Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Скамейка »
Не така вже й легка річ - стосунки між чоловіком і жінкою. А навіть більше -хитросплетена! Начебто все зрозуміло, а поринеш глибше - відразу виникає безліч питань і сумнівів... Ілюзія за ілюзією!.. Очікують любов, гармонію та щастя, а отримують пекучу драму і довічні митарства. Але продовжують вірити і сподіватися, що питання у «правильній людині» - треба «просто» знайти «того самого», єдиного, і тоді з’явиться ЩАСТЯ!!! Щастя навіки...
На такі пошуки і вирушила героїня вистави. І знайшла... Його, єдиного!
Чим же завершиться історія чоловіка та жінки? Таких різних, чужих, схожих лише в одному - в пошуку щастя.
Незмінна тема людської самотності, втеча від себе, в надії сховатися за когось. Але чи можливо сховатися? І чи досягнеш цілі, якщо сам із собою не примирився і не домовився? Питання, питання, питання!..
На сцені «Золотих воріт» – один незвичайний день з життя звичайної сім'ї, протягом якого кожен може дізнатися, що саме потрібно робити, щоб не стати ПОРОХОМ. Незважаючи на всю розруху, герої вистави сповнені гумору – вони готові сміятися над собою. А ми готові? На глядачів точно чекає карколомна сімейна історія про нові можливості і старі катастрофи... але, що саме оберуть герої цієї історії і чому…
Таємничі листи, предмети, що потрапляють в руки не тим персонажам, дами в кринолінах, мужні кавалери-дуелянти триматимуть інтригу протягом усієї вистави, занурять глядача в атмосферу пристрасної Іспанії. Прекрасна незнайомка-привид та безстрашний лицар обов’язково мають знайти своє кохання у фіналі цієї чарівної історії.
Головні герої цієї вистави намагаються розібратися у тому, якої ж форми та якого характеру мають бути стосунки, щоб вони влаштовували обох, вони задають запитання собі і глядачеві про те, що ж таке любов, що таке зрада, що таке «стосунки із елементами свободи».
Геніальний Шекспір ще багато століть тому поставив перед людством безліч питань щодо сенсу нашого існування на цьому світі. «Бути чи не бути?» – переймається Гамлет вічною проблемою людини. «А як бути? Чим бути? І чому не бути?..» – замислюються актори НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ, що обрали собі за «підручник життя» великі тексти великого та загадкового Шекспіра. У виставі «КАРНАВАЛ ГРІХІВ» дивним чином зійшлися на одній сцені Ромео з Джульєттою та Отелло з Дездемоною, Офелія з Гамлетом, Леді Макбет зі своїм чоловіком та навіть Лір зі своїми дочками. Актори з великим захопленням занурюються в класичні хрестоматійні сюжети та намагаються знайти в них нові, зрозумілі сьогоднішньому поколінню, відповіді на одвічні питання буття.
Ексцентрична комедія. Несподівані зустрічі з долею і справжнім коханням. Життєві історії у монологах і діалогах про Всіх і про Кожного (про Нас). Як пережити розчарування в любові? Хто не шкодував про фатальну помилку? Навіщо жінці чоловік, а чоловікові жінка? Якою буває самотність і чи можна її заслужити? Чи вона тебе вбиває? Чому ми наступаємо на ті ж граблі і часто біжимо по колу? І як зробити ривок, щоб вирватися з зачарованого кола? І чи можливо це зробити? І звичайно весь цей салат посипаний гумором, сексом і життєвим досвідом Олексія Курилко.
Ольга Арнольдовна Когут — радянська і українська актриса, Заслужена артистка України (2006).
У 1989 році закінчила Донецьке училище культури за спеціальністю «Режисура драматичного театру». Ще студенткою почала працювати в Донецькому обласному музично-драматичному театрі імені Артема.
У 1995 році вступила до Київського інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенко-Карого.
У 1996 році була запрошена в студію молодих акторів Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
Закінчив Новосибірське театральне училище у 1988 р. Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого у 1992 р. У театрі ім. Лесі Українки з 17.10.1994 р. (після перерви з 1.10. 2011 р.)
У самому центрі історичної частини Києва, за два кроки від Хрещатика, неподалік від Золотих воріт, на розі двох старовинних вулиць – Пушкінської та Богдана Хмельницького – постає будівля, добре відома киянам та гостям столиці України як театр імені Лесі Українки.
Офіційна біографія Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки починається в 1926 році, коли рішенням Київського окрвиконкому була організована в Києві Російська державна драма, і 15 жовтня того ж року театр відкрив свій перший сезон. У 1941 році йому було присвоєно ім'я Лесі Українки.
Однак коріння театру походить до ХIХ століття: в ті далекі часи, коли по всій Російській імперії народжувалися і припиняли своє існування різні театральні антрепризи. У Києві постійний російський театр був створений в 1891 році, і ним стала антреприза видатного російського режисера і актора Миколи Соловцова. Акторський склад саме цієї трупи став згодом основою Київського державного російського драматичного театру.
Минають роки, змінюються назви вистав, імена режисерів, акторів, художників.
З 1994 року театр очолив народний артист України Михайло Резнікович.
Михайло Резнікович як художній керівник прагне продовжити живі традиції засновників театру імені Лесі Українки.
« Скамейка »
