З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Таргани
Таргани
Таргани
Таргани
Таргани
Таргани
Таргани
Таргани

« Таргани »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Ви коли небудь бачили тарганів? Що ви про них думаєте? Чи ви взагалі про них думаєте?

Таргани надзвичайно цікаві створіння, хоч більшість їх не любить і зневажає. Вони живуть пліч-о-пліч з людиною ось уже тисячі років. Ми бачимо їх на наших кухнях, у під’їздах, на смітниках, в найбідніших будинках і в квартирах міліонерів. Таргани особливо люблять жити у наших головах, адже там тепло, сухо і завжди є чим підживитися.

Ми робимо все, щоб позбутися від них, та вони лиш переходять з одного місця на інше, а інколи з однієї країни в іншу і продовжують жити. Продовжують ходити з нами одними вулицями, їсти нашу їжу, продовжують викликати відразу і роздратування.

А чи можна з тарганами порівняти людей? Чи можна сказати, що емігранти як таргани? Чи митці як таргани? Забагато питань.

Отже ніч, Мангеттен, бідна квартира, двоє емігрантів, які не сплять уже здається цілу вічність і таргани. Чи може там лишились вже тільки таргани?

У виставі присутні сцени паління!

Жанр: іронічно про еміграцію
Тривалість: 2 години
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Призначено на злам

« Призначено на злам »

Капкан фантазій
Клас

« Клас »

Документальна вистава
Сталкери

« Сталкери »

Комедія
Місце для дракона

« Місце для дракона »

Відгуки
Людмила

Вистава досить сучасна, сміливий сценарій, музичний супровід. Були моменти та образи не зовсім зрозумілі, але в цілому вистава жива, слідкувати за героями було цікаво. Після перегляду відчуття неоднозначні, важка тема. Але зачепило, думки після перегляду залишились. Події розгортаються в Манхеттені у квартирі молодої пари мігрантів. Про їхнє життя, проблеми, родинні відносини, їхнє виживання на чужині, та боротьба залишитися жити в "країні можливостей". Сподобалось як показано буденне життя, виживання, страждання, прихований сум за Батьківщиною та розпач, що "чорт зіграв чорний жарт з ними". Тема серйозна, але показано цікаво. Інколи дуже шумна музика, забивала діалоги. Акторський склад "Золотих" грав добре, переконливо. Дуже сподобалась головна героїня, яку грала Катерина Вишнева. Було щиро, відверто, цікаво було спостерігати та милуватися її грою. Їй вірилось, співчувалось, переживалось. Молоді актори Буйлук, Оніщенко, Ковбель, внесли сучасності музичним супроводом та співом. Це внесло "активності подій" в спокійні подружні діалоги головних героїв. Вистава підійде для людей, хто любить сучасні постановки, сміливі неординарні образи та підхід. Хто хоче подивитися про важкий серйозний сюжет з іронічним підходом та музичним супроводом.

Лариса

Це була захоплива і цікава вистава. Ця трагікомедія поставлена за п’єсою польського драматурга Януша Ґловацького «Полювання на тарганів». У вісімдесяті роки молоде подружжя виїхало в США і чекає на «грін карту». Він – відомий польський письменник, який був позбавлений мотивації для творчості. Вона – його дружина, відома в Польщі актриса, яка не може позбутися слов'янського акценту, а тому не може пробитися на американську сцену. З самого початку їх переїзду вони почали страждати безсонням, оскільки нікому не потрібні. Їм не можна працювати, у них не має коштів, щоб оплатити за квартиру, за ними стежить міграційна служба. Вони, разом з тарганами, які живуть у їхній домівці загнані в глухий кут, з якого немає виходу. Тут, у Нью-Йорку вони потрапили в пекло фрустрації і безнадії. Акторський склад тут молодий, але дуже професійний. Кожен з них виклався на всі сто відсотків. Чуттєво і емоційно грала головна героїня – Катерина Вишнева. Дуже переконлива була актриса – Ірина Гришак. Неперевершено зіграв актор – Владислав Оніщенко, який багато разів перевтілювався в різні образи і всі рази я вірила йому! Я не могла відірватися від перегляду. Емоції від перегляду вистави отримала неймовірні.

Вікторія

Сюжет вистави базується на п’єсі польського письменника Януша Гловацького «Полювання на тарганів», у якій він описує свою власну історію життя. Подружня пара переїжджає в США та стає мігрантами, що вічно чекають на «грін карту». Атмосфера вистави — тривожна. У повітрі витає дух невизначеності та напруги. Занепокоєний настрій підкреслює ліжко посеред сцени, що давно вже не використовується за призначенням. На краю сцени лежить телефон, чий дзвінок завжди несе непередбачувані новини. Варто зазначити ще один об’єкт сценічних декорацій — таблички на стелі з підписом «Вихід». Вони починають світитися у найгостріші моменти розмов. У ході вистави акторський склад показав повний спектр людських емоцій: сум, тугу, надію, гнів тощо. Проте, серед цих емоцій майже не було позитивних почуттів, що не завадило акторам пройняти кожного глядача в залі своєю історією.

Оксана

Вистава подарувала чудовий настрій. Я сміялась, дивувалась, мене лякали і навіть трохи засмучували. Актори виклались на повну. Я отримала неймовірне задоволення від перегляду вистави. Відчуття ейфорії і легкого сп'яніння довго не відпускали мене. Мені хотілось співати, танцювати, я ще довго відчувала заряд енергії. Вистава про тарганів і про емігрантів. Вірніше про життя тарганів і емігрантів. Вони до речі дуже схожі між собою. Їх намагаються постійно розчавити, потруїти, але це не так все і просто, якщо вони завелись у вашій оселі (таргани) чи в країні (емігранти), то позбутися їх буде досить важко. Сім'я емігрантів, які примусово покинули рідну квартиру, рідну країну і переїхали в Нью-Йорк в очікуванні кращого життя. Але.....але тут вони нікому не потрібні і допомоги чекати не має звідки. Вони як таргани, яких труять постійними допитами еміграційна служба, сусіди, з якими вони весь час сваряться і так і самі вони себе труять себе — безсонням. Воно мучить героїв, переживання не дають заснути і заспокоїтися. Та вони не втрачають надію на покращення умов проживання, мріють про дозвіл на роботу і зелену карту. Події розгортаються навколо сімейної пари актриси і письменника. В їхньому домі живуть таргани по сусідству, але вони не поспішають з ними прощатися. В їхній дім приходять запрошенні і незапрошенні гості, яких я також би назвала тарганами. Вони не приходять з приємними новинами, а навпаки як і таргани шкодять і сунуть усюди свій ніс. Вистава мені дуже, дуже, дуже сподобалась. Починаючи від костюмів головних героїв, декорації, музичного супроводу і як грали актори. Закінчуючи фінальною піснею, яка була дуже вдало підібрана. Актори відіграли на ура. Їм браво. Кожен виклався на повну. Кожен був неперевершений у своєму образі. Я побачила емігрантів, я побачила тарганів. Дуже вдало підібрані костюми героїв, на них я звернула одразу увагу. Ви теж зверніть, костюми з підтекстом. Дуже хочу виділити гру новенької актриси в Золотому театрі, вона була просто неперевершена, як же в неї горіли її божевільні очі. В деяких моментах я сумнівалась, що переді мною жива людина. Неймовірна вистава, яка вражає і захоплює. Це можу сказати сміливо найкраще, що я бачила за останній час. Вистава не відпускає глядача, вона з кожним виходом персонажа набирає обертів. Вона смішна, іронічна, змушує замислитися, захоплює

Наталія

У цій постановці сюжет про звичайних заробітчан має відтінок гостроти. Адже герої не просто шукають кращого життя й реалізації. Вони примусово виїхали з батьківщини й усвідомлюють, що дороги назад немає. Їх ніхто не чекає ні там, ні тут. І все, що підсилює жагу до життя, — спогади й марення про колишні нагороди, визнання й повагу людей… Десь там, далеко, у забутій і закритій країні. А поки ще є світло, надія і спогади. А ще чудова жива музика у кінці, яка наштовхує на роздуми, затягує у темні тісні вулички американських окраїн. Щоб спробувати уявити вихід, іншу долю героїв, момент, коли зусилля могли б їх врятувати. Раджу виставу усім, хто мешкає в Україні. У ній немає повчання й жорсткої позиції щодо тих, хто виїхав. Я знайшла тут роздуми про глибші теми, ніж пошук країни. Це пошук, насамперед себе. І пошук внутрішніх сил у жахливих обставинах.