« Тарас »
Пропонуємо вашій увазі дуже контрастну і символічну виставу «Тарас». Дитина, яка не мала й половини можливостей сучасних людей продемонструвала своїм прикладом, що означає боротьба. Це направду історія успіху хлопчика без якого не було б України. Чорне і біле у виставі підкреслює унікальність постаті Тараса Шевченка.
« Рудий коханець. Вівальді – нотний портрет »
« 100 років Молодий »
« Чумацький шлях »
« За лаштунками Молодого »
Екскурсія
« Піноккіо, або історія про те, як стати людиною »
Театральний художник та художник-живописець, член Національної спілки театральних діячів України, персональний член Міжнародної Спілки діячів театрів ляльок UNIMA .
Батько митця був військовим: дослужився до майора, воював. На пенсію вийшов рано, в 43 роки, тому ще працював у газеті, викладав історію, вчив музиці дітей у дитсадку, у якому мама майбутнього художника була вихователькою. З дитинства Михайло мріяв наслідувати батька та стати військовим. Служив у Радянській армії, де зріс не лише інтелектуально, але й творчо, адже до служби навіть олівця в руках не тримав.
З 1987 року працює головним художником Хмельницького академічного обласного театру ляльок «Дивень».
М. Ніколаєв є лауреатом всеукраїнських та міжнародних фестивалів театрів ляльок.
Батько, Пустовий Тимофій Микифірович, працював у колгоспі садівником, мати, Пустова Текля Йосипівна, працювала у колгоспній ланці.
В 1968 році написав свою першу пісню, а в районній газеті надрукував гуморески.
У 1969 році втупив ло Київської студії естрадно-циркового мистецтва на розмовний відділ.
1970 році був призваний до лав Радянської армії, проходив службу у внутрішніх військах у місті Дніпропетровську. Під час служби брав участь у армійській художній самодіяльності, як музикант ВІА, читець-гуморист. У 1972 році був демобілізований після закінчення строку служби.
У 1973 році був прийнятий на посаду методиста Віньковецького Будинку культури.
У 1975 році нагороджений Золотою медаллю, як лауреат Першого всесоюзного фестивалю самодіяльної художньої творчості.
У 1983 році переїхав до м. Хмельницького і був прийнятий на посаду актора в обласний театр ляльок, на якій працював до 1985 року.
У 1985 році переведений на посаду завідувача музичною частиною театру, на якій працював до 1988року. Написав музику до своїх перших вистав – «Мишкові гулі», «Ох і цей Мицик!», «Лоскутик», «Підступний сірник» та ін.
У 1992 році повернувся у Хмельницький театр ляльок на посаду завідувача музичною частиною на якій працюю по сьогоднішній день.
Впродовж цього періоду написав музику до сорока трьох вистав, які йдуть як у Хмельницькому театрі ляльок, так і у театрах Києва, Вінниці, Львова, Сімферополя, Полтави, Рівного, Луцька та інших міст України.
Заслужена артистка України, провідний майстер сцени, помічник режисера.
Заслужена артистка України Христина Гаврилюк, працює в театрі ляльок з 2002-го року, з 2005-го року, як помічник режисера. Актриса закінчила Львівське державне училище культури і мистецтв за спеціальністю «Народна художня творчість» і здобула кваліфікацію організатора культурно-дозвіллєвої діяльності, режисера театралізованих народних свят і обрядів. А також Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю «Культурологія».
Христина Гаврилюк бере участь у витсавах: «Алі-Баба і розбійники»,«Тарас»,«Бука»,«Золоте курча»,«Сніговички і сонечко», «Я люблю вас, Ромашко», «Таємниці Лісовичка» тощо.
Також пані Христина працює ведучою різноманітних культурних подій та над різними творчими проектами, такими як: «Міні-міс та Міні-містер України».
Актриса працює хореографом у зразковому ансамблі «Родзинка» Личаківського районного дитячого будинку творчості, а також в театрі-кабаре «Леополіс», при Будинку офіцерів.
Актриса планує і надалі пізнавати досвід лялькових театрів Європи, збагачувати власний репертуар і репертуар колективу та вдосконалювати акторську майстерність.
Її життєве кредо – «Не зупинятись на досягнутому!». Як каже сама Христина Гаврилюк – «Даруючи людям здобуту наполегливою працею мистецьку красу, щирість, талант – бачимо довірливі, щасливі очі дітей та їх батьків, у яких вдячність, радісний сміх, оплески… Бути потрібною людям – це велике щастя!».
Провідний майстер сцени Львівського академічного обласного театру ляльок.
З 1977-го року працює у Львівському академічному обласному театрі ляльок.
В’ячеслав Курилко закінчив Харківський інститут мистецтв ім. І. Котляревського, відділення – актор театру ляльок.
З 1975 по 1977 – працював у республіканському театрі ляльок «Лікуріч» у Молдові. Після цього повернувся у Львів, де з 1977-го року активно працює.
Деякі з його робіт:
«Дорога до Вифлеєму» – господар, Мавпа;
«Садок вишневий» – Тарас, оповідач;
«Лисичка, Котик і Півник» – Котик;
«Золоторогий олень» – Король;
«Знайдена лялька» – Черевик, Прибиральник, Сміттємонстр;
«Два леви» – Лев Данилович, Вовк;
«А де ж п’яте» – Півень, Осел та багато інших.
Провідний майстер сцени Львівського академічного обласного театру ляльок. Помічник режисера.
Пані Слава працює у нашому театрі починаючи з 1972-го, коли у червні її взяли акторкою допоміжного складу.
Будучи ще школяркою, займалась у ляльковому гуртку, при Будинку Будівельників у м. Львів. Після закінчення 10-го класу школи-інтернату, керівниця гуртка «Світлячок» – Луганська Валерія Миколаївна привела її до керівництва театру ляльок, після чого і почалась творча кар’єра акторки.
Працюючи в театрі, пані Слава паралельно здобувала освіту в Ленінградському державному інституті театру, музики і кіно (нині Санкт-Петербургський державний інститут сценічних мистецтв), куди вступила у 1990-му році, а через півтора року перевелась до Харкова, в інститут мистецтв ім. Котляревського на кафедру театру ляльок, яку закінчила вже у 1995-му році.
Провідний майстер сцени Львівського академічного обласного театру ляльок.
Розпочинав свою творчу діяльність у Львівському палаці піонерів, у ляльковому театрі «Буратіно». У 1986-му закінчив Дніпровське державне театральне училище та здобув кваліфікацію «актор театру ляльок». З 5-го березня цього ж року по 1995-й рік працював у Львівському академічному обласному театрі ляльок на посаді актор театру ІІ категорії. З 1995-го по 1998-й навчався у Харківському інституті мистецтв та здобув «режисер театру ляльок». З 1999-го по 2000-й рік працював у театрі «І люди, і ляльки», де створив чимало цікавих образів та поставив, як режисер, різдв’яну казку «Чарівна ніч». Але творча доля пана Михайла знову повернула до Львівського театру ляльок у 2000-му році, де він працює і до сьогодні.
У львівському академічному обласному театрі ляльок працює з 1996-го року.
Отримав освіту у Київському національному університеті театру, кіно і телебаченні ім. Карпенка-Карого.
Будівлю, в якій зараз знаходиться Львівський театр ляльок, збудували приблизно в 1914-му році, як Ремісничу палату. Тут проводились зібрання всіх ремісників Львова та області.
Але через нестабільну ситуацію, котра виникла у зв’язку з Першою світовою війною, після глибокої фінансової кризи багато приміщень здавалося в оренду, Реміснича палата не була винятком. Підприємець Марек Парізер орендував великий зал Ремісничої палати і 1926-го року облаштував тут кінотеатр «Штука» на 290 глядацьких місць, а у міжвоєнний період великий зал було передано у використання Кінотеатру «Балтик». До 1941-го змінювались власники залу, але завжди функціонував кінотеатр.
В наші дні, у театрі на стелі досі збереглися фрагменти автентичного вітража у стилі сецесія і неймовірна ковка. За дзеркалом колись також був вітраж. Через ці два вітражі у фойє потрапляло багато денного світла.
Засновницею і першою головною режисеркою Львівського театру ляльок була Антоніна Мацкевич. Вона два роки проходила навчання в акторські студії Леся Курбаса – найвідомішого і свого часу найпрогресивнішого режисера і теоретика українського театру.
В 1940-му році разом зі своїм чоловіком Сергієм Стешенком вона заснувала Будинок народної творчості, де навчала дітей і молодь акторської майстерності. А вже в 1945-му році, разом із сформованою за цей час маленькою трупою, розпочав свою діяльність Львівський театр ляльок. Спочатку у складі Львівського театру ляльок було лише сім акторів, столяр, скульптор, художник, акомпаніатор та кравчиня.
Свою першу виставу «Гусеня», режисером якої була Антоніна Мацкевич, театр показав 8-го квітня 1945-го року.
Цікаво те, що пані Антоніна мала свою філософію, яку приховувала від радянської влади. Часто, на гастролях перед виставою був вступ , який розігрувався лялькою Королем Данилом і його сином Левом. Саме королевича Лева, пані Антоніна зобразила на логотип театру і для радянської влади назвала Івасиком Телесиком. Королевич Лев був у середині щита – герба, який увінчувався трьома вежами. В особливо тяжких часах, заставляли замалювати середній зубець, щоб не нагадував тризуб.
Сьогодні в репертуарі понад 20 різних вистав. З 2017 року команда театру працює над розвитком напрямів діяльності та створенням окремих проектів як для дітей, так і для дорослих.
« Тарас »
