Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Тарас »
Пропонуємо вашій увазі дуже контрастну і символічну виставу «Тарас». Дитина, яка не мала й половини можливостей сучасних людей продемонструвала своїм прикладом, що означає боротьба. Це направду історія успіху хлопчика без якого не було б України. Чорне і біле у виставі підкреслює унікальність постаті Тараса Шевченка.
Це майже детективна історія... На початку 20-го ст. в одному із старовинних італійських монастирів знайшли давно забуті рукописи. Виявилось, що знайдені ноти належать руці венеційського композитора Антоніо Вівальді. Так Антоніо Вівальді народився вдруге, а його чарівну музику було знов відкрито для наступних поколінь. Події у виставі відбуваються в трьох вимірах: на початку 20-го ст., коли було знайдено рукописи Вівальді, у 18-му ст. – ескізно висвітлено основні етапи життя маестро, і в наші дні, коли весь світ захоплюється музикою Вівальді. Вимір 18-го ст., знайомить із культурою Венеції того періоду: з її щорічними веселими карнавалами, розкішним вбранням, з одного боку, з іншого боку – із залежністю композиторів від примх моди, з рабським становищем митців, які мали можливості для праці тільки завдяки впливу багатого покровителя. Таким покровителем для Вівальді стала Церква. Події п'єси відбуваються в Італії, Нідерландах та Австрії. Саме в Австрії злиденно закінчились дні маестро на землі. Проте завдяки новому народженню Вівальді в 20-му ст. ми й сьогодні слухаємо його музику, яка вражає навіть найвибагливішого слухача своєю гармонійністю і сучасністю. Унікальна драматична вистава-байопік про життя та творчість геніального італійського композитора Антоніо Вівальді. У виставі використано виключно музику Вівальді. Живий вокал у виконанні драматичних акторів Театру «Маскам Рад». Можливість поринути до унікальної атмосфери Венеції, де народився та жив великий композитор.
Сцени із життя чумаків та їх родин 17 ст. на основі фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних від жителів центральних регіонів України. Окрім, пісень, які заворожують своєю мелодикою та глибокою народною філософією, у виставі також важливе місце займає народна інструментальна музика та хореографія («Танок чумаків», «Сніданок чумаків», «Весільний тропак» та інш.). Цікаві драматичні історії поєднані з тонким та «розумним гумором» завжди підіймає настрій глядача. Український гумор – це точне відображення традицій та звичаїв українського народу. Діалоги пронизані тим невичерпним народним гумором, прислів’ями та приказками, які додають того народного колориту вільних людей, що в котрий раз нам доказує про невмирущість та значимість нашої української національної культури.
Вистава-концерт присвячена сторіччю Молодого театру Леся Курбаса та в ігровій формі розповідає цікаві сторінки історії його заснування. Вистава дає відповідь на багато важливих питань – яким має бути театр, які його цілі та завдання – так, як про це мріяв Л. Курбас разом з іншими засновниками. Ми розповімо вам про вплив Молодого театру Курбаса сторічної давнини на розвиток національного українського театру та його зв'язок із сучасним Молодим театром. «100 років Молодий» – для усіх поціновувачів та шанувальників Молодого театру та театру в цілому. Єдина вистава в театрі, в якій задіяна вся трупа!
За театральними лаштунками ховається найцікавіше! Зайти через парадний вхід до театру може кожен глядач... Але тільки на цій екскурсії ви маєте змогу потрапити туди, де панує творча атмосфера, і де актори готуються вийти на сцену. Ми зайдемо на три сцени театру, де на вас чекатимуть історії сивої давнини, раритетні фото- та відеоматеріали. Ви дізнаєтесь де зберігаються декорації, як працює гримувальний та костюмерний цехи. Побачите надсучасний пульт звукорежисера і процес налаштування світла, почуєте цікаві оповідки від театральних старожилів!
Ця історія заснована на реальних подіях, вони відбулися в Америці у 90-х. Головні герої – двоє хлопців: одного з них востаннє бачили у 1994 році на баскетбольному майданчику у місті Сан-Антоніо, штат Техас, а інший мав дуже дивне хобі – він видавав себе за зниклих безвісти дітей. 36 разів йому вдалося це зробити, поки Інтерпол нарешті його не розшукав. Ці дві долі одного разу перетнулися і змінили життя багатьох.
Радянський і український театральний актор і режисер лялькового театру. Головний режисер Хмельницького академічного обласного театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України. Президент Всеукраїнської громадської організації лялькарів «УНЦМСДТЛ UNIMA – УКРАЇНА» українського національного центру Міжнародної спілки діячів театру ляльок «UNIMA».
У тому ж 1973 році прийнято в акторську трупу Хмельницького обласного театру ляльок, де працював сезон 1973-1974 років.
З червня по листопад 1978 року працював актором Одеського театру ляльок. Після проходження в 1978-1980 роках строкової служби в Радянській армії - актор Хмельницького обласного театру ляльок (1980-1981).
Робота по режисерській спеціальності почалася в Рівненському обласному театрі ляльок, куди потрапив за розподілом на посаду режисера-постановника.
З червня 1989 року на посаді головного режисера Хмельницького обласного театру ляльок. Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Премії Кабінету Міністрів України ім. Л. Українки, лауреат премії НСТДУ ім. Клеха
Театральний художник та художник-живописець, член Національної спілки театральних діячів України, персональний член Міжнародної Спілки діячів театрів ляльок UNIMA .
Батько митця був військовим: дослужився до майора, воював. На пенсію вийшов рано, в 43 роки, тому ще працював у газеті, викладав історію, вчив музиці дітей у дитсадку, у якому мама майбутнього художника була вихователькою. З дитинства Михайло мріяв наслідувати батька та стати військовим. Служив у Радянській армії, де зріс не лише інтелектуально, але й творчо, адже до служби навіть олівця в руках не тримав.
З 1987 року працює головним художником Хмельницького академічного обласного театру ляльок «Дивень».
М. Ніколаєв є лауреатом всеукраїнських та міжнародних фестивалів театрів ляльок.
Батько, Пустовий Тимофій Микифірович, працював у колгоспі садівником, мати, Пустова Текля Йосипівна, працювала у колгоспній ланці.
В 1968 році написав свою першу пісню, а в районній газеті надрукував гуморески.
У 1969 році втупив ло Київської студії естрадно-циркового мистецтва на розмовний відділ.
1970 році був призваний до лав Радянської армії, проходив службу у внутрішніх військах у місті Дніпропетровську. Під час служби брав участь у армійській художній самодіяльності, як музикант ВІА, читець-гуморист. У 1972 році був демобілізований після закінчення строку служби.
У 1973 році був прийнятий на посаду методиста Віньковецького Будинку культури.
У 1975 році нагороджений Золотою медаллю, як лауреат Першого всесоюзного фестивалю самодіяльної художньої творчості.
У 1983 році переїхав до м. Хмельницького і був прийнятий на посаду актора в обласний театр ляльок, на якій працював до 1985 року.
У 1985 році переведений на посаду завідувача музичною частиною театру, на якій працював до 1988року. Написав музику до своїх перших вистав – «Мишкові гулі», «Ох і цей Мицик!», «Лоскутик», «Підступний сірник» та ін.
У 1992 році повернувся у Хмельницький театр ляльок на посаду завідувача музичною частиною на якій працюю по сьогоднішній день.
Впродовж цього періоду написав музику до сорока трьох вистав, які йдуть як у Хмельницькому театрі ляльок, так і у театрах Києва, Вінниці, Львова, Сімферополя, Полтави, Рівного, Луцька та інших міст України.
Заслужена артистка України, провідний майстер сцени, помічник режисера.
Заслужена артистка України Христина Гаврилюк, працює в театрі ляльок з 2002-го року, з 2005-го року, як помічник режисера. Актриса закінчила Львівське державне училище культури і мистецтв за спеціальністю «Народна художня творчість» і здобула кваліфікацію організатора культурно-дозвіллєвої діяльності, режисера театралізованих народних свят і обрядів. А також Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю «Культурологія».
Христина Гаврилюк бере участь у витсавах: «Алі-Баба і розбійники»,«Тарас»,«Бука»,«Золоте курча»,«Сніговички і сонечко», «Я люблю вас, Ромашко», «Таємниці Лісовичка» тощо.
Також пані Христина працює ведучою різноманітних культурних подій та над різними творчими проектами, такими як: «Міні-міс та Міні-містер України».
Актриса працює хореографом у зразковому ансамблі «Родзинка» Личаківського районного дитячого будинку творчості, а також в театрі-кабаре «Леополіс», при Будинку офіцерів.
Актриса планує і надалі пізнавати досвід лялькових театрів Європи, збагачувати власний репертуар і репертуар колективу та вдосконалювати акторську майстерність.
Її життєве кредо – «Не зупинятись на досягнутому!». Як каже сама Христина Гаврилюк – «Даруючи людям здобуту наполегливою працею мистецьку красу, щирість, талант – бачимо довірливі, щасливі очі дітей та їх батьків, у яких вдячність, радісний сміх, оплески… Бути потрібною людям – це велике щастя!».
Провідний майстер сцени Львівського академічного обласного театру ляльок.
З 1977-го року працює у Львівському академічному обласному театрі ляльок.
В’ячеслав Курилко закінчив Харківський інститут мистецтв ім. І. Котляревського, відділення – актор театру ляльок.
З 1975 по 1977 – працював у республіканському театрі ляльок «Лікуріч» у Молдові. Після цього повернувся у Львів, де з 1977-го року активно працює.
Деякі з його робіт:
«Дорога до Вифлеєму» – господар, Мавпа;
«Садок вишневий» – Тарас, оповідач;
«Лисичка, Котик і Півник» – Котик;
«Золоторогий олень» – Король;
«Знайдена лялька» – Черевик, Прибиральник, Сміттємонстр;
«Два леви» – Лев Данилович, Вовк;
«А де ж п’яте» – Півень, Осел та багато інших.
Провідний майстер сцени Львівського академічного обласного театру ляльок. Помічник режисера.
Пані Слава працює у нашому театрі починаючи з 1972-го, коли у червні її взяли акторкою допоміжного складу.
Будучи ще школяркою, займалась у ляльковому гуртку, при Будинку Будівельників у м. Львів. Після закінчення 10-го класу школи-інтернату, керівниця гуртка «Світлячок» – Луганська Валерія Миколаївна привела її до керівництва театру ляльок, після чого і почалась творча кар’єра акторки.
Працюючи в театрі, пані Слава паралельно здобувала освіту в Ленінградському державному інституті театру, музики і кіно (нині Санкт-Петербургський державний інститут сценічних мистецтв), куди вступила у 1990-му році, а через півтора року перевелась до Харкова, в інститут мистецтв ім. Котляревського на кафедру театру ляльок, яку закінчила вже у 1995-му році.
Провідний майстер сцени Львівського академічного обласного театру ляльок.
Розпочинав свою творчу діяльність у Львівському палаці піонерів, у ляльковому театрі «Буратіно». У 1986-му закінчив Дніпровське державне театральне училище та здобув кваліфікацію «актор театру ляльок». З 5-го березня цього ж року по 1995-й рік працював у Львівському академічному обласному театрі ляльок на посаді актор театру ІІ категорії. З 1995-го по 1998-й навчався у Харківському інституті мистецтв та здобув «режисер театру ляльок». З 1999-го по 2000-й рік працював у театрі «І люди, і ляльки», де створив чимало цікавих образів та поставив, як режисер, різдв’яну казку «Чарівна ніч». Але творча доля пана Михайла знову повернула до Львівського театру ляльок у 2000-му році, де він працює і до сьогодні.
У львівському академічному обласному театрі ляльок працює з 1996-го року.
Отримав освіту у Київському національному університеті театру, кіно і телебаченні ім. Карпенка-Карого.
Будівлю, в якій зараз знаходиться Львівський театр ляльок, збудували приблизно в 1914-му році, як Ремісничу палату. Тут проводились зібрання всіх ремісників Львова та області.
Але через нестабільну ситуацію, котра виникла у зв’язку з Першою світовою війною, після глибокої фінансової кризи багато приміщень здавалося в оренду, Реміснича палата не була винятком. Підприємець Марек Парізер орендував великий зал Ремісничої палати і 1926-го року облаштував тут кінотеатр «Штука» на 290 глядацьких місць, а у міжвоєнний період великий зал було передано у використання Кінотеатру «Балтик». До 1941-го змінювались власники залу, але завжди функціонував кінотеатр.
В наші дні, у театрі на стелі досі збереглися фрагменти автентичного вітража у стилі сецесія і неймовірна ковка. За дзеркалом колись також був вітраж. Через ці два вітражі у фойє потрапляло багато денного світла.
Засновницею і першою головною режисеркою Львівського театру ляльок була Антоніна Мацкевич. Вона два роки проходила навчання в акторські студії Леся Курбаса – найвідомішого і свого часу найпрогресивнішого режисера і теоретика українського театру.
В 1940-му році разом зі своїм чоловіком Сергієм Стешенком вона заснувала Будинок народної творчості, де навчала дітей і молодь акторської майстерності. А вже в 1945-му році, разом із сформованою за цей час маленькою трупою, розпочав свою діяльність Львівський театр ляльок. Спочатку у складі Львівського театру ляльок було лише сім акторів, столяр, скульптор, художник, акомпаніатор та кравчиня.
Свою першу виставу «Гусеня», режисером якої була Антоніна Мацкевич, театр показав 8-го квітня 1945-го року.
Цікаво те, що пані Антоніна мала свою філософію, яку приховувала від радянської влади. Часто, на гастролях перед виставою був вступ , який розігрувався лялькою Королем Данилом і його сином Левом. Саме королевича Лева, пані Антоніна зобразила на логотип театру і для радянської влади назвала Івасиком Телесиком. Королевич Лев був у середині щита – герба, який увінчувався трьома вежами. В особливо тяжких часах, заставляли замалювати середній зубець, щоб не нагадував тризуб.
Сьогодні в репертуарі понад 20 різних вистав. З 2017 року команда театру працює над розвитком напрямів діяльності та створенням окремих проектів як для дітей, так і для дорослих.
« Тарас »
