« Слово о збуренії пекла »

Це історично-психологічна трагедія за п’єсою геніального драматурга та театрального філософа KLIMа. Дія відбувається в Смутні часи – період історії Московського царства з 1604 року до 1613 року, який розпочався з виступу Лжедмитрія I – самозванця, чиє походження та поява на історичній арені досі загадкові для істориків. Він, удаючи з себе сина Івана Грозного, який чудом уникнув замаху, підготовленого регентом Борисом Годуновим, з'явився на польсько-московському кордоні з військом донських козаків та польських добровольців. Щоб осмислювати сучасність, варто подумати про речі, які є завжди. Наприклад, смерть – вона дуже сучасна. Вибір будь-який, сміливість взяти на себе вибір – теж дуже сучасно. Сучасніть – це про життя. Щоб говорити про сучасність – треба розуміти цінність життя. Розуміти – це знайти баланс між смертю та життям. «Смута» – це про смерть та вибір, і смерть, як вибір.

Глядачеві запропоновано здійснити подорож крізь час та стати безпосереднім свідком подій початку 1930-х років. Дія вистави-квесту відбувається не на сцені, цього разу ігровим майданчиком стає усе приміщення театру. Всім, хто завітає до нас, буде запропонована мандрівка різними локаціями, де розігруватиметься той чи інший епізод вистави. В окремі моменти глядачі ставатимуть безпосередніми учасниками дії… «Сьогодні голодомор усвідомлюється як національна трагедія, пережита у ХХ столітті. Проте остаточного розуміння того, чому було можливим цілеспрямоване винищення мільйонів, не зважаючи на сотні наукових досліджень, і до тепер немає. Адже загальноприйнята політична відповідь на це питання не відміняє етичної, і це при тому, що для більшості ж з тих, хто пережив голод і втратив тоді близьких, моральна відповідальність злочинців затьмарюється особистою бідою» (Ганна Веселовська).

«Пісня» це вистава про маленьке село Ульгівок, де до 1946 року жило 90% українців, а потому не лишилось жодного. Це вистава про все найгірше і найкраще, – берлінський мур, турецька площа Таксим, український Майдан, – що одного разу трапилось з нами, а тепер віддаляється. Чи можна його вхопити – і як? Хіба спуститись під землю в маленькому польському селі, бо тільки під землею в маленькому польському селі все ще лишається український світ. Спуститись – і щось зрозуміти (або ні).

Проект «REУКРНАЦІЯ» заснований влітку 2013 року під назвою «Ще не вмерла! Україна», відображає погляди і настрої української нації до, під час і після Революції гідності. Перформанс «REУКРНАЦІЯ» ставить за мету прокласти шлях до сердець українців, запалати вогонь віри в тих, хто втратив надію на яскраве майбутнє нашої держави, надихнути і підтримати тих, хто продовжує сподіватися і діяти. Цей проект закликає українців і людей, небайдужих до України, відчути себе частиною великої культури і з'єднати свої зусилля в боротьбі за краще майбутнє української нації. З кожним днем українське суспільство змінюється і завдяки цьому ми разом нарешті завершимо «перезавантаження» Нації – РЕУКРНАЦІЮ.

Надзвичайна вистава «Кураж», поставлена майстром втілення думки у пластиці та сценічному русі Олексієм Скляренком, є своєрідною сенсацією на сцені Театру на Липках. Основою постановки стали п'єса «Матінка Кураж та її діти» і ремарки творів Бертольда Брехта – видатного німецького поета і драматурга. П'єса була написана в 1938-1939 роках і була задумана як антивоєнний твір. У виставі режисер продовжує думку автора щодо нищівної функції війн, які стирають з лиця Землі не лише матеріальний світ людей, а й емоційні, тонкі аспекти нашого існування. Непростий матеріал запропоновано глядачеві у дуже красивій та естетичній формі – актори презентують своїх героїв за допомогою хореографії та неймовірних пластичних рішень. Режисер дуже тонко відчуває людську психофізику, тому вистава зачіпає інтимні куточки глядацької душі дуже доречними візуальними способами.