Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Драматична комедія з життя гаджетів про декілька сімейних пар, які дружили сім'ями багато років, а потім на одній із сімейних вечірок вирішили влаштувати дружню гру – покласти свої телефони на стіл і зачитувати вголос, все що на них приходить. Даремно ...
Хто ти, без свого смартфона? Хто ти, в своєму смартфоні? Хто ти?
Увага: можливо неконтрольоване залипання в цю виставу. Swipe Left
Життя абсурдне. Але це якщо підходити до нього з раціональної точки зору. Тобто з точки зору, що існує якась об'єктивна реальність з якимось об'єктивно правильним змістом. Як тільки ми визнаємо абсурдність світоустрою, ми приходимо до розуміння того, що раз не існує абсолютно правильного сенсу для життя, то ми в силах вибирати і вкладати свій сенс в життя взагалі і у всі події, що відбуваються в ньому, зокрема. Наприклад, вважати життя не абсурдом, а розвагою, грою. Або, наприклад, зараз прийнято вважати, що раз ми живемо у світі, що прискорюється, то нам теж потрібно прискорюватися, інакше ми будемо не встигати за ним. Так ось виявляється, що ми маємо право зробити протилежний висновок – що для того, щоб встигати за світом, нам потрібно, навпаки, сповільнюватися, і ми в силах домогтися підтвердження цього. Розказана автором історія про простий життєвий любовний трикутник, розказана мовою театру абсурду, може бути розглянута не як вирок Людині (Людству), а як вирок раціональному розуму Людини. Таким чином можна сформулювати мету проекту – абсурдистську (читай - декадентську) п'єсу поставити як життєстверджуючу, – таку, що несе позитивне осмислення, подію. Вистава поставлена на першому етапі англійською, на другому – в неї паралельно вводиться український текст.
Ви пам’ятаєте ті дні, коли ви були підлітком? Ми майже точно знаємо, що у вас є чудові спогади про ті часи, правда? Ми такі маємо… Але не завжди все було так прекрасно ... Уявіть тепер: ви, підліток, знову живете в маленькому місті десь у США в 70-х роках. Девід Боуї тільки починаю свою кар’єру, життя сповнене кольорів і фантазій ... Але ви... Ви відрізняєтесь… Хочете знати, що далі? Ми прагнемо, щоб ви відчули історію повністю, тому, перш ніж приїхати, обов’язково послухайте музику стилю Glam Rock. А якщо ви ще й одягнете якийсь елемент одягу 70-х, отримаєте маленький подаруночок.
DoNothing – це анти утопічні пригоди у підсвідомість. DoNothing – це історія про людину, яка бореться з тривогою, страхом та намагається досягти свободи. DoNothing – постановка, яка заснована на сучасній німецькій п’єсі «Собака, ніч та ніж». М. протагоніст, котрий з’являється у місті, де кожен одержим ідеєю з’їсти когось, тим чи іншим шляхом. Два інших актори втілюють усі страхи перевертнів. Елементи фізичного театру, жах, трилер, нуар, романтична комедія, вестерн разом з Францем Кафкою – все це в поєднанні з оригінальним гумором.
«Ashes to ashes» – вистава на основі п’єси, яка була написана Гарольдом Пінтером у 1996 році. Це бесіда між чоловіком та жінкою (Девідом і Ребекою), в якій вони намагаються знайти правду. Проте кожен з них має свою правду, своє минуле та сприйняття навколишнього світу, що заважає їм знайти шлях один до одного. Незважаючи на те, що вони сидять у затишній вітальні і їхнє життя здається досконалим, вони не можуть знайти комфорту один в одному. Насильство, яке тече через їхнє теперішнє життя – це відображення багатьох травм усіх минулих поколінь і нічого не можна змінити доки вони це не відпустять.
Що ти будеш робити, якщо випадково зустрінеш своє перше кохання? Запропонуєш сходити на каву чи швидко пройдеш повз, наче не впізнавши? Чи ти досі відчуватимеш щось до цієї людини? Чи спробуєш розтопити лід і просто поговорити? Джим: Це трохи смішно, втім... Знаєш, ні з ким не було так як з тобою. Просто ностальгія, але... Аманда: У мене так само. Джим і Аманда випадково зустрілись через 20 років після того, як розійшлись. Що буде значити для них ця зустріч? Перше кохання вічно живе (закреслено) помирає?
'Swipe LEFT" - вистава повністю англійською мовою, що є доволі рідким явищем для Києва, та і взагалі поки що для всіх міст України. Якісна вистава англійською є ще більш рідким явищем. Цей перфоманс дуже якісно і цікаво продуманий, виходячи в основному з режисерської роботи. Проте крім цього, я не можу сказати, що мені дуже сподобався сюжет вистави, що мене взагалі вона дуже заціпила. Хоча сюжет доволі актуальний: все наше життя у смартфоні, і це доволі легко виявити. Вистава зроблена за мотивами фільму ''Ідеальні незнайомці" італійського режисера Паоло Дженовезе: друзі збираються разом і раптом вирішують пограти у гру - всі вхідні дзвінки та смс зачитуються уголос. Таким чином, вилазять усі скелети зі шкафів та руйнуються життя. Лише з поміччю маленької коробочки - смартфона. У виставі багато незвичайних сценічних рішень, наприклад, тенісні ракетки замість телефонів, а тенісні м'ячики - смски, які герої один одному без кінця пересилають. Якось обривчасто окреслені історії персонажів, незавершені. Не зрозуміло до чого режисер прийшов у кінці вистави. Загалом, беручи до уваги, що це була прем'єра, та не дивлячись на проріхи в акторській роботі та драматургії, я думаю, що у вистави є великий потенціал для розвитку, вона знайде свою аудиторію, для декотрі сцени будуть дуже сильно нагадувати їхне особисте життя. І шокувати.
Ми не можемо уявити своє життя без смартфону: інстаграм, фейсбук, твітер, меседжери настільки звичні речі, без яких не починається ранок і не закінчується вечір. Смартфон - річ, яка з нами завжди й повсюди, яка зберігає наші таємниці, бажання ... В основі вистави "Swipe Left" зустріч друзів, які, на перший погляд, настільки близькі, що готові поділитися своїми откровенним - смартфоном. Кожний вхідний виклик має бути прийнятий так, щоб його чули усі, кожна смс, електронний лист читається вголос. Саме ця гра "скажи правду" і її наслідки зображуються у даній п'єсі. Може здатися, що корінь усього зла є той мобільний телефон, залежність від нього. Але на мою думку, це лише інструмент, спосіб. Не було його - було б щось інше. В даній виставі порушується ряд актуальних життєвих: відносини в сім'ї, сексуальна культура підлітків, ставлення людей до сексменшин, а найголовніше - це проблеми довіри, брехні, зради. Раджу переглянути дану виставу тим, хто любить швидку зміну подій, якісний гумор і хоче подумати над філософськими питаннями, які криються в простій буденності.
Семеро друзів зустрічаються на домашній вечірці. В жарт вони вирішують пограти в гру, щоб з'ясувати, чи є якісь в них секрети один від одного. Кожен кладе телефон на стіл. Як тільки хтось отримує повідомлення - має зачитати його вголос, надходить дзвінок - ввімкнути гучномовець. Здавалось би що вони близькі люди і відкриті один перед одним, але проста розвага показала, що ховається в кожного за душею. Вистава Swipe left - життєва драма з елементами комедії. Вона дає великий простір для роздумів і ставить до глядача багато запитань. Після перегляду задумуєшся, чи дійсно добре ти знаєш своїх близьких, чи варто довіряти один одному і порушувати особисті кордони. Червоною ниткою через усю історію проходить тема використання сучасних гаджетів, які не тільки роблять наше життя краще, але й можуть його зіпсувати. Звичайно, якщо вам є що приховувати... Якщо ви любите неочікувані повороти, захоплюючий сюжет і ваша англійська із нот бед, тоді раджу переглянути swipe left від ProEnglish theatre. Ps. До речі, на сцені грають не професійні актори. Але вони настільки віддаються ролі, що з легкістю втримують увагу глядача і змушують вірити їх героям. Браво!
Народився 28 жовтня.
Алекс Боровенський починав як актор незалежних театрів «Маскамрад», театр-студія «Splash», театр-студія «3S», Kyiv Players.
З 2014 відкрив англомовну студію акторської майстерності ProEnglish Drama School, як режисер поставив там випускні вистави «The City Was There» (за Реєм Бредбері), «Something in the Mist» (за Стівеном Кінгом).
У 2018 заснував ProEnglish Theatre, унікальний театр англійською мовою у Києві. Трупу театру складають кращі випускники акторської школи та актори, які проходять кастинги на проекти ProEnglish Theatre. Усі постановки театру здійснюються англійською мовою.
Як режисер в ProEnglish Theatre поставив: Cripples of Inishmaan (за п’єсою Мартіна Макдони «Каліка з Інішмаана»), Hamster Saga (за п’єсою Ясміни Рєзи «Бог Різанини»), The House of Yes (за однойменною п’єсою Венді Маклеод), AMORphine (у колаборації з Юрієм Радіоновим, за оповіданням Михайла Булгакова), Swipe Left (за сценарієм Паоло Женовезе, театральна адаптація Харольда Тіндера).
Наприкінці 2018 заснував театральну спільноту DSP. Проектна команда, яка збирає різних акторів на нові проекти. Поетично-пластичний театр різними мовами. Як режисер в театральній спільноті DSP поставив:
2018 –«Розстріляні Від(ро)дження» (українською, за творами Семенка, Хвильового, Плужника, Теліги, Шкурупія та інших) (краща драматична вистава VieFest 2019 (Запоріжжя)
2019 – «Поздний. Бродский» (російською, за творами Йосипа Бродського);
2019 – «КО:ЛІНА» (українською, за творами Ліни Костенко) 2019 Стусанина (українською, за творами Василя Стуса);
Являється членом спілки НСТДУ та співзасновником асоціації «Український Незалежний Театр». Бере активну участь у розбудуванні незалежного театрального сектору України.
Приймав участь у театральних проектах у Великобританії, Німеччині та Італії.
З 2018 року працює в театрі ProEnglish Theatre.
Англомовний театр-студія ProEnglish Theatre був заснований у вересні 2014 року. До участі у виставах ProEnglish Theatre залучаються кращі випускники ProEnglish Drama School та професійні актори, які володіють англійською мовою та проходять кастинг. У Києві ProEnglish Theatre виступає в своєму приміщенні на Смоленській, 3 (Перший театр на Шулявці), в центрі Леся Курбаса та інших площадках.
Мета театру – поєднання найкращих театральних світових технік під час підготовки акторів та англійської мови під час постановок. Усі вистави ProEnglish Theatre, а також репетиційний процес та спілкування з глядачами відбувається англійською мовою, хоча 25% глядачів, які приходять на вистави ProEnglish Theatre не розуміють англійської.
На базі театру також працює акторська студія з підготовки англомовних акторів.
Постановки театру, крім Києва, були у Львові, Одесі, Черкасах, Миколаєві та Ізмаїлі. ProEnglish Theatre жодного разу не був за кордоном. Лише у 2020 році перший раз команда театру поїде до Бремена з виставою «Bunker».
Має власний англомовний фестиваль PRO.ACT Fest, куди минулого року долучилися Молодой Театр, театр «Дах», театр «Сузір'я» та гості з-за кордону. На одному з українських театральних фестивалів вистава ProEnglish Theatre отримала «Кращу англомовну виставу». Це при тому, що вона там була єдина англомовна вистава.