Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Старовинний вертеп »
На сцену театру «Берегиня» повертається вистава «Старовинний Вертеп».
Це традиційне Різдвяне дійство з піснями колядками, жартами, з відтворенням євангельського оповідання про народження Ісуса Христа.
Верте́п – старовинний пересувний український театр, де ставили релігійні й світські (переважно жартівливі та іронічні) п'єси; відтворена стайня з народженням Христа. Український вертепний театр – самобутнє явище у розвитку нашої театральної культури
Це історія про розбагатілого, нерозумного пана, який всіма силами намагається увійти у вищий світ дворянства. Наймає вчителів співу, танцю, вчиться хорошим манерам, а головне – це видати дочку заміж за заморського принца, собі ж завести молоду коханку-дворянку.
"Люди найголовніше залишають на потім, і серед цього найголовнішого є слова, які не встигнеш вимовити..." Це ностальгічні спогади єврейського хлопчика про щасливе дитинство поруч з його дорогими бабусями Розою і Дашею. Бабуся Даша водила його до церкви, а інша - в синагогу. На цьому маленький Льовушка зібрав кругленьку суму.
«Історія, яка може статися з кожним» - так стверджує драматург Тетяна Іващенко у своїй п'єсі «Замовляю любов». Відносини між чоловіком і жінкою - завжди, до певної міри, детектив. З чого все почнеться, які несподівані повороти запропонує інтрига, яка буде розв'язка ? Сюжети розвитку любовних історій, взагалі, схожі, але за будь-якими з них спостерігати завжди цікаво, тому що в почуттях головне - нюанси. Кожна жінка мріє про кохання, неймовірне і казкове, хоче бути щасливою і нехай, хоча б на мить, але відчути себе коханою, бажаною... Особливо, коли вже немає сил боротися з самотністю! Може бути, її можна купити? Скільки коштує любов? У цьому питанні героїні вистави - трагізм відчаю, але як завжди, життя неоднозначне, і ось вже ілюзія його відтінків змінює погляд з трагедійного на комедійний. До несподіваної розв'язки глядач піде лабіринтами відносин між чоловіком і жінкою, зв'язки їх тендітні, незрозумілі, несподівані, весь час змінюються. Глядачі до кінця вистави залишаться в напрузі, намагаючись розгадати - або любов, або обман?
«Дорогий Товариш Бог!.. Скоро Пейсах, наше головне з тобою свято…» Сентиментальна розповідь про містечкового божевільного, який восени 1947 року пише та відправляє поштою листа Всевишньому з проханням подарувати йому п’ятдесят рублів. Лист потрапив до рук начальника селищної міліції й несподівано зачепив його суворе серце.
Щедра й невичерпно родюча українська земля подарувала загальнолюдській плеяді геніїв незгасимий Світоч – Тараса Шевченка, Тираноборця та Пророка, Спікера свободи, який поставив на сторожі біля своїх земляків, «рабів німих», огненне слово, а в «Заповіті» дав їм заклик: «Кайдани порвіте!». Небагато кому випало безсмертя, досягти його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для нього найжорстокіших випробувань і страждань. Прожив Шевченко лише 47 років, з них двадцять п'ять – у кріпосному рабстві, десять – у солдатчині і засланні. А решту – воюючи з нестатками, хворобами, плекаючи нездійсненну мрію про створення сімейного вогнища, елементарного затишку у власному будинку – маленькій хатинці на батьківщині. У нинішньому театральному трактуванні, всупереч багаторічним хрестоматійним, заїждженим деклараціям і уявленням, гармонійно переплітаються багато мотивів з життя Поета і Художника: творчість, любов, розчарування, каяття, ненависть, здивування, популярність і забуття, прагнення все осягнути. «...Вистава про долю талановитої людини, яка потрапила під жорна системи. З одного боку, вона викувала його талант, з іншого – понівечила його життя. Це і Шевченко, і не Шевченко, і не лише Шевченко. В основі постановки – всі тексти, всі вірші Т.Г. Шевченка та спогади про нього. Але він був дуже різним. І слабким, і сильним, і добрим, і несправедливим. Ми торкнулися лише однієї складової його особистості, насамперед, обдарованості, тому не варто дошукуватися цілковито правдивої ідентичності його характеру. Це,швидше, легенда про Шевченка. Хоча і заснована на фактах його життя. Легенда про дуже талановиту людину, життя якої було зруйноване системою. Він багато знав, гостро відчував і заслуговував на краще людське щастя, але не судилося. ...У кожного свій Шевченко, як і у кожного – свій Пушкін. У нас – ТАКИЙ!..»
З перших секунд, з першого кроку в зал театру ти поринаєш в живу музику, чекаючи початку вистави. Постановка починається з народного колоритного співу, який триває аж до фінальних авацій. З кожної нової пісні по шкірі пробігають мурашки і ти повністю поринаєш в стародавні українські традиції та побут, ці відчуття з тобою аж до завіси. Сюжет вистави - вічна біблейська класика, яка при правильному підборі трупи і талановитих хореографів не може не сподобатися. Вистава абсолютно універсальна, з нейтральним сюжетом. Акторам вдалося передати образи на всі сто, особливо акторці в ролі матері сімейства. Її жарти, коментарі і щирий сміх явно не були прописані в сценарії і від цього гріється серце, що те, що ти бачиш - унікальність. Під час вистави ти забуваєш, що наприкінці вийдеш в наш час, де всюди асфальт і сучасність. Постановка переносить тебе з головою в минулість і ти віриш, що вийшовши з "хати" всюди лунатимуть святкові пісні, на сніг падатиме світло з ближніх хатинок і гурти молодих хлопців і дівчат у вишиванках ходитимуть з різдвяним настроєм. Театру варто звернути увагу на тараканів поміж рядів :)
Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня» був створений у 1988 році за ініціативою групи фольклористів під керівництвом народного артиста України Миколи Буравського при підтримці Національної спілки композиторів України, Національної спілки письменників України та Університету фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського.
У 2004 році театру «Берегиня» за видатні досягнення у розвитку українського музичного мистецтва було надано статус академічного (Наказ Міністерства культури і мистецтв України від 15.09.2004 р. № 629).
Театр «Берегиня» – це єдиний в Україні професійний колектив, який займається вивченням та пропагандою аутентичного фольклору нашого народу і сценічними засобами відтворює втрачені історичні цінності: народні обряди, звичаї, ритуали, як важливі пласти духовної культури нації.
Художній керівник театру, його засновник – народний артист України Микола Буравський. До творчого складу театру входять 42 артисти: високопрофесійні співаки, музиканти, танцюристи. У складі «Берегині» заслужені артисти України: Надія Буравська, Анатолій Пахомов.
Сценічне вбрання артистів виготовлене за зразками справжніх етнографічних костюмів, зібраних в експедиціях до Центрального регіону України, що надає фольклорному дійству яскравого колориту.
Музичні інструменти, знайдені і відроджені в етнографічних експедиціях колективу по території України використовуються у виступах «Берегині». Це такі давно забуті та унікальні інструменти, притаманні суто українській фольклорній музиці, як сопілка, коза, козобас, сурма, ліра, бугай, бубон, гудок, рубель, цимбали, тулумбаси, кобза, скрипка, гармоніка.
При театрі «Берегиня» у 1995 році створено один з найвідоміших дитячих колективів – фольклорний ансамбль «Берегинька» – лауреат багатьох Міжнародних та Всеукраїнських фестивалів.
« Старовинний вертеп »
