Тату, ми всі в тумані
Тату, ми всі в тумані
Тату, ми всі в тумані

« Тату, ми всі в тумані »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

«Тату, ми всі в тумані» – драматична вистава на 2 дії за романом К. Кізі «Над зозулиним гніздом».

Хто ми, вовки чи зайці? Вільні чи залежні?
Ми зможемо це зрозуміти, тільки зустрівшись з цим божевільни-божевільним-божевільним світом.

Жанр: драма
Тривалість: 3 години
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Щоденник молодого лікаря

« Щоденник молодого лікаря »

Скорботний лист
Шепіт вбивці

« Шепіт вбивці »

Детектив
Загадкове нічне вбивство собаки

« Загадкове нічне вбивство собаки »

Відгуки
Катерина

Історія конфлікту у психіатричній лікарні між головною медсестрою та вільнодумним пацієнтом, що обертається трагедією для останнього. Раджу дорослим, які прагнуть емоційних переживань на складні теми. Гра була не рівною, залежить від персонажу. Я незовсім зрозуміла головну думку режисера. Вона не відповідає ані книжці, ані відомому фільму по цій книжці, але скласти образ повноцінного прочитання вистави мені так і не вдалось(

Тетяна

Вместо тюрьмы главный герой выбирает принудительное лечение в психбольнице. События происходят во времена карательных психиатрических методов. Здоровый психически герой поднимает на ноги пациентов, жертв карательной психиатрии, что становится причиной его уничтожения психопаткой,прибравшей к рукам власть в заведении. История о здоровье духа и разума, мужестве и силе. Спектакль подойдет молодым и зрелым - мужчинам. Тема мужских инициаций, отцовской фигуры в жизни мальчика и мужчины. Женщинам, у которых есть сыновья. Психологам, психотерапевтам, тем кому интересны и важны темы мужских инициаций. Учителям, тренерам, всем кто имеет отношение к развитию личности. Местами было тяжеловато, под конец слишком быстрая развязка, что не совсем по книге. В книге герой имеет возможность сбежать, в спектакле это не так однозначно видно, хоть и тоже прослеживается его серьезная привязанность к пациентам. Свет жёстко мерцал местами, соответственно для эпилептиков рискованно посещать.

Анна

Три часа внутренней работы,забываешь дышать,сопереживаешь каждому герою,даже хочется понять мотивацию отрицательных ,но им нет сочувствия,в финале взрыв эмоций и слезы,незабыввемо! Очередная постановка знаменитого романа К Кизи "Пролетая над гнездом кукушки",много раз воплощенная на сцене и киноэкране!но эта работа режиссера Вовы Дальяна произвела неизгладимое впечатление,правда!тема карательной психиатрии,вольнодумства,пассионарности,борьба за свои права и справедливость!интересно наблюдать за этой системой изнутри,за каждым персонажем своя история и боль!главная мысль ,по моим ощущениям выражена в диалоге главного бунтаря и многолетнего пациента психбольницы -"Ты никогда не сдвинешь и не поднимешь эту штуку!" -"Я хотя бы попробую!" Каждый,буквально каждый артист блестяще справился с непростой задачей!прожили и через себя пропустили!блестяще! Не знаю людей,которым эта тема была бы не интересна,разве что душевно ленивым и неэмоциональным. Влада Белозоренко-уникальное явление,симбиоз красоты и таланта,одна из самых ярких молодых режиссеров страны,под ее руководством творит студия Театр 11,хочется пожелать не менее интересных работ в будущем,привлечение талантливых режиссеров для сотрудничества как в данном случае.

Оксана

Эмоции было очень много. Это страх, нервозность, испуг , смех. Я переживала и пугалась вместе с героями . Вы находитесь в психологическом отделение, а не в зрительном зале. Вам прямо в глаза смотрит врач, питаясь поставить диагноз, вы участвуете в групповой терапии, на вас с призрением смотрит персонал и вы в этом месте по собственному желанию, просто потому , что не можете у житься в мире. Спектакль показывает маленькое "демократическое государство" , его территория это территория отделения. Это было просто вау мне было страшно, мне было смешно, мне было грусто, мне хотелось танцевать, а в конце хотелось плакать. Актёры смогли сыграть и врачей и пациентов. Особенно хочется видели каменное лицо и стильный характер доктора Течер. От одного ее взгляда мурашки по коже.

Екатерина Д.

Сподобалось, що сюжет відповідав книзі. Не сподобалась сценографія схожа на виставу іншого театру. Актори другого плану перегравали. Раджу подивитись людям які незадоволені своїм диттям.

Максим

Друзі, це було щось неймовірне! Це було дуже, дуже круто! Важко щось вигадати щоб описати те , що відбувалося на сцені! Це реально треба бачити своїми очима, відчувати цю енергетику та емоції акторів. Я нам пояснили що це не були професійні актори. То були молоді люди які грали завдяки свому покликанню , любові до своєї справи! Любові в серці! Я раджу всім подивитися цю виставу! Впевнений що ви отримаєте чудові емоції! Мова вистави - російська.

Володимир

Місце проведення вистави це для особлива тема. Є звичайно класичні театральні будівлі, де все впорядковано для зручності гладачів. Але там, іноді, немає душі... А бувають прості, не зовсім зручні, не пристосовані, актори ніби то не професійні, взагалі театри-студії, але ти відчуваєш справжнє мистецтво. Тому центр Леся Курбаса, це те місце де ти отримуєш більше, навіть не маючи звичайної театральної мішури. Вистава поставлена за романом «Політ над зозуляним гніздом» Сміливий вибір , для простого театру-студї, але це чудова вистава, яка викликає багато почуттів, і є про що подумати. Рекомендую до перегляду