Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Show must go on (або пси на ланцюгу) »
«Show must go on» – п'єса, в основі якої лежить формула класичного роману. Тут є все, що передбачає така формула, – універсальні теми любові, ненависті, паралельні і розгалужені сюжетні лінії, любов, страждання і смерть. Але є і багато такого, чого класична схема зовсім не передбачає: він функціонує як кінохроніка, що забезпечує розгортання сюжету різкими і чіткими мазками, використовуючи всі доступні традиційні і нетрадиційні засоби.
“THE TIME” (Время) — вистава-променад, де завіса відкривається на Пішохідному мосту у Києві й поєднує у собі елементи аудіо-перфомансу та імерсивної вистави. Глядач одягає навушники, відкриває очі й потрапляє у театр. Голос Часу у навушниках веде містом. Історію у навушниках доповнюють пісні Сергія Бабкіна та музика, яку спеціально створив композитор Дмитро Саратський. Випадкові перехожі здаються акторами, місто стає декорацією та сенсом, який відкриває глибокі та закриті кути нашого «Я». Після вистави глядачі отримують фотографії, які назавжди зберігають прожиті емоції.
Герої «Каліки з острова Інішмаан» живуть на маленькому покинутому ірландському острові, де всі один одного знають, люблять і ненавидять одночасно. Кожен проклинає свою долю, кожен мріє виїхати, але не кожен розуміє, чим може обернутися втілення мрії. Каліці Біллі, найрозумнішому і в той же час найнещасливішому жителю острова, випадає шанс змінити життя. Саме він, хто живе під опікою двох дивних тіточок і мріє дізнатися таємницю свого народження, вирушить на Фабрику Мрій слідом за голлівудськими режисерами, які затіяли зйомки фільму про ірландських рибалок.
Чи може людина бути винною не знаючи своїх злочинів? І що ж буде якщо відкрити очі на її життя? Успішний Альфредо Трапс випадково вечеряє в компанії чотирьох жінок та ненароком приймає участь у дивній грі, яка дійсно починає здаватися йому реальністю. Для нього це заклик подумати про своє життя, про відповідальність, про совість, про покаяння, про Страшний суд... Яке ж рішення прийме цей Суд? Простити чи не можна помилувати?
«Кожна людина сама відповідає за все, що з нею відбувається. Але уникнути нещасних випадків і помилок не дано нікому... Озираючись в минуле, ми відшукуємо той поворотний момент, коли русло нашого життя повернуло у бік... Для Люсі Краун це було літо. Воно починалося як будь-яке інше... Те, що могло залишитися безглуздою і пересічною пригодою, які трапляються з мільйонами жінок, невинною маленькою таємницею, спогади про яку здатні скрасити старість, обернулося лихом, ураганом, що розкидав три життя по сторонах.
Спокійне життя благополучного сімейства порушується несподіваним зізнанням університетського викладача Джеффа Купера своїй дружині Кеті у найніжніших почуттях, до молоденької студентки Елсі, які захопили його. Відчайдушні спроби дружини повернути чоловіка набувають непередбаченого повороту, коли в гості приїжджає їх старший син Стів зі своєю спокусливою і позбавленою комплексів подругою Феліцією... В батькові сімейства, що страждав від платонічних почуттів до юної студентки, несподівано прокидається рішучість «героя- коханця». Але іскорці пристрасті, на щастя, не судилося перерости у нестримне вогнище…
| З 1978 по 1980 рр. навчалася в Житомирському культурно-освітньому училищі за спеціальністю "Режисер масових заходів та видовищ"
В 1882 по 1987 рр. навчалася в Київському Державному інституті культури ім. І. Корнійчука за спеціальністю "Режисер театральних колективів" |
| 1981 - 1983 рр. Режисер народного театру в місті Бердичеві;
1983 – 1984 рр. Керівник дитячого драмгуртка в Житомирському міському Будинку культури; 1985 – 1986 рр. Керівник танцювального гуртка в офіцерському клубі військової частини 16605; 1986 – 1989 рр. Керівник гуртка хореографії в Оленегорський Будинок піонерів; 1993 – 1995 рр. Інструктор молодіжного гуртка Житомирського Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" 1995 – 2005 рр. Викладач режисури та акторської майстерності в Житомирському училищі культури і мистецтв ім. І. Огієнка; 2005 р. - по даний час – художній керівник Житомирського академічного українського музично – драматичного театру ім. І.А. Кочерги. |
Український театральний актор і режисер. Заслужений артист України.
У 1996 році закінчив загальноосвітню школу в с. Топорище Володар-Волинського району Житомирської області й того ж року вступив до Житомирського училища культури на спеціальність режисура.
1998 — режисер-методист районного будинку культури у смт Черняхів.
1999 — актор Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. І. Кочерги.
2002—2004 — режисер народного самодіяльного театру УТОГ.
2005—2007 — режисер, ведучий сатирично-розважальної програми на «Радіо Свобода».
2007 — актор і режисер дитячої СД радіо книги «Радіоняня». Здійснив радіовистави для дітей («Острів Скарбів», «Алі Бааа-ба та сорок розбійників», «Маленький Мук», «Аладін», «манглі» та ін.), а також для дорослих ("«Крихітка Цахес», «Ніч проти Івана Купали», «Полювання на брата».)
2008 — режисер першої категорії Національної радіокомпанії України в редакції літературно-історичних та науково-пізнавальних передач.
2009 — закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого за спеціальністю «режисер театру».
З березня 2000 — актор в Музичному та драматичному театрі Житомирської області.
2012 — закінчив Київську національну академію керівних кадрів культури і мистецтв за спеціальністю режисер театру.
2013 — режисер Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. Івана Кочерги.
2012—2016 — аспірант Житомирського державного університету імені Івана Франка і режисер створеного ним театру-лабораторії «Бурсаки».
У 2016 році він був запрошений в Аугсбургський театр як митець у резиденції.
Дата народження 16 листопада
Працює в Житомирському академічному українському музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги з 2009 р.
1989 – закінчив Рівненський інститут культури (викладачі Т. Магадова, В. Червоний).З 1990 – актор Житомирського українського музично-драматичного театру ім. І. Кочерги.
2019 року удостоєний звання народного артиста України.
Чоловік заслуженої артистки України Ольги Карпович.
Працює в Житомирському академічному українському музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги з 1990 р.
Народився в місті Часів Яр, Артемівського р-ну., Донецької області.
Спеціальність: актор драматичного театру і кіно.
З 1991 по 1996 рік – актор концертного колективу «Лелеки з під Чорнобиля» Житомирського обласного науково методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи з обслуговування населення Чорнобильської зони.
З 1998 по 2003 рік обіймав посаду директора міського парку культури та відпочинку ім. Ю.Гагаріна.
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Житомир має давні театральні традиції. Ще наприкінці XVIII ст. громадськістю міста неодноразово порушувалось питання про будівництво театру. Мрія житомирян здійснилась. Житомир став одним із небагатьох міст, в яких уже на початку ХІХ ст. існував театр. У 1809 році було побудоване перше стаціонарне приміщення театру за ініціативою волинського губернатора М. І. Камбурлея.
У 1858 році було збудовано перший кам’яний театр в Україні, який і сьогодні є окрасою архітектури міста (тепер тут знаходиться обласна філармонія). Це приміщення пам’ятає знаменитих акторів М. Кропивницького, М.Заньковецьку, Т. Федотову, В. Комісаржевську, А. Оларіджа, П. Віардо, яку тут слухав видатний письменник Іван Тургенєв. 8 січня 1944 року міський театр розпочинає свій театральний сезон п’єсою Івана Котляревського «Наталка Полтавка» – це був день народження нинішнього колективу театру імені Івана Кочерги.
Сьогодні Житомирський академічний музично-драматичний театр ім І. Кочерги живе яскравим і насиченим життям, маючи на меті відродження і популяризацію театрального мистецтва, зацікавлення широкої глядацької аудиторії і виховання справжньої театральної еліти міста та області.
Така спільна політика керівництва театру на чолі з директором-художнім керівником Наталією Ростовою і головним режисером Наталією Тімошкіною спричинила голосний резонанс у місті Житомирі і за його межами. Життя театру стало багатограннішим та почало розвиватися стрімкіше. Керівництво театру намагається будувати репертуарну політику таким чином, щоб охопити усі смакові вимоги глядачів. В репертуарі театру є драми, трагедії, комедії, дитячі казки, а також новаторські неординарні експериментальні вистави. В свою чергу, колектив театру з готовністю відгукується на цікаві ідеї, творчі пошуки та грандіозні плани адміністрації та режисерів.
Режисери театру приділяють значну увагу дитячому репертуару. Використовуючи визнані твори дитячої класичної літератури, театр виховує почуття гарного смаку у дітей, адже діти – це майбутній вихований дорослий глядач.
Важливою сферою творчої діяльності театру є створення і проведення концертних програм міського, обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів. Яскравим прикладом є мистецький проект до Дня міста Житомира «Культурна версія», традиційним учасником та організатором якого є колектив театру. Режисери дійств – заслужений діяч мистецтв України Наталія Тімошкіна та заслужений артист України Петро Авраменко.
Запрошуємо житомирян і гостей нашого міста на вистави Житомирського академічного музично-драматичного театру імені Івана Кочерги. Переконані – на вас чекають незабутні враження!
« Show must go on (або пси на ланцюгу) »
