Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Сирена, Вікторія і ... «Молодий Козеріг» »
Вистава про сьогоднішній день. Хто рухає «колесо історії»: люди, які вміють робити гроші або ж інтелігенція, праця якої оплачується мінімально? Відповідь на це питання Ви будете шукати разом з персонажами п'єси, сміючись крізь сльози.
Смішно і в той же час сумно... Вони не хотіли його вбивати... але він сам прийшов. Іскрометна, епатажна, захоплююча комедія з кримінальним характером не залишить нікого байдужим.
На машині без гальм дві чарівні дами мчать ... на цвинтар! Щоб відзначити День пам'яті чоловіка одне з них. Але! Коли вони приїжджають, то бачать – біля пам'ятника вже лежать квіти. Ви думаєте, що події розгортатимуться в цьому напрямку? Частково – так. Але тільки частково! Парадоксальність комедії «Дура, це любов!» – в самих дам. У їхньому житті було все, і печаль теж, але про неї в спектаклі – побіжно, тільки щоб зрозуміліше стали характери героїв, їх відчайдушність, відвага і невичерпне почуття гумору. Вражаюча любовна історія ... Детектив ... Призводять до здивування герої ... Приголомшливий гумор ... Чого тільки немає в цій комедії!
Запальна комедія від кращого бродвейського комедіографа останнього десятиріччя – Кена Людвіга. Майстерно виписаний сюжет, в якому є все для блискучої комедії положень – несподівані переодягання, спадкоємці, пісні, танці і, звичайно, пристрасне кохання – не відпускатиме Вас впродовж всієї вистави.
Неймовірно, але факт: вистава «Генерали в спідницях» прикрашає афішу театру вже 25 років і кожного разу постановка Ірини Кліщевської проходить у переповненій залі «Колеса»! В основі сюжету п'єси Жан Ануй лежить історія старогрецького комедіографа Арістофана «Лісістрата». У Києві прем'єра «Генералів у спідницях» відбулася в березні 1990 року. З цією виставою театр «Колесо» брав участь в україно-американському проекті «Обмін класикою»; був із успіхом представлений у м. Ашвіл (США); також вистава побувала на гастролях у Польщі. За сюжетом п'єси в першій дії головний герой Леон де Сен Пе (цю роль грає Олег Лепенець) стоїть прив'язаним до стовпа. Якщо порахувати, скільки часу актор простояв біля стовпа, то вийде цікава цифра – майже 30 діб! Інтригуючий сюжет, несподівані повороти, комічність ситуації, викликаної феміністичними настроями суспільства – актуальні сьогодні як ніколи. Більше 20 років вистава викликає щирий, невтримний сміх у глядачів не тільки України, але й США, Польщі та інших країн. Вистава нагороджена дипломом «За кращий акторський ансамбль».
Актори не можуть не брехати ... Їм потрібно приховувати правду про себе ... Тому що їх тривожать страхи, жахи і жахіття, про які Ви, глядачі, і поняття не маєте! І Ви ще чекаєте, щоб вони були нормальними?
Народився 29 січня 1946 року.
Актор, театральний режисер.
Заслужений діяч мистецтв України (2001).
Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенко-Карого в 1978 році.
Актор і режисер Театру російської драми ім. Лесі Українки (Київ) з 1985 року.
Представниця однієї з найбільш іменитих театральних династій України. Її бабуся — Катерина Юровська, колись була найпопулярнішою виконавицею циганських і російських романсів, за нею упадали сотні шанувальників, вона царювала на найкращих концертних майданчиках України і Росії. Мама Тетяни Володимирівни, Ольга Юровська, практично чверть століття була королевою в Київському театрі оперети: Маріца, Сильва, Принцеса цирку — це її репертуар. Далі. Тітка нашої героїні, відома співачка Ганна Юровська, зачаровувала своїм драматичним сопрано слухачів Львова, Новосибірська, багатьох інших міст. А Тетянин тато — Володимир Стебловський — один з найіменитіших театральних діячів України: він працював із Михайлом Романовим, Гнатом Юрою, очолював театри ім. Івана Франка, ім. Лесі Українки.
Стати акторкою мріяла з дитинства. Вступила до театрального інституту на курс до Миколи Рушковського. І після закінчення, незважаючи на те, що тато працював директором в театрі і був у складі розподільної комісії, в Києві не залишилася. Вибрала Миколаїв, потім Дніпропетровськ, потім Самарканд. Хотілося чогось досягти самостійно. Заміж вийшла за студента, який потім виріс до відомого режисера музичного театру, а в 70-і роки став головним режисером Театру оперети – Володимира Бегму.
У 1967 році закінчила акторський курс Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.
З 1996 працює в Київському академічному Молодому театрі.
Паралельно працює в Українському малому драматичному театрі, де зіграла головні ролі у виставах за п’єсами Тетяни Іващенко: «Замовляю любов», «Втеча з реальності».
Батько Дмитро Фiлонович викладав музику i спiв в середнiй школi № 2, а також керував хором.
Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1969).
Актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.
Член Національної Спілки кінематографістів України.
Театр створено 1991 року. Свого часу, покинувши стіни Київського державного академічного російського драматичного театру імені Лесі Українки, заслужена актриса Любов Титаренко створила перший київський приватний театр.
Центральна тема усіх вистав, які йдуть на сцені театру «Браво» – стосунки між чоловіком і жінкою. Тема любові і щирості проходить червоною ниткою через увесь репертуар театру.
« Сирена, Вікторія і ... «Молодий Козеріг» »
