Вдень Валера - менеджер середньої ланки. Вночі - відчайдушний фантазер, знавець сузір'їв і космічних тіл. Все, що він любить, це фантастичні серіали, пульт від телевізора і Сніжану.
А) Як схрестити реальний світ з його побутовими складнощами і нескінченність космосу і галактик?
Б) Чи можна мріяти і жити, міцно залишаючись ногами на землі?
В) Як утримати жінку і сімейне вогнище, який геть розпадається?
Валера не знає відповідей на ці питання. І зірки не знають. Однак, щоночі розглядаючи чорну нескінченну гладінь телевізора, Валера знає - це тьмяний квадратик вікна в іншу реальність. Там вигадані персонажі живуть своїм життям, і може бути, підкажуть відповіді. Головне не змішувати сьогодення і вигадане ... ..
... АЛЕ чим далі, тим складніше це стає
З п'яти років посилено готувалася до того, щоб стати художником. Малювала на всьому, що було під рукою.
В ВНЗі сусідки по квартирі лаяли її за те, що вона випадково розмалювала телефонну квитанцію.
Але у вільний час Даша марила московським театром «Ленком» і іншими серйозними постановками серйозних людей.
Одного разу Даша навіть накопичила на квиток, але на дорогу до Москви так і не вистачило.
На останньому курсі різко змінила художній кар'єрі з театральною.
В Чорний Квадрат її привів Слава Ніконоров (також актор театру). Так і сказав: «всі хороші дівчатка йдуть в театр». Даша зрозуміла це цілком буквально, і відразу пішла. Закінчила навчання і почала грати.
Мама колись сказала Даші, що вона якась завгодно, але тільки не мила. З тих пір це міцно засіло в голові, і амплуа ролей обертається в діапазоні від «злегка дивна» до «дуже дивна».
Правда, в одній виставі Даші грає п'ятнадцятирічну дівчинку і її нетямуще кохання.
Ролі мрії, як такої, немає. Але в майбутньому, в ще неіснуючому театрі, Даша хотіла б зіграти Віолу з «Дванадцятої Ночі» У.Шекспіра і Цейтл з «Тев'є Молочника» за оповіданнями Шолом-Алейхема.
У творчості рівняється на Майю Плісецьку. Це працьовита і талановита жінка. А їй подобаються працьовиті й талановиті жінки.
Театр-студія імпровізації «Чорний квадрат» – київське творче об'єднання, яке включає в себе єдину в Україні театр-студію імпровізації, тренінговий центр, арт-агентство, сінема-продакшн, дитячий театр і перформанс-проект.
Перші спроби організації студії були ще в 1986 році, але реалізували задуми ентузіастів лише через п'ять років. Перший набір в «Чорний Квадрат» відбувся 1 вересня 1991 року. З 92 вступників було відібрано 25, а після екзаменаційного місяця в студії залишилося 15 абітурієнтів. А вже 5 листопада 1991 року відбувся показ прем'єрного спектаклю «Ворони ввечері летять додому» – структурна імпровізація за мотивами творів Борхерта.
Засновником і художнім керівником театру «Чорний квадрат» є Анатолій Неєлов. Під його керівництвом за двадцять років роботи створені і показані більше 120 оригінальних і класичних вистав, розроблена імпровізаційна ігрова структура «Чорний квадрат», сформовані акторські ансамблі та науково-методичні системи.
Колектив є лауреатом міських, республіканських оглядів-конкурсів та міжнародних фестивалів. В активі театру близько вісімдесяти нагород – дипломів, грамот і призів, у тому числі – Гран-прі, Перші премії, звання лауреатів, нагороди за акторську роботу тощо.
«Чорний Квадрат» – єдиний в Україні театр-студія імпровізації, що працює за творчим принципом «живої» акторської гри, заснованої на імпровізації. Взимку 1994 року в студії постало питання про неготовність до виходу постановочної вистави. Було потрібно терміново вирішити, що показувати глядачеві. І було прийнято рішення, яке визначило діяльність великої групи людей на багато років, – грати чисту імпровізацію.
18 грудня 1994 року відбувся показ першого шоу-імпровізації «Чорний Квадрат», що зібрала аудиторію з 60 осіб. У центрі ігрового залу була розгорнута чотирикутна тканина з чорного оксамиту. Глядачі розташувалися по периметру. Актори в нейтральному одязі (чорний низ, білий верх), що виходять на імпровізаційну сцену, створювали сюжети в режимі чистої імпровізації без єдиної «домашньої заготовки». Гра вийшла настільки захопливою, що була прийнята за основу діяльності студії, яка з тих пір стала називатися театром імпровізації «Чорний квадрат». І було вирішено, що імпровізаційна гра отримає статус навчальної вправи, на яку допускається публіка.
