З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Шинель
Шинель
Шинель
Шинель
Шинель
Шинель
Шинель
Шинель
Шинель
Шинель
Шинель
Шинель
Шинель
Шинель

« Шинель »

14 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

У житті кожного успішного актора настає момент, коли він, занурюючись у світ мрій та фантазій, опиняється сам на сам з персонажем, якого йому так і не довелося зіграти. Зазвичай цей персонаж споріднений з ним духом, переживаннями, бажаннями і мріями. Болі та радості актора і цього персонажа збігаються. Долі їхні переплетені невловимим мереживом сну, коли реальність втрачає силу, й свідомістю заволодіває світ персонажа...

Саме такого актора (назвемо його просто «А») зіграє наш видатний майстер, народний артист України Станіслав Боклан. Його герой «А» одержимий роллю Акакія з хрестоматійної повісті Миколи Гоголя «Шинель». І от що дивно: персонажі цієї повісті оживають в голові драматичного актора «А» у незвичному для нього самого та гоголівської історії жанрі бродвейського мюзиклу!

Здавалося б, що може бути спільного у промерзлого чиновника Акакія, який мріє про нову шинель, актора «А», що мріє зіграти Акакія в бродвейському мюзиклі, та зірки Молодого театру Станіслава Боклана? Ну це, звісно, словами не пояснити, це треба бачити!

Для тих, хто призабув сюжет повісті Миколи Гоголя «Шинель», нагадаємо:

Непримітний чиновник одного департаменту мусить змінити свою стару зношену шинель на нову. Але для цього йому потрібно змінити старе життя на нове, що він і намагається зробити. Чи зможе Акакій утримати нову шинель і нове життя в своїх руках?

Жанр: мюзикл
Тривалість: 1 година 20 хвилин
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
мешканці міста, чиновники департаменту
Артем Атаманюк
Дар
Анна Бащева
+19
мешканці міста, чиновники департаментумешканці міста, чиновники департаменту
Художник-постановник
Хореографиня
Композитор
Викладачка вокалу
Асистентка режисера
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 10
5.9
5.9
5.9
6.0

Лікар Бомгарт читає щоденник свого товариша лікаря Полякова, в якому той описує муки людини, що потрапила у полон наркотиків. Сергій Поляков – людина тонкого душевного складу, він хороший лікар, який не зумів перемогти власний біль. Від нього пішла кохана дружина, і тепер життя його сповнене лише примарними спогадами про неї. Втікаючи від реальності, Поляков поринає у світ наркотиків. Та чи є в тому світі єдиноможлива реальність? Чи пам’ятає людина про невідворотність розплати за наркотичні ілюзії?

Квіти для Елджернона
« Квіти для Елджернона » Дуже людяна історія
4.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
4.4
4.8
5.0
4.2

Якби вам запропонували взяти участь у експерименті, що зробив би вас кращою версією вас. Погодились би? Але якби вам не дали жодних гарантій? Погодились би? Скільки ви готові заплатити за лічені миттєвості, відчути себе найрозумнішою, найпривабливішою, найкращою людиною планети? Чи стали б ви счасливішими? Дикий театр у співавторстві з Валерією Федотовою та Робом Фельдманом переосмислив дуже чуттєву і пронизливу історію Чарлі Гордона, на нашій сцені – один з найлюдяніших романів у світовій літературі Даніеля Кіза – «Квіти для Елджернона».

5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 9
5.7
5.0
5.0
5.2

«Тату, ми всі в тумані» – драматична вистава на 2 дії за романом К. Кізі «Над зозулиним гніздом». Хто ми, вовки чи зайці? Вільні чи залежні? Ми зможемо це зрозуміти, тільки зустрівшись з цим божевільни-божевільним-божевільним світом.

Шинель
« Шинель » Трагікомедія
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 13
5.5
5.5
5.6
5.6

«… і серце моє, загалом дуже спокійне, почало битися» У департаменті… Краще не називати, в якому департаменті, служив один чиновник, взагалі нічим не примітний, низенький на зріст, трохи рябуватий, зі зморшками по обидва боки щік. Прізвище його було Башмачкін. Ім’я – Акакій Акакійович. Навряд чи де можна було знайти людину, яка так служила би своїй посаді. Він служив не просто ретельно, – ні, він служив з любов’ю. Із довічного титулярного радника глузували всі, хто насідає на тих, хто не здатен кусатися. Втім, у своєму переписуванні йому ввижався свій розмаїтий і приємний світ. Так і пройшло би мирне життя чоловіка до глибокої старості, якби не було різних лих, розсипаних на життєвій дорозі – в житті нашого героя з’явився світлий гість в образі Шинелі, яка вкрай змінила його злиденне життя.

Хлібне перемир’я
« Хлібне перемир’я » Сміятись/плакати/розуміти
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
4.7
4.5
5.0
5.5

Помирає мати. Два брати – Антон і Толік збираються разом у домі дитинства, щоб вирішити, що робити далі. А за вікном – літо. А за вікном – війна. А за вікном – річка і міст. За вікном – дитинство і батько, якого вони майже не знали. За вікном – поля, які чомусь горять. За вікном – світ, але вже без мами. А мама нагорі. І купа спогадів, бо знайшли старий дипломат, а там – купа фотографій старих і прекрасних. Вони на них щасливі і живі. Тільки но переїхали у свій дім… Міст зруйнували. Весь світ залишився «десь там». … Брати сміються, плачуть, згадують, приймають гостей. Різних. І ви заходьте – поговоримо про перемир’я. Хлібне. Відомий український письменник Сергій Жадан написав неймовірний текст про наше сьогодення, про те, ким ми є, про нас з вами. «Ну і як вибиратись? Не знаю. Горить усе. Перемир’я. І ось тепер порожньо без тебе, і місце, де ти була, де чути було твій голос, наповнюється вітром, ніби дім, покинутий поспіхом, дім, у якому ще можна відчути дитяче тепло й жіноче дихання, дім, із якого ще не вивітрився дух утіхи. Дім, у якому тобі так добре велося, дім, за яким ти доглядала, про який дбала, який ти називала своїм, дім, що без тебе втратив звучання, наче скрипка, перемерзла на лютневому холоді. І ось тепер порожньо без тебе, і місце, де ти була, де чути було твій голос, наповнюється вітром, ніби дім, покинутий поспіхом, дім, у якому ще можна відчути дитяче тепло й жіноче дихання, дім, із якого ще не вивітрився дух утіхи. Дім, у якому тобі так добре велося, дім, за яким ти доглядала, про який дбала, який ти називала своїм, дім, що без тебе втратив звучання, наче скрипка, перемерзла на лютневому холоді».