Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Собака на сіні »
До безсмертних текстів Лопе де Вега не було додано жодного слова, але дещо змінена фабула, збагачено і виведено на перший план роль Арнарди, а деяких інших персонажів навпаки скорочено, як і п’єсу в цілому.
Музичне рішення вистави складається із двох частин – з одного боку це фонограма, що скомпонована з шедеврів іспанської класичної гітари, ідея якої належить Катаріні, а з іншого – жива гітара і пісні, що спеціально для цієї вистави склав і виконує Віктор.
Цікавою режисерською знахідкою було зробити листи кохання, з яких починається інтрига, червоного кольору і їх дуже багато, а наприкінці вони заповнюють собою майже всю сцену. Так само червоним стало все, до чого торкаються закохані. Інший режисерській хід, що так сподобався багатьом глядачам – три наречені в одному домі з одним коханням на трьох та одна жінка у трьох іпостасях, коли текст однієї героїні звучить відлунням з вуст двох інших. А райські пташки, що символізують надію кожного з героїв, у фіналі опиняються в одному гнізді у невеликій скрині, де б мали бути папери на графський спадок.
Таким чином у фіналі вистави стверджується думка, що найцінніше – це коли «душа може здійснити свою надію», а справжнє кохання – здатність допомогти людині її здійснити.
До свого племінника Чічілло, невдахи-студента медуніверситету, який заради гри в карти покинув навчання, приїздить мільйонер Феліче Шашамока з Роккасєка. Племіш для того, щоб розрахуватися з боргами вдається до брехні: своєму заможному дядечку він видає бажане за дійсне, що мовляв, диплом лікаря - психіатра у нього в кишені, а в Неаполі він відкрив психіатричну лікарню і з успіхом лікує пацієнтів. Дядечко щедро фінансує свого родича. За лікарню Чічілло видає дешевий хостел в якому мешкають оригінальні персонажі: тричі контужений майор-пехотинець, невизнаний скрипаль, актор-аматор, мама-одиначка... І саме зараз настає час, коли небіж має продемонструвати свої успіхи та відзвітувати за надані дядьком дотації. І тут почалося..!
Дідух, 12 пісних страв та колядки – це на Різдво. 40 жайворонків, веснянки та закликання птахів – на Благовіщення. Клечання, водіння тополі та русальні пісні – до Зелених свят. Закликання покровителів-безморозників, вшанування пастухів та курячі дівочі складчини – це на Кузьми-Дем’яна. Хочете дізнатися більше? Тоді вам до нас! Вистава для всієї родини, в якій відомі українські народні пісні об’єднані у своєрідний ланцюжок, який проходить крізь усе життя людини. Це цікаво, пізнавально, співочо! Вистава є переможцем театральної премії «Київська пектораль-1995» у номінації «Краща вистава для дітей».
На сцену театру «Берегиня» повертається вистава «Старовинний Вертеп». Це традиційне Різдвяне дійство з піснями колядками, жартами, з відтворенням євангельського оповідання про народження Ісуса Христа. Верте́п – старовинний пересувний український театр, де ставили релігійні й світські (переважно жартівливі та іронічні) п'єси; відтворена стайня з народженням Христа. Український вертепний театр – самобутнє явище у розвитку нашої театральної культури
Це продовження історії родів Котигорошка, Вернидуба, Вернигори, Крутивуса та інших мешканців казкового села. Ця казка сповнена українського гумору, гострої самоіронії, глибокої символіки та життєвої мудрості. Яскраві персонажі творять динамічне ярмаркове дійство, яке закручує у своєму вирі й дорослих, і дітей. Варіації на теми давніх піснеспівів у живому виконанні заслуженої артистки України Алли Опейди та солістки дитячого фольклорного гурту «Вервечка» Ольги Ткаченко сакралізовують простір гри і вкорінююються у підсвідоме. Незвідано-містичне та глибокосакральне вступає в боротьбу з ницобуденним та профанованим. І тоді кожен, хто ладен думати, пробує зрозуміти — що ж то за лихий Змій? Звідкіля він взявся? І хто наважиться вступити із ним у боротьбу?
На сцені веселий ярмарок! Тут і дід з бабою, і пані з паном, і дівки з парубками, і тітка зі сметаною, а також веселощі, пісні, танці, кумедні ситуації та повчальні історії. Чарівний птах, якого піймав Птахолов, дасть героям вистави та глядачам три мудрі поради, які не лише будуть основою трьох історій, що розповідаються у виставі, але й обов'язково стануть у нагоді в повсякденному житті. Їх варто запам'ятати!!!
Вистава не викликала надто сильних відчуттів, але було цікаво спостерігати за акторами від початку до кінця. Не було часу для нудьги. Вистава по п'єсі Лопе Де Вага, чудова історія про боротьбу почуттів із канонами та рангами. Історія графині Діани та її таємні почуття до свого секретаря, про які вона наважилася розповісти, звичайно цим все не обмежується, вистава має ще пару любовних трикутників, цікаво спостерігати за розвитком подій. Взагалі вистава цікава, дивишся на одному подиху, хороша гра акторів та цікаві костюми (особливо у виконавиці східних танців). Що б можна було допрацювати — це оформлення сцени. Сподобалась гра Діани, реально віриш і переживаєш разом з героїнею. Чогось мені не вистачило у грі секретаря, себто Теодоро. Хлопці в ролі Графа і Маркіза неймовірні, дуже сподобалась їхня гра! Вистава з перших хвилин занурює в теплі переживання і проносить тебе через все дійство на одній теплій емоції. Перед початком вистави модератор розповіла про виставу, та взагалі про репертуар театру. Це було дуже цікаво і корисно, більше дізнатися про місце куди потрапив і запланувати наступний візит, знаючи що може запропонувати тобі цей театр. Локація чудова, дістатися і знайти не складно, знаходиться близько 5 хв від метро Золоті ворота. Мінуси: не бачила поруч парковки, з машиною буде важкувато, немає пандуса. Приміщення стареньке, але затишне. Дуже сподобалась зала, реально створює атмосферу театру. Були дотримані карантинні обмеження при розсадці в залі, але температуру при вході ніхто не перевіряв.
Прекрасно проведений вечір. Гарний настрій. Чудові емоції від початку до завершення вистави. «Собака на сіні» - досить відома вистава. І майже кожен глядач уже має певні уявлення дійства. Сюжет розгортається довкола соціумних проблем, які існували ще у 16 віці. Цікава назва вистави походить від прислів’я «Собака на сіні сама не їсть і комусь не дає». В Україні теж є подібне «Сам не гам і комусь не дам». Молода вдова, графиня Діана де Бельфлор, закохалася у свого секретаря Теодоро. Однак, різний соціальний статус не дає графині можливості вийти заміж за свого слугу. Ну і як завжди буває довкола графині «метеликами літають» граф, та маркіз добиваючись її прихильності. Вдовиця бажає мати чоловіком свого слугу і в цьому їй допомагають її слуги, котрі зуміли Теодоро зробити графом. Актори досить гарно відтворили свої образи, особливо головна героїня. Однак образ Теодоро, як для мене, видався занадто скутий, замкнутий, "сухий". На початку вистави актор говорив без емоцій, монотонно, не було вербальних рухів. Склалося враження, що актор просто говорив заучений текст. Лише під кінець вистави, я побачила хоч якісь емоційні рухи і почула інтонацію. Хотілося б відчути більше емоцій в образі Теодора (сум, розпач, надію, злість, кохання) нажаль в голосі, виразі обличчя і рухах героя я цього не відчула :( Від образу Теодоро чекала більшого. Тому зразу було розчарування, однак образи інших героїв вистави однозначно порадували. Родзинкою була танцівниця східних танців і прекрасна гра головної героїні.
Спектакль проходил в "Доме актера". Уютный не большой зал, маленькая сцена, кресла не очень удобные и за головами друг друга не очень хорошо видно сцену. Но в целом атмосфера приятная. Смотрели спектакль "Собака на сене" испанского драматурга Лопе Де Вега. Вдова Диана влюбляется в мужчину ниже рангом и пытается признаться ему в любви. Молодой человек догадывается о её чувствах, но он симпатизирует служанке Марселе. Прекрасная игра актёров, приятная музыка, интересные костюмы. Этим вечером получила удовольствие от посещения этого спектакля
"Собака на сене" - легендарное произведение испанского драматурга Лопе де Веги. Думаю, вряд ли найдется человек, который не смотрел одноименный фильм. Даже заранее зная сюжет, спектакль смотрится по-новому. Конечно же, сопереживаешь актёрам. Так же, не могу оставить без внимания костюмы: очень красивые, внимательно подобраны каждому персонажу, дополненные аксессуарами. Игра актеров выше всяких похвал. Очень довольна что остановила свой выбор именно на этом спектакле! Получила массу удовольствия!
З 1979-1995 р. працював у Запорізькому театрі Молоді (актор, режисер).
1992–1995 р. – Запорізький музично-драматичний театр ім. М.Щорса.
З 1995 р. – Київський Національний академічний драматичний театр російської драми ім. Лесі Українки.
З 2002 р. – Київська дитяча Академія мистецтв (викладач майстерності актора).
З 2011 р. – Київський Класичний Альтернативний Художній театр (режисер, актор).
Працювала в зарубіжних телевізійних, рекламних, театральних і культорологічною проектах (Польща, Італія, Швейцарія, Японіят а інші.1992-1999р).
Автор поетичних збірок «Катюша і Катерина», «Тридцять сонячних поезій».
Автор п'єс «Тридцять сонячних поезій», «Я вас люблю: Гумільов, Ахматова, Одоевцева».
Лауреат четвертого Всеукраїнський творчого конкурсу «Російська Мадонна». У співавторстві з Павлом Глобою ведуча мультимедійного проекту «Глобальний поради з Катаріною Синчилло» та міжнародного кінофестивалю «СевастопольFEST».
2015-2019 – навчалася в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв у Києві.
Захистила магістерську роботу в НАКККіМ на режисерському факультеті.
З 2020 року – актриса театру КХАТ
Навчалася в Київському Національному університеті культури і мистецтв (майстерня П. І. Ільченка та Пивоварової К. В)
З 2020 – актриса та помічник режисера театру КХАТ
Навчається у Національній Академії керівних кадрів культури і мистецтв (майстерня А. В. Жуковина).
Із 2019 року – актор театру КХАТ.
Працює у НАКККіМ старшим викладачем. Сценічна мова. У театрі КХАТ задіяна у таких виставах:
Леся Українка «Йоганна, жінка Хусова» - Сабіна (2016)
М. Себастьян «Безіменна зірка» - школярка (2016), Мона (2019)
В.Шекспір «Гамлет» - Гертруда. (2016)
А.Чехов «Чайка» - Маша (2016)
Лопе де Вега «Собака на сене»- Марсела (2017)
За мотивами О.Толстого «Джузі.Каліостро.» -Химка (2017)
У 1983 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого та отримав спеціальність – Актор драматичного театру та кіно. З 1976 року працював у Київському Академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки. Починаючи з 1987 року був одним із організаторів театрально-студійного руху, брав безпосередню участь у створенні низки театральних колективів Києва. Розробив власну концепцію роботи експериментального театру в умовах госпрозрахунку, створив ТНВЦ «АРС». У період існування якого, було поставлено вистави, що неодноразово посідали перші місця на престижних фестивалях.
Член Національної спілки театральних діячів. Один із засновників «Київської Пекторалі».
Автор комедії «Евакуація» (яка на Міжнародному фестивалі драматургії «Полуостров» отримала нагороду, як найактуальніша комедія року), ідеї та розробки серіалу «Агенція «Зірковий час».
З 2010 року активно знімається у серіалах, серед яких «Нереальні предки», «Телефон довіри» та ін.
Є виконавцем однієї з головних ролей у серіалі «Реальна містика».
В театрі КХАТ грає головн іролі Сутенера та Політолога у виставі «Єврейський годинник» С. Кисельова та А.Рушковського.
А також у виставі «Собака на сіні» роль графа Лудовіко.
грають декілька акторів
грають декілька акторів
КХАТ – це унікальний і дивовижний театр, нічого подібного на сьогоднішній день в Україні немає. Театр називається Класичний Художній, тому що в основу його постановок закладені кращі класичні і художні традиції, якими наша театральна школа прославилася на весь світ і які в багатьох театрах на сьогоднішній день, на жаль, забуті. І Альтернативний тому, що своєю сповідальністю, максимальною віддачею на межі неможливого, своїм очисними діями, він альтернативний дешевим комерційним постановкам. Він працює як творча майстерня. У пресі неодноразово зазначалося, що КХАТ – це театр, який увійде в історію театрального мистецтва.
Засновники КХАТу вважають, що справжній театр повинен давати глядачеві таку кількість енергії, щоб після вистави він був здатний змінити щось в собі і в своєму житті на краще.
КХАТ – це завжди сузір'я цікавих особистостей на сцені, актори, які відомі не тільки по кіно і телесеріалам, а й відзначені міжнародними театральними преміями – це актори європейського рівня. Щоб переглянути вистави КХАТ глядачі, режисери і театральні критики приїжджають з інших міст і країн.
13 березня 2011 року в Києві стало на один театр більше. У Будинку Актора (Ярославів Вал, 7) о 17.00 театральним проектом «До» відкрився КХАТ. КХАТ – це добровільне об'єднання акторів з різних київських театрів, створене актором Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, режисером і викладачем акторської майстерності заслуженим артистом України Віктором Кошель і драматургом, режисером, автором і ведучою телепроектів, актрисою театру і кіно Катариною Сінчілло по численними проханнями глядачів після телепроекту «Тридцять сонячних поезій».
« Собака на сіні »
