« Стара актриса »

Вистава про самотність після тривалого визнання, не прості людські сттосунки. актори грали переконливо, особливо божевільний. Раджу йти на виставу людям не старше 50. брак повітря в відвалі. адміністрації слід подумати над вентиляцією. Загалом вистава надихає любити, дорувати добрі почуття куди б нас доля не закинула і не соромитись тримувати взаємність. Мікросцена - сходи у підвал круті, варто бути обережним. підвальне приміщення герметичне без вентиляції незмінне світло протягом усієї вистави. виникає запитання. а чи дирекція театру дивилася спектакль на місці з початку до кінця у повній залі глядачів? думаю - ні.

Сподобалася саме простота сюжету (все було доступно і зрозуміло), яка містила у собі моменти таємничості. З однієї сторони, це звичаний життєва лінія пристарілої актриси, а з іншої - ця незвичайна зустріч жінки з дивним молодим чоловіком, який відчуває у собі душу Достоєвського. Тому ти наче розумієш реальність долі актриси, а конкретне знайомство з чоловіком не до кінця сприймаєш як реальність, навіть у фіналі все ще вагаєшся, чи не відбувалося це все у її фантазії і думках. Раджу для будь-якої людини, яка відчуває життя у собі і себе у житті. А якщо конкретніше, то особливо важливою ця вистава може бути для митців, для літературознавців, та й просто для старшої чи молодої людини з змістовним життєвим досвідом і достатньо високим рівнем свідомості, щоб зрозуміти всі тонкощі вистави. Загалом враження про виставу було перманентним протягом всього дійства. Вистава захопила мою увагу від самого початку і до самого кінця. Думаю, що якийсь вплив на це мало і те, що я перший раз була у театрі такого формату. Найбільше вразив саме формат театру, який надає виставі особливого значення і характеристик, а глядача перетворює із спостерігача в учасника-емпата. Це був мій перший досвід відвідування театру такого формату, тому я приємно вражена і дуже задоволена. Єдине, що були моменти, коли під час вистави доходили звуки із інших приміщень, тобто не найкраща звукоізоляція.

Спектакль вызывает различные размышления, местани грустный, местами немного затянут, хочется ещё поразмыслить над ним. Интересный спектакль о жизни старой актрисы, которая оказалась в доме инвалидов и престарелых, о ее встрече с одним из пациентов Федоре, возомнившем себя Федором Достоевским. Интересные диалоги, переплетённые с минутами воспоминаний главных героев, история одиночества, поиска счастья и любви. Очень необычные декорации, интересный прием режиссера-диалог главных героев, где второй собеседник отсутствует и только слышен его голос. Сцена настолько маленькая, что зритель невольно является как бы участником этого действа, видны малейшие эмоции на лицах актеров - переживания, слезы, разочарование. Уже не в первый раз в этом театре, но впервые узнала, что здесь играют на самой маленькой сцене в Европе, всего 9 квадратных метров. Спасибо за прекрасный вечер!

Було чомусь дуже сумно. Можливо через сюжет і розуміння мінливості людської долі. Захотілося поміркувати над сенсом буття і власним життям. Сюжет розповідає про всіма забуту актрису. Її поява в будинку для людей похилого віку стає початком великої подорожі у власне минуле. Героїня виступає в трьох іпостасях: актриса, яка відроджується для життя через творчість, осягаючи природу характерів великих жінок Достоєвського. Акторам повністю вдалось передати їх образ.