З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Стій. Світи
Стій. Світи
Стій. Світи
Стій. Світи
Стій. Світи
Стій. Світи
Стій. Світи
Стій. Світи
Стій. Світи
Стій. Світи

« Стій. Світи »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
4.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Вистава-перформанс, що народилася на перетині різних жанрів та форм: фізичного театру, театральної імпровізації, елементів психодрами та метафорично-образного театру. Акт творіння, в якому багато свободи та імпровізації, історій та доль, що сплітаються у єдине цілісне полотно.

У спектаклі звучать тексти українською та російською мовами, написані у різні епохи (від 19 століття до наших днів); дійство спирається на першоцінності людського існування. Місце та час, епоха дійства створюється учасниками майже за відсутності реквізиту, за допомогою тілесної форми, атмосфери та звукового темпоритмічного візерунку.

Це про оголені дроти емоцій, які живуть в людині. Це споглядання сокровенного, часом, для когось занадто відвертого, надто чесного, надто живого для звичного життя у 21-му столітті.

Це про «нестерпну» красу буття. Про любов, жіночність і ніжність, про страждання та самотність, силу, єдність, відвертість, подолання і сміливість, невинність, розчарування, пошук, прийняття і душевне піднесення. Життя, що є довершеним у своїй не-«ідеальності».

Рекомендуємо дивитись з відкритим серцем та розумом.

Тривалість: 1 година 40 хвилин
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
«Не треба класти руку на плече», Ліна Костенко
Катерина Лещенко
«Сука рыжая», Андрій Дельфін Лисіков
Оксана Бондар
Олена Кострова
«Некрасивая девочка», Микола Заблотський
Євген Амадор
«Бесы» Ф. Достоєвський, розділ «У Тихона»
Микола Міміношвілі
Юна Сульдіна
«Мастер и Маргарита» (монолог Майстра), Михайло Булгаков
Юна Сульдіна
«Чёрный человек», Сергій Єсенін
Євген Амадор
«Об экзистенциальной любви», Френкі Шоу
Юлія Яковенко
«История про Кошку и ее человека», Саша Бест
Олена Курта
«Моя маленькая лунная девочка», Олена Кострова
Олена Кострова
«Пливи, рибо, пливи», Сергій Жадан
Оксана Бондар
«Я знаю все, но только не себя», Франсуа Війон
Ірина Гецко
«Сновидений пальто», Анастасія Персиста
Юна Сульдіна
«Вона дзвонить до Бога», Катерина Бабкіна
Олена Курта
«Декому краще вдаються приголосні», Сергій Жадан
Юлія Яковенко
«А хочется...», Олена Кострова
Олена Кострова
Катерина Лещенко
«Как возникает доверие», Марія Демянчук
Юна Сульдіна
«Стой и свети», Яна Мкртычева
Олена Курта
Олена Кострова
Катерина Лещенко
Оксана Бондар
«Дай ня мамко, дай ня», «Ой ходить сон», «Котику сiренький»
Олена Курта
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Шепіт вбивці

« Шепіт вбивці »

Граємо детектив
Тату, ми всі в тумані

« Тату, ми всі в тумані »

Драма
Щоденник молодого лікаря

« Щоденник молодого лікаря »

Скорботний лист
Зозуля

« Зозуля »

Неземна історія про земне
Три товариші

« Три товариші »

Відгуки
Сергей

Эта постановка вызывает разные эмоции, часть происходящего отзывалась не очень, но были действительно пронзительные моменты. Каждая отдельная часть перформанса была для меня какой-то отдельным эмоциональным всплеском. Сказать, что была преобладающая эмоция нельзя. Вся постановка была очень эмоциональной и очень разноплановой. Цельного сюжета в этой постановке нет. Есть отдельные части, которые иногда даже тяжело назвать историями, потому что это могли быть просто часть литературного произведения или стихи. И показывают не традиционно картинку соответствующую читаемым словам. Показывают эмоцию. И ее проявления очень разные - в пластике красивых тел, в музыке, в игре света , в звуках которые издают актеры, в каких то отдельных этюдах. И все это создает местами странную, но волнующую атмосферу. Это точно театр не для всех. Но если вам нравятся новые ощущения,если вы открыты к новым граням , то попробуйте. Может вам и не понравится, но возможно вы будет так же зачарованы , как и я . Образы и роли актеров менялись от сцены к сцене. Но для меня они смогли передать главное - эмоцию. Я следил очень внимательно и часто были моменты на сцене, когда одновременно было много ярких образов, но вместе они создавали цельный образ. Спектакль для меня обладал накопительным свойством. Первые минуты я все равно отвлекался на свои мысли - семья, работа, быт. К тому же, так как это не традиционная постановка, мне не сразу удалось понять структуру происходящего. Но с каждым новым действом, ты как будто настраиваешься на какой-то ритм и начинаешь жить не тем, что вне помещения в котором происходит перформанс, а внутри его. Постановки рассчитаны на зрителя, который хочет не просто зрительную жвачку. Актеры открывают свою душу и переживают на сцене очень яркие, иногда даже интимные моменты. но образы, способы передачи очень неординарные и часто нужно приложить умственное усилие, чтобы понять, что именно хотят сказать участники . И я не удивлюсь, что некоторые места я понял по своему и нашел там что-то свое.

Катерина

Взагалі сама вистава досить неоднозначна, нас про це навіть попередив режисер, запрошуючи у залу, що спектаклі театру дивнуваті. Сама вистава складається з різних розповідей, які об’єднанні темою довіри, кохання, самоствердження, складність життя та багато іншого. Мені особливо запам‘яталася історії про Жовті квіти, Чорного чоловіка та дівчинку яка була красива в душі, але ну дуже гарна зовні. Історія про жовті квіти розповідала про випадкову зустріч двох людей на вулиці, для мене вона ілюструє і назву вистави, і історії перших знайомств, закоханість. Взагалі сама вистава, як і її сюжет заводить нас в якийсь інший світ. Фінал вистави, як на мене, розповідає, що кожен з нас унікальний, і ми завжди можемо зупинитися коли не знаємо куди рухатись далі. І світити, якби надавати свою теплоту, доброту іншим і просто бути у моменті. Я повірила акторам, трошки змазалося відчуття через велику кількість різних історій, на мою думку краще б було, якби їх було менше, але кожній приділили більше часу, адже герої і самі розповіді дуже цікаві. Костюми були доцільними, але хотілося, щоб по кольору і стилю вони створювали одну картинку. Різні відтінки і деталі костюмів відволікали. Спочатку ти входиш як в медитацію в якийсь інший світ, цікавість, жалість, розуміння, бажання задуматися. Мені здається, що виставу треба дивитися не один раз.