Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Мрія про шинель заповнює все єство Акакія, засліплює його. Поки її не було, Акакій був творчою людиною, навіть з мертвих літер він створював свій прекрасний світ. Чорт увійшов в його душу разом з шинеллю. Акакій помер, тому що всю силу серця віддав шинелі, а коли втратив її, не мав для чого жити. Він зрадив СВІТ, яким жив, перетворився з людини на захоплену фантазіями істоту, так само, як і «суспільство споживачів», яке оточує його.
«Шинель» – фантастична історія про те, як знищується людське «Я». Жива душа переходить з людини у річ і вмирає у ній без сподівань на воскресіння.
За п'єсою «Безталанна» Івана Карпенка-Карого. Тихе сімейне життя чи шалений вир пристрастей? Божевільне, руйнівне кохання чи спокій та мир у родині? Мудра, лагідна Софія чи дика й несамовита Варка? З ким бути? «У мене тепер дві душі, і обидві болять, ниють!» – каже зачарований, поневолений красою двох жінок та заблукалий у сутінках власної душі, Гнат. Що буває, коли серце рветься навпіл, Ви дізнаєтесь із найкращої української п'єси про кохання. Ця історія про те, як одна бездумна помилка може зруйнувати все життя, адже справжнє почуття трапляється лише раз.
«Ідеальний чоловік» – комедійна п'єса Окара Уайльда написана 1895 року, дії якої обертаються навколо шантажу і політичної корупції, зачіпають теми суспільної та приватної чесності. Події відбуваються в Лондоні, в «сьогоденні» (період написання твору) протягом двадцяти чотирьох годин. «Рано чи пізно», – відзначає Уайльд, – «нам доведеться розплатитися за наші вчинки». Але додає: «Не варто судити людину тільки за її минулим».
П’єса Генріха Ібсена "Ляльковий дім" («Нора»), як і багато інших його творів, починається драматичною ситуацією з життя родини. У переддень Різдва, головна героїня Нора, розповідає подрузі про призначення свого чоловіка директором банку. Це її перемога, адже передувала цьому настирна боротьба за його здоров'я, за щирі родинні стосунки. Інтрига в тому, що справжню ціна успіху приховано... Духовний максималізм Нори спровокував егоцентризм та лицемірство сімейних стосунків.
П'єса «Антігона» – класика світової інтелектуальної трагедії XX століття, складна, відточено-красива сучасна версія античного міфу, яка під пером Жана Ануя перетворюється в нестримну історію про максималізм періоду становлення особистості, жагу до істини і непереборний людський потяг до свободи. Чи варто жертвувати власним життям заради високих ідеалів? Чи варто всупереч усьому обстоювати свої принципи? Що таке героїзм – сила духу, природна відвага, чи тимчасовий подорожній того ж, можливо, «наївного» максималізму юної жінки, яка намагається розставити всі крапки над «i»? Будувати життя за якимось певними правилами та канонами... Вистава не дає очевидних відповідей, не пояснює, що є добре, а що погано, не змушує стати на чийсь бік і не нав'язує мораль, але якимось чином може «перетормошити», «заплутати» глядача в його власних емоціях, а потім, по закінченню дійства, «відпустити» додому. І ми будемо з надією усвідомлювати, що публіка покине зал «під враженням» із сотнею питань, які її глибоко схвилювали.
За версію постановників Гамлет народився дівчинкою та заради збереження трону і королівської влади в руках династії Король і Королева відважилися приховати цей факт і видати дочку за сина. Коли свідком розкриття цієї таємниці стає Офелія, то вона гине не від божевілля, а їй допомагає піти з життя королева Гертруда. Це — лише одна з родзинок нової постановки, а допитливий глядач знайде для себе тут ще багато нового і цікавого. Лише зазначимо, що нова версія «Гамлета» перегукується з іншими творами Шекспіра. Деякі сцени нагадують п’єси «Макбет», «Ромео і Джульєтта», комедію «Дванадцята ніч». Діалоги персонажів гармонійно доповнюють сонети Шекспіра, що є вершиною його поетичної творчості.
Дуже сумний настрій був. Тронула вистава. Сюжет вистави був досить складний. Спочатку взагалі не зрозуміло було про що йдеться в виставі, але потім ти розумієш все і проникаєшся цією історією, розглядаючи проблеми вистави в собі. Було досить багато не зрозумілих моментів. Цікаво було дивитись гру демонів, головний герой круто зіграв. Кульмінація дуже тронула. В кінці надпис "А чого хочеш ти?" прям зачепило. Порадив би людям які запутались в собі, і шукають чогось нового. Майданчик маленький, хоч це й був і не основний зал. Я думав що це буде основний зал. Не сподобалось що прийшлось іти за квитками збоку кудись. досить мало місця. Сподобалось те що був дуже крутий звук, та дуже круте освітлення.
Вистава мене тронула, після вистави я задумалась над деякими питаннями свого життя. Да було місцями нудно, місцями страшно, але це все для того щоб повністю прожити історію відкриту в виставі. В кінці після смерті в мене були сльози на очах. Підійде тільки для дорослих людей. Зал був досить звичайним, але сподобалось те що було 2 поверх на сцені. Також було кімната за сценою, і було незвичайна гра світла з цією кімнатою.
1996 року закінчив акторський факультет ( курс Л. А. Олійника), а 2005 року режисерський факультет (курс К. М. Дубініна) Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого. 2004-2005р. викладав майстерність актора там же.
Від 1996 по1997рр. – актор Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської.
Упродовж 1997-1999рр. – актор Київського Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки,1999-2000рр. -«Свободного театру»у Києві, 2000-2005р. - Берегівського угорського національного театру імені Дюли Ійєша.
В 2005 р.призначений режисером Закарпатського обласного угорського драматичного театру імені Дюли Ійєша.
Від 2010 року очолює «Незалежну Театральну Лабораторію» у Чернівцях.
Головний балетмейстер Національного Академічного Драматичного театру ім. Івана Франка. 6-й Всеукраїнський фестиваль. «Тернопильськи театральні вечори. Дебют-2006 за пластику у виставі «Boa-constrictor» І.Франка Коломийський драм театр. Лауреат премії «Київська Пектораль» в номінації за краще пластичне рішення 2013 року «Перехрестні стежки» І. Франка і у 2013 році «Morituri te salutant».
Співпраця з українськими театрами:
Театр «Ательє 16» – «Ключа немає», Король Фрешет; Казанова , Марина Цвєтаєва (за п'єсами «Пригода» і «Фенікс»). «Тригрошова опера» Б. Брехта. «Самогубець» Ердмана, «Як важливо бути серйозним» Уайльда, «Кабаре «ХЛАМ» Аверченко, Теффі і Бухова, «Сестри Прозорови» Чехова (режисер Л. Зайкаускас), «Inferno. Пісня 35» Сартра. «В очікуванні Годо »Б. Брехт (реж Л.Зайкаускас).
Драматичний театр ім.І.Франка: «Енеїда» І.Котляревського, «Оскар і Рожева дама» Е.Шмітт, «Гамлет» В. Шекспір, «Модельяні» інсценізація Р.Держепільского і т.д
Сумській Драм театр ім.Щепкина «Лісова пісня» Леся Українка Коломийський театр ім. І.Озаркевича «Боа констріктор» І.Франка, «Вій» М. Гоголь і т.д, Львівський театр ім.Л.Курбаса: «Ножі в курях, або Спадок мірошніка» Девід Гарровер, «Благодарний Еродій» Григорій Сковорода, «Амнезія, або Маленькі подружні злочини»
Ерік-Емманюель Шмітт, «Так казав Заратустра» Ніцше/КЛІМ.
Львівський Національний Оперний театр: опера «Сільська честь» Маскані, «Циганський Барон» І. Штраус, Львівський Театр Юного Глядача: «Втеча з реальності» Т. Іващенко, «Таємниця буття» Т.Іващенко, театр ім. О. Кобилянської місто Чернівці «Солодка Даруся» М.Матіос, Театр Драми і Комедії на лівому березі: «Любов до трьох апельсинів» До Гоцці, «брешемо чисту правду »Х.Гербер, «Рожевий міст» Р.Уоллер, «Вася повинен зателефонувати» К. Рубіна, «Жіноча логіка» А.Крим, «Дні пролітають зі свистом» за п'єсою «Стара Зайчиха», «Любов на дотик» Леонард Герш, Київський театр «Сузір'я»: «Ассо та Піаф»; «Єсенін і Дункан» Т.Іващенко, «Випадкове танго »В.Аім, «Дивосвіт театр» М.Мітуа.
Брала участь в зйомках фільмів: «Orangelove» Алана Бадоєва, пластичне рішення у фільмі «Закохані в Київ» 2012 рік, цикл фільмів режисерів: «Туфлі» Д.Гамзінов;
«Останній день року» О.Борщевскій; Серіал «Остання електричка» А.Гресь хореограф постановник і т.д.
Була постановщиком відеокліпів для різних зірок українського шоу-бізнесу.
Приймала участь у телевізійних проектах Нового каналу, СТБ, 1+1.
Український актор та ведучий. У 1996 році став випускником Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, після чого був зарахований до театральної трупи.
З 2007 року є ведучим передачі «ВусоЛапоХвіст» на каналі СТБ.
1998 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені I. Карпенка-Карого (майстерня н. а. СРСР Юрія Мажуги).
Від 1998 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Актор театру і кіно, озвучки, диктор, теле-, і радіоведучий (UA: Суспільне), коуч (викладає акторську майстерність в акторскій студії Lubich Theatre Studio).
Працював у Київському Академічному театрі на Липках; Дикому театрі; Брав участь у виставах театральної антрепризи.
Окрім акторської (КНУТКіТ), має ще одну освіту: Андрій Любіч диригент оркестру та викладач гри на клавішних інструментах.
«Vita brevis, ars longa» - улюблений афоризм Андрія Любіча.
У 2010 році закінчив Київський національний університет культури і мистецтва (майстерня Ю. Муравицького).
У 2011 році закінчив акторський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого (творча майстерня народного артиста України, народного артиста Росії Е.М. Митницького).
У театрі на Липках з 2011 року.
У 2014 році закінчив Київський міжнародний університет, факультет театрального мистецтва(педагог з. а. України Олег Роєнко).
Відтоді актор Академічного театру юного глядача на Липках.
Саме у часи небаченого підйому національного мистецтва в Києві виник новий театр. Ідея створення театрального колективу, який присвятив би себе вихованню дітей та молоді, належить Олександру Соломарському та Ірині Дєєвій. Незважаючи на те, що у них не було ані приміщення, ані коштів, 8 листопада 1924 року київська дітвора побачила першу прем’єру майбутнього київського ТЮГу – «Мауглі» за однойменним оповіданням Редьярда Кіплінга. Віра, творча наснага керівників та акторів новоствореного колективу переборювали будь-які перешкоди.
Заснований як Державний театр для дітей, ТЮГ впродовж історії не раз змінював свою назву (носив імена Івана Франка, Максима Горького, Ленінського комсомолу), переїжджав у різні приміщення (першу виставу грали у Будинку вчителя). Незмінними для різних поколінь, що працювали у ньому впродовж усіх років, залишалися дух служіння мистецтву, бажання вводити у таємничий світ театру, закохувати у нього дітей, підлітків та їхніх батьків. Театр на Липках – особливий творчий колектив, адже він працює для різних вікових категорій. Гостинно відчиняючи двері зранку перед малюками, ввечері ТЮГ показує вистави для підлітків, молоді і дорослих.
З 1991 року Театром юного глядача на Липках керує народний артист України Віктор Гирич. За чверть століття роботи в тюгівському колективі він заслужив репутацію режисера, який завдяки знанню також і дитячої психології успішно ставить спектаклі для глядачів різного віку. Театр постійно перебуває в стані мистецького пошуку, його трупу весь час поповнюють молоді актори, запрошуються на постановку різні режисери. Свого часу тут працювали відомі тепер митці Роман Віктюк, Богдан Бенюк, Віталій Лінецький.
Сьогодні в репертуарній афіші театру понад 30 вистав, серед яких значаться як п’єси сучасних драматургів, так і твори відомих класиків вітчизняної та світової літератури.