« Ми навчимося пекти пироги »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
4.1

Він поїхав... і завмерло життя в мансарді міського художника. Він забрав із собою смак того життя, яке здавалося їм справжнім. Зіткнення реального світу зі світом мрій, з прагненням до постійного пошуку свого ідеалу. Чи здійснений він взагалі в нашому житті? Чи може людина стати щасливою з «синицею» в руках, або так і залишиться з нею неспокійною, весь час заглядаючи в небо, в очікуванні свого «журавля»? Вибір, наслідки якого, звернуться до кожного з проханням оплатити рахунки. Чи витримають випробування молоді хлопці, що тільки знайомляться з життям, тільки намагаються навчитися бути щасливими.

Жанр: мелодрама
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Авторка музичного оформлення
Авторка музичного оформлення
Сценограф
Керівник постановки
Хореографиня
Художниця по костюмах
Художник з освітлення
Звукорежисер
Звукооператор
Звукооператор
Декоратор
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
День тиші
Шило на Мило
Слава героям
Циганочка з виходом
Емігранти
Відгуки
Вікторія

Сьогодні відбулось моє знайомство з Новим українським театром. Театр позиціонує себе як центр мистецтв, театр для всієї родини. Дійсно, у фойє дуже багато афіш вистав як для дорослих, так і для малечі. Театр камерний, затишний, з доброзичливими привітними робітниками та приємною атмосферою. Мені пощастило подивитися мелодраму «Мы научимся печь пироги...». Раніше вистава мала назву «Только имя...», але минулого року була перейменована. Поставлена за п‘єсою петербурзького драматурга Ольги Зверліної «Только имя в застывшем воздухе...». П‘єса виконується мовою оригінала - російською. Тема п‘єси - людина та творчість, людина та постійні пошуки щастя. Після смерті матері юна дівчина Влада розшукує свого брата, художника Валерія, якого не бачила жодного разу в своєму житті. Дівчина потрапляє в творчу середу, середу його друзів, переймається духом театрального світу. Образ Валериного друга, загадкового та невловимого Ніклича (який так і залишився поза сценою, перебуваючи лише в нашій уяві) ніби веде її через випробування, помилки, через глибокі роздуми - що залишиться після нас у цьому житті?... Справи, речі, спогади - або тільки ім‘я... ім‘я, що застигло в повітрі... Хочеться подякувати молодим, але талановитим акторам за чудову гру! Майже всі вони випускники акторської майстерні засновника та режисера Нового українського театру Віталія Кіно. Бажаю театру та його акторам творчих успіхів та вдячних глядачів!