Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Написана у 60-ті роки ХХ століття п’єса всесвітньо відомого польського драматурга Славомира Мрожека «Танго» сприймається нині напрочуд сучасною, ніби змальованою з нашого сьогодення.
Події вистави відбуваються в будинку, де мешкають колоритні представники кількох поколінь. Батьки Артура – бунтарі минулих років, противники підвалин і традицій. Його бабуся і дядечко – колишні аристократи, які, звільнившись від шляхетських умовностей, тепер із захватом ріжуться в карти із сумнівним типом на ім’я Едик. Студент університету Артур бунтує проти часу своїх предків, що позбавили соціум усіх норм поведінки і спричинили до безладу. Але його намагання відформатувати довколишній світ насторожує, оскільки може призвести до диктаторських наслідків.
Фінальна сцена вистави «Танго» спонукає замислитись: пошук нових форм, жива ідея чи влада над життям і смертю – що зможе повернути світ до порядку?
Літня пара опиняється на межі банкрутства і залишається без житла. Єдині, хто може їм допомогти – п'ятеро дорослих дітей. Але жоден з них не має достатньо місця в будинку, аби поселити у себе одразу двох. Тому батьків селять нарізно за тисячі кілометрів один від одного. Мешкаючи серед дітей та онуків, ці двоє вперше опиняються на самоті. В давні часи батьків, які вже не могли утримувати себе, діти скидали зі скелі. Хто знає, може, це краще, ніж розлучати тих, хто прожив у любові п’ятдесят років. Щемлива історія стосунків батьків та дітей в сумній комедії про справжні сімейні цінності.
Нібито нічого несподіваного не віщувала звичайна сімейна вечеря, але саме вона одного разу перевернула з ніг на голову життя близьких людей. Нікому і до тями не прийшло, що банальний, на перший погляд, вибір імені дитині так гостро зачепить усіх членів родини, що вони вивернуть душу назовні і виплеснуть свою нестримну, накопичену напругу, розчарування та сумніви. Як вирішиться цей несподіваний випадок, який первісно виявився на кшталт безвинного жарту, чому він усіх навчить, з чим допоможе впоратися, аби врегулювати конфлікт, глядач дізнається наприкінці вистави!
Вони майже все життя були поруч. Вони пережили злети і падіння у своєму житті. Вони разом підіймалися з самого дна до вершин. Але одна завжди була у світлі прожекторів, а інша у тіні. Дві сестри, дві різні долі. Ця історія про життя сестри легендарної Едіт Піаф – Сімони Берто! Так, історія не про популярність славнозвісної співачки, а про те, що завжди залишалося за лаштунками, про те, яку важливу роль грала Сімони в житті Едіт. Ця історія про Сімону Берто, жінку, як завжди залишалась за кадром.
Не можеш ти зрости, як дуб чи осокір, – Не вийся вколо них, у власну силу вір, І хоч зостанешся при вирості малому, Будь зобов'язаний собі лише самому...
Вистава "Всі мої сини" - перше звернення театру до драматургії уславленого американського драматурга, лауреата Пулітцерівської премії Артура Міллера. Вперше виставу за цією п'єсою було показано на Бродвеї 1947 року. Тоді Артур Міллер і режисер постановки Елія Казан отримали першу в історії премію "Тоні". Виставу було зіграно більше трьохсот разів. П'єса "Всі мої сини" прославила Міллера і зробила його одним з найпопулярніших драматургів сучасності. Сюжет п'єси засновано на реальних подіях. Історія сімейної драми фабриканта ще раз стверджує всесвітній закон: "ніщо в житті не минає без наслідків". Родина чекає з війни зниклого безвісти сина, майже втративши надії. Зникнення молодого льотчика виявляється результатом фатальної помилки його ж батька, який постачав браковані комплектуючі до військових літаків. Справжня любов між нареченою зниклого льотчика і його молодшим братом піддається осуду як ганебна, зрадницька і небезпечна для сімейного добробуту. У п'єсі істина родинних відносин підміняється спрагою збагачення, а наслідки цієї підміни виявляються незворотними. Фото та анотації надано театром.
У 1983 р. закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого, після закінчення якого працював у Чернігівському облмуздрамтеатрі артистом драми. З 1989 по 1996 рр – у Чернігівському облтеатрі для дітей та молоді.
З 1996 по 2002 р. працював режисером-постановником Чернігівського театру ім. Т.Г.Шевченка. З 2010 р. Бакіров А.Р. призначений на посаду художнього керівника – головного режисера Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка.
Успішна участь його вистав у Всесоюзному фестивалі класичної драматургії у Москві (Росія, 1990), Міжнародному театральному фестиваль «Херсонеські ігри» у Севастополі (1997), Міжнародному фестивалі експериментальних театрів у Каїрі (Єгипет, 1997), Міжнародному Шекспірівському фестивалі у Гданську (Польща, 1997), Міжнародному театральному фестивалі, присвяченому 100-річчю від дня народження Федеріко Гарсіа Лорки у Москві (Росія, 1997), фестивалі «Міжнародна Академія Мистецтв» в Одесі (1998) та багатьох інших.
За великі творчі досягнення, значний внесок у розвиток українського національного театрального мистецтва А.Бакірова у 2001 р. було нагороджено премією «Експеримент» Спілки театральних діячів України, у 2005 р. – срібною медаллю Академії Мистецтв України, у 2012 р. присвоєно почесне звання «Заслужений артист України».
Вистава «Комедія помилок» (В.Шекспіра) у його постановці була відзначена серед кращих на фестивалі «Золоті оплески Буковини»-2015, а на XVIII Міжнародному театральному фестивалі «Мельпомена Таврії» (Херсон, 2016) здобула Гран-прі фестивалю.
У 2016 р. поставлена ним вистава «Ніч перед Різдвом» за повістю М.Гоголя на фестивалі комедії «Золоті оплески Буковини» (Чернівці) стала переможцем у номінаціях «кращий режисерський задум та втілення» і «краще музичне вирішення вистави», а також «Кращий акторський ансамбль» на Міжнародному театральному фестивалі «Біла вежа» (Брест, Білорусь).
Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж. В театрі працює з 2011 року. Лауреат обласної Премії імені Михайла Коцюбинського (2015 р.)
У 1984 році закінчила акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого і за призначенням прийшла на посаду артистки драми до Чернігівського театру імені Т. Г. Шевченка.
Провідний майстер сцени. Заслужена артистка України (2016)
У минулі роки зіграла такі ролі: Уляна – «Іваном звуть його» за О. Довженком, Люся – «Операція «Багатоженець» А. Делендика, Джульєтта – «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, Галя – «Циганка Аза» М. Старицького, Ярина – «На Івана Купала» М. Стельмаха, Титанія – «Сон літньої ночі» В. Шекспіра, Женя – «Яма» («Женя») за О. Купріним, Бічі – «Людина і джентльмен» Едуардо де Філіппо, Маша – «Три сестри» А. Чехова. У 2002 році О. Гребенюк пішла до Донецького обласного театру, а восени 2010-го повернулася до Чернігівського. Знову дебютувала на чернігівській сцені у ролі Жаклін в комедії «Французька вечеря» Марка Камолетті.
В театрі працює з 1988 року. Має вищу освіту – у 2011 році закінчила Київський університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
Провідний майстер сцени. Заслужена артистка України (2016)
На чернігівській сцені створила такі образи, як Елла Делей – «Тітка Чарлея» за п’єсою Брандона Томаса, Сюзон – «Вісім люблячих жінок» Робера Тома, Лаура Карльє – «Заручини по-французьки» Клода Маньє, Пеппі – «Пеппі Довгапанчоха» за Астрід Ліндгрен, Маріанна – «Золушка» Є. Шварца, Садівниця – «Новорічна примха принцеси» С. Ципіна.
В Чернігівському обласному театрі працюєз 1996 року. Має середню спеціальну освіту – у 1987 роцізакінчив Дніпропетровське театральне училище, після чого працював у Чернігівському молодіжному театрі.
Провідний майстер сцени. Заслужений артист України (2016)
За час роботи на сцені обласного театру зіграв такі ролі, як Деметрій – «Сон літньої ночі» В. Шекспіра, Тузенбах – «Три сестри» А. Чехова, Манілов – «Мертві душі» М. Булгакова за поемою М. Гоголя, Кароль – «Ідентифікація танго» («Кароль») С. Мрожека, Мольєр – «Мольєр» М. Булгакова, Дон Жуан – «Камінний господар» Лесі Українки.
В театрі працює з 1978 року. Лауреат премії Національної спілки театральних діячів України імені Марії Заньковецької (2010 рік).
На чернігівській сцені у минулі роки грала такі ролі, як Юнона – «Енеїда» І. Котляревського, Анна – «101-й кілометр» О. Галіна, Шанель – «Вісім люблячих жінок» Р. Тома, Одарка – «Фараони» О. Коломійця, Коробочка – «Мертві душі» М. Булгакова за поемою М. Гоголя.
У 2010 р. була удостоєна мистецької премії імені Марії Заньковецької Національної Спілки театральних діячів України.
Артист драми Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Народний артист України (2013).
Народився 5 червня 1950 року в с. Морівськ Козелецького району на Чернігівщині. Закінчив Городнянську середню школу-інтернат (1967 р.). В армії служив в ансамблі Київського військового округу.
Театральну студію при Київському театрі оперети та Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (2011 р.), викладачі з фаху Веселовська Г.І., Липківська Г.К., Загурська Е.В. Працював у театрі опери та балету.
З 1971 р. — в Чернігівському театрі імені Т. Г. Шевченка спочатку артистом балету, потім перейшов на драматичні ролі.
Зіграв понад сто різнопланових ролей у різножанрових виставах. Актор з майстерним виконанням високохудожніх сценічних образів. Його манері притаманні психологічна виразність і переконливе зображення драматичних героїв.
Особливою сторінкою професійної творчості В. Судака є його активна участь у концертних програмах театру. Він є одним з постійних ведучих щорічних фестивалів «Слов’янські театральні зустрічі» у Чернігові, а також культурно-мистецьких та святкових урочистих заходів державного і регіонального рівнів.
Закінчив Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника. Працював в Коломийському драматичному театрі ім. І.Озаркевича. У Чернігівському театрі працює з 2017 року.
Закінчила Дніпропетровський театрально-художній коледж за спеціальністю «Акторське мистецтво». В Чернігівському обласному академічному українському музично-драматичному театрі ім.Тараса Шевченка працює з 2019 року.
Один із найстаріших театрів в Україні серед обласних театрів, створених у 1920-ті роки під час українізації в УРСР. Єдиний театр в Україні, котрий носить ім’я Тараса Шевченка з самого свого заснування.
Засновано у травні 1926 р. у м. Єлисаветград (згодом Кіровоград, нині Кропивницький) як пересувний Робсільтеатр імені Т.Г. Шевченка внаслідок реорганізації робітничого драматичного гуртка при Єлисаветградському машинобудівному заводі «Червона зірка».
У 1933 р. Наркомат освіти УРСР відрядив шевченківців у повному складі для обслуговування населення новоутвореної Чернігівської області. На початку 1934 року він переходить на становище стаціонарного сценічного колективу і отримує статус обласного державного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка.
У листопаді 1959 р. відбулося відкриття нового театрального сезону в новозбудованому приміщенні театру.
У 2001 р. за високі творчі досягнення та у зв’язку з 75-річчям Чернігівському обласному українському музично-драматичному театру імені Т.Г. Шевченка було надано статус академічного.
З травня 2015 р. заклад очолює генеральний директор театру, заслужений діяч мистецтв України Сергій Мойсієнко, художнє керівництво колективом здійснює заслужений артист України Андрій Бакіров.
Офіційний хештег: #ChernihivTheatre Додатковий хештег: #CheDram