« Сон літньої ночі »
«Сон літньої ночі» – найбільш романтична з усіх комедій Шекспіра. Це чарівна феєрія, і, в порівнянні з його іншими творами, вона являє собою зовсім іншу природу творчості Шекспіра, це фантастичний бік світу. В цій комедії могутній реаліст дав волю своїй уяві. Він наповнив п’єсу вигаданими, фантастичними істотами, явив події таким незвичним чином, що у глядача складається відчуття подібне тому, що людина відчуває під час сновидінь.
Динаміка, драйв, свобода самовираження мене особисто неймовірно захопила. Через 10 хвилин вистави я й забула, що я в театрі. Занурилася в світ подій. Гра акторів, їх здатність до самовіраження неймовірно сподобалося. Постановка відмінна, хочу ще побувати і піти не одна, а з друзями, щоб і вони побачили таку сміливу вільну постановку. Так вийшло, що я намокла до нитки поки дійшла до театру, але під час вистави я і думати забула про дискомфорт. Швидко забулися негаразди і протягом всього спектаклю відчувалася енергія життя. Деякі актори проявляли такі емоційні реакції за якими хотілося і хотілося спостерігати, та й взагалі дуже хотілося приєднатися до них! Дуже сподобався гумор у виставі. Нууу, дуже складно було стримуватися від сміху, так як деякі ситуації були трагічними і в той же час драма ситуації була завуальована гумором. Відмінний спектакль! Я в захваті, що сходила і побачила таке дійство і таких класних людей, що грають різні ролі. Хочу побачити ще раз цю виставу, тільки наступного разу з друзями!
Чи бувало у вас таке, що ви приходите до театру, вмощуєтеся позручніше і безцаремонно засинаєте? А які сни тоді сняться - просто диво. От і я у Театрі юного глядача на Липках побачила сон, та не просто сон, а "Сон літньої ночі". "Сон літньої ночі" - одна з моїх улюблених комедій Вільяма Шекспіра, її діалоги чарівні, як і весь сюжет. І я бачила не мало театральних вистав, екранізацій та інтерпретацій цього безсмерного твору. Але "Сон..." ТЮГу на Липках неможливо порівняти з жодною з них. Адже він поєднує в собі чудові декорації й костюми, гру та пластику акторів, злагоджену роботу світла та звуку, а головне все це приправлено неймовірним, небаченим досі, еротизмом. Надзвичайно цікаво те, що діалоги героїв дещо обрізали, але ті слова, що залишилися, супроводжувалися такими вдалими і майстерними рухами, жестами та пластикою, що класична вистава отримала нове звучання. Я б навіть сказала, що значення фраз кардинально змінилося і мене це вразило. Особливо цікаво було спостерігати "перетягування Гелени")) Думаю, вистава втратила б свій шарм, без костюмів героїв. Цей одяг не тільки красивий, він ніби володіє магією та заглиблює нас у світ головних героїв, хоч це Афіни, хоч казковий лісовий світ. Із персонажів сподобалися виконання ролей Ніка Навія, Гелени, та просто неперевершеного Пака (у виконанні Марини Андрощук). Бо саме їх інтерпретація була особливо вдалою та новою. Так кому ж варто дивитися такі сни? Без сумніву - особам старше 16 років (як рекомендує адміністрація театру). Інших обмежень і бути не може.
«Сон літньої ночі» одна із найпоетичніших комедій Вільяма Шекспіра. Вона справляє враження зовсім неповторним поєднанням реального та фантастичного, серйозного та смішного, лірики та гумору. Шекспір настільки гармонічно поєднав усі ці елементи, що критичний аналіз, руйнує поетичну цільність твору. Але з іншого боку, можливо, він у якійсь мірі проллє світло на задум Шекспіра та на засоби, які він застосовував. У цій комедії є дві основних дії — реальне та фантастичне. Але всередині кожного з них є свої градації. Вони втілені у сюжетні мотиви, які створюють дію комедії. Режисер вистави: Віктор Гирич - народний артист України, художній керівник і директор Київського театру юного глядача на Липках. «Сон літньої ночі» Шекспіра. Вистава для дорослих, на афіші спеціально зазначені вікові обмеження — «Особам до 16 років перегляд заборонено». І недарма, бо постановка пронизана поезією веселого еротизму. Тут таке сплетіння пристрастей і тіл, ніг, рук і торсів, що не одразу вдається розгледіти, де чия голова, а де чий хвіст. Хвости тут також є, бо у Шекспіра в цій п’єсі, як відомо, хтось перетворюється на віслюка, а хтось виходить на сцену в образі лева. Мимоволі думаєш: як актори все це витримують? У цій виставі — дивним чином крізь темний хаос пристрастей проступає Порядок і Гармонія.... У виставі бере участь велика кількість талановитих акторів. Гра - блискуча. Емоції переповнюють. Рекомендую для перегляду.
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках я побувала на виставі-феєрії "Сон літньої ночі" (за відомою романтичною комедією Шекспіра). Сюжет відомий всім, хто вчився у школі - дві дівчини та два хлопця хочуть бути разом з тим, кого кохають. І кожен з них намагається щось для цього зробити, у кожного своя мета і свої способи її досягти, але неочікувано в події втручаються фантастичні (невидимі закоханим) істоти, які заплутують все ще більше. В даному випадку це не просто романтична комедія, а ціле феєричне дійство, наче дійсно побачене сновидіння. Костюми гарні, дівчата красиві, хлопці молодці. Ось лише дуже здивували дивні, дуже дивні рухи двох головних героїнь, я б назвала частину їх рухів не те, щоб неспристойними, ні, скоріше - не властивими цим ролям, думаю, Шекспіру такі дивні рухи не снилися. Мені не сподобались ці дивні рухи обох героїнь, незграбно-пародійні, натяк на еротичні наміри. Все було гарно, весело, романтично, але час від часи тими дивними рухами дві головні героїні якось перетворили тонку романтику і веселу інтелігентну комедію на грубий гумор, наче у розрахунку на глядача, якого модна розсмішити та пройняти лише так - кривлянням та грубим натяком на еротику у вигляді перекривлювання, трясіння частинами тіла наче під напругою , вдаючи пристрасть чи бажання. Виглядало якось похабно, навіть неприємно, коли ніжна закохана починала труситися тілом, наче рівень жіночності різко впав . Але ж обидві героїні у Шекспіра були тонкої душі. Навіть для комедії, навіть для феєрії це якось ...скидається на низькопробний гумор, а це ж комедія Шекспіра, а не фабрична самодіяльність. Взагалі, можна було не звертати уваги на ці дивні рухи двох "закоханих афінянок" , не бачити їх місцями грубої пародії на еротику, що мало викликати сміх, але ..але ж таки це подіяло і люди сміялись. Другим моментом, що також постійно протягом вистави дивувало - це ...поява "Руслани з її дикими танцями", тобто...раптом у ролі народу, що веселиться, на сцену вискочили люди на чолі зі співаючою дівчиною. І чесне слово, це було настільки схоже на Руслану і її "дикі танці", що виникло питання, а чи не вона це часом? І слідом наступне питання - а нащо було так схоже на неї робити? Взагалі актори молодці, дуже пластичні. Було відчуття, що я потрапила на виставу театру пластичної драми, а не в ТЮГ. Було цікаво не лише слідкувати, як ця феєрія розвиватиметься, але ще й хотілось почути, чи не скажуть наприкінці вистави, що це таки актори з театру пластичної драми, але ні - всі свої)). Феєрія весела, але місцями гумор грубуватий за рахунок тих дивних рухів - "еротонатяків" Гелени та її подруги. Це ж сон літньої ночі, а у ві сні все може бути. Тож вистава весела, особливо забавний "віслюк" та дуже цікаво було дивитись "виставу у виставі" наприкінці, актори молодці!
З 1978 по 1984 рік працював у Київському державному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки, де брав участь у постановках 6 вистав. У цей же період здійснював постановки у Черкаському, Волинському та Могильовському драматичних театрах.
У 1984 році був запрошений до Київського театру юного глядача на постановку вистави «Лісова пісня» Лесі Українки, яка на ІІ Республіканському фестивалі театрів для дітей та молоді у місті Сумах здобула ІІІ премію. З цього часу плідно працює у ТЮГу як черговий режисер, створюючи вистави для дітей і для дорослих. У виставах для дорослих режисер тяжів до актуальних гострих тем («Фатальна помилка» М. Рощіна, «Еквус» П. Шеффера).
У липні 1991 році Віктор Гирич був призначений головним режисером театру, а у листопаді цього року рішенням колективу він був обраний художнім керівником Київського державного театру юного глядача. На цій посаді він активно співпрацює з талановитими та високопрофесійними художниками, композиторами, балетмейстерами; насичує репертуар творчого колективу постановками за класичною та сучасною літературою.
Нині В. С. Гирич є провідним фахівцем постановок для дітей, режисером, чиї вистави мають тривале сценічне життя й популярні у глядачів: «Король Дроздобород» (рік прем'єри — 1986), «Троє поросят» (1989), «Людвігу XIV — УРА!» (1991), «Різдвяна ніч» (1993), «Ша–ша–ша–ша–ша» (1994), «Серце П'єро» (1996), «Чарівна Пеппі» (1998) дотепер присутні в репертуарній афіші. Режисер звертається до класики дитячої літератури (брати Грімм, Андерсен, Ліндгрен), до класичної драматургії: вистави («Різдвяна ніч» М. Гоголя, «Фігаро» П.-О. Бомарше, «Чайка» А. Чехова, «Ромео і Джульєтта» Шекспіра) відображають пошук нового способу спілкування з глядачем через асоціативно-метафоричний ряд. Загалом на сцені Київського театру юного глядача на Липках режисер здійснив понад 20 постановок.
Гирич — режисер, якому притаманні фантазія, здатність до філософського узагальнення, прагнення глибоко розкрити авторський задум, осучаснивши та втіливши його в яскравій сценічній формі. У виставі «Ярмарковий гармидер» І. та Я. Златопольських (2005) Гирич виступав як послідовник театру Леся Курбаса.
Закінчила Київське державне хореографічне училище, Державний інститут театрального мистецтва (ГИТИС), факультет театрознавства, курс Миколи Ельяша, м.Москва, Санкт-Петербургську (Ленінградську) державну консерваторію, факультет музичної режисури, режисура балету, курс Микити Долгушина.
Працювала артисткою балету в Одеському й Київському театрах опери й балету.
Як Головний балетмейстер працювала в Київському державному мюзік-холі й Київському театрі естради, у Державному музичному театрі для дітей й юнацтва.
У 1990—1996 р. — Головний балетмейстер Київського єврейського театру «МАЗЛТОВ», де заснувала вперше у світі професійний «Єврейський балет», що сповідує культуру Діаспори. В 1995 році на фестивалі в Лос-Анжелісі «Єврейський балет» одержав почесний приз «Зірка Голівуду».
Член журі багатьох міжнародних конкурсів: «Сержа Лифаря» Україна, Київ; Сучасної хореографії «Сергія Дягілєва» Гдиня, Польща; «XXI століття» Україна, Київ.
Народилася 14 жовтня.
У 2005 році закінчила КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, за спеціальністю актор драми, Майстерня Зимньої В. І. Цього всесторонньо розвинутій Тетяні виявилося мало, тож у 2010 році вона закінчує МАУП за спеціальністю «управління персоналом та економіки праці».
Аже всі знають, що мистецтво сильніше будь-якої економіки, тому Тетяна пройшла асистентуру в КНУТКіТ і подалася працювати актрисою в Театрі Юного Глядача «На Липках»
У 2016 році була задіяна у виставі «Пригоди Буратіно» у театрі «Особистості», після чого була запрошена до трупи.
Упродовж 2007-2009 р. актор Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
Від 2011 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
2004-2009 – Ведучий телепрограми «Крок до зірок» на першому Національному каналі.
У 2017 році отримав нагороду за найкраще виконання головної ролі на Міжнародному фестивалі студентів з різних країн світу WTEA (Пекін,Китай).
Працює в театрі на Липках з 2018 року.
У 2010 році закінчив Київський національний університет культури і мистецтва (майстерня Ю. Муравицького).
У 2011 році закінчив акторський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого (творча майстерня народного артиста України, народного артиста Росії Е.М. Митницького).
У театрі на Липках з 2011 року.
У 2004 році закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого (майстерня В.Судьїна).
З 2003 року грає на сцені Київського театру юного глядача на Липках.
У 2007 році закінчила Львівський національний університет ім. І. Франка, факультет «Культури і мистецтв», акторське відділення (майстерня народного артиста України, професора Б.М. Козака).
З 2007 по 2008 рік працювала в навчально-професійному театрі Proscenium при ЛНУ ім. І. Франка, м. Львів.
В театрі на Липках працює з 2010 року.
Українська акторка театру і кіно.
Провідна майстриня сцени театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках».
Дружина відомого театрального режисера Віктора Гирича.
Від 1995 року актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Закінчив у 2013 році Луганський державний інститут культури і мистецтв, курс В.Ю. Московченко.
З 2013 - студент Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого за фахом «Режисура драми», курс К.М. Дубініна.
2008 - 2011 - артист Донецького обласного російського театру юного глядача (м.Макіївка).
2011 - 2015 - артист Київського академічного театру юного глядача на Липках.
У Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 2015 року.
У 2008 році закінчив Запорізький національний університет(Кафедра акторської майстерності, курс Г.В.Фортуса).
У 2003-2009 рр. працював в Запорізькому театрі юного глядача.
З 2009 року – актор Київського театру юного глядача.
До вступу до театрального ВНЗ отримав два технічних освіти: у 2006 році закінчив Київський технікум електронних приладів, в 2011 – Інститут ІДС НАУ.
У 2014 році закінчив Інститут ТКВТ КіМУ (майстерня з. арт. України Л. Лимар). У 2016 закінчив КНУТКіТ ім.Карпенка-Карого за фахом режисер драматичного театру (майстерня В. Чхаїдзе).
З 2014 по 2017 роки працював в Київському академічному театрі на Липках (ТЮГ).
У трупу театру «Срібний острів» запрошений в 2014 році.
1998 року закінчила Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж (майстерня В. Ковалевського, Г. Богомаз-Бабій), працювала у Херсонському обласному українському музично-драматичному театрі.
Від 1998 року актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках.
У 2007 р закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого, курс Ю.Ф.Висоцкого.
2005-2007 – актриса Театру «Золоті Ворота» (Київ)
2007-2016 – актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках
У Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 2016 р.
У 1995 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого (творча майстерня народного артиста України, професора Н.М.Рушковского).
У Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1999 року.
У 2012 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (майстерня народного артиста України О.М. Шаварського).
З 2009-2010 актор в Новому Драматичному Театрі на Печерську.
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках з 2012 року.
Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв в 2012 році. Майстерня Судьїна та Дубініна К.М. (Заслужений діяч мистецтв РСФСР).
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 2013 року.
Закінчив акторський факультет (педагог Ільченко П. І) Національного університету культури і мистецтв 2008 року та Національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого за спеціальністю актор драматичного театру та кіно (майстерня Гулякіної Евгенії Олександрівни) 2013 року.
Від 2014 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Визнаний кращим народним співаком у конкурсі «Караоке на Майдані» 2014 року.
У 2014 році закінчив Київський міжнародний університет, факультет театрального мистецтва(педагог з. а. України Олег Роєнко).
Відтоді актор Академічного театру юного глядача на Липках.
Навчався у Київському обласному училищі культури і мистецтв за спеціальністю диригент оркестру( педагог Малій Н. А.)
У 2015 році закінчив Національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого за фахом актор драматичного театру і кіно (майстерня н. а. України Б. Бенюка).
Брав участь у виставах театральної антрепризи.
На сцені Академічного театру юного глядача зіграв у виставах «Поліанна», «Сон», «Меланхолійний вальс», «Шинель», «Пеппі Довгапанчоха» , «Сон літньої ночі», «Ляльковий дім».
Репетирує роль Квартального у виставі «Ревізор».
Саме у часи небаченого підйому національного мистецтва в Києві виник новий театр. Ідея створення театрального колективу, який присвятив би себе вихованню дітей та молоді, належить Олександру Соломарському та Ірині Дєєвій. Незважаючи на те, що у них не було ані приміщення, ані коштів, 8 листопада 1924 року київська дітвора побачила першу прем’єру майбутнього київського ТЮГу – «Мауглі» за однойменним оповіданням Редьярда Кіплінга. Віра, творча наснага керівників та акторів новоствореного колективу переборювали будь-які перешкоди.
Заснований як Державний театр для дітей, ТЮГ впродовж історії не раз змінював свою назву (носив імена Івана Франка, Максима Горького, Ленінського комсомолу), переїжджав у різні приміщення (першу виставу грали у Будинку вчителя). Незмінними для різних поколінь, що працювали у ньому впродовж усіх років, залишалися дух служіння мистецтву, бажання вводити у таємничий світ театру, закохувати у нього дітей, підлітків та їхніх батьків. Театр на Липках – особливий творчий колектив, адже він працює для різних вікових категорій. Гостинно відчиняючи двері зранку перед малюками, ввечері ТЮГ показує вистави для підлітків, молоді і дорослих.
З 1991 року Театром юного глядача на Липках керує народний артист України Віктор Гирич. За чверть століття роботи в тюгівському колективі він заслужив репутацію режисера, який завдяки знанню також і дитячої психології успішно ставить спектаклі для глядачів різного віку. Театр постійно перебуває в стані мистецького пошуку, його трупу весь час поповнюють молоді актори, запрошуються на постановку різні режисери. Свого часу тут працювали відомі тепер митці Роман Віктюк, Богдан Бенюк, Віталій Лінецький.
Сьогодні в репертуарній афіші театру понад 30 вистав, серед яких значаться як п’єси сучасних драматургів, так і твори відомих класиків вітчизняної та світової літератури.
« Сон літньої ночі »
