Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
«Тато в павутинні» – весела, динамічна, оригінальна вистава за п’єсою відомого англійського комедіографа Рея Куні, який не перестає дивувати своєю невичерпною драматургічною фантазією. Як і у назві п’єси, так і в сценічному дійстві алегорія павутиння має декілька значень. Це і всесвітня Інтернет-павутина, яка, власне, й спровокувала складну для головного героя колізію. Це також і павутиння брехні, в якій заплутався Джон Сміт – чоловік двох дружин, батько дітей з двох різних сімей.
Кожен акторський випад, кожна репліка і нова обставина, приєднуючись до вже й без того неймовірного плетива подій, спонукають глядача безперестанно перемикатися з однієї комічної ситуації на іншу, ще більш гостру й неординарну. Цей спектакль саме для тих, хто йде в театр відволіктися від буденності, отримати заряд бадьорості і гарного настрою.
Багатому, самотньому та невгамовному мсьє Амількару потрібні висококласні брехуни! Художник-невдаха, дівчинка за викликом, актриса одного з театрів... Всіх їх збирають в дивному заміському будинку. Чому? Та тому, що їм пропонують надзвичайну роботу – брехати. І за кожну бурхливу фантазію платить мсьє Амількар. Тож роблять вони все рішуче, з блиском в очах і правдиво! Брехуни знайомляться, закохуються до нестями, і... брешуть, все ж таки... брешуть... Чи ні? Розбирайтеся самі! Адже ви теж запрошені на цю скажену комедію!
Що може статися, якщо абсолютно дві різні жінки, одна – успішна бізнес-леді, інша – доктор філологічних наук, замість заняття англійською поведуть філософські роздуми про життя за келихом вина?.. Звичайно, пошук любовних пригод. Тому розважити самотніх жінок повинен хтось третій. А може, «чоловік за викликом». Та чи здійсняться жіночі бажання, адже часто доля готує несподівані сюрпризи…
Давньогрецьких класичних трагедій і комедій часів античності тепер майже не ставлять. А ось за сучасну грецьку досить гостросоціальну комедію, написану не дуже давно, в середині ХХ століття, з азартом взялися у Театрі російської драми ім. Лесі Українки! Так, у репертуарі театру на суд глядача представлена п'єса грецького драматурга Дімітріса Псафаса «Потрібен брехун!» Хто ж він, цей брехун? Звичайний хлопець, який має талант «обвести навколо пальця» будь-кого. І, звичайно, він просто знахідка для народного обранця - депутата (ці діячі вже давно і всюди перетворилися на комічних персонажів), який наобіцяв довірливому народу «золоті гори», а після виборів мирно спочивав на лаврах слави! Так, брехун для нього - знахідка, якби не один нюанс - хлопець пристрасно закохався у дружину народного обранця. Ні, це не соціальна сатира в дусі Арістофана, і не передача «Дом 2", а просто відпочинок для всієї родини. З пригоршнею роздумів навколо старої істини, про яку часто забувають: якщо постійно брехати, тобі вже ніхто не повірить. Навіть якщо ти будеш щирий як ніколи!
Якщо доля підкинула тобі лимон – зроби з нього якщо не лимонад, то хоча б чай з лимоном. За цим принципом і живуть героїні комедії «Шахрайки?.. Лесбійки?!! Красуні!» Дві дівчини – Жулька та Оля – разом знімають кімнату. Грошей постійно не вистачає, хоч обидві і працюють. Одного разу, залишившись і без грошей і без роботи, дівчата вирішують цю проблему у досить незвичний спосіб: вони вплутують себе до цілоï низки незвичайних ситуацій, з яких виплутуються, заплутуючи інших:). Але усе закінчується добре, бо Жулька – справжній генератор ідей, ïй може позаздрити будь-який кризис-менеджер. Глядачі під час вистави сміються і плачуть… І ще декілька днів після вистави розмовляють фразами героїв. Називають хлопців – Джонік, а дівчат – Жулі. Наспівують мелодії. Згадують танці з теплою посмішкою. І ще довго пам'ятають смак фіналу, бажаючи знову повернутись до світу «Шахрайок...».
Якщо твій кум безсоромний адвокат, а кума – справжній перевертень, то краще тисячу разів подумати: чи варто пускати таких людей в своє життя? Особливо, коли ви – молоде подружжя Дімочки-морячка та Ірочки-русалоньки, що, навіть попри постійні морські відрядження чоловіка, створили таку затишну сімейну ідилію, що не помічаєте довкола анічогісінько! А помічати є що. Спокійний штиль сімейного життя Порушить блискавкою чорна хмара Коли у плавання провести моряка Прийде, по-дружньому, кумівська пара. Бо кожному здається, що інший живе не так, як треба. Бо цінності у всіх різні. Бо треба ж мудрості своїй учити кожного. І народжуються питання: «А хто правий?», «Чий шлюб щасливіший?», «В чому сенс кохання?» Тож, Дімочка відплив. Ірочка лишилася сама. І хто знає, що то за люди, що чатують у неї під дверима.
У 1983 р. закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого, після закінчення якого працював у Чернігівському облмуздрамтеатрі артистом драми. З 1989 по 1996 рр – у Чернігівському облтеатрі для дітей та молоді.
З 1996 по 2002 р. працював режисером-постановником Чернігівського театру ім. Т.Г.Шевченка. З 2010 р. Бакіров А.Р. призначений на посаду художнього керівника – головного режисера Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка.
Успішна участь його вистав у Всесоюзному фестивалі класичної драматургії у Москві (Росія, 1990), Міжнародному театральному фестиваль «Херсонеські ігри» у Севастополі (1997), Міжнародному фестивалі експериментальних театрів у Каїрі (Єгипет, 1997), Міжнародному Шекспірівському фестивалі у Гданську (Польща, 1997), Міжнародному театральному фестивалі, присвяченому 100-річчю від дня народження Федеріко Гарсіа Лорки у Москві (Росія, 1997), фестивалі «Міжнародна Академія Мистецтв» в Одесі (1998) та багатьох інших.
За великі творчі досягнення, значний внесок у розвиток українського національного театрального мистецтва А.Бакірова у 2001 р. було нагороджено премією «Експеримент» Спілки театральних діячів України, у 2005 р. – срібною медаллю Академії Мистецтв України, у 2012 р. присвоєно почесне звання «Заслужений артист України».
Вистава «Комедія помилок» (В.Шекспіра) у його постановці була відзначена серед кращих на фестивалі «Золоті оплески Буковини»-2015, а на XVIII Міжнародному театральному фестивалі «Мельпомена Таврії» (Херсон, 2016) здобула Гран-прі фестивалю.
У 2016 р. поставлена ним вистава «Ніч перед Різдвом» за повістю М.Гоголя на фестивалі комедії «Золоті оплески Буковини» (Чернівці) стала переможцем у номінаціях «кращий режисерський задум та втілення» і «краще музичне вирішення вистави», а також «Кращий акторський ансамбль» на Міжнародному театральному фестивалі «Біла вежа» (Брест, Білорусь).
Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж. В театрі працює з 2011 року. Лауреат обласної Премії імені Михайла Коцюбинського (2015 р.)
В Чернігівському обласному театрі працюєз 1996 року. Має середню спеціальну освіту – у 1987 роцізакінчив Дніпропетровське театральне училище, після чого працював у Чернігівському молодіжному театрі.
Провідний майстер сцени. Заслужений артист України (2016)
За час роботи на сцені обласного театру зіграв такі ролі, як Деметрій – «Сон літньої ночі» В. Шекспіра, Тузенбах – «Три сестри» А. Чехова, Манілов – «Мертві душі» М. Булгакова за поемою М. Гоголя, Кароль – «Ідентифікація танго» («Кароль») С. Мрожека, Мольєр – «Мольєр» М. Булгакова, Дон Жуан – «Камінний господар» Лесі Українки.
В театрі працює з 1988 року. Має вищу освіту – у 2011 році закінчила Київський університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
Провідний майстер сцени. Заслужена артистка України (2016)
На чернігівській сцені створила такі образи, як Елла Делей – «Тітка Чарлея» за п’єсою Брандона Томаса, Сюзон – «Вісім люблячих жінок» Робера Тома, Лаура Карльє – «Заручини по-французьки» Клода Маньє, Пеппі – «Пеппі Довгапанчоха» за Астрід Ліндгрен, Маріанна – «Золушка» Є. Шварца, Садівниця – «Новорічна примха принцеси» С. Ципіна.
У 1984 році закінчила акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого і за призначенням прийшла на посаду артистки драми до Чернігівського театру імені Т. Г. Шевченка.
Провідний майстер сцени. Заслужена артистка України (2016)
У минулі роки зіграла такі ролі: Уляна – «Іваном звуть його» за О. Довженком, Люся – «Операція «Багатоженець» А. Делендика, Джульєтта – «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, Галя – «Циганка Аза» М. Старицького, Ярина – «На Івана Купала» М. Стельмаха, Титанія – «Сон літньої ночі» В. Шекспіра, Женя – «Яма» («Женя») за О. Купріним, Бічі – «Людина і джентльмен» Едуардо де Філіппо, Маша – «Три сестри» А. Чехова. У 2002 році О. Гребенюк пішла до Донецького обласного театру, а восени 2010-го повернулася до Чернігівського. Знову дебютувала на чернігівській сцені у ролі Жаклін в комедії «Французька вечеря» Марка Камолетті.
Закінчила акторський факультет Харківського інституту мистецтв імені І. П. Котляревського. В театрі працює з 1992 року.
Закінчив Харківський національний університет мистецтв ім.І.П.Котляревського. В театрі працює з 2012 року.
Артист драми Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Народний артист України (2013).
Народився 5 червня 1950 року в с. Морівськ Козелецького району на Чернігівщині. Закінчив Городнянську середню школу-інтернат (1967 р.). В армії служив в ансамблі Київського військового округу.
Театральну студію при Київському театрі оперети та Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (2011 р.), викладачі з фаху Веселовська Г.І., Липківська Г.К., Загурська Е.В. Працював у театрі опери та балету.
З 1971 р. — в Чернігівському театрі імені Т. Г. Шевченка спочатку артистом балету, потім перейшов на драматичні ролі.
Зіграв понад сто різнопланових ролей у різножанрових виставах. Актор з майстерним виконанням високохудожніх сценічних образів. Його манері притаманні психологічна виразність і переконливе зображення драматичних героїв.
Особливою сторінкою професійної творчості В. Судака є його активна участь у концертних програмах театру. Він є одним з постійних ведучих щорічних фестивалів «Слов’янські театральні зустрічі» у Чернігові, а також культурно-мистецьких та святкових урочистих заходів державного і регіонального рівнів.
Один із найстаріших театрів в Україні серед обласних театрів, створених у 1920-ті роки під час українізації в УРСР. Єдиний театр в Україні, котрий носить ім’я Тараса Шевченка з самого свого заснування.
Засновано у травні 1926 р. у м. Єлисаветград (згодом Кіровоград, нині Кропивницький) як пересувний Робсільтеатр імені Т.Г. Шевченка внаслідок реорганізації робітничого драматичного гуртка при Єлисаветградському машинобудівному заводі «Червона зірка».
У 1933 р. Наркомат освіти УРСР відрядив шевченківців у повному складі для обслуговування населення новоутвореної Чернігівської області. На початку 1934 року він переходить на становище стаціонарного сценічного колективу і отримує статус обласного державного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка.
У листопаді 1959 р. відбулося відкриття нового театрального сезону в новозбудованому приміщенні театру.
У 2001 р. за високі творчі досягнення та у зв’язку з 75-річчям Чернігівському обласному українському музично-драматичному театру імені Т.Г. Шевченка було надано статус академічного.
З травня 2015 р. заклад очолює генеральний директор театру, заслужений діяч мистецтв України Сергій Мойсієнко, художнє керівництво колективом здійснює заслужений артист України Андрій Бакіров.
Офіційний хештег: #ChernihivTheatre Додатковий хештег: #CheDram