожен з них знайшов своє нове щастя. Те, що відбудеться далі, важко описати словами ... На ЦЕ – варто подивитися! В ЦЬОМУ – варто розібратися!
Іноді стає нудно навіть в найідеальнішій сім'ї. І ось, виникає думка, а потім і бажання, помінятися дружинами або чоловіками (це дивлячись з чиєї точки зору дивитися). А ось що з цього виходить? Приходьте, дивіться ... Найпопулярніша, скандальна, відверта і чесна вистава театру. Тихий вечір утрьох або учотирьох по суті майже не відрізняється від тихого вечора удвох, але разюче відрізняється від тихого вечора в поодинці ... «Любляча один одного сімейна пара, поки без комплексів, але ще з почуттям гумору буде рада знайомству з схожою парою для приємного спілкування і сексуальних пригод. «Вона» - зросту трохи нижче середнього, фігура струнка, вік до тридцяти. «Він» - зріст середній, фігура звичайна, віком майже сорок. Не куримо, випиваємо в міру, спортом вже не займаємося. Легкі на підйом і комунікабельні ... » Не подумайте, що ми збоченці, хоча це не має нікого значення ... Але ось давно просили зробити виставу на таку тему ... Кажуть, що свінгерство - це розвага для сімейних пар ... З одного боку, набридло роками їсти рис, треба і борщу сьорбнути ... Багато пишуть, що це узаконена зрада, тільки все відбувається на очах у партнера ... так це?
Для цієї вистави театру «Дивні люди» знадобилося набагато більше часу і справа не в сценарії, а у внутрішньому усвідомленні готовності до такої теми. За 5 років офіційного існування у театру назбиралося багато тем для розмови, яких він уникав в інших виставах, але за цей час так накипіло, що тримати в собі вже не стало сил. 5 років минуло з прем'єри цієї вистави. Змінилося життя, актори, змінився погляд на багато речей. У зв'язку з цим, виставу вирішили переписати і отримали абсолютно нову постановку зі старою назвою. Тому запрошуємо Вас на стару Прем'єру UPDATED версія 2.0. Веселі, часом до сліз, чоловічі розмови про стосунки з прекрасною половиною людства і, звичайно ж, про кохання. Хочете дізнатися, чому хлопцям складно знайомитися з дівчатами, які у них еротичні фантазії, чи прощають жінки зраду і багато іншого. А також неформальний гумор на тему зустрічей, знайомств, перипетій сімейного життя і виховання дітей.
Обережно! Вибухонебезпечно! Полум'я сміху, іронії, цинізму та сарказму може випалити вашу душу зсередини! В принципі унікальна вистава, не схожа на всі інші вистави "ЧК". На неї варто приводити друзів-іноземців, тому що буде зрозуміло навіть тим, хто не знає по-нашому жодного слова. У ньому є і повністю німі етюди, і танці, і веселі монологи, і масові сцени. Це суцільна експресія, безжально оголені емоції, фонтан позитиву і самогубної іронії. Невеликі ігрові історії мають свою родзинку. На відміну від однолінійних вистав, вся дія в них спресована стисло, як пружина. Кільком етюдів вдається потужно вистрілити, і після перегляду вистави виникає сильний смуток з приводу того, що все так швидко закінчилося. Яскравість, світло, феєрія смачних емоційних перепадів. Вистава різножанрова: в ній чудово живе stand-up (на межі досконалості, і це правда); естрада (смішна до сліз); драма (прониклива і динамічна); цирк (клоуни відпочивають і заздрять нам); комедія (іронія і сарказм помножені на особисте). Якщо Ви хочете здивуватися і насолодитися - це для Вас.
Такої міжнародно-смішної п'єси не було вже давно. Навіть важко собі уявити, що завжди надто стримані мешканці туманного Альбіону можуть так сміятися, та ще й над самими собою. І все ж, ця п'єса була удостоєна премії Лоуренса Олів'є як краща англійська комедія 1991 року, і уже протягом десяти років не покидає сцени у всьому світі. № 13 ("Шалена ніч, або одруження Пігдена") Рея Куні – це комедія ситуацій, що давно полюбилася глядачам, але від цього не стала менш захоплива та весела, адже ніколи не знаєш, який черговий сюрприз підкине героям доля. Здавалося б, цілком невинна інтрижка між помічником прем'єр-міністра і секретаркою боса постійно загрожує перерости в скандал і, можливо, навіть убивство. Головне, не допустити, щоб усе таємне раптом стало явним, тим паче, що ніхто з присутніх у цьому не зацікавлений. І тому головною дійовою особою повинен стати той, хто найшвидше знаходить несподівані рішення і вміє викрутитися з будь-якої ситуації. Такою людиною несподівано для всіх і, насамперед, для самого себе стає Джордж Пігден, секретар помічника прем'єр-міністра. У кого тільки йому не довелося перевтілитися в цю безконечно довгу ніч: і у молодого чоловіка чужої дружини, і у спокусника старої діви. Водночас його обіцяв убити збезчещений чоловік, і на нього влаштували полювання невдоволені жінки. Окрім того, йому всю ніч довелося вовтузитися із закляклим трупом колишнього детектива, затиснутого віконною рамою, трупом, який згодом... але не будемо розкривати інтригу. І це ще не все... Події розвиваються із такою швидкістю, що аж дух перехоплює. Феєричність дії, несподівані повороти в сюжеті, смішні витівки і репліки – все це створює атмосферу веселощів і, в результаті – чудовий настрій. Адже так важливо вміти сміятися над собою, над своїми вадами і пам'ятати, що брехня на благо – все одно є брехнею, а зрада, як її не називай, однаково – зрада, а №13 тут і геть ні при чому.
Французький депутат Альбер Лямар, в якого багато років тому зникла дружина, та син Луї готуються до весіль. Вони мають відбутися в один день. Проте спільною є не лише дата весілля, а й те, що вони обоє мають стосунки з однією гувернанткою. Кожен по-своєму насолоджується життям, будує свої плани, поки на порозі будинку раптово не з'являється таємничий гість, полковник Френк. З цього моменту інтриг і загадок стає в рази більше і життя героїв перевертається з ніг на голову. Сюжет цікавий і моментами несподіваний, бо багато сцен - суцільний сюрприз. Головна ізюминка вистави - це гумор, його частота, влучність, актуальність просто вражали. Не було в залі жодної людини, яка не піддалася цвй позитивній ейфорії, сміялися до сліз. І варто відзначити, що це не лише завдяки гумористичним текстам. А величезну роль у творенні такої атмосфери відіграли актори. Задіяно їх було п'ять і всі блискуче передали образи своїх героїв. Жодного разу не виникало думки, що це не його /не її образ. Особливою майстерністю відзначалася гра Лева Сомова та Валентина Томусяка, це було дуже природно і переконливо. До того ж враховуючи, що Театр "Сузір'я" позиціонує себе як домашній театр, то в його стінах ефект від гри цих акторів був такий, ніби бачиш їх у реальному житті, у своїй кімнаті і цим реальність зображуваного доходила мало не до 100%. Щодо гумору, то Лев Сомов майстер у цьому вісімдесятого рівня, настільки ідеальна інтонація, міміка, жести, під час його епізодів не сміятися просто було неможливо. Вистава жива, енергійна і дуже легка для сприйняття. Чудовий варіант, щоб провести приємний, веселий вечір і відпочити від буденних клопотів. Однозначно рекомендовано для перегляду.
Перед виставою за традицією жива музика, вступне слово Кружельного. Все за традицією. Французький дипломат 20 років чекав на повернення зниклої дружини. Але все-таки наважився - Марію-Луїзу офіційно визнано мертвою. Сторінку перевернуто. Попереду одруження з жінкою, яка всі ці роки була поруч та виконувала обовязки матері його сина. Планується подвійне весілля батька й сина. Але... щось пішло не так. Поява американського полковника з ""материнським інстинктом"" змінює звичне життя усіх мешканців дому. Хто кому ким приходиться? І тільки ти зрозумів хто є батько, а хто син.. як все змінюється...Чому одні все життя живуть з тим, що Бог дав... а інші потребують кардинальних змін? Сюжет динамічний. Вистава-свято.
Театральная сцена мастерской искусств , как всегда, приготовила зрителям удивительно приятную встречу с одной из самых популярных на подмостках Европы уже лет 20 - комедийную пьесу ютворческого дуэта французских авторов.Действительно, под родным для пьесы названием она с успехом шла и продолжает идти не менее чем в 4 театрах Киева. При этом то, как ее окрестили звёздные родители в Сузирье, а именно, режиссер и автор сценического воплощения ,он же одна из центральных фигур спектакля Лев Сомов и, конечно же, нескончаемо креативный Алексей Кужельный, кажется мне намного более точно раскрывающей вполне детективный сюжет этой комедии положений. Действительно, это беспрерывные ошеломляющие семейные интриги на французской волне под всемирно прославленные мелодии шансона, в меру фривольно , согласно сценарию, воплощаемые удивительно точно вжившимися в образы всеми героями без исключения. Феерически,но деликатно, не впадая в вульгаризацию образов, не педалируя голосом, с богатейшей мимической палитрой каждый исполняет интереснейше выписанные роли.Заслуженное браво всем, но отдельно хотела бы отметить просто филигранную игру Матильды- Людмилы Загорской, очень хороша во всех эпизодах, в том числе и танцевальных. Теперь мне уже трудно где-либо на другой сцене принять кого- то в этой роли!Как итог, могу громко прокричать: всех актеров вызываем на бис! Дарите зрителям ну очень веселые вечера в любимом театре !!!
В самому центрі міста затишно заховався театр Сузір‘я на Ярославому Валу. Внутрішній вигляд будівлі просто вражає - вже через це можна завітати на виставу :) Художній керівник театру - неймовірно приємний чоловік, неначе хазяїн дому привітає дорогих гостей та розкаже Вам про свій будинок та запросить на чудове дійство. «Это какой-то сюрр!» - цитата однієї з героїнь п’єси, є досить влучною для опису цієї комедії :) Вистава, сюжетом якої є твір То, что скрывают французы…, Жан-Жака Брікера та Моріса Ласега. А приховують вони виявляється багато чого - тут Вам і любовні інтриги, і справи однієї заможної сім’ї, і викриття таємниць, що були приховані роками. Вистава динамічна, з гострим гумором, всіма його варіаціями - сатирою, каламбурами, мімічною грою, перевертнями слів та іншого. Присутні досить відверті сцени, у виставі є момент з палінням (зверніть на це увагу). За грою акторів можна спостерігати вічно: підбір, зігранність та їх професіоналізм не можу не відзначити - це неперевершено! Сюжет самої п’єси трохи специфічний, на мій погляд, але кумедні діалоги героїв прописані дуже вдало, через це дивакуватий сюжет та навіть відсутність зміни локації дії, цілком компенсується грою акторів та текстовими віражами. Ідеально для відвідування з батьками - мені здалось, що більш досвідчене покоління сприймало цю комедію просто на «ура!». Загалом, всі глядачі пішли додому після гарно проведеного вечора в театрі, і я також - саме тому рекомендую дану виставу для перегляду :)
Отримала неймовірну естетичну насолоду від відвідання театру "Сузір'я"! В першу чергу незабутнє враження справило саме приміщення театру, вишукано оздоблене та сповнене аристократизму. Жива музика створила прекрасну атмосферу ще до початку вистави. Оригінальний юнак розповів коротку історію театру та налаштував на перегляд вистави. Невелика зала дає змогу зануритися у сюжет вистави цілком і повністю, а оскільки мені пощастило сидіти в першому ряду, то практично відчувала себе всередині вистави. "Те, що приховують французи" - вистава зі справжнім французьким шармом, шаленим гумором та несподівано закрученим сюжетом. Чудове поєднання для того, аби отримати справжню насолоду від перегляду! Прекрасна акторська гра захопила від самого початку і аж до завершення. Публіка була в захваті! Піднесений настрій після перегляду вистави гарантовано!
Це мій другий візит до театру "Сузір'я". До чого ж приємно приходити до цього затишного, домашнього театру. Персонал ще на вході засипав компліментами та приємними словами. Перед виставою грала дівчина на піаніно. На стінах - картини, на столах - квіти, мені навіть пощастило посидіти у старовинному кріслі-качалці.. Тобто приємності були ще до вистави)) Звісно, якщо у назві вистави "Французи", то звісно про любов та звісно жарти. Я отримала те, що очікувала. Вистава легка, шумна, жартівлива, з французькими піснями, навіть танцями. Дійсно жарти про секс, зміну полу - чого я не зовсім люблю. Але усі три години сміялась як дитина. На прикінці я вже ридала від сміху. А все завдяки акторам. До чого ж приємні та кумедні! Головний герой та режисер вистави - Лев Сомов просто довів всіх до істерики. Протягом вистави він жартував, і ці жарти явно не були за сценарієм, інші актори намагалися не "розколотися" - так було дотепно. Жанр такого фарсу, бурлеску я не поважала, але моя думка змінилася - все вирішує акторський склад! Якщо хочете "надірвати животики" - то вам на “То, что скрывают французы…”.
Народився у театральній сім'ї.
З 1988 по 1995 роки працював в Київському національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки.
В Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 1995 року.
Пише під псевдонімом Лев Хохлов. Автор п'єс «Гіркий роман», «Довершений Чарлі», сценаріїв серіалів «Замкова щілина», «Прибулець». Здійснив пластичне рішення і створив хореографію в 15 виставах, серед яких: «Рогоносець» Фернана Кроммелінка (1998), «Небезпечні стосунки» П'єра Шодерло де Лакло (2007).
Лауреат професіональної театральної премії «Київська пектораль» в номінації «Найкраще виконання чоловічої ролі другого плану» за роль Міши у виставі «Море… Ніч… Свічки…» за п'єсою Йосефа Бар-Йосефа «Це велике море».
Режисер телесеріалів «Колишня» (2008), «Лише кохання» (2010).
У 2009 році на сцені Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір'я» поставив виставу за своєю п'єсою «Довершений Чарлі».
Народилася Ксенія Ніколаєва в родині акторки Ганни Ніколаєвої.
В 1979 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (зараз Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого), курс Народного артиста України Миколи Рушковського.
З 1980 по 1994 роки працювала в Київському академічному театрі російської драми імені Лесі Українки.
У Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 1994 року.
Лауреат Всеукраїнських конкурсів чтеців в 1992 і 1993 році. Лауреат Київської театральної премії «Бронек» (2009).
Бере участь в програмах благодійного фонду «Рідний дім», є членом опікунської ради.
Українська актриса, відомість якій принесли ролі в серіалах «Подробиці тижня» (2010), «Острів непотрібних людей» (2011), «Офіцерські дружини» (2015), «Провідниця» (2017) та ін.
З дитячих років акторка вона займалася хореографією і вокалом в ансамблі народного танцю «Барвінок», грала на скрипці, співала сольно і в хорі.
Мати і батько акторки – інженери-технологи, але мама Людмили обожнювала театр: вона почала брати дочка на дорослі вистави, коли тій виповнилося 3 роки. Саме в цьому віці Загорська вирішила для себе, що неодмінно стане актрисою.
Хоча Людмила вважає себе скромним і замкнутою людиною, на сцені вона завжди відчувала себе вільно, тому після 11 класу вона без роздумів подала документи в Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенко-Карого. Дипломованою актрисою вона стала в 1994 році.
В кінці 90-х років Людмила була прийнята в трупу Київського Академічного театру на Липках – там актриса працює і донині. Також актриса виходила на сцену театру «Сузір'я» в комедійній виставі «Те, що приховують французи».
Вперше на знімальному майданчику Людмила виявилася в 2001 році, знявшись в епізоді українського детективного серіалу «Слід перевертня» з Валерієм Баринова та Олексієм Горбуновим. Потім послідувала низка невеликих ролей в російських і українських серіалах і фільмах – в їх числі чотири сезони серіалу «Повернення Мухтара», в яких актриса зіграла в цілому п'ять різних епізодичних ролей.
У 2006 році 33-річна Загорська отримала першу головну роль у мелодрамі «Стара подруга».
За останні 2 роки відома як «Зося» з міні-серіалу «Століття Якова».
В 2018 році номінована на премію «Телетріумф», як краща акторка за роль у серіалі «Тато — Ден».
У 2003 році закінчила Дніпропетровський театральний коледж.
У 2006 році закінчила Державну академію керівних кадрів культури і мистецтва, режисерський факультет за спеціальністю «Режисер шоу-програм та масових видовищ, педагогіка».
2003 - 2006 - артистка Одеського російського драматичного театру.
У Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 2006 року.
Валентин Томусяк - український актор театру і кіно. Народився 20 січня 1983 року. З 1990 по 2000 рік навчався в школі в місті Жовті Води, після чого відправився вступати в акторський ВУЗ столиці. У 2004 році Валентин став випускником курсу В. Судіна в Київському Національному Університеті театру, кіно і телебачення. Відразу після отримання диплома актор увійшов до творчого складу Київського театру юного глядача на Липках. Його можна було побачити в спектаклях «Божевільний день» (в ролі Фігаро), «Лісова пісня» (в ролі Лукаша), «Сон літньої ночі» (в ролі Лізандра), «Роман доктора» (в ролі Доктора) і «Ярмарковий гармидар»(у ролі Птахолова). У 2010 році Валентин виконав головну роль Чарлі Гордона в постановці народного артиста України, а також провідного актора театру Драми і Комедії на Лівому Березі Льва Миколайовича Сомова «Досконалий Чарлі» за твором фантаста Деніеля Кіза «Квіти для Елджернона», поставленої ним в стінах київського театру «Сузір'я».
Зараз актор підкорює театральні підмостки Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра під керівництвом Едуарда Марковича Митницького. Томусяк швидко влився в творчий колектив і вже встиг виконати безліч різноманітних образів в постановках київських режисерів. Він найбільше запам'ятався і полюбився театральним гурманам за ролями Джефа з драми «Так закінчилося літо» (постановка Едуарда Митницького за романом Ярослава Стельмаха «Люсі Краун»), Філіпа Брента в комедії Юрія Одинокого «Глядачі на спектакль не допускаються!» за п'єсою «Театр» і Кінесия з вистави Андрія Білоуса «Чого хочуть жінки?» за творами Арістофана «Лісістрата», «Жінки в народних зборах» та «Арханяне».
Вперше на екрані Томусяк з'явився в епізодичній ролі Дота в молодіжному комедійному серіалі «Леся плюс Рома», який вийшов на екрани в 2005 році. В 2006 він виконав невелику роль Льончика в російському комедійному фільмі «Стара подруга» режисера Олександра Копєйкіна. Далі Валентин відточував свої акторські навички в серіалах, серед яких «Серцю не накажеш» (де він виконав роль Тимура), детективна стрічка «Саквояж зі світлим майбутнім» Вячіслава Криштофовича, мелодрама «Тільки кохання», сімейна драма «Віра. Надія. Любов» режисера Олексія Рудакова та епізоди мелодраматичного серіалу «Жіночий лікар», що вийшов на екрани в 2010 році. Також Томусяк виконав одну з ролей у російській комедії Олексія Мамедова «Дім, милий дім» (2008).
Взимку 2014 на українські екрани вийшла нова комедія, знята режисером Олексієм Шапаревим «Київський торт», де Валентин виконав одну з головних ролей, а на знімальному майданчику працював з молодим нащадком акторської династії Ступка - Дмитром Ступкою, молодою актрисою та популярною блогершою Діаною Сиротіною, українським шоу-меном Андре Таном, телеведучим і актором Юрієм Горбуновим та багатьма іншими.
У 2010 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого, курс нар. артиста України, нар. артиста Росії, професора Е.М. Митницького.
У Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 2008 року.
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Київську академічну майстерню театрального мистецтва «Сузір'я» – перший в Україні ангажементний театр – було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює художній керівник Народний артист України Олексій Кужельний.
У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Серед зірок українського театру, що протягом усіх театральних сезонів дарували прихильникам театрального мистецтва свій талант, відомі майстри сцени Надія Батуріна, Лариса Кадочнікова, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Раїса Недашківська, Степан Олексенко, Ада Роговцева, Богдан Ступка, Микола Рушковський.
До постановок вистав залучаються, як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть російською та українською мовами.
Вистави демонструються одночасно на двох сценічних майданчиках: на основній «великій» сцені, що розрахована на 80 місць та на мікросцені – 25 місць.
« Те, що приховують французи... »
