Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Шоу імені Енді Кауфмана »
Доля цього дітища театру, як і всіх інших була незвичайна. Ідея народилася з жарту, точніше подарунка Василю Байдаку, який у дні свого дня народження подорожував. Інші учасники театру приготували йому сюрприз у вигляді анонса вистави, вибрали місце, придумали назву, опис, афішу вистави і запустили продаж квитків і все це запустили 14 січня, в день народження Василя. Василь спершу кричав на всіх європейців, та як акторів театру поруч не було, однак заспокоївся і 11 березня 2015 року зіграв виставу «В дядю Васю вселився Енді Кауфман», в яку увійшли практично всі стендапи Василя і купа нового незвичайного матеріалу, включаючи його нотатки, які він робив, коли працював у відділі реєстрації смерті. Ці нотатки втілив в живому виступі Костянтин Григоров, надалі роль перейшла Олександру Сердюку.
У виставі є пародія на Тоні Кліфтона у виконанні Євгена Константінича, який вперше виступав, як не весільний співак, а злий і неприємний артист, що ненавидить публіку. Спектакль був настільки вдалий, що одразу потрапив в репертуар театру. Пізніше назва змінилася на «Шоу імені Кауфмана».
«Шоу імені Кауфмана» – єдина з усіх робіт театру, що має за собою міжнародний тур по містах Білорусі (Гомель, Вітебськ, Гродно, Мінськ, Могильов). Після першої вистави, Василь і Олександр заробили свій перший мільйон. Але якби все пішло не так, то це міг бути останній виступ на території Білорусі. Таксист, який віз акторів на вокзал після вистави, розповів цікаву історію, що в кожному з міст можуть прийти два кдбшника і якщо щось піде не так, а у виставі було багато моментів, які кдбшникам могли б не сподобатися, то без пояснення причин акторів могли б закрити у відділенні або депортувати з країни. Благо, цього не сталося. Але пригоди тільки починалися.
Наступний концерт мав відбутися в місті Вітебськ, але організатори в останній момент сказали, що клуб не встиг відкритися і шоу не буде. По приїзду в Вітебськ, організатори концерту, відчувши провину, запропонували залишитися на один день і замість виступу, сходити на концерт Олександра Малініна. Далі було без пригод і тур закінчився вже в Україні (Чернігів, Ніжин). Хоча ні. У місті Могилів, організатори самі відмовилися проводити захід через малі продажі. Актори театру наполягали, щоб зіграти, але організатори вибачилися, виконали всі умови та відправили акторів в баню.
Географія вистави вже має позначки в Білорусі, Львові, Києві, Дніпрі, Одесі, Харкові, Чернігові (де не було жодного глядача, але вистава все одно відбулася), Ніжин. Перший концерт в Києві, був зафіксований на камеру і вийшов, як документальний фільм про Воробушка «Переслідуючи Енді Кауфмана».
На одному з шоу, Василь Байдак викликав рандомно людину пограти в одному з скетчів на губній гармошці і цією людиною виявився Валерій Харчишин (Друга ріка). І коли Валерій почав грати, у нього з руки випав ще і барабанщик групи Олексій Дорошенко.
Інтриги і кохання, розкіш та бідність, шахрайство і підступність – все те, що оточувало великого музиканта протягом життя. Незвичний погляд на генія. Жінки, які кохали і ненавиділи великого музиканта. Те чого не знав про себе Моцарт. Виставу створено за сприяння Австрійського культурного форуму (Україна, Київ) та Культур контакт (Австрія, Відень).
За п’єсою «Дируватий камінь» Миколи Коляди Колишній скрипаль опиняється серед самотніх жінок і швидко зводить з розуму кожну з них, випускаючи на волю пристрасть, яку ці дами стримували занадто довго. Вони прагнуть кохання, вони жартують одна з одною, вони хочуть бути почутими! З цього моменту вони бажають жити тут і зараз. На те, щоб стати по-справжньому молодими, іноді не вистачає всього життя!
Три шахрая, рятуючись від переслідування поліції, приходять в будинок до самотньої старенької - «божої кульбабки» Памели Кронки. Їм в голову приходить блискуча думка -застрахувати Памелу, влаштувати їй нещасний випадок і отримати гроші. Але Памела своєю чистотою, вірою в людей і любов'ю до них змушує шахраїв зрозуміти, що гроші в житті - не найголовніше.
Казки Маріїнського парку – це прості комедійні історії з лави про звичайних киян – без претензій на менторство. Для всіх, хто любить Київ! Якщо ви хоча б один раз гуляли по старовинному Маріїнському парку, що розкинувся над Дніпром, то напевно зустрічали там дивакуватого чоловіка в старомодному капелюсі. Він або повільно ходить центральною алеєю парку, або сидить на лавочці недалеко від «черепашки». Його можна зустріти в парку в будь-яку погоду кожен день після сьомої вечора. Бачили? Ну, якщо побачите, то обов`язково підійдіть до нього і попросіть розповісти одну з чисельних історій, записаних в його Книзі Казок. Книга – завжди при ньому. Зазвичай, він у доброму гуморі і, напевно, не відмовить вам поділитися однією зі чарівно-звичайних історій. А може, і не однією, а відразу декількома ... Адже в казці – все як у житті, а в житті – все як у Казці. Якщо ж ви дуже-дуже захочете, то ваша Казка, про яку ви мрієте, збудеться!
Чому кастелянці з Патології встромили в одне місце шестидюймовий шприц і чому безслідно зникли кастелянки з Вухо-Горло-Носа та хірургії? Чому у лікара Бонні є дружина, про яку він нічого не знає? Чому свою коханку він називає то місіс Тейт, то місіс Лессі, а рідну матір кличе кицькою? Чому тут одні пацієнти воскресають з мертвих, а у інших навіть причину смерті зрозуміти не можна - то ДГЛ, то НЛО, то збив автобус? Чому на тлі якихось незрозумілих репетицій з'являється Дивний священик? Чому ім'я «Лессі» тут привласнюють всім видам живої природи - від істеричних дівчат до ідіотських песиків? І чому з'являється підозра, що все це - одна тепла компанія пройдисвітів?
Інародний театр абсурду Воробушек – український театр з міста Харків. Під звуки арфи, на якій ніколи ніхто не грав, несе дивний, гарний настрій. Трупа сформувалася 5 квітня, 2012 року. Як вказано в назві, колектив працює в стилі абсурд. Окрім цього, має власні музичні проєкти, унікальний фестиваль і досить часто розбурхує свідомість людей перформенсами, імпровізаціями та іншими речами, які дають ковток свіжого повітря в кімнаті, наповненою запахом борщу.
У 2017-му році стали рекордсменами України, зігравши п'ять авторських вистав в п'яти різних закладах впродовж одного дня. Через рік побили власний рекорд, зігравши 6 вистав.
В репертуарі театру 7 вистав, довга імпровізація, плюс родзинкою в салаті є власний фестивалю абсурду «Сутула собака Джекі Чан», який майже кожен рік відбувається в місті Харків.
Популярність театру приніс проєкт «Ліга Сміху», в якому колектив брав участь впродовж 4 сезонів.
Колектив театру складається з 15 людей, з яких тільки один професійний актор. Актори паралельно є авторами, режисерами і продюсерами своїх постановок.
« Шоу імені Енді Кауфмана »
