З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Таргани
Таргани
Таргани
Таргани
Таргани
Таргани
Таргани
Таргани

« Таргани »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Ви коли небудь бачили тарганів? Що ви про них думаєте? Чи ви взагалі про них думаєте?

Таргани надзвичайно цікаві створіння, хоч більшість їх не любить і зневажає. Вони живуть пліч-о-пліч з людиною ось уже тисячі років. Ми бачимо їх на наших кухнях, у під’їздах, на смітниках, в найбідніших будинках і в квартирах міліонерів. Таргани особливо люблять жити у наших головах, адже там тепло, сухо і завжди є чим підживитися.

Ми робимо все, щоб позбутися від них, та вони лиш переходять з одного місця на інше, а інколи з однієї країни в іншу і продовжують жити. Продовжують ходити з нами одними вулицями, їсти нашу їжу, продовжують викликати відразу і роздратування.

А чи можна з тарганами порівняти людей? Чи можна сказати, що емігранти як таргани? Чи митці як таргани? Забагато питань.

Отже ніч, Мангеттен, бідна квартира, двоє емігрантів, які не сплять уже здається цілу вічність і таргани. Чи може там лишились вже тільки таргани?

У виставі присутні сцени паління!

Жанр: іронічно про еміграцію
Тривалість: 2 години
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
4.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
4.0
3.5
5.5
4.7

Це постановка за п'єсою класика сучасної ізраїльської драматургії Ханоха Левіна. Історія Крума – головного героя п'єси, що вирішена в жанрі трагікомедії, це історія не одного покоління кінця ХХ – початку ХХІ століття. Вічний конфлікт героя і життя.  Пошуки себе, свого призначення і в той же час неймовірна аморфність існування, вічні очікування, що хтось за тебе вирішить проблему, зламає інерцію, набридлу сіру сталість буття, яка засмоктує людину у свою запрограмовану рутинність. Хтось виведе тебе врешті-решт із такої звичної нудної, проте в той же час звабливої зони комфорту. Інстинктивно, ці наївні, інфантильні мрійники, відчуваючи одноманітність буденності, намагаються в будь-який, навіть нестандартний спосіб прикрасити, як їм здається, своє спотворене життя, проте все одно продовжують плисти за течією, навіть не здогадуючись, що життя прожите намарно. Автори вистави на чолі із режисером-постановником Давидом Петросяном сміливо використовують яскраво театральні засоби художньої виразності, які в свою чергу сприяють поліфонічності й вишуканої образності вистави. Фото та анотації надано театром.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.3
5.0
5.7
5.0

Це вистава про ненависть. Саме так, ви вірно прочитали. Вона про традицію ненависті. Що це за дивне поняття і невже воно потрібне світові? Ми повинні визначити для себе, до яких пір ми можемо бути бездіяльними, і що має стати мотивом для виходу з пасивного стану. А що як цим поштовхом може бути лише ненависть до якогось умовного ворога, заради знищення якого, громада збереться докупи і житиме цим деструктивним почуттям, плекатиме цю жахливу ціль? Ми відтворимо для вас казкову історію про сумну і похмуру державу, де тільки мухи мають клопоти. Проте в один прекрасний момент виявляється, що в цьому місці оселився... дракон. І дарма, що він має тонку вразливу душу – дракона треба вбити. Невже суспільство може бути таким жорстоким? Дізнайтеся, що буде далі – чи переможуть справедливість та людяність.

Pentecost
« Pentecost » Політична драма
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Закинута балканська церква на перетині шляхів давніх і не дуже завойовників раптом стає перехрестям різних культур. Знайдена тут унікальна середньовічна фреска з’являється на сцені як яблуко розбрату, перетворюючись далі і на заложницю, і на жертву. Майже детективна історія затягує глядача у міцний клубок гострих тем сучасності - розбрат, тероризм, біженці.З недавнього часу усе це дуже знайоме і українцям. Тож, на питання, які підіймає вистава, рано чи пізно доведеться відповідати і нам. Що ми хочемо будувати – нову Вавілонську вежу чи мости та шляхи до порозуміння? Оберемо ізоляцію чи приймемо дар П’ятидесятниці – мовулюдяності? Автор тексту – видатнийбританський драматург Девід Едгар, знаний світовій аудиторії як сценарист історичної костюмованої кінодрами «Леді Джейн» із ХеленоюБонем Картер у головній ролі. Його п’єса «Pentecost»/«П’ятидесятниця» здобула звання «Кращої п’єси року» у Великій Британії 1994 року.Менторкапроєкту від Британської Ради – німецько-британська режисеркаКеролайнСтайнбайс. Режисер Лариса Діденко: «Багато в чому п’єса перегукується із українськими реаліями. Наприклад, тим, що, змінивши назви вулиць, ми не можемо «…стерти минуле, наче косметику». Або питанням про те, що з цим минулим робити, адже цілком можливо «… до влади мають прийти варвари…, які руйнують, тому що не знають…»". Вистава «Pentecost» стала переможницею конкурсу британської драми TakingtheStage 2018.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
6.0
6.0
6.0

За концепцією роману «За дверима» Ельфрі де Єлінек. Закінчившись на полі битви, війни продовжуються у наших головах. Вистава розповідає історію трьох родин, які проживають в умовному повоєнному європейському місті. Батьки та діти зі своїми конфліктами – це суспільство, травмоване війною та подальшими проблемами. Пережите насильство нікуди не поділося — воно розчинилося в просторі, проникло за зачинені двері квартир, у щоденну поведінку.Авторки вистави розглядають криваві війни двадцятого століття як вірус, який може й далі дрімати в кожному з нас, далі інфікуючи суспільство та створюючи потребу у насильстві.У постановці використовується нелінійна драматична структура. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Драматична структура постановки є нелінійною. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Авторки та автори вистави називають її посттравматичною драмою. Вона є новим досвідом залучення формату «нової драми».

Кожен вчинок призводить до певних наслідків. Юнак з кумедною кличкою Йойо вкрав мопед, попався, і його відправили до притулку для людей похилого віку відбувати покарання у виді виправних громадських робіт. Він повинен побілити кімнату одного з постояльців, якогось загадкового старого на ім'я Лев. Під час спілкування з цією неординарною людиною, хлопець отримує можливість побачити своє життя з іншого ракурсу. І, головне, зрозуміти: що йому потрібно в цьому житті? Виставу створено на основі самостійної роботи артистів Професійної студії за п'єсою сучасного відомого німецького драматурга Лутца Хюбнера.

Відгуки
Людмила

Вистава досить сучасна, сміливий сценарій, музичний супровід. Були моменти та образи не зовсім зрозумілі, але в цілому вистава жива, слідкувати за героями було цікаво. Після перегляду відчуття неоднозначні, важка тема. Але зачепило, думки після перегляду залишились. Події розгортаються в Манхеттені у квартирі молодої пари мігрантів. Про їхнє життя, проблеми, родинні відносини, їхнє виживання на чужині, та боротьба залишитися жити в "країні можливостей". Сподобалось як показано буденне життя, виживання, страждання, прихований сум за Батьківщиною та розпач, що "чорт зіграв чорний жарт з ними". Тема серйозна, але показано цікаво. Інколи дуже шумна музика, забивала діалоги. Акторський склад "Золотих" грав добре, переконливо. Дуже сподобалась головна героїня, яку грала Катерина Вишнева. Було щиро, відверто, цікаво було спостерігати та милуватися її грою. Їй вірилось, співчувалось, переживалось. Молоді актори Буйлук, Оніщенко, Ковбель, внесли сучасності музичним супроводом та співом. Це внесло "активності подій" в спокійні подружні діалоги головних героїв. Вистава підійде для людей, хто любить сучасні постановки, сміливі неординарні образи та підхід. Хто хоче подивитися про важкий серйозний сюжет з іронічним підходом та музичним супроводом.

Лариса

Це була захоплива і цікава вистава. Ця трагікомедія поставлена за п’єсою польського драматурга Януша Ґловацького «Полювання на тарганів». У вісімдесяті роки молоде подружжя виїхало в США і чекає на «грін карту». Він – відомий польський письменник, який був позбавлений мотивації для творчості. Вона – його дружина, відома в Польщі актриса, яка не може позбутися слов'янського акценту, а тому не може пробитися на американську сцену. З самого початку їх переїзду вони почали страждати безсонням, оскільки нікому не потрібні. Їм не можна працювати, у них не має коштів, щоб оплатити за квартиру, за ними стежить міграційна служба. Вони, разом з тарганами, які живуть у їхній домівці загнані в глухий кут, з якого немає виходу. Тут, у Нью-Йорку вони потрапили в пекло фрустрації і безнадії. Акторський склад тут молодий, але дуже професійний. Кожен з них виклався на всі сто відсотків. Чуттєво і емоційно грала головна героїня – Катерина Вишнева. Дуже переконлива була актриса – Ірина Гришак. Неперевершено зіграв актор – Владислав Оніщенко, який багато разів перевтілювався в різні образи і всі рази я вірила йому! Я не могла відірватися від перегляду. Емоції від перегляду вистави отримала неймовірні.

Вікторія

Сюжет вистави базується на п’єсі польського письменника Януша Гловацького «Полювання на тарганів», у якій він описує свою власну історію життя. Подружня пара переїжджає в США та стає мігрантами, що вічно чекають на «грін карту». Атмосфера вистави — тривожна. У повітрі витає дух невизначеності та напруги. Занепокоєний настрій підкреслює ліжко посеред сцени, що давно вже не використовується за призначенням. На краю сцени лежить телефон, чий дзвінок завжди несе непередбачувані новини. Варто зазначити ще один об’єкт сценічних декорацій — таблички на стелі з підписом «Вихід». Вони починають світитися у найгостріші моменти розмов. У ході вистави акторський склад показав повний спектр людських емоцій: сум, тугу, надію, гнів тощо. Проте, серед цих емоцій майже не було позитивних почуттів, що не завадило акторам пройняти кожного глядача в залі своєю історією.

Оксана

Вистава подарувала чудовий настрій. Я сміялась, дивувалась, мене лякали і навіть трохи засмучували. Актори виклались на повну. Я отримала неймовірне задоволення від перегляду вистави. Відчуття ейфорії і легкого сп'яніння довго не відпускали мене. Мені хотілось співати, танцювати, я ще довго відчувала заряд енергії. Вистава про тарганів і про емігрантів. Вірніше про життя тарганів і емігрантів. Вони до речі дуже схожі між собою. Їх намагаються постійно розчавити, потруїти, але це не так все і просто, якщо вони завелись у вашій оселі (таргани) чи в країні (емігранти), то позбутися їх буде досить важко. Сім'я емігрантів, які примусово покинули рідну квартиру, рідну країну і переїхали в Нью-Йорк в очікуванні кращого життя. Але.....але тут вони нікому не потрібні і допомоги чекати не має звідки. Вони як таргани, яких труять постійними допитами еміграційна служба, сусіди, з якими вони весь час сваряться і так і самі вони себе труять себе — безсонням. Воно мучить героїв, переживання не дають заснути і заспокоїтися. Та вони не втрачають надію на покращення умов проживання, мріють про дозвіл на роботу і зелену карту. Події розгортаються навколо сімейної пари актриси і письменника. В їхньому домі живуть таргани по сусідству, але вони не поспішають з ними прощатися. В їхній дім приходять запрошенні і незапрошенні гості, яких я також би назвала тарганами. Вони не приходять з приємними новинами, а навпаки як і таргани шкодять і сунуть усюди свій ніс. Вистава мені дуже, дуже, дуже сподобалась. Починаючи від костюмів головних героїв, декорації, музичного супроводу і як грали актори. Закінчуючи фінальною піснею, яка була дуже вдало підібрана. Актори відіграли на ура. Їм браво. Кожен виклався на повну. Кожен був неперевершений у своєму образі. Я побачила емігрантів, я побачила тарганів. Дуже вдало підібрані костюми героїв, на них я звернула одразу увагу. Ви теж зверніть, костюми з підтекстом. Дуже хочу виділити гру новенької актриси в Золотому театрі, вона була просто неперевершена, як же в неї горіли її божевільні очі. В деяких моментах я сумнівалась, що переді мною жива людина. Неймовірна вистава, яка вражає і захоплює. Це можу сказати сміливо найкраще, що я бачила за останній час. Вистава не відпускає глядача, вона з кожним виходом персонажа набирає обертів. Вона смішна, іронічна, змушує замислитися, захоплює

Наталія

У цій постановці сюжет про звичайних заробітчан має відтінок гостроти. Адже герої не просто шукають кращого життя й реалізації. Вони примусово виїхали з батьківщини й усвідомлюють, що дороги назад немає. Їх ніхто не чекає ні там, ні тут. І все, що підсилює жагу до життя, — спогади й марення про колишні нагороди, визнання й повагу людей… Десь там, далеко, у забутій і закритій країні. А поки ще є світло, надія і спогади. А ще чудова жива музика у кінці, яка наштовхує на роздуми, затягує у темні тісні вулички американських окраїн. Щоб спробувати уявити вихід, іншу долю героїв, момент, коли зусилля могли б їх врятувати. Раджу виставу усім, хто мешкає в Україні. У ній немає повчання й жорсткої позиції щодо тих, хто виїхав. Я знайшла тут роздуми про глибші теми, ніж пошук країни. Це пошук, насамперед себе. І пошук внутрішніх сил у жахливих обставинах.