Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Сон Лакшмі, що побачив Вішну у своєму сні »
За мотивами п'єси Оксани Танюк «Сон Лакшмі, що побачив Вішну у своєму сні, Або медитація на тему ігри богів» та текстами Сергія Труша.
« Morituri te salutant »
« Жінка у пісках »
Притча
« Прекрасний звір у серці »
Моновистава
« Саша, винеси сміття »
Драма
« В.О.П. »
Драма
Незвичним та несподіваним став для мене паперовий театр, викликав справжню зацікавленість, хоча деякі моменти були для мене незрозумілими. Але ж це сон! Ця фантазія була створена в період карантинного локдауну. За жанром постанова – поетична фантазія на тему ігри богів. Перш за все, режисер – Мирослав Гринишин звертається до розуму глядача та до його свідомості. Режисер застосував цікавий прийом – створення елементів сценографії, чи паперових виробів, які виступали в ролі ляльок і змінювалися на очах глядачів. Це зацікавило глядачів та надало шарму акторам. Місцями дія здавалася надто одноманітною, а патетичне читання тексту акторами викликало медитативний стан. У цих текстах відчувався трепет, але забракло простоти. Цікаво буде переглянути цю виставу людям з багатою уявою.
Колись Павло Флоренський зауважив: «Якщо є «Трійця» Рубльова – є Бог». Перефразовуючи Флоренського, можна сказати: «Якщо є Лесь Курбас – є український театр».
Театральний реформатор Лесь Курбас створив український модерний театр світового рівня, заклав нову лексику театру ХХ століття (навіть холодний ГУЛАГ став лише провокацією останніх шедеврів майстра). Саме йому належить чи не найтонше визначення актора майбутнього як «розумного Арлекіна».
Державний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса, створенний постановою Кабінету Міністрів від 12 грудня 1994 року, розпочав роботу у 1995 році. Ми врахували новітній досвід сучасної світової культури, де передбачається «тотальність» функцій, легка взаємозамінність «елементів», паралельний розвиток теорії і практики, принцип багаторівневості і симультанності.
У Центрі три підрозділи: науково-дослідний, художньо-театральні пошукові лабораторії, культурологічний відділ. Перевага надається генерації ідей, молодим силам і новітнім методам і методологіям, експерименту у найширшому художньому просторі (сьогодні не можна досліджувати театр поза цілісним художнім контекстом). Центр ставить на меті провокацію експерименту й створення світобудівничих моделей Театру нової Мови, театру – конструктора національного духовного середовища. Інтелектуальна думка нової України, її культорологія і мистецтвознавство мають реінтегруватися у європейський і світовий контекст, з якого вони з відомих історичних причин випали.
Діяльність Центру має п'ять стратегічних напрямів:
1. Відпрацювання сучасної моделі діалогу: культура України і українська культура – культура Світу.
2. Написання історії українського театру ХХ ст. в контексті світової художньої культури, з використанням новітніх методологій.
3. Створення системи культурологічних проектів широкого спектру як механізму реінтеграції національної культури у світовий контекст.
4. Формування інноваційних моделей театральної і художньої освіти.
5. Аналіз державної культурної політики, пропозиції альтернативних та інноваційних її форм.
« Сон Лакшмі, що побачив Вішну у своєму сні »
