З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
SOS. Врятуйте наші душі!
SOS. Врятуйте наші душі!
SOS. Врятуйте наші душі!
SOS. Врятуйте наші душі!
SOS. Врятуйте наші душі!
SOS. Врятуйте наші душі!

« SOS. Врятуйте наші душі! »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Він – великий журналіст і йому необхідно опублікувати в газетах важливе повідомлення, навіть якщо це буде коштувати його кар'єри. І Він прийде до свого минулого – за допомогою, за порадою, і залишиться наодинці з сумнівами і невеселими думками. І ось тут з'являться «люди, що виникли в його пам'яті», завдяки яким Він вижив. І почнеться суд над совістю вижившого, який продав пам'ять про минуле і любов, подаровану йому долею.

Хто він такий? Людина, розтоптавша ідеї, за які боровся в роки Другої світової війни? Людина, яка зрадила мертвих і живих, яка зробила зраду своїм головним життєвим призначенням? І все-таки яке рішення Він прийме?

Жанр: драма
Тривалість: 1 година 30 хвилин
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
3.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
4.0
3.5
4.0
3.5

Літня пара опиняється на межі банкрутства і залишається без житла. Єдині, хто може їм допомогти – п'ятеро дорослих дітей. Але жоден з них не має достатньо місця в будинку, аби поселити у себе одразу двох. Тому батьків селять нарізно за тисячі кілометрів один від одного. Мешкаючи серед дітей та онуків, ці двоє вперше опиняються на самоті. В давні часи батьків, які вже не могли утримувати себе, діти скидали зі скелі. Хто знає, може, це краще, ніж розлучати тих, хто прожив у любові п’ятдесят років. Щемлива історія стосунків батьків та дітей в сумній комедії про справжні сімейні цінності.

4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 15
4.8
5.1
4.9
4.6

Вистава "Всі мої сини" - перше звернення театру до драматургії уславленого американського драматурга, лауреата Пулітцерівської премії Артура Міллера. Вперше виставу за цією п'єсою було показано на Бродвеї 1947 року. Тоді Артур Міллер і режисер постановки Елія Казан отримали першу в історії премію "Тоні". Виставу було зіграно більше трьохсот разів. П'єса "Всі мої сини" прославила Міллера і зробила його одним з найпопулярніших драматургів сучасності. Сюжет п'єси засновано на реальних подіях. Історія сімейної драми фабриканта ще раз стверджує всесвітній закон: "ніщо в житті не минає без наслідків". Родина чекає з війни зниклого безвісти сина, майже втративши надії. Зникнення молодого льотчика виявляється результатом фатальної помилки його ж батька, який постачав браковані комплектуючі до військових літаків. Справжня любов між нареченою зниклого льотчика і його молодшим братом піддається осуду як ганебна, зрадницька і небезпечна для сімейного добробуту. У п'єсі істина родинних відносин підміняється спрагою збагачення, а наслідки цієї підміни виявляються незворотними. Фото та анотації надано театром.

5.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
4.8
4.8
5.2
5.0

Не можеш ти зрости, як дуб чи осокір, – Не вийся вколо них, у власну силу вір, І хоч зостанешся при вирості малому, Будь зобов'язаний собі лише самому...

5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 9
5.7
5.1
5.8
5.4

«Сторонні серед нас» є першопрочитанням п'єси сучасного канадського драматурга Аарона Бушковськи на українській сцені. Вже сама назва є певною мірою символічною і розкриває головну ідею твору: у швидкоплинності нашого, такого прагматичного життя ми часто-густо проходимо повз ближніх своїх, не чуємо одне одного. У нас немає часу, а інколи і бажання, зупинитися, кожен, не помічаючи того, поступово байдужіє, а потім перетворюється на стороннього. У п'єсі представлено різні покоління. В кожного з персонажів є своя «правда». Кожен зосереджений на власних проблемах в житті, що сповнене амбіціями, які існують, тягнуться роками. Самі ці нез'ясовані, «незручні», делікатні родинні теми та непорозуміння не дають можливості людям зробити крок на зустріч одне одному. Таким чином, зникають поняття милосердя, доброти і, врешті решт, зникає вічна категорія Любові. Людина перестає бути людиною і йде на неймовірні за своєю жорстокістю вчинки: спочатку зраджує найрідніших їй людей, наступним кроком є приниження гідності та методичне, щоденне, моральне вбивство. Для постановочної групи на чолі з режисером-постановником Петром Ільченком, не важливо в якій країні відбуваються події, головним є аби людина не почувалася самотньою і ніхто з нас ніколи не опинився би сам на сам, серед ночі, просто неба, на зупинці… Як головні герої п'єси Габрієль та Майкл, які волею долі, віднайшли потрібні слова аби почути і зрозуміти один одного. Фото та анотації надано театром.

4.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.0
5.5
4.5
2.5

Ця історія заснована на реальних подіях із життя солдата на ім'я Антельм Манжін. Під час Першої світової війни, внаслідок важкого поранення, він втрачає пам'ять і перестає сприймати реалії свого минулого. Гастон, головний герой п'єси «Пасажир без багажу», переживає схожий досвід. Обставини склалися так, що він потрапляє до чудового будинку, де все промовляє, що саме тут він знайде своїх рідних, свою сім'ю ... Але знайомство з мешканцями цього будинку, з родиною, пізнання подробиць свого минулого життя, згадка про шалену юнацьку закоханість виявляються таким тягарем, що втрата пам'яті для нього стає вже мало не благом. Утім, сюжет настільки цікавий та непередбачуваний, що триматиме глядача у постійній напрузі. Адже протягом більшої половини розповіді так і неясно – чи до своєї сім'ї потрапив Гастон, чи ні? Цю і не тільки цю загадку належить розгадати глядачеві. Прожити разом із героєм найтрепетнішу історію першого кохання. А ще, відповісти на багато морально-етичних питань, що виникають у цій виставі. У 1937 році п'єса «Пасажир без багажу» була представлена на паризькій сцені та згодом принесла всесвітньо відомому драматургу Жану Аную його перший успіх.

Відгуки
Вікторія

Це той приклад, коли вистава дивує - саме зміною емоцій від перегляду. На початку все здавалося повільним і трохи навіть нудним - але коли починаєш втягуватись у сюжет (і, власне, розуміти його) - стає цікаво, чим усе закінчиться. Ближче до кінця - більше динаміки, цікавіше спостерігати за зміною головного героя, аж трохи тривожно за нього. Американский журналіст, який під час другої світової війни вижив у німецькому концтаборі завдяки трьом своїм загиблим друзям, живе помірним і успішним, але не досить чесним життям - простіше кажучи, він зрадник і боягуз. Врешті він постає перед вибором - продовжувати так жити чи зробити так, як підказує совість?У вирішенні питання допомагають спогади про минуле. У залі були здебільшого старші люди. Думаю, це не єдина вікова категорія, якій сподобалося б. Декілька акторів із усіх задіяних у виставі дійсно "проживали" роль і викликали справжнє захоплення. Але не всі. І це трохи збивало. Мені трохи не вистачило акторської гри (в окремих моментах) і здалися затягнутими сцени з довгими діалогами. Важко сприймаються. Ближче до кінця це враження зникло - стало динамічніше і дійсно схоже на психологічний трилер. Можливо, це режисерська задумка (з розгортанням динаміки), але враження було таке, що не вистачило саме енергії деяких акторів. Із підслуханого в коридорі - голос, який звучить на початку постановки - це запис Миколи Рушковського. І це справило на мене якесь особливе враження. Вже післе перегляду, коли розібралась із сюжетом (слава інтернету!) подумала, що треба краще знати історію - але, чесно кажучи, у німцях-іспанцях-американських комуністах-італійцях трохи заплуталась. Проте - знову ж таки - внутрішній конфлікт у постановці важливіший, і він мені - як глядачу - зрозумілий. У залі - камерно, затишно, проте дуже душно.

Марина

Вистава зацікавила, змусила задуматись про такі поняття як "хоробрість", "совість", "відповідальність", "страх", "правда", "дружба", "вигода". Вистава залишила післясмак, коли виходиш з театру і йдеш всю дорогу розмірковуючи над проблемами, які зачіпались. Сюжет вистави показує життя журналіста - людини, яка боялася відповідальності, осуду, правди, а найбільше - своєї совісті. І коли в черговий раз доводиться приймати відповідальне рішення (від якого залежить життя великої кількості людей) стає дуже страшно. Боючись прийняти хибне рішення він звертається за допомогою до небайдужих, а попадає в капкан своєї совісті і спогадів. Безсумнівно, актори грали чудово, викликали емоції співчуття і справедливості. Насамперед тим, хто любить розмірковувати над психологічними питаннями. Вистава зацікавила від початку і підтримувала інтерес до кінця на одному рівні. Під час перегляду вистави я задумалась над питаннями: Чи можна назвати людину, яка боїться відповідальності, хороброю? У приміщенні є вказівки, які показують як потрапити в гардероб, вбиральню, до зали, в інші кімнати.

Роксолана

Дуже чудова гра акторів. Вони неперевершені. Дилема вибору, оскільки перед головним героєм, журналістом, постає вибір, як йому правильно вчинити. Перед поїздкою в Європу йому розповідають засекречену інформацію( злочинні плани американської авіарозвідки), в результаті якої, якщо він нічого не вчинить, може розпочатися війна, військовий конфлікт між США і СРСР. І тут постає найбільша проблема вибору, що робити : зробити заяву і втратити все, те , що він має або промовчати.