Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Станція »
«Бійся своїх бажань, вони можуть здійснитися», – свідчить французька приказка. Чого хоче жінка? І чи здійснення бажань робить її щасливішою?
Героїні вистави – три незнайомі жінки. Кожна з них має свої проблеми й негаразди. Вони зустрічаються на загадковій Станції без назви, без каси, без телефону. В місці, де вони опинились, стаються дивовижні речі. Тут можна воскреснути з мертвих і враз завагітніти, стрибнути з парашутом і перетворитись на чоловіка… Те, що відбувається, нагадує сон або ілюзію, куди легко потрапити, але важко покинути. Жінки стають заручницями цього привабливого місця, в якому здійснюються всі бажання. ВСІ! Крім одного… Оманливий рай виявляється пасткою, з якої вибратися майже неможливо.
Смішна, кумедна й водночас філософська комедія дає привід поміркувати: як часто в житті ми замислюємось над своїми бажаннями? Над своїми справжніми бажаннями? Найбільшими? Найпотаємнішими? Характерним і харизматичним героїням п’єси доведеться це зробити, якщо вони не хочуть залишитись на загадковій Станції.
« Новеченто (1900-й) »
Моновистава
« Слава героям »
Комедія
« Серце боксера »
« Ми – Кареніна після потягу »
« День тиші »
Трагікомедія
У 1978 році закінчив Харківський інститут мистецтв ( курс Я. Рєзникова).
1978–88 –працював режисером Донецького російського драматичного театру (м. Маріуполь Донецька обл.).
1989–2016 – головний режисер Луганського українського музично-драматичного театру (від 2014 – у м. Сєвєродонецьк Луганська обл.).
З 1996 року – Заслужений діяч мистецтв України.
У 2009 році отримав Орден «За заслуги» 3-го ступеня.
За майже 80 років свого існування Луганський український театр гідно підтвердив своє право бути національно-культурним центром Луганщини добре відомим не тільки на Сході України, а й далеко за межами регіону. Слідкуючи за здобутками колективу протягом останніх сезонів його новітньої історії, глядачі мають можливість пересвідчитись, що у своїй дружній мистецькій родині театр зібрав людей надзвичайно відданих своєму покликанню.
Свою історію театр розпочав у 1941 році в Харкові. До колективу, створеного під час Другої Світової війни для обслуговування військових частин і шпиталів, у 1943 році в Кутаїсі приєдналися актори з Вінниці та Запоріжжя. Повернувшись з евакуації, свій перший мирний сезон 1945-46 рр театр відкрив у Ворошиловграді (нині Луганськ).
Майже півстоліття театр зазнавав численних реорганізацій, проте, у всі часи залишався форпостом національного театрального мистецтва на східних теренах держави, відкривав нові імена, співпрацював зі знаними митцями. Здобуття Україною незалежності стало для колективу початком справжнього розквіту, а в 2002 році він отримав статус «академічного».
У зв'язку з російською агресією на Сході України в грудні 2014 року театр був змушений переміститися з тимчасово окупованого Луганська до підконтрольного українській владі Сєвєродонецька. Попри відсутність кадрів, матеріально-технічної бази та сценічного майданчику, театру вдалося відновитись, а в 2017 році колектив отримав у власність оновлену після капітального ремонту будівлю колишнього Сєвєродонецького театру драми.
Сьогодні єдиний професійний театральний колектив на території української Луганщини уже має в штаті більше 120 працівників, випустив 37 прем’єр, побував у Польщі, 15-ти містах інших областей України та 13-ти на Луганщині, взяв участь у 12-ти фестивалях, 4-х міжнародних проектах, численних урочистостях і культурно-мистецьких акціях.
« Станція »
