Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Сирена та Вікторія »
Що може статися, якщо абсолютно дві різні жінки, одна – успішна бізнес-леді, інша – доктор філологічних наук, замість заняття англійською поведуть філософські роздуми про життя за келихом вина?.. Звичайно, пошук любовних пригод. Тому розважити самотніх жінок повинен хтось третій. А може, «чоловік за викликом». Та чи здійсняться жіночі бажання, адже часто доля готує несподівані сюрпризи…
Смішно і в той же час сумно... Вони не хотіли його вбивати... але він сам прийшов. Іскрометна, епатажна, захоплююча комедія з кримінальним характером не залишить нікого байдужим.
Вистава про сьогоднішній день. Хто рухає «колесо історії»: люди, які вміють робити гроші або ж інтелігенція, праця якої оплачується мінімально? Відповідь на це питання Ви будете шукати разом з персонажами п'єси, сміючись крізь сльози.
На машині без гальм дві чарівні дами мчать ... на цвинтар! Щоб відзначити День пам'яті чоловіка одне з них. Але! Коли вони приїжджають, то бачать – біля пам'ятника вже лежать квіти. Ви думаєте, що події розгортатимуться в цьому напрямку? Частково – так. Але тільки частково! Парадоксальність комедії «Дура, це любов!» – в самих дам. У їхньому житті було все, і печаль теж, але про неї в спектаклі – побіжно, тільки щоб зрозуміліше стали характери героїв, їх відчайдушність, відвага і невичерпне почуття гумору. Вражаюча любовна історія ... Детектив ... Призводять до здивування герої ... Приголомшливий гумор ... Чого тільки немає в цій комедії!
Запальна комедія від кращого бродвейського комедіографа останнього десятиріччя – Кена Людвіга. Майстерно виписаний сюжет, в якому є все для блискучої комедії положень – несподівані переодягання, спадкоємці, пісні, танці і, звичайно, пристрасне кохання – не відпускатиме Вас впродовж всієї вистави.
Неймовірно, але факт: вистава «Генерали в спідницях» прикрашає афішу театру вже 25 років і кожного разу постановка Ірини Кліщевської проходить у переповненій залі «Колеса»! В основі сюжету п'єси Жан Ануй лежить історія старогрецького комедіографа Арістофана «Лісістрата». У Києві прем'єра «Генералів у спідницях» відбулася в березні 1990 року. З цією виставою театр «Колесо» брав участь в україно-американському проекті «Обмін класикою»; був із успіхом представлений у м. Ашвіл (США); також вистава побувала на гастролях у Польщі. За сюжетом п'єси в першій дії головний герой Леон де Сен Пе (цю роль грає Олег Лепенець) стоїть прив'язаним до стовпа. Якщо порахувати, скільки часу актор простояв біля стовпа, то вийде цікава цифра – майже 30 діб! Інтригуючий сюжет, несподівані повороти, комічність ситуації, викликаної феміністичними настроями суспільства – актуальні сьогодні як ніколи. Більше 20 років вистава викликає щирий, невтримний сміх у глядачів не тільки України, але й США, Польщі та інших країн. Вистава нагороджена дипломом «За кращий акторський ансамбль».
Все радует в Театре на Липках-прекрасное здание,технические возможности сцены,расположение в историческом центре,близость метро,шикарные детские постановки,много талантливых,молодых артистов,этот театр многим ныне известным артистам послужил стартовой площадкой в театральной и кино-жизни,но хочется какой-то встряски и для взрослого репертуара!и нельзя сказать,что попытки не предпринимаются,отличные же и Кураж,и Превращение,и Билокси-блюз,и Инцидент и т.д.Однако,надо уходить от странных в современных реалиях,нафталиновых,скучнейших советских "шедевров" ну в данном случае Александра Галина(ну кто не видел Скамейку,Сирену и Викторию),скучнейшее зрелище,артисты,к слову,хороши(нельзя не отметить народную артистку Украины Пазич,Руслана Гофурова),но играть им там нечего,ну нельзя уже выезжать на таком примитивном материале.Я понимаю,что комедия положений на тему "он и она"в репертуаре должны быть,но в данном случае лучше пересмотреть Рязанова "С легким паром!"!А с другой стороны,спектакль идет в ТЮЗе не первый год,зритель есть,ну возможно,вот бабушкам 70+ его и оставить!Спасибо ,что все переклали українською,це дуже тішить,но коробит от множества поэтических вставок русских поэтов и обилия русскоязычных песен в качестве музыкального сопровождения спектакля,печально все это и недопустимо,вот так вот!!!
Заможня жінка прихильного віку наймає викладачку англійської мови . Дві жінки різного віку , інтелігентна , тендітна Вікторія і кумедна , безпардонна, але мудра Сірена. Одна з них бажає по жіночому співчуває іншій і бажає чимось прикрасити її життя, але плутає номер телефону і її задуми та фантазії перевертаються в фарс. Дуже сподобалась гра акторів, їх образи, костюми, діалоги. Доречні були епатажні виходи акторів, які не виконували головних ролей, але були частиною життя героінь.Ліричні співи на гітарі, танці на сцені , були яскравим доповненням вистави. Глядачи реготали без зупинки, актори своєю грою створили дивну атмосферу в залі, приємно дивитись гру професіоналів, та ще в такому віці, хоча жінки завжди молоді. Дякую за веселий настрій і змогу побачити цю виставу.
Вистава весела, легка, акторська чудова. Виконавиця ролі Сирени, Майя Пазич, просто неймовірна! Історія про кохання, досить романтична, але персонаж Сирени додає виставі драйву. Що не сподобалося у виставі, це те, що вистава почалася зі слів "На англійській мові", хоча українською мовою буде "англійською мовою", а не "на англійській мові". Ще було використано у виставі записи російських пісень, хотілося б українських. Та вцілому вистава цікава і варто її переглянути. Настрій поліпшиться.
Надзвичайно життєва вистава з сюрпризами і доброю порцією гумору. Це історія двох жінок, подруг, хоч із різних світів із абсолютного різним темпераментом. Успішна самовпевнена бізнес - леді Сирена та її вчителька англійської - скромна і інтелігентна Вікторія, доктор філологічних наук. Сирена ну зовсім не хоче навчатися і подруги замість занять частіше проводять вечори за філософськими роздумами про життя за келихом вина. Один із таких вечорів закінчується візитом "чоловіка за викликом", який перевертає догори дригом розмірене і спокійне життя Вікторії. Гумористичні діалоги подруг, яких блискуче зіграли акторки Майя Пазич і Анжеліка Гирич, слухати можна вічність, настільки це було життєво і позитивно. Зал заходився від сміху від першої до останньої хвилини. Хоч при цьому мали місце і мелодраматичні вкраплення, і філософські роздуми. Цікавим було у виставі і те, що були показані різні типи чоловіків, головного з яких зіграв Руслан Гофуров. У почуття і відносини між героями віриш, а це значить, що справился вони зі своїм завданням на відмінно. Більше того, цей акторський склад чи не найкраще підходить для даної вистави, відчувалася гармонія образів і типажів. Вистава чудова для того, щоб відпочити і посміятися від душі. Усе в ній, і гра акторів, і музичний супровід і навіть костюми створювали легку, щиру і мега позитивну атмосферу. Настільки щиру, що глядачі із залу в якийсь момент так почали вболівати за головного героя, що підбадьорювали його зробити перший крок до жінки :).
З 1978 по 1984 рік працював у Київському державному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки, де брав участь у постановках 6 вистав. У цей же період здійснював постановки у Черкаському, Волинському та Могильовському драматичних театрах.
У 1984 році був запрошений до Київського театру юного глядача на постановку вистави «Лісова пісня» Лесі Українки, яка на ІІ Республіканському фестивалі театрів для дітей та молоді у місті Сумах здобула ІІІ премію. З цього часу плідно працює у ТЮГу як черговий режисер, створюючи вистави для дітей і для дорослих. У виставах для дорослих режисер тяжів до актуальних гострих тем («Фатальна помилка» М. Рощіна, «Еквус» П. Шеффера).
У липні 1991 році Віктор Гирич був призначений головним режисером театру, а у листопаді цього року рішенням колективу він був обраний художнім керівником Київського державного театру юного глядача. На цій посаді він активно співпрацює з талановитими та високопрофесійними художниками, композиторами, балетмейстерами; насичує репертуар творчого колективу постановками за класичною та сучасною літературою.
Нині В. С. Гирич є провідним фахівцем постановок для дітей, режисером, чиї вистави мають тривале сценічне життя й популярні у глядачів: «Король Дроздобород» (рік прем'єри — 1986), «Троє поросят» (1989), «Людвігу XIV — УРА!» (1991), «Різдвяна ніч» (1993), «Ша–ша–ша–ша–ша» (1994), «Серце П'єро» (1996), «Чарівна Пеппі» (1998) дотепер присутні в репертуарній афіші. Режисер звертається до класики дитячої літератури (брати Грімм, Андерсен, Ліндгрен), до класичної драматургії: вистави («Різдвяна ніч» М. Гоголя, «Фігаро» П.-О. Бомарше, «Чайка» А. Чехова, «Ромео і Джульєтта» Шекспіра) відображають пошук нового способу спілкування з глядачем через асоціативно-метафоричний ряд. Загалом на сцені Київського театру юного глядача на Липках режисер здійснив понад 20 постановок.
Гирич — режисер, якому притаманні фантазія, здатність до філософського узагальнення, прагнення глибоко розкрити авторський задум, осучаснивши та втіливши його в яскравій сценічній формі. У виставі «Ярмарковий гармидер» І. та Я. Златопольських (2005) Гирич виступав як послідовник театру Леся Курбаса.
Українська акторка театру і кіно.
Провідна майстриня сцени театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках».
Дружина відомого театрального режисера Віктора Гирича.
Від 1995 року актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках.
1998 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені I. Карпенка-Карого (майстерня н. а. СРСР Юрія Мажуги).
Від 1998 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
В 2015 році закінчив Харківський національний університет мистецтв ім.Котляревського (майстерня Довлетова)
2012-2015 – Харківський молодіжний театр «Мадригал», Театр «Vinora».
З 2016 – актор Київського академічного театру юного глядача на Липках
У 2010 році закінчив Київський національний університет культури і мистецтва (майстерня Ю. Муравицького).
У 2011 році закінчив акторський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого (творча майстерня народного артиста України, народного артиста Росії Е.М. Митницького).
У театрі на Липках з 2011 року.
У 1991 закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня М.Рушковський)
З 1991 року актор Київського єврейського театру "Мазлтов". З 1999 року - актор Київського ТЮГу на Липках.
Виступав як кінокаскадера.
Діамантовий голос України, найвпізнаваніший дикторський голос в країні
У 1996 році закінчив Хмельницьке музичне училище імені Владислава Заремби.
У 2000 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого за спеціальністю актор драматичного театру та кіно (творча майстерня Бориса Ставицького), а в 2012 році здобув кваліфікацію організатор театральної справи викладач.
В 2000-2003 роках - актор Малого драматичного театру "Метрополітен-холл".
Від 2014 року актор драми першої категорії Академічного театру юного глядача на Липках.
Упродовж 2007-2009 р. актор Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
Від 2011 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Саме у часи небаченого підйому національного мистецтва в Києві виник новий театр. Ідея створення театрального колективу, який присвятив би себе вихованню дітей та молоді, належить Олександру Соломарському та Ірині Дєєвій. Незважаючи на те, що у них не було ані приміщення, ані коштів, 8 листопада 1924 року київська дітвора побачила першу прем’єру майбутнього київського ТЮГу – «Мауглі» за однойменним оповіданням Редьярда Кіплінга. Віра, творча наснага керівників та акторів новоствореного колективу переборювали будь-які перешкоди.
Заснований як Державний театр для дітей, ТЮГ впродовж історії не раз змінював свою назву (носив імена Івана Франка, Максима Горького, Ленінського комсомолу), переїжджав у різні приміщення (першу виставу грали у Будинку вчителя). Незмінними для різних поколінь, що працювали у ньому впродовж усіх років, залишалися дух служіння мистецтву, бажання вводити у таємничий світ театру, закохувати у нього дітей, підлітків та їхніх батьків. Театр на Липках – особливий творчий колектив, адже він працює для різних вікових категорій. Гостинно відчиняючи двері зранку перед малюками, ввечері ТЮГ показує вистави для підлітків, молоді і дорослих.
З 1991 року Театром юного глядача на Липках керує народний артист України Віктор Гирич. За чверть століття роботи в тюгівському колективі він заслужив репутацію режисера, який завдяки знанню також і дитячої психології успішно ставить спектаклі для глядачів різного віку. Театр постійно перебуває в стані мистецького пошуку, його трупу весь час поповнюють молоді актори, запрошуються на постановку різні режисери. Свого часу тут працювали відомі тепер митці Роман Віктюк, Богдан Бенюк, Віталій Лінецький.
Сьогодні в репертуарній афіші театру понад 30 вистав, серед яких значаться як п’єси сучасних драматургів, так і твори відомих класиків вітчизняної та світової літератури.
« Сирена та Вікторія »
