Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
На недовгий час біля зоопарку доля звела двох таких несхожих людей – добропорядного сім’янина Пітера і втомленого життям одинака Джері. Це не просто зустріч – раптово стикнулися два різні світи, представникам яких ніколи не вдасться порозумітися. Абсурдистська драма Едварда Олбі – про самотність, про те, що люди втратили здатність щиро спілкуватися і не просто слухати – чути одне одного.
За мотивами однойменної п'єси Теннесі Вільямса. П'єса «Трамвай “Бажання”» (1947 р., дослівний переклад з англійської – «Трамвай на імення жага») – один із найпопулярніших творів не лише Теннесі Вільямса, а й світового театру та кінематографу в цілому. Жорстка драматична колізія, напруженість та глибина діалогів, непересічність сценічних образів, гранична відвертість прагнень та емоцій, що керують героями, зробили цей твір магнетично захоплюючим і дарували авторові Пулітцерівську премію (1948 р.), та прижиттєве визнання класиком сучасної драми ХХ століття. Основою сюжету є долі двох сестер – Бланш та Стелли, які зростали в затишному родинному маєтку «Прекрасна мрія», гадаючи і вірячи, що благополуччя, добро, щастя і любов супроводжуватимуть їх завжди. Але життя, фатум? внесли в мрії дівчат свої корективи. Нагадавши, що щастя – це лише миттєвість. Смерть батька стала початком руйнації ідеалів. Стелла першою полишила «Прекрасну мрію», натомість перетворившись у «жрицю культу жадання» в особі свого чоловіка Стенлі Ковальського. Минуло 10 років, в домі Ковальських з'являється сестра Стелли Бланш. На її долю випало пережити всі етапи подальшої руйнації і, головне, знищення «Прекрасної мрії». На відміну від Стелли, яка знайшла свій клаптик примарного щастя у вирі всепоглинаючої сили жаги, Бланш лишилася вірною ідеалам «Прекрасної мрії». Ані втрати близьких, ані переслідування та цькування оточуючих не змогли знищити її душі, відчайдушного, можливо, й ілюзорного і наївного бажання, саме бажання, а не жаги істинної краси та любові. Проте невблаганний фатум, скерований жагою, зробив своє діло, перетворивши прекрасну мрійницю на невротичку. Для Бланш зустріч із сестрою та події, що розгортаються в родині Ковальських, стають фатальними… Фото та анотації надано театром.
В історії з постановкою вистави містичних збігів та обставин незліченна кількість. Хоча б те, що театр розташований на вулиці імені Івана Миколайчука, а будинок, в якому жив актор, знаходиться просто поруч з нашим театром. Режисер вистави Тетяна Матасова кілька років мріяла про постановку цієї повісті, а театр обрала теж невипадково. Дитинство та ранню юність Тетяна провела у фольклорних ансамблях, що відчувається у дбайливому та обережному поводженні з фольклорною основою вистави. А ще... вистава стане цілим клондайком дебютів. Актори, яких звикли бачити та сприймати виключно як блискучих вокалістів, вийдуть на сцену в якості драматичних акторів. Ось... Сюрпризи відкрили не всі. Тож чекаємо на виставі.
Трагедія Гамлета – у необхідності відмовитися від власних духовних вимог і стати звичайним убивцею (А. Тарковський). А головним героєм нашої версії «Гамлета» є театр. Актори його мандрівної трупи – одночасно блазні й мудреці, які замислюються над найглибшими проблемами буття й, здається, знають щось, про що не здогадуються інші. Цього разу перед ними постало питання про відповідальність перед собою і перед суспільством, і вони намагаються вирішити його, приміряючи на себе личини персонажів безсмертної трагедії Шекспіра. І та сама дійсність постає в зовсім іншому світлі, коли дивишся на неї, наприклад, очима Гамлета й очима Гертруди.
Лірична драма І. Франка про кохання, де любов піднесена на найвищий п’єдестал. Про життя, що пройшло марно, про втрачене через егоїзм кохання, про надії, що не справдилися. Після глибоких і болісних переживань, у взаємостосунки закоханої пари приходить прощення. У виставі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається «за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку». Герой уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим «естетом» та «живою людиною» з почуттями та емоціями.
За п'єсою «Безталанна» Івана Карпенка-Карого. Тихе сімейне життя чи шалений вир пристрастей? Божевільне, руйнівне кохання чи спокій та мир у родині? Мудра, лагідна Софія чи дика й несамовита Варка? З ким бути? «У мене тепер дві душі, і обидві болять, ниють!» – каже зачарований, поневолений красою двох жінок та заблукалий у сутінках власної душі, Гнат. Що буває, коли серце рветься навпіл, Ви дізнаєтесь із найкращої української п'єси про кохання. Ця історія про те, як одна бездумна помилка може зруйнувати все життя, адже справжнє почуття трапляється лише раз.
Помічник режисера
Народилась 5 серпня 1960 року у Миколаєві. У 1990 році закінчила Миколаївське культурно-освітнє училище. У Миколаївському академічному художньому російському драматичному театрі працює з 2001 року.
Задіяна у виставах театру у якості артистки («Хома Брут vs Саломея» за М.Гоголем – Хвеська, «Труффальдіно, або слуга двох панів» К.Гольдоні – Прачка, «Гарнір
по-французьки» М.Камолєтті – Жінка).
Помічник режисера
Народилася 8 серпня 1991 року в м. Ніжин Чернігівської обл. У 2010 році закінчила Ніжинський професійний аграрний ліцей. З 2010 по 2016 рік працювала гримером-пастижером Ніжинського академічного українського драматичного театру ім. M. Коцюбинського. З 2016 року – помічник режисера Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру.
У 2007 році закінчив Миколаївське державне вище училище культури, в 2011- Київський національний університет культури і мистецтв.
У Миколаївському академічному художньому російською драматичному театрі працює з 2010 року (з перервою: з 2012 року по 2015 рік). За період роботи створив ряд яскравих образів у виставах сучасного та класичного репертуару: Н.Думбадзе «Сонячна ніч» – Циклаурі, С.Чверкалюк «Василь Тьоркін» – Василь Тьоркін, С.Чверкалюк «Тому що ми пілоти» – Ларошель, О.Толстой «Цар Федір Іоаннович» – Хворостін, Г.Горін «Верона: ще одна історія кохання» – Антоніо, В. Шекспір «Ромео і Джульєтта» – Паріс, С.Чверкалюк «Снігова королева» – Ворон, А.Касона «Дикун» – Еусеб’є, В.Сігарев «Сім’я вовкулака» – Віктор, Р.Хоудон «Шикарне весілля» – Білл, Л.Герш «Ці вільні метелики» – Дон Бейкер, В.Плешак, О.Єрнєв «Інкогніто з…» – Бобчинський, В.Шекспір «Дванадцята ніч» – Блазень, В.Шекспір «Приборкання норовливої» – Люченціо, Шериф («Продавець дощу» Р.Неша), Джеррі («Що трапилось у зоопарку?» Е.Олбі).
У 2004 році закінчив Луганську державну академію культури і мистецтв. В Миколаївському академічному художньому російському драматичному театрі працював актором з 2000 по 2002 рік. Знову поповнив трупу в січні 2017 року. Серед ролей, зіграних у останній період роботи: Томас Мор – «Королівські ігри» Г.Горіна, Степан – «Пристрасті по Торчалову» М.Воронова, Ференц – «Дракон» Є.Шварца, Джордж – «Гарнір по-французьки» М.Камолєтті, Микола, Голова – «Коляда в місті N» В.Лози, Селянин – «Украдене щастя» І.Франка, Брігелла – «Труффальдіно, або Слуга двох панів» К.Гольдоні, Девід – «Суто сімейна справа» Р.Куні, Джеррі – «Що трапилось у зоопарку?» Е.Олбі, Шериф («Продавець дощу» Р.Неша).
У 2011 році закінчив Херсонське училище культури. З того ж року – артист Ніжинського академічного українського драматичного театру ім. М.Коцюбинського. У 2016 році продовжив свою творчу діяльність у Миколаївському академічному художньому російському драматичному театрі. Серед його сценічних робіт – ролі у виставах: «Гарнір по-французьки» М. Камолєтті – Джордж, «Королівські ігри» Г. Горіна – Томас Мор, «Мати» К. Чапека – Іржі, «Ці вільні метелики» Л. Герша – Ральф Остін, «Дикун» А. Касона – Професор, «Гайдамаки» М. Васильєвої за Т. Шевченком – Тарас Шевченко, «Чарівник Смарагдового міста» за Ф.Баумом – Залізний Дроворуб, «Дракон» Є. Шварца – Ференц, «Украдене щастя» І. Франка – Микола Задорожний, «Дванадцята ніч» В. Шекспіра – Тобі Белч, «Продавець «дощу» Р. Неша – Ной, «Дванадцять місяців» С.Маршака – Офіцер,Тато («Пригода Карлсона» О.Карай за А.Ліндгрен), Принц («100 поцілунків принцеси» за Г.Х.Андерсеном), Авірон, Датан («Моисей» Є.Олійника за І.Франком), Менахем, Ребе («Тев’е-молочник» Г.Горіна), Інспектор поліції («Хлопчик Мітя і правила дорожнього руху» М.Васильєвої).
Миколаївський академічний художній російський драматичний театр – найстаріший творчий колектив Миколаївщини. Його історія бере початок з 1922 року. Тоді в Луганську відомим актором і режисером Григорієм Свободіним був створений пересувний драматичний колектив «Шахтарка Донбасу» – перший російський театр України, що виник в післяжовтневий період.
Сьогодні Миколаївський академічний художній російський драматичний театр – стабільно і впевнено працюючий колектив, справжній творчий ансамбль, що успішно вирішує найскладніші творчі завдання, спирається на прекрасні традиції видатних майстрів української сцени, володіє неабияким потенціалом. Щорічно вистави театру відвідує понад 80 тисяч глядачів. Театр швидко і динамічно розвивається в багатьох напрямках і є одним з найбільш успішних і перспективних театрів сучасної Україні. Репертуар складають більше 25 вистав різних жанрів за п’єсами вітчизняних та зарубіжних авторів: «Украдене щастя» та «Мойсей» І.Франка, «Труффальдино, или Слуга двух господ» К.Гольдоні, «Двенадцатая ночь» та «Укрощение строптивой» В.Шекспіра, «Скамейка» О.Гельмана, «Гарнир по-французски» М.Камолєтті, «Веселая семейка Фонтанж» Ж.Летраза, «Станция, или Расписание желаний на завтра» О.Вітра, «Эмигранты» С.Мрожека, «Продавец «дождя» Р.Неша, «Чисто семейное дело» Р.Куні та інші.
У театрі діють три сценічні майданчики: основна сцена, мала і камерна.
У літній період – літній майданчик у сквері театру.