З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Сон
Сон
Сон
Сон
Сон
Сон
Сон
Сон
Сон

« Сон »

12 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

У виставі «Сон» усі ключові події життя Кобзаря кружляють навколо нього, немов на каруселі. Тут і спогади про дитячі та юнацькі роки, і зустрічі з людьми, які благодатно вплинули на долю поета: тут і ті персонажі лукавої долі, яких краще було б уникнути не лише Тарасові, а й Україні. Утім, поет у виставі не лише спостерігає за плином своєї долі та історії свого народу, а й сам намагається крутити колесо фортуни. Українська історія у виставі ТЮГу постає примарним видінням, фантасмагорією… Так не хочеться вірити у те, що це — реальність, яка знову може оголити свою трагічну сутність. «Летим. Дивлюся, аж світає / Край неба палає…» — навіть ці рядки нині можуть стати пророчими…

Це надзвичайне музичне дійство, де глядач може поринути у сон самого Тараса Шевченка, стати його героєм, відчути у своїх грудях серцебиття великого поета та всієї України.

Тривалість: 2 години
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художник по костюмах
Балетмейстер
Автор музичного оформлення
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Квіти для Елджернона
« Квіти для Елджернона » Дуже людяна історія
4.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
4.4
4.8
5.0
4.2

Якби вам запропонували взяти участь у експерименті, що зробив би вас кращою версією вас. Погодились би? Але якби вам не дали жодних гарантій? Погодились би? Скільки ви готові заплатити за лічені миттєвості, відчути себе найрозумнішою, найпривабливішою, найкращою людиною планети? Чи стали б ви счасливішими? Дикий театр у співавторстві з Валерією Федотовою та Робом Фельдманом переосмислив дуже чуттєву і пронизливу історію Чарлі Гордона, на нашій сцені – один з найлюдяніших романів у світовій літературі Даніеля Кіза – «Квіти для Елджернона».

Шинель
« Шинель » Трагікомедія
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 13
5.5
5.5
5.6
5.6

«… і серце моє, загалом дуже спокійне, почало битися» У департаменті… Краще не називати, в якому департаменті, служив один чиновник, взагалі нічим не примітний, низенький на зріст, трохи рябуватий, зі зморшками по обидва боки щік. Прізвище його було Башмачкін. Ім’я – Акакій Акакійович. Навряд чи де можна було знайти людину, яка так служила би своїй посаді. Він служив не просто ретельно, – ні, він служив з любов’ю. Із довічного титулярного радника глузували всі, хто насідає на тих, хто не здатен кусатися. Втім, у своєму переписуванні йому ввижався свій розмаїтий і приємний світ. Так і пройшло би мирне життя чоловіка до глибокої старості, якби не було різних лих, розсипаних на життєвій дорозі – в житті нашого героя з’явився світлий гість в образі Шинелі, яка вкрай змінила його злиденне життя.

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
6.0
5.8
5.8
6.0

У житті кожного успішного актора настає момент, коли він, занурюючись у світ мрій та фантазій, опиняється сам на сам з персонажем, якого йому так і не довелося зіграти. Зазвичай цей персонаж споріднений з ним духом, переживаннями, бажаннями і мріями. Болі та радості актора і цього персонажа збігаються. Долі їхні переплетені невловимим мереживом сну, коли реальність втрачає силу, й свідомістю заволодіває світ персонажа... Саме такого актора (назвемо його просто «А») зіграє наш видатний майстер, народний артист України Станіслав Боклан. Його герой «А» одержимий роллю Акакія з хрестоматійної повісті Миколи Гоголя «Шинель». І от що дивно: персонажі цієї повісті оживають в голові драматичного актора «А» у незвичному для нього самого та гоголівської історії жанрі бродвейського мюзиклу! Здавалося б, що може бути спільного у промерзлого чиновника Акакія, який мріє про нову шинель, актора «А», що мріє зіграти Акакія в бродвейському мюзиклі, та зірки Молодого театру Станіслава Боклана? Ну це, звісно, словами не пояснити, це треба бачити! Для тих, хто призабув сюжет повісті Миколи Гоголя «Шинель», нагадаємо: Непримітний чиновник одного департаменту мусить змінити свою стару зношену шинель на нову. Але для цього йому потрібно змінити старе життя на нове, що він і намагається зробити. Чи зможе Акакій утримати нову шинель і нове життя в своїх руках?

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
6.0
6.0
6.0
6.0

«Дорогий, Боже, мене звати Оскар, мені 10 років. Я підпалив кота, будинок, здається, навіть підсмажив червоних рибок. Це мій перший лист до тебе, бо раніше у мене не було часу через навчання». Таким листом починається філософська вистава «Оскар». На вас чекають 12 щемливих, щирих, кумедних листів десятирічного невиліковно хворого хлопчика на ім'я Оскар. Кожен з листів це звернення до Творця, просякнуте щирістю, іноді відчаєм, але більше – радістю відкриття цього неймовірного світу. У цих листах десятирічний хлопчик проживе ціле життя, наповнене ейфорією дорослішання, стриманністю зрілості та мудрістю старіння людини. Свої останні 12 днів життя Оскар проведе у товаристві доволі непересічної пані – Рожевої Пані, котра і вигадала для хлопчика таку гру, аби він відчув усю повноту цього чудового дару – життя. Адже неважливо, скільки днів у твоєму житті, важливо, скільки життя у твоїх днях.

5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.5
5.5
5.5
5.2

Це психологічно віртуозна вистава про загибель кохання і надій, про примарність людського щастя. Шанувальникам творчості А. Чехова, які тонко відчувають атмосферу його творів і не з чуток знайомі з його персонажами, буде особливо затишно на виставі «Дядя Ваня». Вона одна з небагатьох на сьогоднішній день, хто зберіг первозданність світу драми, створеного автором за законами безсмертя, ім'я якому кохання. Премія «Київська Пектораль» – 2003-2004 у номінаціях: За кращу драматичну виставу Сценографія (спеціальний диплом – А. Лобанов) За кращу режисуру За кращий акторський дебют (Олена Свірська) За кращу чоловічу роль (Сергій Бойко)

Відгуки
Ольга

Не могла відірватися від перегляду. 95-ий театральний сезон в театрі на Липках, це, щось неймовірне і неповторне, скрізь відчувалось свято. Вистава , яка була перша в цьому сезоні-це приклад того, як підкріпити це свято. Три жіночі душі в виконанні талановитих акторок краяли серця глядачів, гарні дівчата, доповнені ніжними зачісками та сукнями по черзі розповідали про свої тяжкі долі. Монолог Інни Беліковой-це верх жіночого розуміння , любові, тендітності. Три ворони, наче якесь суцільне зло, їх рухи речі -яскраве перевтілення та дуже гарний виступ. Красива, співуча Катерина-в чому вона винна та її маленький син? Невтомний Володимир Захарченко-несамовитий образ Тараса, танцював гопак, наче ми ходимо по дорозі. Металева споруда посередині сцени весь час рухалась і актори на ній були, наче риби у воді, наче не актори театру, ціркові актори на арені. Швидка промова вироку солдат, наче молот в мізках, багато часу потрібна, щоб не допустити ні однієї помилки. Костюми, співи, декорації, тільки доповнювали і прикрашали велич цієї вистави. Вистава підійде для всіх без обмежень.

Діана

Вистава пробудила в мені різні емоції: від смутку й горечі з приводу невзгод Шевченка та України до посмішки під час сакрастичних й глибоко іронічних картинах російського самодержавства. Хоч у мене на душі не було мішка суперечливих емоцій та почуттів, я покинула театр з відчуттям причетності та вдумливості. Це цікаве переосмислення, яке має потенціал емоційно зловити глядача на 100 %, мене з зачепило десь на 65 %. У виставі скомбіновані біографічні епізоди про Кобзаря (ключові моменти дитинства, знайомство з Сошенком у Петербурзі, заслання, романтичні стосунки з В. Рєпіною) та ключові сюжети його поетичної творчості (сюжетні вижимки поем "Сон", "Великий льох", "Катерина", вірша "Думи мої, думи" тощо). Дії розгортаються у формі сну про тогочасне становище України, який переплівся з життєвими перепитіями самого поета та пророчими натяками на Майдан. Мені сподобалась сама задумка, її сучасне та оригінальне втілення. Деякі моменти були напрочуд сильними (монологи 3 душ, 3 ворон тощо), деякі сцени не викликали сильного емоційного відгуку, проте мали не менш креативний потенціал. Мені сподобалися всі актори. Не скажу, що я повірила, начебто вони живі. Проте вони так вдало вписувалися в трагокомічний фарс, в якому жив Тарас Шевченко і про який він так багато писав, що однозначно акторська гра була на найвищому рівні. Можу порадити цю виставу школярам, студентам, середньому та старшому поколінням. Це одночасно вїдливий саркастичний фарс та глибока трагедія двох людей - Шевченка та уособлення України. Бували моменти, коли осяяння сцени переносилось на мій внутрішній стан, бували моменти, коли мені зводило щелепу від трагічної несправедливості, бували моменти, коли я більше спостерігала, ніж співпереживала. Та в цілому, хоча мені і не вистачило потужності, це була гарна заявка на глибоке феєричне шоу. Мені сподобався театр, особливо хол. Якщо б осучаснити саму сцену, то цей театр буде не гірше Драматичного театру Франка.

Анна Витальевна

Совершенно неожиданно случилось чудо!во-первых,спектакль не премьерный,во-вторых,давненько в ТЮЗе на Липках не было ничего примечательного,в-третьих,режиссер сам худрук В.Гирич ,а это дорого стоит!!!!открылся мне удивительный мир театра,где на сцене сосуществует практически вся труппа ,проживает задуманное режиссером ,сколько же прекрасной молодежи выросло,очень органичны заслуженные(Вилков и др.)все слаженно и вдохновенн(а это очень радует и подкупает)работают на общее дело!костюмы потрясающие,отражают дух эпохи,декорации мобильные и стильные,а зеркалный задник как бы расширяет пространство,обстановка на сцене неймовірна!тема спектакля актуальна как никогда,казалось бы,сколько лет прошло,а мало что изменилось.

Юлія Миколаївна

Вистава має назву "Сон" за мотивами творів Т.Г.Шевченка. Я очікувала побачити ці мотиви. Але марно. І добре, що не повела дитину на цю виставу, адже нічого зі "Сна" Шевченка там не було. Це було щось неймовірне. Неймовірно епатажне, неймовірно феєричне, неймовірно заплутане. Такий собі фестиваль вінегрету. Все змішалося в домі Облонських, вибачте, на сцені у виставі "Сон". Я чесно намагалася всі два акти протягом півтори години шукати сенс та тримати в голові якусь провідну ідею або хоча б не забути, з чого почалось і що це на сцені діється, але це було досить складно, тому що на сцені була якась збірна солянка. Вистава була схожа на стрічку в Фейсбуці, де намішані не пов'язані одна з одною новини чужих сторонніх людей. Хоча ні - все зв'язувалось , як червоною стрічкою, присутністю Тараса Шевченка на сцені та металевою двоповерховою конструкцією із труб, настилу та сходів (по діаметру майже на всю сцену), яку актори по черзі постійно обертали по колу. Всю виставу я переживала, чи не зачепить бігаючих та танцюючих акторів ця конструкція при обертанні. Щоб позбавитись цієї думки про можливе падіння акторів через обертання конструкції та щоб сконцентруватись на намаганні знайти сенс та концепцію у виставі, довелось придивитись, чи зафіксована конструкція десь, і о радість - так, ці сходи були зафіксовані віссю і при обертанні мали певний діаметр , тому стало легше, що це все не посунеться на край сцени. Отже, нічого з реальних творів Т.Шевченка до вистави не має відношення. "Сон" Т.Г. Шевченка, як і всі інші його твори, пройшли повз вистави. Ну то й добре. Душі українських дівчат, яких не пускають до раю то через те, що напоїла коня москаля, то через те, що немовлям, сповита, зі схилу Дніпра посміхнулась вдалечінь начебто москальскій цариці , яка десь там повинна була бути на пароплаві... Це щось нове у списку гріхів будь-якої віри. Ворони, які палять на сцені, розповідаючи про кількість загублених душ та як вони розпалювали війни та кидали козаків у бої. То козаки і війни залежать від ворон? І Шевченко зображений якийсь...не дорослий мужик-українець, люблячий свою мову поет і художник, а як інфантильний підліток-мамуськин синочок, якому (по виставі - дорослому мужику!) не дозволили писати вірші та малювати, ну він і не пише і не малює. Це що - п'ятнадцятирічна дівка, яку мамка гуляти не пускає вночі? Півтори години на сцені був натовп, почувалася, як на новорічній виставі у Палаці Україна - один в один: зтось танцює, хтрсь співає, хтось розмовляє, кожен робить щось своє і все це різне і все це одночасно. Людей на сцені багато, поки на всіх подивишся, хто що і навіщо, то сенс вистави не знайдеш. Фестиваль вінегрету. Наприкінці вистави Т.Г.Шевченко вийшов і сказав:""Вибачте, люди, що розказав не своє, а те, що наснилося. Таке сниться юродивим та п'яницям"". Це було сто відсотків влучно. Це все пояснило. Треба було цією фразою почати виставу, а потім нею і закінчити. Тоді все б сприйнялося добре. Хоч і запізно, але стало все на свох місця - точно, це ж дійсно лише ""сон"", і далеко не Шевченковський! Твори Т.Шевченко до цього не причетні. Ось зміст і сенс цієї вистави ""Сон"". Таке сниться юродивим та п'яницям.

Наталя О.

Такого Шевченка я ще не бачила, бо так сучасно і яскраво, в такій крутій постановці слова поета ще не звучали. Просто неймовірне фантасмагоричне дійство відбувалося на сцені! У виставі зібрані найяскравіші, найемоційніші фрагменти життя поета, які дуже органічно переплітаються з читанням поезії. При цьому задіяно кілька десятків акторів, які за короткий час кожного епізоду встигали максимально яскраво змалювати сюжетну лінію, і це не тільки грою. Музичне оформлення, пластика, сценографія, образи - все тут в єдиній гармонійній композиції. А ще дуже переконливий у ролі Шевченка - Володимир Захарченко. Приємно і те, що висиава як ніколи актуальна зараз, оголена проблема царів і підданих, полоненних на чужині, відношення до України держави - сусіда. ""Сон"" - це ще один доказ того, що Шевченко це не лише кріпаки і сльози і подерта одежина, а душа народу і його гідність. Рекомендую 100%!